Рішення № 138425362, 23.07.2026, Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області

справа № 274/2858/26

провадження № 2/0274/2359/26

Рішення

Іменем України

23.07.2026 року м. Бердичів

Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області у складі: головуючого - судді Вдовиченко Т.М., розглянувши в м. Бердичеві Житомирської області в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Кредит-Капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором -

в с т а н о в и в :

Представник ТзОВ "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" Усенко М.І. звернувся до суду із позовною заявою, у якій просить стягнути з відповідачки ОСОБА_1 на користь товариства заборгованість за кредитним договором №18172-09/2023 від 13.09.2023 року в розмірі 80000,00 грн.

В обґрунтування позову вказано, що 13.09.2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Аванс Кредит» (далі ТОВ «Аванс Кредит») та ОСОБА_1 було укладено договір про надання фінансового кредиту №18172-09/2023 відповідно до умов якого Товариство надало відповідачці кредит в сумі 8000,00 грн строком на 360 днів зі сплатою процентів розмірі 2,5% в день.

Товариство свої зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, а саме надало відповідачці грошові кошти в обсязі та у строк визначений умовами кредитного договору. У порушення вимог ст. ст. 509, 526, 1054 ЦК України відповідачка не виконала свої зобов`язання не вносила платежі, передбачені умовами кредитного договору, на повернення отриманих коштів та сплату процентів за користування кредитом.

У зв`язку з відсутністю здійснення платежів на виконання умов кредитного договору утворилася заборгованість за кредитним договором у розмірі 80 000,00 грн, а саме: 8000,00 грн заборгованість за тілом кредиту; 72 000, 00 грн. заборгованість за відсотками. 29.03.2024 року ТОВ «Аванс Кредит» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» уклали договір факторингу №29032024. Згідно умов вищевказаного договору та у відповідності до ст. 512 ЦК України, ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які були боржниками ТОВ «Аванс Кредит», включно і до ОСОБА_1 за кредитним договором №18172-09/2023 від 14.09.2023 року.

Враховуючи наведене, оскільки термін повернення кредиту у повному обсязі настав, а заборгованість за кредитним договором у встановлений строк погашена не була, ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» змушене звернутись з даним позовом до суду з метою захисту порушених прав.

Таким чином, позивач просить суд ухвалити рішення яким стягнути з відповідачки заборгованість за кредитним договором №18172-09/2023 від 13.09.2023 у розмірі 80 000,00 грн, а саме: 8000,00 грн заборгованість за тілом кредиту; 72 000, 00 грн. заборгованість за відсотками та судові витрати.

Ухвалою Бердичівського міськрайонного суду від 01.05.2026 відкрито провадження у цивільній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, витребувано докази (а.с.51).

Відповідачка повідомлялася про розгляд справи шляхом направлення ухвали про відкриття провадження у справі рекомендованим листом з повідомлення про вручення на адресу зареєстрованого місця її проживання, який було повернуто на адресу суду із зазначенням причин невручення "адресат відсутній за вказаною адресою".

У постанові Верховного Суду від 11.12.2018 у справі №921/6/18 наведено позицію, що у разі якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернено поштою у зв`язку з посиланням, зокрема на відсутність (вибуття) адресата, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Враховуючи, що розгляд справи призначено у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін, вжиття судом заходів повідомлення відповідачки про розгляд справи, передбачених процесуальним законом, ненадходження від відповідачки відзиву на позовну заяву, суд вирішив проводити розгляд справи на підставі наявних у ній доказів.

Дослідивши та оцінивши представлені по справі докази в їх сукупності, суд прийшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що 13.09.2023 року між ТОВ «Аванс Кредит» та ОСОБА_2 було укладено договір про надання фінансового кредиту №18175-09/2023 у формі електронного документа з використанням електронного підпису, одноразового ідентифікатора W2264, згідно з умовами якого, відповідачці надано кредит у розмірі 8000 грн. 00 коп. на строк 360 днів до 06.09.2024 року, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 2,50% від суми кредиту за кожен день користування кредитом, а відповідачка зобов`язана була повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитом у відповідності до умов договору (а.с. 12 зворот - 15).

Відповідно до п. 1.5 договору клієнт зобов`язаний сплачувати проценти кожні 25 днів; детальні терміни (дати) повернення кредиту та сплати процентів визначені в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, що є додатком №1 до цього договору.

Пунктом 1.6 передбачено, що кредит надається клієнту в безготівковій формі у національній валюті на рахунок клієнта включаючи використання реквізитів платіжної картки №4441-11хх-хххх-9097, протягом одного робочого дня з дня прийняття рішення про видачу кредиту.

Згідно п. 2.18. договору укладення договору відбувається згідно Закону України «Про електронну комерцію».

Додатком №1 до договору №18175-09/2023 від 13.09.2023 є Графік платежів (а.с.16 - 17).

Із заявки-анкети на отримання фінансового кредиту від 13.09.2023 року вбачається, що відповідачкою надано позичальнику персональні дані та номер картки № НОМЕР_1 хх-хххх-9097 (а.с. 8 - 9).

Відповідачкою також підписано Паспорт споживчого кредиту в якому міститься основна інформація щодо умов кредитування (а.с. 10 зворот - 12).

Факт перерахування коштів 14.09.2023 року на суму 8000,00 грн на картку відповідачки № № НОМЕР_2 підтверджується довідкою від сервісу онлайн платежів iPay.ua (а.с. 17 зворот).

Відповідно до розрахунку заборгованості по договору №18175-09/2023 від 13.09.2023 року, станом на дату відступлення права вимоги заборгованість відповідачки перед ТОВ «Аванс Кредит» становила 47600,00 грн, а саме: 8000,00 грн заборгованість за тілом кредиту; 39600, 00 грн. заборгованість за відсотками (а.с. 18 - 19).

29.03.2024 року ТОВ «Аванс Кредит» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» уклали договір факторингу №29062024 (а.с.20 зворот - 25).

Згідно вищевказаного договору, ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВ «Аванс Кредит», включно і до ОСОБА_1 за кредитним договором №18175-09/2023 від 13.09.2023 року.

Згідно копії Акту приймання-передачі від 29.03.2024 року до договору факторингу №29032024 від 29.03.2024, Товариство з обмеженою відповідальністю «Аванс Кредит» з однієї сторони та Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» уклали даний Акт про те, згідно з вимогами ст. 8 договору факторингу клієнт передав, а фактор прийняв реєстр боржників клієнта від 29.03.2024 року, складений у письмовій формі згідно з Додатком №1-1 до цього договору кількістю 7414 (а.с. 26).

Згідно витягу з реєстру боржників до договору факторингу №29032024 від 29.03.2024 року ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло права грошової вимоги до відповідачки ОСОБА_1 за кредитним договором №18175-09/2023 від 13.09.2023 у розмірі 47600,00 грн, а саме: 8000,00 грн заборгованість за тілом кредиту; 39600, 00 грн. заборгованість за відсотками (а.с. 25 зворот).

Відповідно до розрахунку заборгованості по договору №18175-09/2023 від 13.09.2023 року, станом на дату закінчення строку кредитування загальна заборгованість відповідачки перед «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» становить 80000,00 грн, а саме: 8000,00 грн заборгованість за тілом кредиту; 72 000, 00 грн. заборгованість за відсотками (а.с. 27 - 28).

Згідно повідомлення АТ «Універсал Банк» від 25.05.2026 року, на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) емітовано банківську картку НОМЕР_4 . За період з 14.09.2023 по 19.09.2023 року на платіжну картку НОМЕР_4 було зараховано платіж у сумі 8000,00 грн.

За змістом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до частини першої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Порядок укладання договорів в електронній формі регламентується Законом України «Про електронну комерцію».

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним таГосподарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: - надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію).

Частина п`ята статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:

- електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно доЗакону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;

- електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;

- аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (стаття 3 Закону України «Про електронну комерцію).

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про електронну комерцію» сторони електронного правочину можуть користуватися послугами постачальників послуг проміжного характеру в інформаційній сфері.

За вказаних обставин суд дійшов висновку, що укладення між ТОВ «Аванс Кредит» та ОСОБА_3 договору про надання фінансового кредиту №18172-09/2023 від 13.09.2023 року в електронній формі відповідає приписам статей 6 та 627 ЦК України, статей 11 та 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відступлення права вимоги за суттю означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відступлення права вимоги за суттю означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 516 ЦК України визначено порядок заміни кредитора у зобов`язанні. За змістом цієї норми заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до положень статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Договір факторингу №29032024 укладений 29.03.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Аванс Кредит» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФК «Кредит-Капітал», є дійсним та чинним, відомості про те, що він оскаржувався в судовому порядку, відсутні.

Відтак, суд погоджується з доводами представника позивача щодо переходу до ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», як до нового кредитора, права вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №18172-09/2023 від 13.09.2023.

Спір виник внаслідок порушення відповідачкою зобов`язань у частині повернення кредитних коштів і наявності/відсутності підстав для стягнення заявленої позивачем заборгованості за кредитом.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори.

За змістом частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною першою статті 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до змісту частини першої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 627 ЦК України закріплено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною першою статті 634 ЦК України передбачено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

За приписами частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Частиною першою статті 1049 ЦК України встановлено обов`язок позичальника повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Частиною першою статті 1048 ЦК України передбачено право позикодавця на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Згідно з частиною першою статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За правилами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як встановлено вище, матеріали справи містять належні докази того, що ТОВ «Аванс Кредит» та ОСОБА_1 у належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, погодивши розмір кредиту, порядок і строки здійснення платежів на його погашення, а також досягли домовленості щодо виду, розміру та строків сплати процентів за користування кредитними коштами.

З огляду на вищевикладене, на підставі досліджених у судовому засіданні доказів, суд вважає доведеним факт невиконання відповідачкою своїх зобов`язань за договором про надання фінансового кредиту №18172-09/2023 від 13.09.2023 року, у зв`язку з чим має місце порушення прав позивача, які підлягають захисту шляхом стягнення з відповідачки на користь позивача заборгованості за договором про надання фінансового кредиту №18172-09/2023 від 13.09.2023 року, а саме: 8000,00 грн заборгованість за тілом кредиту.

Зазначений розмір заборгованості підтверджується умовами договору та наданим розрахунком заборгованості.

Щодо стягнення заборгованості за відсотками.

Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року, що набрав чинності 24 грудня 2023 року доповнено статтю 8 Закону України «Про споживче кредитування» пунктом 5, яким встановлено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%.

Пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5%; протягом наступних 120 днів - 1,5%.

Отже, наведені норми, які регулюють питання споживчого кредитування, передбачають, що починаючи з 24 грудня 2023 року денна ставка має бути не більше 2,5%, з 23 квітня 2024 року не більше 1,5%, а з 21 серпня 2024 року не більше 1%.

Відповідно до частини 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Нікчемний правочин (ч. 2 ст. 215 ЦК України) є недійсним вже в момент свого вчинення (ab initio), і незалежно від волі будь-якої особи, автоматично (ipso iure). Нікчемність правочину має абсолютний ефект, оскільки діє щодо всіх (erga omnes). Нікчемний правочин не створює юридичних наслідків, тобто, не зумовлює переходу/набуття/зміни/встановлення/припинення прав ні для кого. Саме тому посилатися на нікчемність правочину може будь-хто. Суд, якщо виявить нікчемність правочину, має її враховувати за власною ініціативою в силу свого положення (ex officio), навіть якщо жодна із заінтересованих осіб цього не вимагає.

За наведених обставин підлягає перерахуванню розмір нарахованих позивачем процентів за користування відповідачкою кредитними коштами з урахуванням вказаних вище приписів.

Таким чином, суд, реалізуючи свій процесуальний обов`язок вважає за необхідне навести власний розрахунок заборгованості за відсотками за кредитним договором № 18172-09/2023 від 14.09.2023 , укладеним між сторонами.

Відтак, у період з 13.09.2023 по 22.04.2024 (223 дні) проценти необхідно обраховувати, виходячи з процентної ставки 2,5%, що в результаті складає 44600,00 грн (із розрахунку 8000 х 2,5% х 223 дні).

Наступний період з 23.04.2024 по 20.08.2024 (120 днів) проценти необхідно обраховувати, виходячи з процентної ставки 1,5%, що в результаті складає 14400,00 грн (із розрахунку 8000 х 1,5% х 120 днів).

В подальшому, у період з 21.08.2024 по 06.09.2024 (17 днів) проценти необхідно обраховувати, виходячи з процентної ставки 1%, що в результаті складає 1360,00 грн (із розрахунку (8000 х 1% х 17 днів).

Таким чином, загальний розмір відсотків за користування кредитом відповідно до умов договору № 18172-09/2023 від 14.09.2023 та відповідно до пункту 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» складає 60360,00 грн.

Відтак, заборгованість ОСОБА_1 за відсотками складає 60360,00 грн.

Згідно ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково і з відповідачки на користь позивача слід стягнути заборгованість за кредитним договором №18172-09/2023 від 13.09.2023 в сумі 68360,00 грн, а саме: 8000,00 грн заборгованість за тілом кредиту; 60360,00 грн. заборгованість за відсотками.

Щодо витрат на професійну правову допомогу, суд приходить до наступного висновку.

Згідно зі ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

На думку суду, понесені позивачем витрати, пов`язані з наданням професійної правничої допомоги, в розмірі 8 000 грн. підтверджені наявними та допустимими доказами, які містяться в матеріалах справи, зокрема, копією договору про надання правничої допомоги № 0107 від 01.07.2025 року, укладеного між ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» та адвокатським об`єднанням «Апологет», Актом наданих послуг за договором про надання правничої допомоги № 1133 від 10.04.2026 року, детальним описом наданих послуг до Акту № 1133 від 10.04.2026 року за договором про надання правової допомоги (а.с. 34,35), а тому вважає за необхідне їх стягнути з відповідачки пропорційно до задоволених позовних вимог в розмірі 6836,00 грн.

Згідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог

Відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідачки на користь позивача підлягають стягненню судові витрати пропорційно задоволених вимог в розмірі 2275,02 грн.

Керуючись ст. 12-13, 76-81,89,133,137,141,263-265,274-275,279,354 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Кредит-Капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрованої: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Кредит-Капітал" (місцезнаходження за адресою: п/і 79018 м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, корп. 28, 4-й поверх, код в ЄДРПОУ 35234236) заборгованість за кредитним договором №18172-09/2023 від 13.09.2023 року в сумі 68360,00 грн, а саме: 8000,00 грн заборгованість за тілом кредиту; 60360, 00 грн. заборгованість за відсотками.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрованої: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Кредит-Капітал" (місцезнаходження за адресою: п/і 79018 м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, корп. 28, 4-й поверх, код в ЄДРПОУ 35234236) судовий збір в розмірі 2275,02 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6836,00 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Житомирського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлено 23 липня 2026 року

Суддя: Т.М. Вдовиченко