Рішення № 138426656, 20.07.2026, Пирятинський районний суд Полтавської області

Справа № 757/25645/26-ц

пров. № 2/544/1027/2026

Номер рядка звіту 38

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

20 липня 2026 року м. Пирятин

Пирятинський районний суд Полтавської області у складі:

головуючого - судді Нагорної Н. В.,

за участю секретаря Киричевської В. М.,

розглянувши цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІДЖИ ФІНАНС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

У С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом, в обґрунтування якого вказав, що 20.02.2024 ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» та ОСОБА_1 уклали Кредитний договір № 34323-02/2024. ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» направило відповідачу електронним повідомленням (SMS) одноразовий ідентифікатор W7484, при введенні якого відповідач підтвердив прийняття умов Кредитного договору № 34323-02/202 від 20.02.2024.

14.08.2024 між ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» та ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» укладений Договір факторингу №14082024, згідно якого відбулося відступлення права вимоги за Кредитним договором №34323-02/202 від 20.02.2024. Згідно Договору факторингу сума боргу перед новим кредитором становить 48000грн, з яких: сума заборгованості за основною сумою боргу - 12000грн; сума заборгованості за відсотками - 36000грн; сума заборгованості по штрафним санкціям - 0грн .

З огляду на зазначене позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором в загальному розмірі 48000грн, а також понесені судові витрати.

20.07.2026 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач вказує на те, що позивач просить стягнути 48000грн, що у декілька разів перевищує суму фактично отриманого кредиту. Тому, на переконання позивача, суд повинен критично оцінити заявлений розрахунок та перевірити: чи відповідає порядок нарахування процентів умовам договору та вимогам законодавства; чи не призводить заявлений розмір нарахувань до істотного дисбалансу прав та обов`язків сторін; чи відповідає заявлена до стягнення сума принципам розумності, справедливості та добросовісності. З огляду на зазначене, відповідач просить при розгляді справи перевірити обґрунтованість та законність розрахунку заборгованості, а також відповідність заявлених до стягнення сум принципам справедливості, добросовісності та розумності, у задоволенні позову в частині необґрунтовано нарахованих сум відмовити.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, в позовній заяві просив розгляд справи проводити без участі представника.

Відповідач в судове засідання не з`явився, через підсистему «Електронний суд» подав заяву про розгляд справи без участі.

За таких обставин суд вважає можливим розглянути справу у відсутність сторін на підставі доказів, які додані до справи.

Дослідивши матеріали справи суд встановив наступні обставини справи.

20.02.2024 між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «АВАНС КРЕДИТ» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання фінансового кредиту № 34323-02/2024 (а.с. 26-30).

Відповідно до п. 1.1. Договору Товариство надає Клієнту фінансовий кредит в розмірі 12000,00грн на умовах зворотності, строковості, платності, а Клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим Договором.

Інші умови Договору (п. 1.2 - 1.4.1): тип кредиту - кредит; на власні потреби; кредит надається строком на 120 днів; дата надання кредиту - 20.02.2024; дата погашення кредиту - 18.06.2024; за користування кредитом Товариством нараховуються проценти, що є платою за користування кредитом; тип процентної ставки - фіксована; процентна ставка становить 2,50% в день та застосовується в межах строку кредитування, вказаного в п. 1.2. Договору.

Згідно з п. 1.6. Договору Кредит надається Клієнту в безготівковій формі у національній валюті на рахунок Клієнта, включаючи використання реквізитів платіжної картки № 5363-54хх-хххх-2694 протягом одного робочого дня з дня прийняття рішення про видачу кредиту.

Відповідно до Договору № 34323-02/2024 від 20.02.2024 відповідач підписав договір 20.02.2024 о 20:40:33 за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором «W7484», який було направлено на номер телефону НОМЕР_1 , вказаний відповідачем в Договорі, що підтверджується Довідкою ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» про ідентифікацію клієнта від 14.08.2024 (а.с. 22).

Також відповідач ОСОБА_1 за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором «W7484» підписав Графік платежів та Паспорт споживчого кредиту (а.с. 30, 39-40).

Після встановлення зазначених обставин суд зазначає наступне.

Відповідно до п.5, 6, 7 ч.1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі; електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснена з використанням інформаційно-комунікаційних систем.

Згідно з ч.3 ст.6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» накладанням електронного підпису та/або електронної печатки завершується створення електронного документа.

Відповідно до ст.11 Закону України "Про електрнну комерцію" пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Електронний договір, крім визначених Цивільним кодексом України істотних умов для відповідного виду договору, може містити інформацію про: технологію (порядок) укладення договору; порядок створення та накладання електронних підписів сторонами договору; можливість та порядок внесення змін до умов договору; спосіб та порядок прийняття пропозиції укласти електронний договір (акцепту); порядок обміну електронними повідомленнями та інформацією між сторонами під час виконання ними своїх зобов`язань; технічні засоби ідентифікації сторони; порядок внесення змін до помилково відправленого прийняття пропозиції укласти електронний договір (акцепту); посилання на умови, що включаються до договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до іншого електронного документа і порядок доступу до такого документа; спосіб зберігання та пред`явлення електронних документів, повідомлень, іншої інформації в електронній формі та умови доступу до них; умови виготовлення та отримання паперових копій електронних документів; можливість вибору мови, що використовується під час укладення та виконання договору; інші відомості.

Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.

Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них.

Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту.

Якщо покупець (споживач, замовник) укладає електронний договір шляхом розміщення замовлення за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, продавець (виконавець, постачальник) зобов`язаний оперативно підтвердити отримання такого замовлення.

Замовлення або підтвердження розміщення замовлення вважається отриманим у момент, коли сторона електронного договору отримала доступ до нього.

У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Інформаційна система суб`єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції.

Місцем укладення електронного договору є місцезнаходження юридичної особи або місце фактичного проживання фізичної особи, яка є продавцем (виконавцем, постачальником) товарів, робіт, послуг.

Момент виконання продавцем обов`язку передати покупцеві товар визначається згідно з положеннями Цивільного кодексу України про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено цим Законом.

У разі якщо предметом електронного договору є надання послуг у сфері електронної комерції, обов`язок постачальника перед споживачем вважається виконаним у момент, коли надана постачальником послуга відповідає властивостям, визначеним договором або законодавством.

У разі якщо предметом електронного договору є виконання робіт у сфері електронної комерції, обов`язок виконавця перед замовником вважається виконаним у момент, коли результат виконаної роботи відповідає вимогам, встановленим договором або законодавством.

Електронним договором може бути визначено інший момент виконання зобов`язань між сторонами.

Покупець (замовник, споживач) повинен отримати підтвердження вчинення електронного правочину у формі електронного документа, квитанції, товарного чи касового чека, квитка, талона або іншого документа у момент вчинення правочину або у момент виконання продавцем обов`язку передати покупцеві товар.

Підтвердження вчинення електронного правочину повинно містити такі відомості: умови і порядок обміну (повернення) товару або відмови від виконання роботи чи надання послуги; найменування продавця (виконавця, постачальника), його місцезнаходження та порядок прийняття претензії щодо товару, роботи, послуги; гарантійні зобов`язання та інформація про інші послуги, пов`язані з утриманням чи ремонтом товару або з виконанням роботи чи наданням послуги; порядок розірвання договору, якщо строк його дії не визначено.

Дія цього положення не поширюється на електронні правочини, пов`язані з одноразовим наданням інформаційних електронних послуг або послуг проміжного характеру в інформаційній сфері, оплата яких здійснюється дистанційно. Постачальник таких послуг має надати змогу споживачеві ознайомитися з найменуванням постачальника, його місцезнаходженням та порядком прийняття претензії щодо послуги.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.

Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із статтею 64 Цивільного процесуального кодексу України, статтею 36 Господарського процесуального кодексу України та статтею 79 Кодексу адміністративного судочинства України.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта), текст електронного договору, електронні повідомлення укладаються державною мовою. За бажанням покупця електронний договір може укладатися іншою мовою за згодою сторін.

Статтею 12 Закону України "Про електронну комерцію" передбачено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, судом встановлено, та доказів іншого відповідачем не надано, що кредитний договір між відповідачем та ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» було укладено відповідно до приписів указаних вище норм закону, в Інформаційно-телекомунікаційній системі первісних кредиторів в електронній формі з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

У силу частини першої статті 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Договір, укладений між сторонами в електронній формі, має силу договору, який укладений в письмовій формі та підписаний сторонами, які узгодили всі умови, так як без проходження реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора (коду, що відповідно до домовленості є електронним підписом позичальника, який використовується ним як аналог власноручного підпису), без здійснення входу відповідачем на веб-сайт за допомогою Логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між відповідачем та Первісним Кредитором (Позикодавцем) не було б укладено.

За змістом статей 526, 530 ЦК України зобов`язання повинно виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а якщо у зобов`язанні встановлений термін його виконання, то воно підлягає виконанню у цей термін.

За ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит (грошові кошти) та сплатити проценти.

Відповідно до ч.1, 2 ст.1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.611 ЦК Україниу разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» на виконання умов кредитного договору перерахувало грошові кошти в сумі 12000грн 20.02.2024 на картковий рахунок відповідача. Зазначене не заперечується відповідачем.

Отже, кредитодавець свій обов`язок перед відповідачем по перерахуванню кредитних коштів виконав, проте відповідач не виконав свої зобов`язання щодо повернення кредитних коштів, внаслідок чого в нього перед кредитором виникла заборгованість, яка згідно розрахунку ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» становила в загальному розмірі 48000,00грн, що складається з: заборгованості за тілом кредиту - 12000,00грн, заборгованості за відсотками - 36000,00грн.

14.08.2024 між ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» та ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» укладений Договір факторингу №14082024, згідно якого відбулося відступлення права вимоги та до нового кредитора ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» перейшло право вимоги, в тому числі і за Кредитним договором №34323-02/202 від 20.02.2024 (а.с. 31-33).

Згідно копії Витягу з реєстру боржників до Договору факторингу №14082024 від 14.08.2024 заборгованість ОСОБА_1 за Кредитним договором № 34323-02/2024 від 20.02.2024 становить 48000грн, з яких: сума заборгованості за основною сумою боргу - 12000грн; сума заборгованості за відсотками - 36000грн; сума заборгованості по штрафним санкціям - 0грн (а.с. 17).

Позивач ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС», як новий кредитор, просить стягнути з відповідача суму заборгованості за кредитним договором № 34323-02/2024 від 20.02.2024 в загальному розмірі 48000грн.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 1077 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

За змістом ч.1 ст.1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Аналіз вказаних норм матеріального права свідчить про те, що позивач ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» має право на звернення до суду з даним позовом, оскільки до нього перейшли права вимоги за кредитним договором № 34323-02/2024 від 20.02.2024, укладеним між ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» та ОСОБА_1 .

Згідно поданих позивачем розрахунків заборгованість відповідача за кредитним договором № 34323-02/2024 від 20.02.2024 в загальному розмірі 48000грн, з яких сума заборгованості за кредитом - 12000грн, сума заборгованості за відсотками - 36000грн (а.с. 18-20).

Отже, з огляду на те, що відповідачем не надано доказів на підтвердження належного виконання зобов`язань за договором кредиту, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за тілом кредиту в розмірі 12000грн підлягають задоволенню.

Проте, суд не погоджується з наданим позивачем розрахунком в частині нарахування заборгованості за відсотками, виходячи з наступного.

Підпунктом 6 пункту 5 Закону №3498-IX від 22 листопада 2023 року «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» (далі Закон №3498-IX) стаття 8 Закону України «Про споживче кредитування» була доповнена частиною п`ятою, згідно з якою максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%.

Закон України № 3498-XI набрав чинності 24 грудня 2023 року.

Пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів 2,5% (25.12.2023-22.04.2024); протягом наступних 120 днів 1,5% (23.04.2024-19.08.2024).

Відповідно до частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Враховуючи вказані вище норми матеріального права, максимально можливий розмір нарахованих процентів у межах строку вказаного договору до 18.06.2024 включно становить: 18600грн (12000грн х 2,5% х 62 дні за період з 20.02.2024 по 21.04.2024) + 10440грн (12000грн х 1,5% х 58 днів за період з 22.04.2024 по 18.06.2024) = 29040грн. Отже, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за процентами в загальному розмірі 29040грн.

Таким чином наявні підстави для стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором № 34323-02/2024 від 20.02.2024 в загальному розмірі 41040грн, з яких заборгованість за основною сумою боргу - 12000грн, процентами - 29040грн.

Отже, з огляду на те, що відповідачем не надано доказів на підтвердження належного виконання зобов`язань за кредитним договором щодо повернення кредитних коштів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором підлягають частковому задоволенню.

Також позивач ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» просить стягнути на його користь витрати на правову допомогу в розмірі 6000грн, на підтвердження чого позивачем надано: копію договору про надання правової (правничої) допомоги № 42649746/01 від 02 січня 2026 (а.с. 23-25); копію Детального опису робіт (наданих послуг) до Договору про надання правової (правничої) допомоги № 42649746/01 від 02 січня 2026 (а.с. 21); копію Акту про пітдвердження факту надання правничої (правової) допомоги адвокатом від 10.04.2026 (а.с. 15).

Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співрозмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

При визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (в подальшому - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставістатті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р. Так у справіСхід/Захід Альянс Лімітед проти України (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

У пункті 269 Рішення у цій справі Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі Іатрідіс проти Греції (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).

Тобто, питання розподілу судових витрат пов`язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).

Аналогічні висновки щодо застосування норм матеріального права, викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16 та в постановах Верховного Суду від 17.09.2019 у справі № 810/3806/18, від 31.03.2020 у справі № 726/549/19.

Вирішенню питання про розподіл судових витрат передує врахування судом, зокрема, обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору, значення справи для сторін. При цьому, принципи обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору повинні розглядатися, у тому числі, через призму принципу співмірності, який, як вже було зазначено вище, включає у себе такі критерії: складність справи та виконаних робіт (наданих послуг); час, витрачений на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих послуг та виконаних робіт; ціна позову та (або) значення справи для сторони.

Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права, викладений в постанові Верховного Суду від 02.09.2020 у справі № 826/4959/16.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Крім того, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд, з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічні висновки щодо застосування норм права викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.02.2023 у справі №755/2587/17 та Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 200/14113/18-а, від 31.03.2020 у справі № 726/549/19, від 21.05.2020 у справі № 240/3888/19, від 11.02.2021 у справі № 520/9115/19, № 640/19536/18 від 03.02.2022.

Також, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг з категорією складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до Детального опису робіт (наданих послуг) до Договору про надання правової (правничої) допомоги № 42649746/01 від 02 січня 2026 адвокатом надані такі послуги: 1) усна консультація - 1,5 год/300грн; 2) правовий аналіз обставин спірних правовідносин та надання правових рекомендацій (консультацій) - 1год/500грн; 3) складання позовної заяви, попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат - 3год/4500грн; 4) формування додатків до позовної заяви - 1год/700грн.

Проте, суд критично ставиться до наданого розрахунку витрат на правову допомогу.

Зокрема, суд вважає, що надання адвокатом такої послуги як «правовий аналіз обставин спірних правовідносин та надання правових рекомендацій (консультацій)», охоплюється такою послугою адвоката як «надання усної консультації».

Також суд уважає, що надання адвокатом такої послуги як «формування додатків до позовної заяви», охоплюється такою послугою адвоката як «складання позовної заяви».

Таким чином, з метою дотримання принципу справедливості, добросовісності та розумності, суд вважає, що заявлена позивачем сума витрат на правову допомогу є завищеною з огляду на складність та фактичний розгляд справи.

У зв`язку з чим витрати на професійну правничу допомогу становлять в загальному розмірі 5000,00грн.

На переконання суду такий розмір витрат на адвоката є розумним, справедливим та співмірним із заявленими вимогами.

В силу ч. 2 ст.141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, до яких належать витрати на професійну правничу допомогу, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки суд задовольнив позовні вимоги позивача частково, тому позивач має право на відшкодування з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 4275грн (5000грн х 41040грн/48000грн).

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно задоволеним вимогам в сумі 2276,35грн з розрахунку: 41040грн х 2662,40грн/48000грн = 2276,35грн.

Таким чином, всього з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 6551,35грн судових витрат.

Керуючись ст.1-18,76-81,141,259,264,265,268,354,355 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІДЖИ ФІНАНС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором- задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» (адреса: вул. Симона Петлюри, б.21/1, м.Бровари Київської області, ЄДРПОУ 42649746) заборгованість за кредитним договором №34323-02/2024 від 20.02.2024 в загальному розмірі 41040 (сорок одна тисяча сорок) гривень, з яких заборгованість за тілом кредиту - 12000грн, заборгованість за процентами - 29040грн.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» (адреса: вул. Симона Петлюри, б.21/1, м.Бровари Київської області, ЄДРПОУ 42649746), судові витрати в сумі 6551 (шість тисяч п`ятсот п`ятдесят одна) гривня 35 копійок.

В іншій частині позову - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги в порядку, передбаченому ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складення повного тексту рішення 22.07.2026.

Суддя Н.В.Нагорна