Ухвала суду № 138425693, 22.07.2026, Бориспільський міськрайонний суд Київської області

Провадження № 2-з/359/70/2026

Справа № 359/8552/26

УХВАЛА

Іменем України

22 липня 2026 року суддя Бориспільського міськрайонного суду Київської області Яковлєва Л.В., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову, -

ВСТАНОВИВ :

20 липня 2026 року від ОСОБА_1 до Бориспільського міськрайонного суду Київської області надійшла заява про забезпечення позову, якою просить суд : вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно, яке входить до складу спадщини після смерті ОСОБА_2 (померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ), а саме:квартиру АДРЕСА_1 ;житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 ;земельну ділян-ку за адресою: АДРЕСА_2 .Вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, що розміщені на грошових вкладах (депозитних, поточних, карткових, пенсійних та інших рахунках), відкритих на ім`я ОСОБА_2 (померлоїІНФОРМАЦІЯ_1 ) в АТ КБ «ПРИВАТБАНК» (код ЄДРПОУ 14360570), АТ«ОЩАДБАНК» (код ЄДРПОУ 00032129), а також в усіх інших банківських тафінансових установах України, які входять до складу спадщини та відомості про які містяться або надійдуть у межі спадкової справи № 75854438 від 08.07.2026 року.Заборонити приватному нотаріусу Бориспільського районного нотаріального округу Ткач Анні Володимирівні (або будь-якому іншому нотаріусу чи особі, що виконуєобов`язки нотаріуса) вчиняти нотаріальні дії у спадковій справі № 75854438 відщодо видачі Відповідачу ( ОСОБА_3 ) або будь-яким іншим особам Свідоцтв про право на спадщину за законом чи за заповітом на вищевказане нерухоме майно та на будь-які грошові кошти та вклади (рахунки) померлої в усіх банківських та фінансових установах України.

Заяву обґрунтовано тим, що заявник наразі має намір звернутися до суду із позовом до ОСОБА_3 про усунення його від права на спадкування, визнання документів недійсними та визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом. ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_2 . Заявник, ОСОБА_1 , є законною спадкоємицею за законом після смерті своєї двоюрідної тітки. 08.07.2026 року приватним нотаріусом Бориспільського районного нотаріального округу Ткач Анною Володимирівною було заведено спадкову справу № 75854438. Заявник у встановлений законом строк (14.07.2026 року) звернулася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини.За наявною інформацією до складу спадкового майна померлої ОСОБА_2 входять такі активи:Квартира АДРЕСА_1 ;Житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 ;Земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_2 ;Грошові кошти та вклади (депозитні, поточні,пенсійні, карткові та інші рахунки), відкриті на ім`я ОСОБА_2 в АТ КБ «ПРИВАТБАНК» (відомості про точні номери рахунків витребовуються в судовому порядку);Грошові кошти та вклади (депозитні, поточні, пенсійні, карткові та інші рахунки), відкриті на ім`я ОСОБА_2 в АТ «ОЩАДБАНК» (відомості витребовуються в судовому порядку);Будь-які інші грошові кошти, вклади та рахунки, відкриті на ім`я ОСОБА_2 в інших банківських та фінансових установах України, повний перелік та реквізити яких наразі невідомі Заявнику через обмеження банківської таємниці, але які входять до складу спадкової маси і відомості про які будуть витребувані судом або надійдуть до матеріалів спадкової справи.Наразі існує очевидна, реальна та невідкладна загроза того, що до вирішення спору по суті вказане нерухоме майно буде незаконно відчужене, а грошові кошти з банківських рахунків привласнені Майбутнім відповідачем, з огляду на такі фактичні обставини:08.07.2026 ОСОБА_4 відповідач ( ОСОБА_3 ) звернувся до приватного нотаріуса Бориспільського районного нотаріального округу Ткач Анни Володимирівни із заявою про прийняття спадщини, долучивши до матеріалів спадкової справи свідоцтво про народження ОСОБА_2 (з яким Заявник ознайомилась у приміщенні нотаріальної контори), яке містить явні ознаки фальсифікації та повністю спростовується історичними та архівними фактами.На сьогоднішній день між сторонами існує гострий майновий спір щодо права на спадщину. З наявних обставин вбачається реальна загроза безповоротного втрачання спадкового майна та грошових коштів спадкодавця ще до вирішення спору по суті.Зокрема, Заявнику зі слів самого Майбутнього відповідача стало відомо про те, що громадянкою ОСОБА_5 було фактично знято грошові кошти (пенсійні виплати, нараховані за період (з 15.01.2026 року по 08.07.2026 року) з пенсійної картки померлої, які держава не повинна була нараховувати, але які були нараховані вже після дня її смерті, у зв`язку з відсутністю реєстрації смерті в РАЦС. Зазначені обставини вказують на очевидні ризики недобросовісної поведінки з боку Майбутнього відповідача та пов`язаних з ним осіб.Крім того, ОСОБА_4 відповідач здійснює активні процесуальні дії в межах спадкової справи для якнайшвидшого отримання свідоцтв про право на спадщину на об`єкти нерухомості та грошові вклади на підставі оспорюваних документів. Очевидним є той факт, що в разі отримання ним таких свідоцтв, спадкове майно може бути негайно відчужене третім особам, що створить реальну загрозу невиконання чи утруднення виконання майбутнього рішення суду та змусить Заявника ініціювати нові судові процеси для повернення майна.Обґрунтованість побоювань Заявникапідтверджується тим, що вона змушена була офіційно звернутися 15.07.2026 року до приватного нотаріуса Ткач Анни Володимирівни із заявою про відкладення вчинення нотаріальних дій, а 17.07.2026 року - до правоохоронних органів із заявою про кримінальні правопорушення за ч. 4 ст. 185, ч. 5 ст. 190 КК України до Бориспільського РУП ГУНП в Київській області (реєстраційний № ЄО 22502).Враховуючи, що Майбутній відповідач діє очевидно недобросовісно, а саме вчинив дії з ознаками кримінального правопорушення, надавши нотаріусу завідомо підроблене Свідоцтво про народження з метою незаконного заволодіння спадковим майном, заходи забезпечення позову спрямовані виключно на захист законних інтересів спадкоємців та запобігання протиправному відчуженню майна. За таких обставин, вжиття заходів забезпечення позову не може завдати Майбутньому відповідачу жодних правомірних збитків. У зв`язку з цим, підстави для застосування зустрічного забезпечення, передбачені частиною 1 статті 154 Цивільного процесуального кодексу України, відсутні, а тому просила суд не застосовувати до Заявника заходи зустрічного забезпечення.

Згідно положень ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Зважаючи на вказане, розгляд заяви в порядку ч. 1 ст. 153 ЦПК України проводиться судом без повідомлення учасників справи.

Дослідивши подану заяву про забезпечення позову, мотиви і обґрунтування заяви, суд дійшов наступних висновків.

Частиною 1 ст. 149 ЦПК України визначено, що суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених цим Кодексом заходів забезпечення позову.

Відповідно п. 1 ч.1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується шляхом накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується забороною вчиняти певні дії.

Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову. При цьому заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. (ч. 2, 3 ст. 150 ЦПК України).

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Ці обставини є істотними і необхідними для забезпечення позову.

Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.

Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.

Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.

Цивільний процесуальний закон не зобов`язує при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову.

Відповідно роз`яснень Пленум Верховного Суду України п.4 постанови № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», заходи забезпечення позову застосовуються, якщо існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; вжиття заходів забезпечення повинно бути доцільним. Відповідно до п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді справ про забезпечення позову» при розгляді заяви про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконанню чи утрудненню виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Таким чином, заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватись лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб або учасників процесу.

Забезпечення позову це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог. По суті забезпечення позову є встановленням судом обмежень суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених претензій позивача (заявника). Вжиття заходів забезпечення позову є правом суду, а не його обов`язком. Тому при вирішенні питання щодо заяви про забезпечення позову суд враховує не лише доводи, викладені у відповідній заяві, а й інші наявні матеріали цивільної справи.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 має намір звернутися до суду із позовом до ОСОБА_3 про усунення його від права на спадкування, визнання документів недійсними та визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом, тобто заяву про забезпечення позову подано до звернення ОСОБА_1 до суду.

Частиною 2 ст. 149 ЦПК України встановлено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Крім того, відповідно ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод як джерело права.

Згідно ч.1 ст.1 Першого протоколу до цієї Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном.

Окрім національного законодавства, також і прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що, реалізуючи п.1 ст.6 Конвенції Про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Разом з тим, Європейський суд зазначає, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним (Рішення Суду у справі Жоффре де ля Прадель проти Франції від 16 грудня 1992 року).

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Відповідно ч. 3 ст. 12 та ч. 1ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

За змістом правового висновку Верховного суду, викладеного у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі №183/5864/17-ц, заява про забезпечення позову повинна бути обґрунтованою, а доводи, викладені в ній свідчити про те, що невжиття відповідних заходів може утруднити чи унеможливити виконання рішення суду у майбутньому.

Таким чином, заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватись лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб або учасників процесу.

Судом встановлено, що у сторін існує спір щодо спадкового майна тітки заявниці ОСОБА_2 , а саме : квартири АДРЕСА_1 ;житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 ;земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2 ,грошові кошти, що розміщені на грошових вкладах (депозитних, поточних, карткових, пенсійних та інших рахунках), відкритих на ім`я ОСОБА_2 (померлоїІНФОРМАЦІЯ_1 ) в АТ КБ «ПРИВАТБАНК» (код ЄДРПОУ 14360570), АТ«ОЩАДБАНК» (код ЄДРПОУ 00032129), а також в усіх інших банківських тафінансових установах України, які входять до складу спадщини та відомості про які містяться або надійдуть у межі спадкової справи № 75854438 від 08.07.2026 року.

Доводи, наведені у заяві про забезпечення позову, та докази, приєднані до неї, не дають можливості суду встановити та перевірити коло спадкоємців, які звернулись до приватного нотаріуса Бориспільського районного нотаріального округу Ткач Анни Володимирівни або будь-яких інших нотаріальних органів з метою прийняття спадщини після ОСОБА_2 , у зв`язку з чим накладення арешту на спадкове майно може призвести до порушення прав інших спадкоємців щодо права отримання свідоцтва про прийняття спадщини та подальшого оформлення цих прав.

Крім того, заявник не обґрунтувала належним чином заяву про забезпечення позову в частині тверджень про те, що існує ризик саме реалізації спадкового майна під час розгляду цивільної справи. При цьому, із вказаної заяви не вбачається ризиків здійснення відповідачем будь-яких дій, направлених на відчуження вказаного майна, відсутні докази на підтвердження даної обставини, відсутні докази звернення ОСОБА_3 до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після ОСОБА_2 , які б підтвердили факт його намірів успадкувати майно померлої.

З врахуванням наведеного суд, надаючи оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову, враховуючи співмірність заходів забезпечення позову змісту заявлених позовних вимог, приходить до висновку, що заява про забезпечення позову є необґрунтованою, а її доводи не свідчать про те, що невжиття відповідних заходів може утруднити чи унеможливити виконання рішення суду у майбутньому.

На підставі вище викладеного, приймаючи до уваги наведені норми процесуального законодавства, виходячи з оцінки обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін; наявності зв`язку між заходом щодо забезпечення позову і предметом позовної вимоги, імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів, суд не вбачає підстав для задоволення заяви про забезпечення позову.

Одночасно суд роз`яснює, що ця відмова не позбавляє заявника на повторне звернення до суду із заявою про забезпечення позову в порядку встановленому ЦПК України, з урахуванням аргументів, вказаних в мотивувальній частині ухвали.

Відповідно ч. 10, 11 ст. 153 ЦПК України ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи. Оскарження ухвали про скасування забезпечення позову або про заміну одного виду забезпечення іншим зупиняє виконання цієї ухвали.

Враховуючи наведене та керуючись ст. 149 153, 258- 261, 353 Цивільного процесуального кодексу України, п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22 грудня 2006 року № 9, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову - відмовити.

Ухвала суду може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Бориспільський міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги на ухвалу суду протягом 15 днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Яковлєва Л.В.