Вирок № 138426348, 23.07.2026, Сумський районний суд Сумської області

Справа № 587/2480/26

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2026 року Сумський районний суд Сумської області у складі головуючого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , потерпілої ОСОБА_4 , її представника ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Суми кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026200600000436 від 04 травня 2026 року, за обвинуваченням

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Сумської області, м. Суми, українця, громадянина України, без зареєстрованого місця проживання, фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , офіційно не працюючого, неодруженого, з середньою спеціальною освітою, раніше судимого, останній раз вироком Сумського районного суду Сумської області від 09 лютого 2023 року за ст. 395 КК України до покарання у виді арешту на строк 1 місяць, ухвалою Сумського районного суду Сумської області від 05 червня 2023 року призначено остаточне покарання на підставі ч. 4 ст. 70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання, призначеного за вироком цього ж суду від 09 лютого 2023 року, більш суворим покаранням, призначеним за вироком Сумського апеляційного суду від 15 березня 2023 року, у виді 3 років позбавлення волі.

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця Сумської області, м. Суми, українця, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , з середньою спеціальною освітою, офіційно не працюючого, неодруженого, військовослужбовця,у порядку ст. 89 КК України раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Згідно з Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України № 2102-ІХ від 24 лютого 2022 року, на всій території України було введено воєнний стан, який продовжено до цього часу.

Так, 03 травня 2026 року близько 16 год. 00 хв. ОСОБА_6 ,

перебуваючи разом із раніше знайомим йому ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_1 , вступив із останнім у попередню злочинну змову, спрямовану на спільне таємне викрадення чужого майна з домоволодіння ОСОБА_4 , розташованого за адресою: АДРЕСА_3 з подальшим оберненням викраденого на власну користь.

Реалізуючи спільний злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 до початку вчинення кримінального правопорушення узгодили між собою спосіб його вчинення, розподілили ролі та функції кожного співучасника, відповідно до яких ОСОБА_6 мав безпосередньо проникнути до житла потерпілої та здійснити пошук і викрадення майна, тоді як ОСОБА_7 повинен був спостерігати за навколишньою обстановкою, попереджати про можливу появу сторонніх осіб чи власниці домоволодіння та у такий спосіб сприяти реалізації єдиного злочинного умислу.

Так, 03 травня 2026 року, у період часу з 16:00 год. до 17:00 год., ОСОБА_6 спільно з ОСОБА_7 , маючи спільний злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна і обернення його на свою користь, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та бажаючи настання суспільно небезпечних наслідків, з корисливих мотивів, впевнившись, що їх дії носять таємний характер та за ними ніхто не спостерігає, за відсутності можливих свідків та очевидців, скориставшись відсутністю уваги з боку сусідів, місцевих мешканців с. Ополонське та власниці домоволодіння, діючи за попередньою змовою групою осіб, у взаємодії між собою, таємно проникли на територію домогосподарства ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_3 .

У подальшому ОСОБА_6 , діючи відповідно до відведеної йому ролі у вчиненні кримінального правопорушення, перебуваючи на території домоволодіння АДРЕСА_3 , де мешкає ОСОБА_4 , підійшов до житлового будинку, розташованого на території вказаного домоволодіння, та, виявивши металопластикове вікно, залишене у режимі «провітрювання», шляхом прокручування ручки віконної рами відчинив його. Після цього, діючи узгоджено та за попередньою змовою між собою, ОСОБА_7 , виконуючи відведену йому роль співучасника, допоміг

ОСОБА_6 подолати перешкоду для проникнення до житла, а саме підсадив останнього до відчиненого вікна житлового будинку, чим забезпечив можливість незаконного проникнення ОСОБА_6 через віконний отвір до приміщення будинку.

Перебуваючи всередині житлового будинку, ОСОБА_6 , продовжуючи реалізацію спільного злочинного умислу з ОСОБА_7 , спрямованого на таємне викрадення чужого майна, здійснив пошук місця зберігання грошових коштів, перевірив вміст меблів та інших місць можливого зберігання цінностей, у результаті чого виявив у дивані, конструкцією якого передбачено підняття кришки сидіння, три поліетиленові пакети, у яких знаходилися грошові кошти у національній та іноземній валюті (євро), що належали ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , а саме 80 000 грн. та 4 500 євро (станом на 03 травня 2026 року за відомостями НБУ еквівалентно 231 564 грн 15 коп.)

Достовірно усвідомлюючи, що виявлене майно є чужим та не належить йому, переслідуючи мету незаконного особистого збагачення, ОСОБА_6 оглянув вміст пакетів, переконався у наявності в них грошових коштів, після чого, не перераховуючи їх, таємно викрав вказані грошові кошти, помістивши пакети до кишень свого одягу, та залишив приміщення житлового будинку через раніше відчинене вікно, залишивши його у відкритому стані.

У свою чергу ОСОБА_7 , діючи відповідно до попередньо узгодженого розподілу ролей, упродовж вчинення кримінального правопорушення перебував поблизу житлового будинку та спостерігав за навколишньою обстановкою, забезпечуючи конспірацію злочинних дій ОСОБА_6 , своєчасно попереджаючи про можливу появу сторонніх осіб, чим сприяв доведенню спільного злочинного умислу до кінця.

Після заволодіння грошовими коштами ОСОБА_6 та ОСОБА_7 з місця вчинення кримінального правопорушення зникли, грошові кошти розподілили між собою, отримавши реальну можливість розпорядитися викраденим майном на власний розсуд, чим спричинили потерпілій ОСОБА_4 матеріальну шкоду на загальну суму 311 564 грн 15 коп., яка є значною.

В судовому засіданні ОСОБА_6 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення визнав повністю та підтвердив обставини, викладені у обвинувальному акті. Пояснив, що дійсно, перебуваючи разом із раніше знайомим йому ОСОБА_7 , вирішили викрасти майно з домоволодіння ОСОБА_4 , розташованого за адресою: АДРЕСА_3 . Прибули до будинку потерпілої. Сторонніх осіб, сусідів, потерпілої в цей час не було. Підійшли до вінка будинку, яке було відкрите на «провітрювання», ОСОБА_7 підсадив його, він відкрив вікно, забрався до будинку, почав шукати коштовні речі в будинку, підняв сидіння дивану та виявив декілька пакетів з грошовими коштами в гривнях та євро. Не рахуючи, поклав їх до кишені і вийшов з будинку через вікно. В цей час ОСОБА_7 перебував на вулиці і слідкував за навколишньою обстановкою, щоб їх ніхто не помітив. Грошовими коштами розпорядилися з ОСОБА_7 на власний розсуд. У подальшому частину коштів добровільно видав працівникам поліції, де інша частина коштів, не пам`ятає, бо перебував у стані алкогольного сп`яніння. Пред`явлений позов потерпілої визнав повністю. У вчиненому розкаявся.

В судовому засіданні ОСОБА_7 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення визнав повністю та підтвердив обставини, викладені у обвинувальному акті. Зазначив, що 03 травня 2026 року він перебував разом із раніше знайомим йому ОСОБА_6 . Останній дізнався, що потерпіла на той час не була вдома, тому запропонував йому викрасти її майно, на що той погодився. Вони підійшли до будинку потерпілої за адресою: АДРЕСА_3 , в цей час сторонніх осіб не було, їх ніхто не бачив, побачили, що вікно відкрите на «провітрювання», він підсадив ОСОБА_6 , той відкрив вікно і забрався в будинок, в цей час він перебував на вулиці, чекав ОСОБА_6 і спостерігав за навколишньою обстановкою, щоб їх ніхто не помітив. ОСОБА_6 вийшов через вікно, в кишені в нього були кошти, вони таємно залишили територію будинку потерпілої і вказаними коштами розпорядились на власний розсуд. Він взяв звідти частину коштів в розмірі 1300 євро, інші залишились у ОСОБА_6 , поклав їх у бардачок свого автомобіля, який знаходиться у гаражі вдома. Ніхто про них не знав, він їх не витрачав. Пізніше всі ці кошти добровільно видав працівникам поліції. У вчиненому розкаявся, вибачився, шкодує про вчинене, просив надати можливість виправитися.

Потерпіла ОСОБА_4 та її представник ОСОБА_5 у судовому засіданні цивільний позов підтримали в повному обсязі та просили його задовольнити, просили покарання обвинуваченим призначити в межах санкції статті.

Оскільки учасники судового провадження не оспорювали обставин вчиненого кримінального правопорушення та не заперечували проти скороченого судового розгляду, відтак, у суворій відповідності до вимог ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорювалися. При цьому суд з`ясував, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз`яснив їм про те, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку. За таких обставин суд прийняв рішення про проведення скороченого судового розгляду. Прийняття такого рішення свідчить про те, що обставини, які сторони не оспорюють, будуть вважатися встановленими в судовому засіданні і суд буде це враховувати при постановленні вироку.

Крім того, суд з`ясував, що обвинувачені ОСОБА_6 та ОСОБА_7 правильно розуміють зміст наданих їм прав та правові наслідки відмови від таких, що виходить також і з вимог п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу ІІІ Рекомендації № 6 R (87) 18 Комітету Міністрів Ради Європи відносно спрощеного кримінального правосуддя та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, ст. 349 КПК України, які передбачають, що суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного та скороченого розгляду.

Згідно з ч. 1 ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Відповідно до ст. 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.

За вимогами п. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

Враховуючи викладене, суд вважає доведеною винуватість обвинуваченого ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, а саме у таємному викраденні чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, за попередньою змовою групою осіб, поєднане з проникненням у житло, таке, що завдало значної шкоди потерпілій, вчинене в умовах воєнного стану.

Така юридична оцінка дій обвинуваченого відповідає фактичним обставинам, встановленим у справі.

Відповідно до ст. 65 КК України при призначенні покарання суд ураховує ступінь тяжкості скоєного злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів, а згідно з ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого.

Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

Згідно зі ст. 12 КК України обвинувачений вчинив кримінальне правопорушення, віднесене до тяжкого злочину.

Матеріальна шкода, завдана кримінальним правопорушенням, ОСОБА_6 не відшкодовувалась.

Обставинами, що пом`якшують покарання відповідно до ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину.

Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченого, є вчинення кримінального правопорушення щодо особи похилого віку.

Призначаючи покарання, суд керується положеннями ст. 65 КК України, а саме виходить з принципів справедливості, індивідуалізації, а також достатності покарання для подальшого виправлення та попередження скоєння нових злочинів та враховує характер і ступень тяжкості скоєного кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого, який на обліку у лікаря нарколога чи психіатра не перебуває, його небажання стати на шлях виправлення, про що свідчить вчинення злочину після того, як ще попередня судимість за корисливий злочин не погашена та не знята, відсутність у нього легальних джерел доходів, беручи до уваги корисливий характер вчиненого в умовах війни кримінального правопорушення, щире каяття, активне сприяння розкриттю злочинів, відсутність відшкодування спричиненої шкоди, вважає, що необхідним і достатнім для виправлення та попередження нових злочинів для ОСОБА_6 буде покарання у вигляді позбавлення волі в межах санкції ч. 4 ст. 185 КК України.

Таке покарання перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного, адже справедливість розглядається як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності.

Крім того суд враховує, що ОСОБА_6 неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, востаннє вироком Сумського районного суду Сумської області від 09 лютого 2023 року за ст. 395 КК України до покарання у виді арешту на строк 1 місяць, ухвалою Сумського районного суду Сумської області від 05 червня 2023 року йому призначено остаточне покарання на підставі ч. 4 ст. 70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання, призначеного за вироком цього ж суду від 09 лютого 2023 року, більш суворим покаранням, призначеним за вироком Сумського апеляційного суду від 15 березня 2023 року, у виді 3 років позбавлення волі. На підставі ухвали Дзержинського районного суду міста Харкова від 15 квітня 2025 року ОСОБА_6 звільнений від відбування призначеного покарання 16 квітня 2026 року, про що свідчить довідка про звільнення серії ХАР № 00533 від 16 квітня 2026 року. Тому ОСОБА_6 вважається таким, що має не погашену та не зняту судимість.

Також, враховуючи викладене, суд вважає доведеною винуватість обвинуваченого ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, а саме у таємному викраденні чужого майна (крадіжка), вчинене за попередньою змовою групою осіб, поєднане з проникненням у житло, таке, що завдало значної шкоди потерпілій, вчинене в умовах воєнного стану.

Така юридична оцінка дій обвинуваченого відповідає фактичним обставинам, встановленим у справі.

Відповідно до ст. 65 КК України при призначенні покарання суд ураховує ступінь тяжкості скоєного злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів, а згідно з ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого.

Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

Згідно зі ст. 12 КК України обвинувачений вчинив кримінальне правопорушення, віднесене до тяжкого злочину.

Матеріальна шкода, завдана кримінальним правопорушенням, ОСОБА_7 не відшкодована.

Обставинами, що пом`якшують покарання відповідно до ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину.

Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченого, є вчинення кримінального правопорушення щодо особи похилого віку.

Призначаючи покарання, суд керується положеннями ст. 65 КК України, а саме виходить з принципів справедливості, індивідуалізації, а також достатності покарання для подальшого виправлення та попередження скоєння нових злочинів та враховує характер і ступень тяжкості скоєного кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого, який у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, за місцем проживання характеризується негативно, в силу ст. 89 КК України раніше не судимий, беручи до уваги корисливий характер вчиненого в умовах війни кримінального правопорушення та невідшкодування матеріальної та моральноїї шкоди потерпілій, щире каяття, активне сприяння розкриттю злочинів, вважає, що необхідним і достатнім для виправлення та попередження вчинення нових злочинів для ОСОБА_7 буде покарання у вигляді позбавлення волі в нижчій межі санкції ч. 4 ст. 185 КК України.

Таке покарання перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного, адже справедливість розглядається як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності.

Під час судового розгляду суд не встановив наявності обставин, які б істотно знижували ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_7 кримінального правопорушення, та давали підстави для застосування положень статей 69 чи 75 КК України.

Потерпілою ОСОБА_4 до обвинувачених ОСОБА_7 та ОСОБА_6 пред`явлено цивільний позов про стягнення в солідарному порядку матеріальної шкоди, яка становить 136 840 грн неповернутих коштів, моральної шкоди в сумі 100 000 грн та витрат на правову допомогу в розмірі 15 000 грн, а всього на суму 251 840,00 грн. В обґрунтування позову зазначила, що ОСОБА_7 та ОСОБА_6 з корисливих мотивів було викрадено грошові кошти в сумі 311564,15 грн, чим завдано їй значну матеріальну шкоду. Кошти в розмірі 2300 євро та 56 000 грн вилучені в обвинувачених в ході досудового розслідування, інший розмір коштів просить стягнути з обвинувачених. Внаслідок таких дій обвинуваченими була спричинена їй і моральна шкода, у зв`язку з чим їй та членам її сім`ї було завдано душевних страждань, в результаті злочину у неї погіршилось здоров`я, піднявся тиск, стали турбувати і інші хвороби. Майже місяць вона не може спокійно спати, відчуває апатію до всього. Розмір спричинених страждань оцінює в 100000 грн.

Згідно зі ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим кримінально-процесуальним кодексом України. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим кримінально-процесульним кодексом України не врегульовані, до них застосовуються норми цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Відповідно до ч. 1 ст. 129, абз. 7 п. 2 ч. 3 ст. 374 КПК України при ухваленні обвинувального вироку, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому, про що у вироку зазначаються відповідні підстави.

Вирішуючи цивільний позов потерпілої ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 136 840 грн, суд приходить до висновку про його обґрунтованість та задоволення в цій частині повністю.

Щодо відшкодування моральної шкоди, завданої вчиненням кримінального правопорушення, суд вважає його частково обґрунтованим, виходячи із таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Згідно ст. 23 ЦК України моральна шкода, серед іншого, полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди відповідно до п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» за №4 від 31 березня 1995 року суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру й обсягу заподіяних позивачеві моральних чи фізичних страждань, наявності інших негативних наслідків, з урахуванням у кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховуються характер і тривалість страждань, стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.

При цьому, суд враховує висновок Великої Палати Верховного Суду від 16 грудня 2020 року у справі №752/17832/14-ц (14-538цс19), що розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.

Виходячи зі ступеня тяжкості злочину, глибини і тривалості душевних страждань, які потерпіла зазнала у зв`язку з погіршенням здоров`я, враховуючи принципи розумності та справедливості, а також те, що моральна шкода не є способом збагачення, суд вважає, що розмір моральної шкоди в сумі 100 000 гривень, який потерпіла в своєму позові просить стягнути з обвинувачених, є завищеним і таким, що не відповідає реально спричиненій шкоді та наслідкам, які настали. Тому, виходячи із засад розумності, виваженості і справедливості, суд вважає, що позовні вимоги в частині відшкодування моральної шкоди необхідно задовольнити частково та стягнути з ОСОБА_7 та ОСОБА_6 в солідарному порядку 30 000 гривень моральної шкоди, що на переконання суду є співмірним тим фізичним та душевним стражданням, які перенесла потерпіла внаслідок вчинення щодо неї злочину.

Главою 8 КПК України визначено процесуальні витрати у кримінальному провадженні, ст. 120 КПК України до них віднесено витрати на правову допомогу, частиною 2 даної статті передбачено, що витрати, пов`язані з оплатою допомоги представника потерпілого, цивільного позивача, відповідача, які надають правову допомогу за договором, несе відповідно потерпілий, цивільний позивач, відповідач.

Окрім цього, відповідно до приписів п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 118 КПК України процесуальні витрати складаються із витрат на правову допомогу, витрат, пов`язаних із залученням потерпілих, свідків, спеціалістів, перекладачів та експертів.

У разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати (ч. 1 ст. 124 КПК України).

Відповідно до статті 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Згідно зі статтею 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до ч. ч. 5-6 ст. 137 ЦПК України суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до позиції Верховного Суду, що висвітлена у постановах КЦС ВС від 09 червня 2020 року у справі № 466/9758/16-ц та від 15 квітня 2020 року у справі №199/3939/18-ц, аналізовані витрати сторони судового процесу мають бути документально підтверджені та доведені.

На підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 15000,00 грн, понесених потерпілим у кримінальному провадженні, до матеріалів судової справи долучено додаток №1 до договору про надання правової допомоги від 07 липня 2026 року.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що заявлений розмір витрат на правову допомогу у сумі 15000,00 грн є завищеним та не відповідає критеріям розумності і співмірності з огляду на складність справи, відсутність тривалих судових засідань.

Враховуючи обсяг виконаної роботи, характер спірних правовідносин та порядок його розгляду, суд вважає за можливе визначити розмір витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають стягненню з обвинувачених, у сумі 7000,00 грн, що є розумним та співмірним у вказаній справі.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України необхідно зарахувати у строк покарання, призначеного за вказаним вироком, строк попереднього ув`язнення ОСОБА_6 з 29 травня 2026 року до набрання вироком законної сили, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

На підставі ч. 7 ст. 72 КК України необхідно зарахувати у строк покарання, призначеного за цим вироком, строк перебування ОСОБА_7 під цілодобовим домашнім арештом з 29 травня 2026 року по 23 липня 2026 року.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_6 у вигляді тримання під вартою слід залишити без змін до набрання вироком законної сили.

З приводу запобіжного заходу відносно ОСОБА_7 слід зазначити, що ухвалою слідчого судді Ковпаківського районного суду м. Суми від 29 травня 2026 року застосовано запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту строком до 27 липня 2026 року, згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_7 зарахований на тимчасовий облік до вказаної військової частини з 02 липня 2026 року і на цей час проходить там військову службу. Враховуючи вказані обставини, а також те, що прокурором клопотання про продовження чи зміну запобіжного заходу не заявлялось, тому суд вважає за необхідне не обирати ОСОБА_7 запобіжний захід до набрання вироком законної сили.

Судові витрати підлягають стягненню з винних осіб на користь держави.

Долю речових доказів необхідно вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.

Арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Ковпаківського районного суду м. Суми від 13 травня 2026 року (справа №592/7756/26) та ухвалою слідчого судді Ковпаківського районного суду м. Суми від 14 травня 2026 року (справа № 592/8074/26) слід скасувати відповідно до ч. 4 ст. 174 КПК України.

Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Ковпаківського районного суду м. Суми від 11 червня 2026 року (справа №592/9737/26) залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 349, 369-371, 374, 395, 615 КПК України, суд

У Х В А Л И В :

ОСОБА_6 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, і призначити йому покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі.

Строк відбуття покарання обвинуваченому ОСОБА_6 рахувати з моменту фактичного затримання з 29 травня 2026 року.

Зарахувати в час відбуття покарання час перебування обвинуваченого ОСОБА_6 під вартою з 29 травня 2026 року по день набрання вироком законної сили з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_6 до вступу вироку в законну силу залишити раніше обраний у виді тримання під вартою.

ОСОБА_7 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, і призначити йому покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі.

Строк відбуття покарання у виді позбавлення волі ОСОБА_7 обчислювати з дня його фактичного затримання в порядку виконання вказаного вироку після набрання вироком законної сили.

На підставі ч. 7 ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_7 в строк відбування покарання термін перебування під цілодобовим домашнім арештом з 29 травня 2026 року по 23 липня 2026 року з розрахунку три дні цілодобового домашнього арешту за один день позбавлення волі.

Позов ОСОБА_4 про стягнення із ОСОБА_7 та ОСОБА_6 матеріальної та моральної шкоди, завданої в результаті кримінального правопорушення, задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в солідарному порядку на користь ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 у відшкодування матеріальної шкоди 136 840 (сто тридцять шість тисяч вісімсот сорок) гривень 00 копійок, моральної шкоди в розмірі 30 000 (тридцять тисяч) гривень та витрати на правничу допомогу в сумі 7 000 (сім тисяч) гривень.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути із ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в солідарному порядку на користь держави витрати на проведення експертиз в загальному розмірі 11 552 (одинадцять тисяч п`ятсот п`ятдесят дві) гривні 64 копійки (Отримувач платежу: ГУК Сум.обл/Сумський р/24060300, Код отримувача: 37970404, Банк отримувача: Казначейство України (ел.адм.подат), Рахунок отримувача:UA448999980313000115000018355, Найменування коду класифікації доходів бюджету: інші надходження, справа №).

Арешти, накладені ухвалою слідчого судді Ковпаківського районного суду м. Суми від 13 травня 2026 року (справа №592/7756/26), ухвалою слідчого судді Ковпаківського районного суду м. Суми від 14 травня 2026 року (справа № 592/8074/26), відповідно до ч. 4 ст. 174 КПК України після набрання вироком законної сили скасувати.

Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Ковпаківського районного суду м. Суми від 11 червня 2026 року (справа №592/9737/26) на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 із забороною відчуження майна залишити без змін.

Речові докази:

- сліди пальців рук, поліетиленовий пакет з кнопкою жовтого кольору, вилучені у ході огляду місця події 03 травня 2026 року за адресою: АДРЕСА_3 , передані на зберігання до камери речових доказів ВП №4 (м. Суми) Сумського РУП ГУНП в Сумській області після набрання вироком законної сили знищити;

- дактилоскопічні карти ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_4 залишити в матеріалах справи;

- грошові кошти, вилучені у ході обшуку 06 травня 2026 року за адресою: Сумська область, Сумський р-н, с. Ополонське, вул. Садова, 46 на суму 1200 євро та 18 800 грн, передані на відповідальне зберігання до АТ КБ «ПриватБанк» - повернути ОСОБА_4 ;

- грошові кошти, вилучені у ході проведення огляду предметів 12 травня 2026 року за адресою: м. Суми, вул. Степана Бандери, 11 на суму 1100 євро та 38000 грн, передані на відповідальне зберігання до АТ КБ «ПриватБанк» - повернути ОСОБА_4 .

Вирок може бути оскаржено до Сумського апеляційного суду через Сумський районний суд Сумської області протягом тридцяти днів з дня проголошення з підстав, передбачених ст. 394 КПК України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копію вироку негайно після його проголошення вручити прокурору та обвинуваченому.

Суддя ОСОБА_1