Рішення № 138425589, 23.07.2026, Радомишльський районний суд Житомирської області

Справа № 289/608/26

Номер провадження 2/289/951/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.07.2026 м. Радомишль

Радомишльський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого - судді Сіренко Н.С.,

за участі секретаря судового засідання - Василенко О.М.,

представника позивача - начальника Служби у справах дітей

Радомишльської міської ради Медведчук О.В.,

відповідача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом Органу опіки та піклування Радомишльської міської ради до ОСОБА_1 , в інтересах малолітньої дитини - ОСОБА_2 , про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів,

ВСТАНОВИВ:

Орган опіки та піклування Радомишльської міської ради звернувся до суду з позовом про позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 відносно її малолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , передати останнього органу опіки та піклування Радомишльської міської ради Житомирської області для подальшого влаштування, а також стягнути з ОСОБА_1 на користь органу опіки та піклування Радомишльської міської ради або громадян України, на вихованні та утриманні яких буде знаходитись малолітня дитина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі усіх видів доходів (заробітку), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення нею повноліття.

Вимоги позову обґрунтовані тим, що на обліку у Служби у справах дітей Радомишльської міської ради знаходиться дитина позбавлена батьківського піклування ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , матір'ю якого являється відповідачка ОСОБА_1 , а батьком ОСОБА_3 , відповідно до повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження дитини проведена відповідно до ч. 1 ст. 135 СК України.

Відповідачка ОСОБА_1 неодноразово притягувалася до адміністративної відповідальності в тому числі по факту вчинення домашнього насильства відносно своєї малолітньої дитини за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП.

23.03.2026 до Служби у справах дітей Радомишльської міської ради надійшло повідомлення від працівників ВП №2 Житомирського РУП №2 ГУНП в Житомирській області про те, що ОСОБА_1 вчиняє домашнє насильство стосовно свого малолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в ході відпрацювання вказаного повідомлення було встановлено, що відповідач ОСОБА_1 перебуває в безпорадному стані та по поведінці останньої було зрозуміло, що вона можливо перебуває під дією наркотичних засобів, оскільки результат тесту на вживання алкогольних напоїв негативний. Стосовно малолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , були здійснені заходи поліцейського піклування та для надання медичної допомоги поміщено до КНП «Радомишльська лікарня».

За результатом обстеження умов проживання малолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , встановлено, що умови проживання дитини є незадовільними, санітарний стан житла не відповідає встановленим нормам, в будинку брудно, речі розкидані, сміття не виноситься. Дитина потребує належного догляду та контролю з боку дорослих. За наявною інформацією мама дитини ОСОБА_1 зловживає наркотичними засобами, на грунті чого між мамою та дитиною виникають конфліктні ситуації, в ході яких дитина отримує психологічну травму.

Відповідно до оцінки потреб КУ «Центр надання соціальних послуг» Радомишльської міської ради від 23.03.2026 у ОСОБА_1 наявний низький рівень матеріального забезпечення, має ознаки вживання алкоголем, в зв`язку з чим не може належним чином виконувати батьківські обов`язки.

В ході проведення оцінки рівня безпеки малолітньої дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , було встановлено, що мама ОСОБА_1 в період перебування в стані алкогольного (наркотичного) сп`яніння вчиняє стосовно дитини фізичне та психологічне насильство (зі слів дитини), тому було прийнято рішення про негайне відібрання дитини від матері, так як перебування дитини біля неї створює реальну загрозу його життю та здоров`ю.

23.03.2026 виконкомом Радомишльської районної ради було прийнято рішення про негайне відібрання малолітньої дитини ОСОБА_2 , 2018 року народження, від матері ОСОБА_1 з подальшим позбавленням батьківських прав; дитину передано на тимчасове влаштування в сім`ю патронатного вихователя « ОСОБА_4 », які проживають за адресою : АДРЕСА_1 .

27.03.2026 на засіданні комісії з питань захисту прав дитини прийнято рішення про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 відносно її малолітньої дитини ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В позові зазначено, що наведені вище факти свідчать про наявність сукупності правових підстав для позбавлення ОСОБА_1 батьківських прав, оскільки її подальше перебування у статусі законного представника дитини суперечить її найкращим інтересам, ставить під загрозу її життя, здоров`я та нормальний розвиток.

Ухвалою від 03.04.2026 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено справу до підготовчого судового засідання (а.с.65), а ухвалою суду від 02.06.2026 було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду (а.с.75).

Відзив на позовну заяву до суду не надходив.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_5 підтримала заявлені у позовній заяві вимоги, посилаючись на викладені у позові підстави. Повідомила, що на даний час дитина знаходиться в патронатній сім`ї, а відповідач до теперішнього часу не пройшла лікування від наркотичної залежності, отже вона не спроможна виконувати свої батьківські обов`язки відносно сина.

Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні заявила, що заявлені в позові обставини не відповідають дійсності. Дитину забрали в той час, коли саму відповідачку побив знайомий, про що сама дитина й говорила в поліції. Заперечувала те, що вона являється наркозалежною, зазначила, що вона належним чином здійснює свої обов`язки відносно дитини. Повідомила, що в неї забрали оригінал свідоцтва про народження дитини і не дають можливості зустрітися з дитиною. Під час дебатів зазначила, що можливо вона і не являється найкращою матір`ю, однак про сина вона піклується належним чином, не являється наркозалежною, тому заперечує проти задоволення заявлених вимог.

Допитана у судовому засіданні за клопотанням відповідача свідок ОСОБА_6 повідомила суду, що відповідач являється її онукою, однак вона не відмовляється від давання показань у цій справі. 21.03.2026 приблизно о 10 годині відповідач прийшла до свідка побита, боса, повідомила, що в неї вкрали дитину. Свідок разом із ОСОБА_1 поїхали в поліцію, де свідку заявили, що ОСОБА_7 наркоманка і сама себе побила, тому вони вилучили дитину. Свідок відвідувала дитину в лікарні і хлопчик повідомив, що маму ОСОБА_8 побив. Свідок вважає, що саме ОСОБА_1 являється жертвою, однак її ще й звинувачують та безпідставно забрали дитину разом із свідоцтвом про її народження. Також свідок повідомила суду, що саме вона хотіла забрати дитину до себе на час вияснення всіх обставин, так як дитина свідка знає і любить, однак свідку відмовили.Свідок також повідомила, що дитина має захворювання тому проходить окреме навчання, при цьому свідок допомагає ОСОБА_1 доглядати за дитиною в той час, коли ОСОБА_7 працювала, також надає останній матеріальну допомогу. Свідок запевняла, що у ОСОБА_1 немає ніяких проблем з наркотиками, інколи вона може вжити спиртні напої, однак спиртним не зловживає. ОСОБА_9 виконує всю необхідну роботу по догляду за дитиною, возить її до лікарів на обслідування, належним чином доглядає за сином, однак дитина потребує особливого догляду, тому відповідач не має можливості працювати.

Заслухавши учасників справи, свідка, дослідивши докази, якими обґрунтовуються вимоги заяви, перевіривши фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини, судом встановлено таке.

Згідно з відомостями свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , в графі «батько» записано ОСОБА_3 , а в графі «мати» - ОСОБА_1 (а.с.11); згідно відомостей із Повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження №138 відомості про батька дитини внесені відповідно до ч. 1 ст. 135 СК України (а.с.12-13).

Згідно довідки Радомишльського ліцея №3 від 26.03.2026 ОСОБА_2 дійсно навчається в 1 класі Радомишльського ліцею №3 Житомирської області (а.с.14).

Як вбачається із психолого-педагогічної характеристики ОСОБА_2 , учня 1 класу з ООП 1 рівня підтримки Радомишльського ліцею №3 Житомирської області, ОСОБА_10 навчається в ліцеї з 1 вересня 2025 року за інклюзивною формою навчання. Індивідуальна програма розвитку для дітей з особливими освітніми потребами, розроблена згідно рівневої підтримки за типовою освітньою програмою початкової освіти; відвідував дошкільний навчальний заклад перед вступом до першого класу. Хлопчик виховується в неповній сім`ї, пропуски навчальних занять з неповажних причин відсутні, учень забезпечений усім необхідним для навчання, до школи приходить вчасно, охайний, має їжу для перекусу. Мати, ОСОБА_1 , підтримує зв'язок із вчителем, прислухається до порад, цікавиться здобутками дитини, відвідує батьківські збори (а.с.15-17).

Із повідомлення відділу реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Радомишльської міської ради вбачається, що за адресою : АДРЕСА_2 , зареєстровані ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з 17.06.1998 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 02.03.2020 (а.с.18).

Згідно повідомлення начальника ВП №2 Житомирського РУП №2 ГУНП в Житомирській області від 25.03.2026 ОСОБА_1 притягувалася до адміністративної відповідальності, а саме : за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП протокол серії ВАВ №043407 від 21.03.2026 та за ст. 183 КУпАП постанова серії ЕГА №1996214 від 21.03.2026 (а.с.31), однак суд критично оцінює вказаний документ та відхиляє, як неналежний докази, враховуючи, що у вказаних документах відсутні конкретні відомості щодо вчинених правопорушень, їх зв`язок із даною справою та результати розгляду вказаних справ.

В повідомленні начальника ВП №2 Житомирського РУП №2 ГУНП в Житомирській області від 23.03.2026 зазначено, що 20.03.2026 в журналі ЄО ВП №2 Житомирського РУП №2 ГУНП в Житомирській області зареєстрована інформація про те, що ОСОБА_1 у пізній час доби ходить по АДРЕСА_2 з малолітнім сином ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та порушує тишу, а в подальшому надійшло повідомлення про вчинення ОСОБА_1 домашнього насильства стосовно свого малолітнього сина ОСОБА_2 , про що складено протокол про адміністративне правопорушення, який скеровано до суду. Того ж дня ВП №2 Житомирського РУП №2 ГУНП в Житомирській області надійшов рапорт поліцейського про те, що ОСОБА_1 перебуває в безпорадному стані та по поведінці останньої зрозуміло, що вона перебуває під дією наркотичних засобів, оскільки результат тесту на вживання алкогольних напоїв негативний. Стосовно малолітнього ОСОБА_2 здійснено заходи поліцейського піклування (а.с.32,33).

Із Акту обстеження умов проживання від 23.03.2026 вбачається, що з метою перевірки умов проживання дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проведено обстеження умов проживання за адресою АДРЕСА_2 , та встановлено, умови проживання : опалення пічне, водопостачання - криниця, в будинку неохайно, речі розкидані. Дитина має окреме місце для відпочинку та сну. Одяг, взуття згідно віку, статі та сезону. На грунті вживання наркотичних засобів між дитиною та мамою виникають конфліктні ситуації, в ході яких дитина отримує психологічну травму, в результаті чого розвиваються особливі потреби. Рекомендовано батькам усунути виявлені недоліки та забезпечити належні умови (а.с.34).

23.03.2026 складено Акт оцінки потреб сім`ї/особи, в якому зазначено, що сім`я проживає у приватному будинку, який складається з 3 кімнат, кухні, коридору; наявне пічне опалення, в дворі свердловина; у помешканні дотримуються санітарно-гігієнічні норми, помешкання безпечне для дитини; класифікація випадку - середньої складності (а.с.35-37).

За результатом оцінювання, що проводилося 23.03.2026 з`ясовано, що СЖО (складні життєві обставини) наявні, основними ознаками та чинниками їх спричинення є низький рівень матеріального забезпечення, безробіття, вживання алкогольних напоїв (а.с.38-40).

В цей же день 23.03.2026 складено Акт проведення рівня безпеки дитини ОСОБА_2 , в якому зроблено висновок - дуже небезпечно, наявна інформація, що мама зловживає наркотичними засобами, після чого вчиняє стосовно дитини фізичне та психологічне насильство (а.с.41-49).

23.03.2026 рішенням виконкому Радомишльської міської ради №1805 вирішено негайно відібрати у матері ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , малолітню дитину ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , забезпечити тимчасове влаштування дитини (а.с.50), та в цей же день рішенням № 1804 влаштовано з 24.03.2026 малолітню дитину ОСОБА_2 на тимчасовий догляд та виховання в сім`ю патронатного вихователя ОСОБА_12 (а.с.51-52).

Рішенням комісії з питань захисту прав дитини Радомишльської міської ради Житомирської області від 27.03.2026 №01-18/649 визнано доцільним позбавити батьківських прав ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , відносно її малолітньої дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.53-55,56). В обгрунтування даного Рішення комісії покладені досліджені судом вказані вище документи.

В цей же день 27.03.2026 рішенням Радомишльської міської ради Житомирської області №1806 вирішено затвердити висновок щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , відносно її малолітньої дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.57), письмовий висновок органу опіки та піклування про доцільність позбавлення батьківських прав досліджено в судовому засіданні (а.с.58-61).

Сторона позивача вважає, що встановлені обставини підтверджують факти того, що мати дитини відповідач ОСОБА_1 , на грунті вживання наркотичних засобів неспроможна виконувати свої батьківські обов`язки стосовно свого сина, а позбавлення матері дитини батьківських прав у цьому випадку допустиме та відповідає інтересам дитини, оскільки відповідач не пройшла лікування від наркотичної залежності, у зв`язку з чим позивачем ініційоване звернення до суду з даним позовом.

Відповідно до ч. ч. 1-4 ст. 10 ЦПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який, зокрема, вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дні, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин ( фактів ), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 2 статті 77 ЦПК України встановлено, що предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухвалені судового рішення.

Відповідно ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Відповідно до ст. 150 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Відповідно до ч. 4 ст. 155 Сімейного кодексу України ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені ч. 1 статті 164 СК України. Зокрема, п.п. 2, 3, 4 ч. 1 статті 164 СК України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини, забезпечення безпечних умов життя дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; жорстоко поводяться з дитиною, є хронічними алкоголіками або наркоманами.

Згідно з ч.ч. 1, 2, 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України).

Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

Європейський суд з прав людини у справі «Хант проти України» від 07.12.2006 (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (параграф 57, 58).

У справі «Мамчур проти України» від 16.07.2015 Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (§ 100).

У рішенні від 10.09.2019 у справі «Странд Лоббен та інші проти Норвегії» (заява № 37283/13) Європейський суд з прав людини підкреслював, що взаємна радість, яку діти та батьки отримують у суспільстві один від одного, є основним елементом сімейного життя, і заходи держав-відповідачів, що перешкоджають цьому, рівносильні втручанню у право, гарантоване статтею 8 Конвенції. У випадках, коли відповідні інтереси дитини суперечать інтересам батьків, стаття 8 Конвенції вимагає, щоб органи влади держав-відповідачів встановлювали справедливий баланс цих інтересів і при встановленні балансу особливе значення надавалося найкращим інтересам дитини, які в залежності від свого характеру та важливості можуть переважати інтереси батьків. Як правило, найкращі інтереси дитини вимагають, з одного боку, щоб зв`язки дитини з її сім`єю підтримувалися, за винятком випадків, коли сім`я виявилася особливо непридатною для життя та розвитку дитини, оскільки порушення сімейних зв`язків означає від`єднання дитини від її коріння. З цього слідує, що сімейні зв`язки можуть бути розірвані лише за вкрай виняткових обставин і що має бути зроблено все для збереження особистих відносин та відновлення сім`ї.

Розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, позбавлення батька спорідненості з дитиною, а це буде вважатись виправданим лише за виняткових обставин.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду від 26.12.2018 у справі № 404/6391/16-ц зазначено, що ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

У постанові Верховного Суду від 13.03.2019 року у справі № 631/2406/15-ц зазначено про те, що позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

Судова практика щодо застосування положень статті 164 СК України є усталеною.

Таким чином, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який слід розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків.

Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 04.12.2024 у справі № 133/747/23 (провадження № 61-9650св24), судам слід мати на увазі, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом вирішення сімейних питань, на який вони йдуть лише у виняткових випадках, і головне за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості батька чи матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров`я та психічного розвитку. Інтереси дитини полягають в тому, щоб забезпечити її право на потребу у любові, піклуванні та матеріальної забезпеченості (стаття 5 Декларації про соціальні та правові принципи, що стосуються захисту і благополуччя дітей, особливо у разі передачі дітей на виховання та їх усиновлення на національному і міжнародному рівнях від 3 грудня 1986 року). Дитина має право на особливе піклування та повинна мати свободу вибору щодо своїх батьків тощо. Аналізуючи встановлені факти у контексті позбавлення батьківських прав, суди повинні зважувати на те, що позбавлення батьківських прав на дитину та усвідомлення цього самою дитиною вже несе в собі негативний вплив на її свідомість та застосовувати цей захід як крайню міру впливу та захисту прав дитини.

При вирішенні судом питання щодо позбавлення батьківських прав визначальним є ставлення матері (батька) до дитини, бажання спілкуватися і приймати участь у її вихованні.

Частиною другою статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до частини першої статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Доведення обставин свідомого, умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків, які можуть бути підставою позбавлення останньої батьківських прав, покладено на позивача.

Зверненню до суду з позовом про позбавлення батьківських прав має передувати виважена та ґрунтовна підготовка, збір необхідної доказової бази, адже більшість чинників, які є підставою для прийняття позитивних рішень у вказаних категоріях справи, мають оціночний характер, залежать від конкретних обставин справи та поведінки учасників цих правовідносин (постанови ВС від 18.02.2021 у справі № 645/920/19, від 07.02.2022 у справі № 759/3554/20, від 12.02.2024 у справі № 202/1931/22).

З огляду на встановлені обставини та оцінені судом докази, як кожен окремо, так і у їх сукупності, дають підстави дійти висновку, що позивач у даній конкретній справі не довів належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами винну поведінку ОСОБА_1 , яка б могла стати підставою для позбавлення її батьківських прав.

В основу пред`явленого позву про позбавлення батьківських прав фактично покладені події, які мали місце 21.03.2026, зокрема притягнення до адміністративної відповідальності по факту вчинення домашнього насильства відносно малолітньої дитини, а також зловживання відповідачки наркотичними засобами, алкоголем, в зв`язку з чим не може належним чином виконувати батьківські обов`язки.

Водночас, орган опіки та піклування, як під час підготовки позовної заяви, так і під час надання висновку про доцільність позбавлення батьківських прав не надав належної оцінки зазначеним вище обставинам, не врахував їх під час підготовки позовної заяви до суду, та взагалі не надав суду з цього приводу жодної інформації та належного доказу, що є його процесуальним обов`язком.

Долучене до позовної заяви повідомлення відділення поліції №2 Житомирського РУП №2 ГУНП в Житомирській області від 23.03.2026 про надходження повідомлення щодо вчинення ОСОБА_1 21.03.2026 домашнього насильства стосовно свого малолітнього сина ОСОБА_2 , за результатом повідомлення складено протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, який скеровано до Радомишльського районного суду Житомирської області, саме по собі не доводить винної поведінки ОСОБА_1 та її жорстокого поводження по відношенню до її сина та підлягають оцінці з іншими зібраними у даній справі доказами.

При цьому матеріли справи не містять жодного доказу, який би вказував, що ОСОБА_1 допустила жорстоке поводження зі своїм сином ОСОБА_2 , як і відсутні докази щодо зловживання відповідачем наркотичними засобами, алкоголем, в зв`язку з чим вона не може належним чином виконувати батьківські обов`язки.

Під час розгляду справи не знайшив свого підтвердження той факт, що відповідач зловживає спиртними напоями або наркотичними речовинами, про що зазначає позивач в позовній заяві та під час судового розгляду, відтак, є безпідставними та недоведеними посилання представника позивача на те, що ОСОБА_1 на час розгляду справи не пройшла лікування від наркотичної залежності та не спроможна виконувати свої батьківські обовязки з огляду на те, що такі твердження також є припущеннями позивача та не підтверджені належними доками.

У цій справі судом також не встановлено обставин, які б свідчили про те, що відповідач не бажає спілкуватися з сином та брати участь у його вихованні, остаточно і свідомо самоусунулася від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Навпаки, відповідач ОСОБА_1 заперечувала проти позбавлення її батьківських прав, заперечувала, що вона являється наркозалежною особою чи зловживає алкогольними напоями, зазначила, що вона можливо і не являється найкращою матір`ю, однак до виконання своїх батьківських обов`язків відноситься належним чином, тому просила не позбавляти її батьківських прав.

Зазначене свідчить про небайдужість з боку відповідача по відношенню до своєї дитини.

Як зазначено вище, рішенням виконавчого комітету Радомишльської міської ради Житомирської області від 27.03.2026 за № 1806 затверджено висновок органу опіки та піклування про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 з посиланням на «систематичне зловживання алкоголем і вживання наркотичних речовин свідчить про стійку асоціальну поведінку матері та її нездатність належним чином виконувати батьківські обов`язки» ( а.с.60).

Водночас, висновок органу опіки та піклування виконавчого комітету міської ради щодо про позбавлення відповідача батьківських прав не є обов`язковим для суду (частини п`ята, шоста статті 19 СК України), такий висновок є доказом у справі, який підлягає дослідженню та оцінці судом у сукупності з іншими доказами у справі.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 16.06.2021 у справі № 595/1638/19.

Тлумачення частини шостої статі 19 СК України дає підстави для висновку, що суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування (про доцільність чи недоцільність позбавлення батьківських прав), якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини. Висновок виконавчого комітету має рекомендаційний характер. Судам необхідно враховувати, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом вирішення сімейних питань, застосовується лише у виняткових випадках, і головне за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров`я та психічного розвитку. Самі по собі встановлені судами факти, що батьки не у достатній мірі спілкуються з дитиною, забезпечують її матеріально, беруть участь у вихованні, не може бути підставою для позбавлення батьківських прав. Інтереси дитини полягають в тому, щоб забезпечити її право на потребу у любові, піклуванні та матеріальній забезпеченості. Дитина має право на особливе піклування та повинна мати свободу вибору щодо своїх батьків тощо. Аналізуючи встановлені факти у контексті позбавлення батьківських прав, суди повинні зважувати на те, що позбавлення батьківських прав на дитину та усвідомлення цього самою дитиною вже несе в собі негативний вплив на її свідомість, і застосовувати цей захід як крайню міру впливу та захисту прав дитини.

Суд оцінив висновок, який має рекомендаційний характер, і визнає його недостатньо обґрунтованим. Так, зокрема, зазначені у висновку обставини зловживання алкоголем і вживання наркотичних речовин ОСОБА_1 , а також неналежне виконання останньою батьківських обов`язків не підтверджено жодним належним та допустимим доказом.

Натомість в наданій класним керівником характеристиці на учня 1 класу ОСОБА_2 зазначено, що «Учень забезпечений усім необхідним для навчання. До школи приходить вчасно, охайний, має їжу для перекусу. Мати ОСОБА_1 , підтримує зв`язок із вчителем, прислухається до порад, цікавиться здобутками своєї дитини, відвідує батьківські збори» (а.с.17).

Необґрунтоване (за відсутності застосування гнучких заходів впливу для спонукання батьків до належного виконання своїх батьківських обов`язків) позбавлення батьківських прав (прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті кровної спорідненості з нею, не може вважатися таким, що відповідає інтересам дитини (постанова Верховного Суду від 23.10.2024 в справі № 464/2040/23).

Правовий висновок про те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який необхідно розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків викладено, зокрема, в постановах Верховного Суду від 29.07.2021 у справі № 686/16892/20, від 07.12.2022 у справі № 562/2695/20, від 03.08.2022 у справі № 306/7/20, від 11.01.2023 у справі № 461/7447/17.

Права батьків і дітей, які засновані на спорідненості, становлять основоположну складову сімейного життя, а заходи національних органів, спрямовані перешкодити реалізації цих прав, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції.

Батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини (cт. 18 Конвенції про права дитини).

СК України (ст. 171), Закон України «Про охорону дитинства (ст. 9), Конвенція про права дитини від 20.11.1989 року та інші нормативно-правові акти гарантують дитині право бути вислуханою під час судових чи адміністративних розглядів з питань, що стосуються її особисто у разі, коли вона досягла такого рівня розвитку, що дозволяє їй сформулювати власні погляди та висловити їх (в кожній справі суддя приймає рішення щодо цього питання враховуючи індивідуальні об`єктивні та суб`єктивні фактори).

З`ясування думки дитини у цивільному процесі можна визначити як загальний процес (сукупність дій суду), що спрямовані на реалізацію гарантованого законом права дитини бути вислуханою під час судових чи адміністративних розглядів з питань, що стосуються її особисто у разі, коли вона досягла такого рівня розвитку, що дозволяє їй сформулювати власні погляди та висловити їх. Відсутня чітка регламентація процедури здійснення з`ясування думки дитини судом, у зв`язку з чим, залежно від обставин конкретної справи таке з`ясування може здійснюватись за допомогою різних методів (наприклад, думка дитини може відображатись у письмових доказах (висновках психологічних досліджень, висновках органів опіки та піклування, письмових зверненнях дитини до суду, тощо); електронних доказах (відео, аудіо зверненнях до суду, повідомленнях у соціальних мережах, тощо); висновках психологічної експертизи, психологічного обстеження; показаннях дитини (особисто в залі судового засідання, за допомогою відео конференції)).

Національне законодавство також відображає принцип пріоритетності прав та інтересів дитини, зокрема, статтею 7 Сімейного кодексу України (далі - СК України) закріплено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

При цьому Закон України «Про охорону дитинства» визначає, що забезпечення найкращих інтересів дитини - дії та рішення, що спрямовані на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров`я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності та враховують думку дитини, якщо вона досягла такого віку і рівня розвитку, що може її висловити.

Згідно із статтею 3 Європейської конвенції про здійснення прав дітей від 25.01.1996, ратифікованої Україною 03.08.2006 (далі - Європейська конвенція), дитина, яка внутрішнім законодавством визнається такою, що має достатній рівень розуміння, під час розгляду судовим органом справи, що стосується її, наділяється правами, використання яких вона може вимагати: a) отримувати всю відповідну інформацію; b) отримувати консультацію та мати можливість висловлювати свої думки; c) бути поінформованою про можливі наслідки реалізації цих думок та про можливі наслідки будь-якого рішення.

У статті 6 «Порядок прийняття рішення» Європейської конвенції визначено, що під час розгляду справи, що стосується дитини, перед прийняттям рішення судовий орган надає можливість дитині висловлювати її думки, якщо внутрішнім законодавством дитина визнається такою, що має достатній рівень розуміння, і приділяє належну увагу думкам, висловленим дитиною.

У контексті віку дитини при її опитуванні Верховний Суд у постанові від 25.03.2019 у справі № 165/2240/16-ц зауважив, що при вирішенні питань, які стосуються її життя, дитині, здатній сформулювати власні погляди, має бути забезпечено право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що її стосуються, причому поглядам дитини надається належна увага згідно з її віком і зрілістю.

Згідно з вимогами статті 171 Сімейного кодексу України - дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім`ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім`ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном. Суд має право постановити рішення всупереч думці дитини, якщо цього вимагають її інтереси.

В свою чергу, в судовому засіданні думка дитини не була вислухана у зв`язку із її віком, рівнем розвитку та розуміння.

Очевидно, що сімейні відносини мають «складний» характер, і сім`я може переживати як найкращі, так й найгірші часи. Суду завжди складно зробити висновок про те, що сімейні стосунки неможливо врятувати, і тому суд має позбавляти батьків такого шансу тільки в тому разі, якщо вони становлять реальну загрозу для благополуччя дитини. Простої бездіяльності з боку батька (матері) недостатньо для того, щоб зробити висновок про наявність виняткових обставин, за яких можливо позбавити його батьківських прав (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 04.04.2024 в справі № 553/449/20).

Таким чином, оскільки відповідач заперечує щодо позбавлення її батьківських прав, вона має намір та бажання брати участь у вихованні сина, спілкуватися з ним та виконувати материнські обов`язки, намагається покращити умови проживання, враховуючи недоведення наявності фактів ухилення від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини, забезпечення безпечних умов життя дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти, недоведення зловживання відповідачем спиртними напоями та вживання наркотичних речовин, а також жорстокого поводження з дитиною, суд приходить до висновку, що вимоги позивача в частині позбавлення батьківських прав відповідача не є обґрунтованими, а відтак не підлягають задоволенню.

Верховний Суд в постанові від 05.02.2026 у справі № 333/6512/24 погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що в справі не встановлено виключних обставин, які свідчили б про наявність підстав для позбавлення особи батьківських прав щодо дитини. Факт заперечення відповідачки проти позову про позбавлення її батьківських прав свідчить про намір відновити відносини з дитиною, а необхідність та пропорційність застосування такого крайнього заходу, як позбавлення батьківських прав за обставинами цієї справи не доведено, так як судом під час розгляду справи не встановлено факту свідомого нехтування відповідачем батьківськими обов`язками, а також реальної загрози для благополуччя дитини.

У контексті наведеного, суд бере до уваги, що розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин (рішення Європейського суду з прав людини від 18 грудня 2008 року у справі "Савіни проти України", пункт 49).

З огляду на встановлені обставини справи щодо поведінки матері дитини, суд зауважує, що наразі відсутні підстави для застосування до неї крайнього заходу впливу у вигляді позбавлення її батьківських прав, необхідність застосування якого позивачем не доведено.

Отже, суд дійшов висновку, що наразі позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 не буде ґрунтуватися на суттєвих і достатніх причинах у контексті національного законодавства та практики ЄСПЛ.

Оскільки не підлягають задоволенню вимоги позивача в частині позбавлення відповідача батьківських прав, не підлягають задоволенню і вимоги позивача в частині стягнення аліментів, які є похідними.

Проте, факт надходження до відділення поліції повідомлення від 21.03.2026 щодо вчинення ОСОБА_1 домашнього насильства стосовно свого малолітнього сина ОСОБА_2 (а.с.31,32) вказуює на наявність підстав для того, щоб попередити ОСОБА_1 про необхідність відповідального ставлення до виконання своїх обов`язків щодо виховання малолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та недопущення фактів вчинення домашнього насильства чи вчинення будь-яких дій, які мають ознаки жорстокого поводження з дитиною.

Тому, суд попереджає відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини в якнайкращий бік і покладає на Орган опіки та піклування контроль за виконанням нею батьківських обов`язків.

При цьому ОСОБА_1 має зважати на те, що залишення нею поза увагою попередження суду про необхідність змінити ставлення до виконання батьківських обов`язків в подальшому може бути визнано достатньою підставою для позбавлення її батьківських прав (див постанови Верховного Суду від 23.11.2022 у справі № 149/2510/21, від 09.06.2023 у справі № 591/6037/21, від 06.03.2024 у справі № 317/2256/22, від 23.10.2024 в справі № 464/2040/23).

Частиною 1 статті 131 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до п. 1 ч. ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову на відповідача.

При зверненні до суду з вищевказаними позовними вимогами позивач був звільнений від сплати судового збору. Оскільки позовні вимоги позивача, який був звільнений від сплати судового збору при зверненні до суду не підлягають задоволенню, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Керуючись ст. 51 Конституції України, ст.ст. 7, 19, 150, 155, 164 СК України, ст. ст. 2, 5, 10, 12, 13, 19, 76-81, 89, 141, 259, 263-265, 273, 352-355 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ :

В задоволенні позовних вимог Органу опіки та піклування Радомишльської міської ради (адреса місцезнаходження: 12201, Житомирська область, Житомирський район, м. Радомишль, Соборний майдан, 12, ЄДРПОУ: 04053358) до ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ), в інтересах малолітньої дитини - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів - відмовити.

Попередити ОСОБА_1 про необхідність належного виконання обов`язків по вихованню і утриманню малолітньої дитини - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та покласти на Орган опіки та піклування Радомишльської міської ради контроль за виконанням батьківських обов`язків відповідачем.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Житомирського апеляційного суду, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Суддя Наталія СІРЕНКО