Рішення № 138426587, 14.07.2026, Новосанжарський районний суд Полтавської області

Новосанжарський районний суд Полтавської області

Справа № 542/2019/25

Провадження № 2/542/123/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 липня 2026 року селище Нові Санжари

Новосанжарський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді - Шарової-Айдаєвої О.О.,

за участю:

секретаря судового засідання Карась В.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Нові Санжари в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Драбинівської сільської ради Полтавського району Полтавської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про визнання права власності на спадкове майно,

ВСТАНОВИВ:

18 листопада 2025 року ОСОБА_1 звернулась до Новосанжарського районного суду Полтавської області з позовною заявою до Драбинівської сільської ради Полтавського району Полтавської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , в якій просила: визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків за даними Державного реєстру фізичних осіб - платників податків НОМЕР_1 , право власності на спадкове майно після смерті ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 , яке складається з житлового будинку «А-1», площа забудови 65,6 м?, загальна площа забудови 50,4 м?; гараж «Г», площа забудови 8,7 м?; колодязь питний №1; погріб «б», площа забудови 4,8 м?; сарай «Б», площа забудови 6,9 м?; сарай «В», площа забудови 15,6 м? за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою суду від 24 листопада 2025 року позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання (а.с. 68 т. 1).

Ухвалою суду від 23 січня 2026 року продовжено строк підготовчого провадження у справі до 90 днів (а.с. 230 т.1).

03 лютого 2026 року суд закрив підготовче провадження та призначив дану справу до судового розгляду по суті (а.с. 242-243 т. 1).

Аргументи учасників справи

В обґрунтування позовних вимог, ОСОБА_1 зазначила, що вона є спадкоємицею за законом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 матері ОСОБА_4 .

Зокрема, після смерті ОСОБА_4 відкрилась спадщина на спадкове майно, яке складається, в тому числі, із житлового будинку «А-1», площа забудови 65,6 м?, загальна площа забудови 50,4 м?; гараж «Г», площа забудови 8,7 м?; колодязь питний №1; погріб «б», площа забудови 4,8 м?; сарай «Б», площа забудови 6,9 м?; сарай «В», площа забудови 15,6 м? за адресою: АДРЕСА_1 .

Позивач, як донька, після померлої матері ОСОБА_4 , прийняла спадщину, заяв від інших спадкоємців на таке майно не надходило.

Позивач, звернувшись до приватного нотаріуса із заявою про отримання свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок, отримала постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, у зв`язку із відсутністю правовстановлюючого документу, що підтверджує право власності спадкодавця на таке майно.

З огляду на викладене, через неможливість оформлення своїх спадкових справ у нотаріальному порядку, позивач звернулась до суду з цим позовом.

У судове засідання ОСОБА_1 не з`явилась, хоча про час, дату та місце судового засідання повідомлена належним чином (а.с. 50 т.2).

13 липня 2026 рокувід представника позивача до суду надійшла заява про проведення судового засідання без участі позивача ОСОБА_1 та її представника адвоката Чуя А.І. (а.с. 60-62 т. 2).

Драбинівська сільська рада Полтавського району Полтавської області в судове засідання не забезпечила явку свого уповноваженого представника, хоча про час, дату та місце судового засідання повідомлена належним чином (а.с. 53 т.2). Відзиву на позов від відповідача до суду не надходило.

07 липня 2026 року від Драбинівської сільської ради Полтавського району Полтавської області надійшла заява про проведення судових засідань без участі представника відповідача, при вирішенні справи відповідач поклався на розсуд суду (а.с. 58 т. 2).

Третя особа ОСОБА_2 у судове засідання не з`явилась, хоча про час, дату та місце судового засідання повідомлялась належним чином (а.с. 51 т.2), клопотань про відкладення не надсилала, про причини неявки не повідомляла.

18 травня 2026 року на електронну адресу суду (а.с. 47 т. 2) від ОСОБА_2 надійшла заява, в якій вона просила розглядати справу без її участі та задовольнити позовну заяву ОСОБА_1 .

Третя особа ОСОБА_3 у судове засідання не з`явився, хоча про час, дату та місце судового засідання повідомлявся належним чином (а.с. 55-57 т.2), клопотань про відкладення не надсилав, про причини неявки не повідомляв.

03 лютого 2026 року від такої третьої особи надійшла заява, в якій ОСОБА_3 просив розглядати справу без його участі та задовольнити позовну заяву ОСОБА_1 (а.с. 233 т. 1).

Відповідно до частини 1 статті 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно з частиною 2 статті 247 ЦПК України, фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З огляду на викладені норми цивільно-процесуального законодавства, судове засідання проведено за відсутності учасників справи та без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги позовної заяви, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, встановив наступне.

Обставини справи, встановлені судом

З матеріалів справи вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , про що видано свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 від 09 листопада 2023 року (а.с. 16 т.1).

ОСОБА_4 є матір`ю позивачки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що вбачається з наступних документів.

Так, відповідно до свідоцтва про народження № НОМЕР_3 , ОСОБА_5 народилась ІНФОРМАЦІЯ_5 , її батьками зазначені батько ОСОБА_6 , мати ОСОБА_7 (а.с. 17 т.1).

В подальшому ОСОБА_5 змінила прізвище на « ОСОБА_8 », що підтверджується свідоцтвом про зміну імені серії НОМЕР_4 (а.с. 18 т.1).

Таким чином, матір`ю ОСОБА_1 була ОСОБА_7 , яка до укладення шлюбу 24 січня 1955 року з ОСОБА_6 , мала прізвище « ОСОБА_8 » (а.с. 24-27 т.2).

Рішенням Новосанжарського нарсуду Полтавської області від 16.10.1959 року шлюб ОСОБА_9 та ОСОБА_6 визнаний недійсним, що вбачається з повного витягу є Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб № 00012257417 (а.с. 26 т.2).

01 квітня 1968 року ОСОБА_10 після укладення шлюбу з ОСОБА_11 змінила прізвище на « ОСОБА_12 » (а.с. 22 -23 т.2).

В подальшому, 10 липня 1982 року ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уклала шлюб з ОСОБА_14 , у зв`язку з чим змінила прізвище на « ОСОБА_15 », що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу НОМЕР_5 (а.с. 46 т.2).

Отже, ОСОБА_4 є матір`ю позивачки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Судом встановлено, що ОСОБА_4 згідно з довідкою Драбинівської сільської ради Полтавського району Полтавської області № 14.2-29/93 від 12.05.2025, на день смерті проживала та була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 . На момент смерті в будинку за вищевказаною адресою проживала сама (а.с. 20 т.1).

За життя ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , була головою домогосподарства, за яким закріплений об`єкт погосподарського обліку житловий будинок АДРЕСА_1 , що підтверджується випискою із погосподарської книги № 1 села Варварівка, номер об`єкта погосподарського обліку № 0006-1, виданою Драбинівською сільською радою Полтавського району Полтавської області за № 9 від 18.02.2025 (а.с. 21 т.1).

Відповідна інформація підтверджується довідкою Драбинівської сільської ради № 14.2-29/28 від 10.02.2025, в якій зазначено, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , згідно з погосподарською книгою № 1 с. Варварівка, номер об`єкта погосподарського обліку 0006-1 мала зареєстроване право власності на житловий будинок та земельну ділянку площею 0,40 га за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 22 т.1).

Реєстрація права власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами станом на 31.12.2012 за адресою: АДРЕСА_1 , в Приватному підприємстві «Полтавське бюро технічної інвентаризації «Інвентаризатор» не проводилась (а.с. 23 т.1).

Відомості про державну реєстрацію права власності за зазначений житловий будинок також відсутні у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, у Держаному реєстрі Іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна (а.с. 63 т.1).

Відповідно до технічного паспорта на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, вказаний будинок збудований у 1955 році, сарай, погріб, сарай у 1970 році, гараж у 1960 році, колодязь питний у 1955 році, знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 30-35 т.1).

За змістом Витягу про реєстрацію у Спадковому реєстрі № 75707717 від 06.02.2024, встановлено, що після смерті спадкодавця ОСОБА_4 заведена спадкова справа № 29/2024 від 06.02.2024 (а.с. 19 т.1).

Позивач звернулась до приватного нотаріуса Полтавського районного нотаріального округу Полтавської області Уманця М.В., із заявою про видачу після померлої ІНФОРМАЦІЯ_7 ОСОБА_4 свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок садибного тику за адресою: АДРЕСА_1 .

08.05.2025 року приватним нотаріусом Полтавського районного нотаріального округу Полтавської області Уманцем М.В. прийнято постанову № 123/02-31, якою відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на зазначений житловий будинок через відсутність правовстановлюючих документів, які б підтверджували право ОСОБА_4 на майно (а.с. 64 т.1).

У зв`язку з неможливістю оформити право власності на спадкове майно за законом, ОСОБА_1 звернулась до суду із вказаним позовом про визнання за нею права власності на відповідний житловий будинок з господарськими спорудами у судовому порядку.

Надаючи оцінку позовним вимогам, суд виходить з наступного.

Норми права, які підлягають застосуванню

Згідно зі статтею 2 Цивільного процесуального кодексу України (надалі також ЦПК України) завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України (надалі також ЦК України) передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Під способом захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів передбачений статтею 16 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 20 ЦК України право на захист особа здійснює на свій розсуд.

З урахуванням пункту 1 частини другої статті 16 ЦК України, одним із способів захисту порушеного права є його визнання.

Частинами першою, другою та четвертою статті 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Відповідно до статті 1216 Цивільного кодексу України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Стаття 1217 ЦК України, передбачає, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до частини 1 статті 1258 ЦК України, спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.

Згідно з положеннями статті 1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Статтями 1218, 1222 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (ч. 1, ч. 5 статті 1268 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до абзацу 3 частини 2 статті 331 ЦК України, якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Відповідно до частини 2 статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Частиною 3 статті 3 вказаного Закону України передбачено, що речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов:

1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення;

2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

До 01 січня 2013 року державна реєстрація права власності на житлові будинки та споруди регулювалася підзаконними нормативними актами, зокрема, такими як Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу від 13 грудня 1995 року № 56, Правила державної реєстрації об`єктів нерухомого майна, що знаходяться у власності юридичних та фізичних осіб, затверджені наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству № 56 від 13.12.1995, Тимчасове положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затверджене наказом Міністерства юстиції України від 07 лютого 2002 року № 7/5 (з подальшими змінами).

Зазначені нормативні акти передбачали державну реєстрацію будівель, споруд, державну реєстрацію права власності на нерухоме майно до часу набрання чинності Цивільним кодексом України та Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Відповідно до пункту 4 Інструкції про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР від 31.01.1966,реєстрації підлягають всі будинки і домоволодіння в межах міст і селищ міського типу УРСР, що належать місцевим Радам депутатів трудящих, державним,кооперативним і громадським установам, підприємствам і організаціям, а також ті будинки і домоволодіння, які належать громадянам на праві особистої власності.

Пунктом 20 вказаної Інструкції передбачено, що у випадках включення в міську (селищну) смугу сільських населених пунктів або у випадках їх перетворення в міста або селища міського типу: а) при наявності погосподарських книг сільської Ради депутатів трудящих бюро технічної інвентаризації складає списки будинків та домоволодінь, які належать громадянам або колгоспним дворам.

Відповідно до Інструкції з ведення погосподарського обліку в сільських, селищних та міських радах, затвердженої Наказом Державної служби статистики України від 11.04.2016 № 56, погосподарський облік, як вид первинного обліку, передбачений для накопичення і систематизації відомостей, які збирають сільські, селищні, міські ради територіальних громад (об`єднаних територіальних громад) (далі - місцеві ради) по кожному з розташованих на їхній території сільських населених пунктів і які є необхідними для проведення державних статистичних спостережень. Погосподарські книги є особливою формою статистичного обліку, що здійснюється в Україні (УРСР) із 1979 року. В погосподарських книгах при визначенні року побудування зазначається рік введення в експлуатацію будинку.

Висновки щодо правозастосування

Надаючи оцінку викладеним обставинам з урахуванням зазначених норм чинного законодавства, суд виходить з наступного.

Судом встановлено, що за життя ОСОБА_4 була головою домогосподарства, за яким закріплений об`єкт погосподарського обліку житловий будинок АДРЕСА_1 , що підтверджується випискою із погосподарської книги № 1 села Варварівка, облікова картка об`єкта погосподарського обліку № 0006-1, виданою Драбинівською сільською радою Новосанжарського району Полтавської області за № 9 від 18.02.2025. Відповідно до такої виписки власником відповідного об`єкта є ОСОБА_4 (а.с. 121 т.1).

Реєстрація права власності на зазначений житловий будинок в Приватному підприємстві «Полтавське бюро технічної інвентаризації «Інвентаризатор» не проводилась.

Відповідно до технічного паспорта на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, вказаний будинок збудований у 1955 році, сарай, погріб, сарай у 1970 році, гараж у 1960 році, колодязь питний у 1955 році, знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 30-35 т.1).

ОСОБА_4 на день смерті проживала та була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 . На момент смерті в будинку за вищевказаною адресою проживала сама (а.с. 20 т.1).

Враховуючи, що право власності на спірний будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами було набуте спадкодавцем ОСОБА_4 на законних підставах, оскільки підтверджується записами у погосподарській книзі, а момент виникнення права власності на такий будинок не пов`язаний з його державною реєстрацією відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», оскільки будинок збудований до 2004 року, то суд дійшов висновку, що власником будинку за адресою: АДРЕСА_1 , була ОСОБА_4 , а отже такий будинок увійшов до складу спадщини після її смерті.

Відсутність державної реєстрації права власності спадкодавця на вказане нерухоме майно в органах БТІ не позбавляє спадкоємця права на спадкування нерухомого майна, що входить до складу спадщини.

Оскільки позивач ОСОБА_1 є донькою спадкодавця ОСОБА_4 , вона є спадкоємицею за законом першої черги.

Враховуючи вищевикладене, й те, що представлені позивачем докази на підтвердження права власності на спадкове майно є належними та допустимими, з огляду на наявність у позивачки права на спадкове майно, суд дійшов висновку, що позов ОСОБА_1 є обґрунтований та підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись частиною 6 статті 259, статтями 263-265, 268 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Драбинівської сільської ради Полтавського району Полтавської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про визнання права власності на спадкове майно задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , право власності на житловий будинок з господарськими будівлями, що складаються з житлового будинку «А-1», загальною площею 50,4 м?; гаражу «Г», площа забудови 8,7 м?; колодязю питного №1; погрібу «б», площа забудови 4,8 м?; сараю «Б», площа забудови 6,9 м?; сараю «В», площа забудови 15,6 м?, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі проголошення скороченого (вступної та резолютивної частин) судового рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи до Полтавського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_6 , АДРЕСА_2 ;

представник позивача: адвокат Чуй Анатолій Іванович, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ПТ № 1935 від 31.10.2017;

відповідач: Драбинівська сільська рада Полтавського району Полтавської області, код ЄДРПОУ 04382518, вул. Братів Кибкало, буд. 31, с. Драбинівка, Полтавський район, Полтавська область;

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_7 , АДРЕСА_3 ;

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору:ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_8 , АДРЕСА_4 .

Повний текст рішення складений 23 липня 2026 року.

Суддя О.О. Шарова-Айдаєва