Рішення № 138426170, 23.07.2026, Глухівський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 576/1294/26

Провадження № 2/576/741/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2026 року м. Глухів

Глухівський міськрайонний суд Сумської області

суддяУсенко Л.М.секретар судового засіданняБірюк О.І.розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу№ 576/1294/26за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал»до ОСОБА_1 простягнення заборгованості за кредитним договором учасники справи та представники:не з`явились

ВСТАНОВИВ:

25 травня 2026 року ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» звернулось до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором фінансового кредиту № 22987-02/2025 від 11.02.2025 року в розмірі 20 900 грн та судових витрат. Одночасно з поданням позову представник заявив клопотання про витребування доказів.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 11.02.2025 між ТОВ «Стар Файненс Груп» та відповідачем укладений договір фінансового кредиту № 22987-02/2025 в електронній формі, на підставі якого відповідач отримала кредит в розмірі 5 000 грн. Внаслідок порушення відповідачем умов повернення кредитних коштів в неї утворилась заборгованість в розмірі 20 900 грн.

19.06.2025 між позивачем та ТОВ «Стар Файненс Груп» укладено договір факторингу, на підставі якого право вимоги до відповідача перейшло до позивача. Оскільки відповідач не виконує свого зобов`язання з повернення кредитної заборгованості, то позивач звернувся до суду з даним позовом та просить стягнути із відповідача заборгованість.

Ухвалою судді Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 28.05.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, за клопотанням позивача витребувано докази, запропоновано відповідачу подати відзив протягом п`ятнадцяти днів із дня вручення копії ухвали про відкриття провадження.

Учасники справи в судове засідання не з`явились, представників не направили.

В позовній заяві представник позивача просить здійснювати розгляд справи у відсутність представника позивача, проти заочного розгляду справи не заперечує.

Відповідач про час і місце розгляду справи повідомлялася шляхом надсилання судової повістки засобами поштового зв`язку за зареєстрованим місцем проживання, відповідно до п. 2 ч. 7 ст. 128 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України). Судові повістки повернулись до суду без вручення відповідачу з причин відсутності останньої за вказаною адресою, що в контексті положень п. 3, 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України суд вважає належним повідомленням. Додатково судом вживались заходи з повідомлення відповідача телефоном. Секретар судового засідання у довідці зафіксувала, що під час розмови ОСОБА_1 повідомлена про судове засідання, призначене на 08-30 год 23.07.2026, в свою чергу відповідач повідомила, що перебуває за кордоном, ухвалу про відкриття провадження у справі отримала в застосунку Дія.

Отже, будучи належним чином повідомленою про час і місце розгляду справи, відповідач повторно не з`явилась у судове засідання та не повідомила про причини неявки, внаслідок чого на підставі ч. 4 ст. 223, ч. 1 ст. 280 ЦПК України судом прийнято рішення про заочний розгляд справи.

Дослідивши письмові матеріали справи та оцінивши надані учасниками справи докази, судом встановлені наступні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

11.03.2025 між ТОВ «Стар Файненс Груп» та ОСОБА_1 укладений в електронній формі Договір про надання фінансового кредиту № 22987-02/2025 (далі кредитний договір), який підписаний відповідачем електронним підписом, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора Y821 (а.с. 13-19).

Згідно умов вищевказаного договору позичальнику надається кредит в сумі 5 000 грн строком на 120 днів, тобто до 10.06.2025, на умовах його повернення зі сплатою відсотків в розмірі 0,90% в день на залишок заборгованості, що є платою за користування кредитом, та комісії за видачу кредиту в сумі 500 грн, що складає 10% від суми кредиту. Процентна ставка є фіксованою, а комісія - одноразовою. Денна процентна ставка складає (5900/5000)/120х100%=0,98% та застосовується у межах строку кредитування, вказаного в п. 1.2 цього договору. Кредит надається клієнту в безготівковій формі у національній валюті, включаючи використання реквізитів платіжної картки № 4441-11хх-хххх-4207 протягом одного робочого дня з дня прийняття рішення про видачу кредиту (п.п. 1.1, 1.2, 1.4.1, 1.6).

У випадку прострочення клієнтом сплати платежів відповідно до термінів, встановлених в графіку платежів, товариство нараховує неустойку у вигляді штрафу в розмірі 100% від суми простроченої заборгованості на наступний день після терміну сплати, встановленого в графіку платежу, за відповідний розрахунковий (платіжний) період, та до дати погашення заборгованості, з урахуванням обмежень, встановленим чинним законодавством України (п. 5.3).

Відповідно до п. 7.1 договір вважається укладеним з моменту його підписання електронними підписами сторін та діє протягом строку, вказаного в п. 1.2 цього договору.

Разом з тим, умовами вищевказаного договору визначено, що підписанням цього договору клієнт підтверджує, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватися правил надання грошових коштів у позику, у тому числі на умовах фінансового кредиту товариства, розміщених на веб-сайті товариства. Клієнт підтверджує, що до укладення цього договору отримав від товариства інформацію, зазначену в законодавстві про фінансові послуги та діяльність фінансових компаній та інформацію, яка вимагається відповідно до Закону України «Про споживче кредитування» (п.п. 7.6, 7.7).

У відповідності до п. 2.1 вищевказаного договору, перед укладенням цього договору товариство здійснило ідентифікацію та верифікацію келієнта з урахуванням вимог, визначених нормативно-правовими актами Національного Банку України з питань здійснення установами фінансового моніторингу, одним із наступних способів: отримання через Систему BankІD НБУ ідентифікаційних даних; отримання ідентифікаційних даних та фінансового номера телефону з бюро кредитних історій (за умови, що джерелом таких даних є банк) та коректного введення особою, верифікація якого здійснюється, otp-пароля, надісланого установою та такий фінансовий номер телефону, та фото фіксації особи із використанням методу розпізнавання реальності особи з власним ідентифікаційним документом, а саме сторінки/сторони, що містить фото власника, з подальшим накладенням КЕП уповноваженим працівником установи та кваліфікованої електронної позначки часу та отриманий електронний документ, що містить фото (а.с. 26 зворот).

Як вбачається із листа-повідомлення ТОВ «Універсальні платіжні рішення» від 17.02.2026, останнє на підставі договору на переказ коштів № ФК-П-2022/2-3 від 22.02.2022, укладеного між ТОВ «Універсальні платіжні рішення» та ТОВ «Стар Файненс Груп», перерахувало 11.02.2025 на банківську картку ОСОБА_1 № НОМЕР_1 грошові кошти у розмірі 5 000 грн (а.с. 28). Зазначене також підтверджується інформацією наданою АТ «ПУМБ» на виконання ухвали суду про витребування доказів (а.с. 57).

Згідно розрахунку заборгованості за договором № 22987-02/2025 від 11.02.2025, складеного ТОВ «Стар Файненс Груп», відповідач платежів по кредиту не здійснювала. У зв`язку з невиконанням боргових зобов`язань станом на 19.06.2026 розмір її заборгованості складав 20 900 грн, з яких: 5 000 грн заборгованість за тілом кредиту, 5 400 грн заборгованість за процентами, 500 грн борг по комісії та 10 000 грн заборгованість за штрафами (а.с. 28зворот -30).

19.06.2025 між ТОВ «Стар Файненс Груп» та ТОВ «ФК «Кредит Капітал» укладений договір факторингу № 19.06.2025, згідно умов якого ТОВ «Стар Файненс Груп» відступило ТОВ «ФК «Кредит Капітал» право грошової вимоги, яке належало ТОВ «Стар Файненс Груп», до боржників за кредитними договорами (портфель заборгованості), що зазначені в реєстрі боржників до договору факторингу (а.с. 31-35).

Відповідно до акту приймання-передачі письмового та електронного реєстру боржників до договору факторингу № 19062025 від 19.06.2025 ТОВ «Стар Файненс Груп» передав, а ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» прийняв реєстр боржників клієнта від 19.06.2025, кількість відступлених прав вимоги 5 374, загальна сума заборгованості 73 671 224,47 грн. (а.с. 36 зворот).

Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору факторингу № 19062025 від 19.06.2025 позивач ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набув права кредитора і за договором про надання фінансового кредиту № 22987-02/2025 від 11.02.2025, укладеним із ОСОБА_1 (а.с. 36).

На момент складання акту приймання-передачі реєстру боржників від 19.06.2025 до договору факторингу № 19062025 від 19.06.2025 загальний розмір заборгованості відповідача за договором про надання фінансового кредиту № 22987-02/2025 від 11.02.2025 складав 20 900 грн, з яких: 5 000 грн заборгованість за тілом кредиту, 5 400 грн заборгованість за процентами, 500 грн боргу за комісією та 10 000 грн заборгованість за штрафами.

Оскільки до теперішнього часу відповідач не виконала грошове зобов`язання за кредитним договором, то позивач звернувся до суду з цим позовом.

Таким чином, спір між сторонами виник із зобов`язальних відносин, що регулюються нормами глави 71, 73 Цивільного кодексу України (далі ЦК України).

За правилами ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною третьою статті 203 ЦК України визначено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

За змістом ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі (ч. 2 ст. 639 ЦК України).

Правові відносини у сфері електронної комерції під час вчинення електронних правочинів в Україні регулюються Законом України «Про електронну комерцію», який визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Пунктом 1 ч. 5 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до абзацу 3 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Згідно з ч. 2 ст. 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (позика), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Судом встановлено, що між ТОВ «Стар Файненс Груп» та відповідачем укладений договір про надання фінансового кредиту № 22987-02/2025 від 11.02.2025, який підписаний відповідачем з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором. На підставі такого договору відповідач отримала кредитні кошти в розмірі 5 000 грн, які зобов`язувалася повернути зі сплатою процентів за кожен день користування кредитом та одноразової комісії за видачу кредиту, але в порушення умов договору не зробила цього.

Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до положень ст.ст. 526, 530, 610, ч. 1 ст. 612 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтями 12, 13, 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи дотримуючись принципів диспозитивності та змагальності сторін. Суд розглядає справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих сторонами доказів. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Наявні в матеріалах справи докази дають підстави вважати доведеними аргументи позивача, що відповідачем були отримані кредитні кошти на умовах та в порядку, що зазначені у договорі про надання фінансового кредиту, і вона користувалася такими кредитними коштами, однак допустила порушення своїх зобов`язань в частині повернення кредитних коштів, сплати процентів за користування кредитом та комісії за видачу кредиту, внаслідок чого за нею обчислюється заборгованість за вказаним вище кредитним договором в загальному розмірі 20 900 грн., з яких: 5 000 грн заборгованість за тілом кредиту, 5 400 грн заборгованість за процентами, 500 грн заборгованість за комісією та 10 000 грн заборгованість за штрафами.

Враховуючи ту обставину, що в порушення умов кредитного договору відповідач фактично отримані та використані кошти у добровільному порядку та у строки, передбачені договором, не повернула і після відступлення права грошової вимоги не здійснювала жодного платежу для погашення кредитної заборгованості ні на рахунки позивача, ні на рахунки попереднього кредитора, чим порушила права кредитора, то позовні вимоги про стягнення з неї заборгованості за тілом кредиту у розмірі 5 000 грн, за процентами у розмірі 5 400 грн та за комісією у розмірі 500 грн є обґрунтованими, а позов у цій частині підлягає задоволенню.

При цьому, варто звернути увагу, що, відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності, внаслідок чого, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Всупереч вимог ст.ст. 12, 81 ЦПК України відповідачем не надано суду будь-яких заперечень проти позовних вимог та не повідомлено про обставини, які б спростували правомірність заявлених позивачем вимог та встановлені судом обставин спірних правовідносин.

Що стосується позовних вимог в частині стягнення із відповідача штрафу (неустойки) в розмірі 10 000 грн, то слід зазначити наступне.

Умовами кредитного договору погоджено, що у випадку прострочення клієнтом сплати платежів відповідно до термінів, встановлених в графіку платежів, товариство нараховує неустойку у вигляді штрафу в розмірі 100% від суми простроченої заборгованості на наступний день після терміну сплати, встановленого в графіку платежу, за відповідний розрахунковий (платіжний) період, та до дати погашення заборгованості, з урахуванням обмежень, встановленим чинним законодавством України (п. 5.3 договору).

Відповідно до частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/202, затвердженим Верховною Радою України, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб. У подальшому, строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався, який діє і на даний час.

Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» (далі - Закон № 2120-IX) доповнено, серед іншого, розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України пунктом 18.

Зокрема, наразі вказаним пунктом визначено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Також, вказаним пунктом установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється: 1) у періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; 2) в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, договір про споживчий кредит, тобто договори, відповідно до яких позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем); 3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання(невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною 2 статті 625 ЦК, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022р. за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Тобто, в період існування особливих правових наслідків протягом дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування, до позичальника застосовуються особливі наслідки звільнення від сплати неустойки (штрафу, пені) за прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) кредитних зобов`язань.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 12 червня 2024 року у справі № 910/10901/23, який відповідно до положень частини 4 статті 263 ЦПК України, судом застосовується під час ухвалення судового рішення у подібній справі.

Слід зазначити, що Законом № 3498-IX від 22.11.2023р. року змінено обов`язок кредитодавця щодо списання неустойки в залежності від дати укладення договору про споживчий кредит та на підставі змін, за договорами укладеними з 24.01.2024, кредиторам дозволено здійснювати нарахування неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання зобов`язань.

Разом з тим, пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, у зв`язку з прийняттям Закону № 3498-IX від 22.11.2023, змін не зазнав. Обов`язок кредитодавця списати неустойку у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після дня його припинення або скасування і надалі не залежить від дати укладення кредитного договору.

Питання пріоритетності норм ЦК України Велика Палата Верховного Суду детально обґрунтувала у справі №334/3161/17 (п. 14-19 постанови від 22 червня 2021 року) та зазначила наступне:

«У Рішенні Конституційного Суду України від 13 березня 2012 року у справі № 5-рп/2012 вказано: «Згідно з правовою позицією Конституційного Суду України конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному (абзац п`ятий пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 3 жовтня 1997 року № 4-зп). Виходячи з наведеного Конституційний Суд України вважає, що невідповідність окремих положень спеціального закону положенням Кодексу не може бути усунена шляхом застосування правила, за яким з прийняттям нового нормативно-правового акту автоматично призупиняє дію акт (його окремі положення), який був чинним у часі раніше. Оскільки Кодекс є основним актом цивільного законодавства, то будь-які зміни у регулюванні однопредметних правовідносин можуть відбуватися лише з одночасним внесенням змін до нього відповідно до порядку, встановленого абзацом третім частини другої статті 4 Кодексу».

Оскільки на момент виникнення спірних правовідносин відповідні зміни до ЦК України подані не були, то з огляду на положення статті 4 ЦК України та позицію Конституційного Суду України застосування колізійного принципу lex posterior derogat priori (лат. «пізніший закон скасовує попередній») у цій ситуації неможливе.

Отже, зазначення у ЦК України про необхідність прийняття інших законів відповідно до цього Кодексу є достатньою підставою вважати, що норма ЦК України превалює над однопредметною нормою іншого нормативно-правового акту, який має юридичну силу закону України.

Спеціальні норми закону можуть містити уточнюючі положення, проте не можуть прямо суперечити положенням ЦК України».

Таким чином, до неустойки за кредитним договором, датою укладення якого є 11.02.2025, застосуванню підлягає пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, відповідно до якої відповідачка звільняється від обов`язку сплати на користь позивача неустойки (штрафу) за прострочення виконання зобов`язань.

Оскільки неустойка за невиконання грошового зобов`язання в розмірі 10 000 грн нарахована відповідачу в період дії в Україні воєнного стану, тобто в період коли вона є звільненою від сплати такої неустойки, підстав для її стягнення із відповідача на користь позивача немає.

За таких підстав позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд виходить з того, що судові витрати по справі складаються із судового збору, сплаченого позивачем при зверненні до суду в розмірі 2 662,40 грн та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 8 000 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Зважаючи на те, що позовні вимоги задоволено частково (10900х100/20900= 52,15%), то з відповідача необхідно стягнути на користь позивача 1 388,44 грн судових витрат по оплаті судового збору (2662,40 х 52,15 : 100 = 1388,44).

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються відповідача.

В якості доказів розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу суду надано: договір про надання правової (правничої) допомоги № 0107 від 01.07.2025, укладений між Адвокатським об`єднанням «Апологет» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», предметом якого є надання клієнту правничої (правової) допомоги, а також надано додаток до договору надання правової допомоги від 01.07.2025 (акт наданих послуг правової (правничої) допомоги № 261 від 11.05.2026), детальний опис наданих послуг до акту наданих послуг правової (правничої) допомоги № 261 від 11.05.2026 за договором про надання правової (правничої) допомоги № 0107 від 01.07.2025 (а.с. 40-41).

Згідно детального опису наданих послуг до акту наданих послуг правової (правничої) допомоги № 261 від 11.05.2026 за договором про надання правової (правничої) допомоги № 0107 від 01.07.2025 визначено перелік послуг, що входять до складу правової допомоги, а саме: усна консультація клієнта щодо перспектив та порядку стягнення заборгованості за кредитним договором 30 хв.; ознайомлення із матеріалами кредитної справи 2 год.; погодження правової позиції клієнта у справі 30 хв.; складення позовної заяви з урахуванням правових позицій клієнта 3 год. 30 хв.; подання заяви до суду від імені клієнта. Всього 6 год. 30хв. (а.с. 41).

Сума наданих послуг та загальний розмір винагороди визначеноау розмірі 8 000 грн.

Згідно п. 6 акту № 261 наданих послуг клієнт зобов`язаний зробити перерахунок суми наданих послуг на рахунок виконавця протягом одного року з моменту підписання акту (а.с. 40 зворот).

Позивачем заявлено вимогу про компенсацію йому за рахунок відповідача витрат з оплати правової (правничої) допомоги адвоката в сумі 8 000 грн.

Надаючи оцінку вимогам позивача про відшкодування витрат на правову допомогу в контексті критерію співмірності та пропорційності таких витрат суд виходить з наступного.

Частинами першою та другою статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

За змістом ч. 4, 5 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання зазначених вимог суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Як уже зазначалося, загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 2 ст. 141 ЦПК України. Проте, у частині третій наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною другою статті 141 ЦПК України, визначені також положеннями частин четвертої, п`ятої, дев`ятої статті 141 цього Кодексу.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Таким чином, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами третьою-п`ятою, дев`ятою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами третьою-п`ятою, дев`ятою статті 141 ЦПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19.

Також у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

Ті самі критерії застосовує і Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції.

У своїй практиці Європейський суд з прав людини вказує, що заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим (справа «Гімайдуліна і інші проти України» від 10.12.2009р., справа «Баришевський проти України» від 26.02.2015р.). А також висновки ЄСПЛ, викладені у справах: «East/West Alliance Limited» проти України» від 02.06.2014р., за змістом яких заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим; «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002р., за результатом розгляду якої ЄСПЛ вирішив, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Аналіз змісту наданих стороною позивача доказів на підтвердження розміру витрат на правову допомогу свідчить, що відповідні витрати складаються з оплати послуг адвоката за вчинення наступних процесуальних дій:

- усна консультація клієнта щодо перспектив та порядку стягнення заборгованості за кредитним договором 30 хвилин;

- ознайомлення з матеріалами кредитної справи 2 години;

- погодження правової позиції клієнта у справі 30 хвилин;

- складення позовної заяви з урахуванням правової позиції Клієнта 3 години 30 хвилин;

- подання заяви до суду від імені клієнта 1 шт.

В той же час суд бере до уваги, що спірні правовідносини ґрунтуються на правочині, вчиненому у письмовій формі та стосуються надання споживчого кредиту. За своєю сутністю спірні правовідносини не є складними, а судова практика по такій категорії справ є усталеною і однотипною.

Надання правової допомоги обумовлено консультуванням та складанням процесуальних документів, що здійснювалось Адвокатським об`єднанням «Аполегет» на підставі договору про надання правової допомоги № 0107 від 01.07.2025 із строком його дії тривалістю три роки (п. 1.4). До того ж укладання такого договору здійснювалось для комплексного супроводу судових справ зі стягнення заборгованості за кредитними договорами, право вимоги щодо якої належить клієнту (п. 1.3). Враховуючи, що основним видом діяльності ТОВ «Кредит Капітал» є надання інших фінансових послуг та інші види кредитування, що передбачає надання публічних послуг зі споживчого кредитування, то слід виснувати, що претензійно-позовна робота з боржниками позивача має однотипний характер.

За таких обставин, беручи до уваги зміст позовних вимог, складність справи, сутність спірних правовідносин, обсяг виконаних представником позивача робіт (підготовка справи до розгляду в суді, яка обмежується виключно складанням позовної заяви з додатками та клопотання про витребування доказів), докази на підтвердження понесених витрат, а також часткове задоволення позову, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог щодо компенсації витрат позивача на правову допомогу в межах суми 4 000 грн, оскільки такий розмір видається пропорційним та обґрунтованим з огляду на складність, об`єм справи, ціну позову, передумови виникнення спору між сторонами, а також результат розгляду справи судом та зміст і значення остаточного рішення суду для сторін.

При цьому з урахуванням часткового задоволення позову до стягнення слід звернути 2 086 грн (4000 х 52,15 : 100 = 2086).

На підставі вищевикладеного і керуючись ст.ст. 7, 9, 11-13, 81, 89, 141, 259, 263-265, 268, 273, 280, 282 Цивільного процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (код ЄДРПОРУ 35234236, місце знаходження: м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, корпус 28) заборгованість за кредитним договором № 22987-02/2025 від 11.02.2025 в загальній сумі 10 900 грн,судовий збір в розмірі 1 388,44 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2 086 грн.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення може бути оскаржене в загальному порядку до Сумського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, а відповідачем - в той же строк з дня залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Повне судове рішення складене 23 липня 2026 року.

Суддя Л.М Усенко