Рішення № 138425358, 23.07.2026, Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області

справа № 274/2586/26

провадження № 2/0274/2251/26

Рішення

Іменем України

23.07.2026 року м. Бердичів

Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області у складі: головуючого судді Вдовиченко Т.М., розглянувши в м. Бердичеві Житомирської області в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором -

в с т а н о в и в :

Представник позивача ОСОБА_2 звернулася до суду з позовною заявою, згідно якої просить стягнути з відповідача на користь ТОВ «Коллект Центр» заборгованість за договором позики №77498898 від 07.10.2021 у розмірі 10227,55 грн.

Вимоги позову обґрунтовано тим, що 07.10.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір позики №77498898, відповідно до якого відповідач отримав позику у розмірі 1500 грн., зі сплатою 1,99% за кожен день користування. Згідно умов договору надання коштів може здійснюватись одним або декількома траншами в межах погодженої суми позики.

22.02.2022 року ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Вердикт Капітал» уклали договір факторингу № 22/02/2022, відповідно умов якого ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» відступило ТОВ «Вердикт Капітал» право грошової вимоги до боржників за кредитними договорам, в тому числі за договором №77498898 від 07.10.2021.

10.01.2023 року ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» уклали договір факторингу № 10-01/2023, відповідно умов якого ТОВ «Вердикт Капітал» відступило ТОВ «Коллект Центр» право грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, в тому числі за договором №77498898 від 07.10.2021.

Внаслідок невиконання відповідачем умов договору №77498898 від 07.10.2021, заборгованість становить 10227,55 грн., яка складається з: 4000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 6226,90 грн - заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги, 0,65 грн - 3% річних.

На підставі викладеного, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за зазначеним договором та судові витрати.

Ухвалою судді Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 14.04.2026 року у справі відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) сторін. Сторонам роз`яснено права, обов`язки та встановлено строки для вчинення процесуальних дій (а.с.85).

07.05.2026 від відповідача ОСОБА_1 надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній зазначає, що дійсно між ним та ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» укладено договір №77498898 від 07.10.2021р. загальна сума позики складала 1500,00 грн.

Проте, в обґрунтуванні позовної заяви позивач зазначає, що загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за кредитним договором №77498898 від 07.10.2021, що підлягає стягненню складає 10227,55грн. з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) - 4000,00 грн., заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 6226,90 грн, а тому, є незрозумілим те, що сума позики, тобто тіло кредиту становило 1500,00 грн., а позивач вказує - 4000,00 грн. та на яке тіло кредиту нараховувались відсотки.

Встановлений сторонами договору розмір відсотків за несвоєчасно виконані зобов`язання за кожен день прострочки у розмірі 1.99%, що в результаті становить 6226,90 грн. вважає несправедливим у розумінні статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», та суперечить встановленим обмеженням ст. 21 ЗУ "Про споживче кредитування" та порушує принцип розумності та добросовісності, що є наслідком дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника, як споживача послуг фінансової установи, оскільки встановлює вимогу щодо сплати непропорційно великої суми відсотків, яка перевищує подвійну облікову ставки Національного банку України та становить більше ніж п`ятнадцять відсотків простроченого платежу.

Крім цього просить застосувати до позовних вимог позовну давність, посилаючись на висновок Великої Палати Верховного Суду, сформульований у постанові від 8 листопада 2019 року у справі № 127/15672/16-ц. Згідно з цим висновком право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникло у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання та триває до моменту усунення й обмежене останніми трьома роками, які передували зверненню до суду з позовом.

За наведених обставин у задоволенні позовних вимог просить відмовити повністю.

18.05.2026 від представника позивача - Ткаченко М.М. надійшла відповідь на відзив, в якому зазначила наступне.

Щодо дотримання позивачем строків позовної давності.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19 » № 540-ІХ від 30.03.2020 Перехідні та прикінцеві положення Цивільного кодексу України доповнено пунктом 12 наступного змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».

Постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 року в Україні запроваджено карантин, який продовжено на всій території України згідно з Постановами КМ № 392 від 20.05.2020, № 500 від 17.06.2020, № 641 від 22.07.2020, № 760 від 26.08.2020, № 956 від 13.10.2020, № 1236 від 09.12.2020, № 104 від 17.02.2021, № 405 від 21.04.2021, № 611 від 16.06.2021, № 855 від 11.08.2021, № 981 від 22.09.2021, № 1336 від 15.12.2021, № 229 від 23.02.2022, № 630 від 27.05.2022, № 928 від 19.08.2022, № 1428 від 23.12.2022 року до 30.04.2023 року.

У постанові від 22.09.2022 року по справі №920/724/21 Верховний Суд зазначив про автоматичне продовження строків позовної давності пов`язане саме зі встановленням карантину на всій території України без будь-яких додаткових вимог та умов в аспекті їх продовження в силу закону.

Таким чином, Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12 березня 2020 року до 22 травня 2020 року на всій території України карантин, який тривав до 30 червня 2023 року. Вищезазначене дає підстави вважати, що строк позовної давності міг початись 30.06.2023 якби не наступне.

Відповідно до п. 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, чинного на момент звернення позивача до суду з позовом, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257,259,362,559,681,728,786,1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

24 лютого 2022 року Законом України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено режим воєнного стану. У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257 - 259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії (п.19 Прикінцевих та перехідних положень ЦКУ). У цей же строк позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 УК України, а також від сплати неустойки (штрафи, пені) нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, які підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

01 липня 2023 року завершено дію карантину (Постанова КМУ №651 від 27 червня 2023 року), однак строки стягнення заборгованості по кредитах, які настали в період з 11 березня 2020 року продовжуються до закінчення дії воєнного стану в Україні та тридцятиденний строк після його припинення або скасування.

Враховуючи, що до введення воєнного стану загальний строк позовної давності не минув, на момент звернення позивача до суду з позовом діяв правовий режим воєнного стану, а відповідно, позовна заява подана в межах строку позовної давності.

Щодо правомірності нарахованих процентів за договором, зазначає, що згідно з умовами договору № 77498898 відповідач отримав позику в сумі 1500,00 грн, яку зобов`язувався повернути протягом 14 днів, тобто до 21.10.2021 року та сплатити проценти за користування кредитом базова денна процентна ставка становить 1,99 %, а денна процентна ставка за понадстрокове користування позикою становить 2,70% (п 2. договору позики).

Пунктом 4 договору № 77498898, прямо передбачено, що проценти за цим договором нараховуються щоденно, включаючи дати отримання та повернення, на залишок позики, що свідчить про погоджений сторонами порядок розрахунку та відсутність будь-яких обмежень щодо припинення нарахування процентів виключно датою первісного строку користування .

Разом з цим, 09.10.2021 між сторонами за договором було укладено додаткову угоду до договору № 77498898, на підставі якої суму наданого кредиту збільшено на 2 500,00 гривень та відповідно до п.1. додаткової угоди сума кредиту (загальний розмір) складає: 4 000,00 гривень, а п.., зазначено, інші положення договору не змінені та не доповнені цією додатковою угодою залишаються без змін, та сторони підтверджують по ним свої зобов`язання.

Відповідно до умов договору та з урахуванням положень додаткової угоди, позичальнику було збільшено суму кредиту на 2500,00 грн, у зв`язку з чим було переглянуто загальний розмір зобов`язань позичальника. Зазначена сума була фактично надана позичальнику, що підтверджується матеріалами справи та враховано у розрахунку заборгованості.

Відповідач добровільно погодився з усіма істотними умовами кредитного договору, зокрема щодо розміру процентної ставки, порядку її нарахування, строків виконання зобов`язань та наслідків їх порушення. Жодних доказів того, що укладення договору відбулося під впливом помилки, обману, примусу чи інших обставин, які могли б свідчити про недійсність правочину, Відповідачем суду не надано.

Щодо наданого розрахунку заборгованості за договором.

З наданого розрахунку заборгованості за договором № 77498898 вбачається, що з моменту видачі кредитних коштів, а саме з 29.08.2021 року, проценти за користування кредитом нараховувалися щоденно за базовою процентною ставкою у розмірі 1,99 % від суми фактичного залишку заборгованості, що становило 29,85 грн. за кожен день користування кредитом. Вказане повністю відповідає умовам укладеного між сторонами кредитного договору та підтверджує застосування погодженого сторонами механізму щоденного нарахування процентів.

Разом із цим, з урахуванням укладеної між сторонами додаткової угоди від 09.10.2021 року, сторонами було погоджено збільшення суми позики, у зв`язку із чим змінився і розмір щоденних нарахувань процентів за користування кредитними коштами. Відтак, починаючи з 09.10.2021 року по 24.01.2022 року, нарахування процентів за кожен день користування позикою здійснювалося у розмірі 79,60 грн. на день.

Таким чином, нарахування процентів здійснювалося позивачем відповідно до погоджених сторонами умов кредитного договору та додаткової угоди, а наданий розрахунок заборгованості містить чітке, послідовне та зрозуміле відображення порядку здійснення таких нарахувань. Такий порядок нарахування зберігався протягом первісного строку користування позикою.

Разом з цим, 22.02.2022 було укладено договір № 22/02/2022 відповідно до якого ТОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" відступило на користь ТОВ «Вердикт капітал» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 77498898.

Долучений до позовної заяви розрахунок заборгованості відповідача, складений ТОВ Вердикт капітал», містить додатково нарахування 3% річних проведений на підставі ч. 2 ст.625 ЦК України за період з 22.01.2022 р. (дати набуття права вимоги) по 23.02.2022р. включно.

Зазначає, що 3% річних, нараховані відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, не є процентами за користування кредитом, а є цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання грошового зобов`язання.

10.01.2023 було укладено договір №10-01/2023 відповідно до якого ТОВ «Вердикт капітал» відступило на користь ТОВ «Коллект центр» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 77498898.

Як вбачається з розрахунку заборгованості за договором № 77498898, «Коллект центр» не здійснював жодних нарахувань за вказаним договором. Отже, всі нарахування за договором позики № 77498898 здійснювались правомірно, що стороною відповідача спростовано не було.

Враховуючи викладене, позовні вимоги просила задовольнити повністю.

Враховуючи, що справа призначена до розгляду у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін, ненадходження від сторін заяв про розгляд справи в судовому засіданні, суд вирішив проводити розгляд справи на підставі наявних у ній доказів.

Дослідивши письмові докази, суд прийшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що 07.10.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір позики №77498898, який підписано електронним підписом позичальника одноразовим ідентифікатором - eMkNONA04M (а.с.23).

Згідно п.1 за цим договором позикодавець зобов`язується передати позичальнику у власність грошові кошти (надалі «позику»), на погоджений умовами договору строк (надалі «строк позики»), шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок позичальника, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики, або достроково, та сплатити позикодавцю плату (проценти) від суми позики.

Згідно п.2. Параметри на умови позики: сума позики - 1500,00 грн, строк позики - 14 днів, процентна ставка (базова) - 1,99% і день. дата надання позики - 07.10.2021, дата повернення - 21.10.2021. Знижена процентна ставка - 1,99% (застосовується у відповідності до умов Програми лояльності), процентна ставка за понадстрокове користування позикою (її частиною) за день, % (не застосовується в період карантину) - 2,70%, пеня - 2,70 %, орієнтовна реальна річна процентна ставка, % - 60535,39%, орієнтовна загальна вартість позики - 1917,90 грн.

В пункті 5 зазначеного договору зазначено, що підписанням цього договору позичальник підтверджує, що:

5.1. позичальник ознайомився на сайті https://mycredit.ua/ua/documents-license/ з повною інформацією щодо позикодавця та його послуги, що передбачена ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг». Позичальник ознайомився на сайті https://mycredit.ua/ua/documents-license/ з Офіційними правилами програми лояльності для споживачів фінансових послуг ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» ( TM «MYCREDIT»), в якій визначені умови застосування зниженої процентної ставки, а також із правилами постійно діючої акції під умовною назвою «OH MY FREEDOM (перша позика 0.01%)» для споживачів фінансових послуг ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів»), розміщених за адресою https://mycredit.ua/ua/akcii/ ;

5.2. позичальник до моменту підписання договору вивчив цей договір та Правила надання грошових коштів у позику (на умовах повернення позики в кінці строку позики), що розміщені на сайті https://mycredit.ua/ua/documentslicense/ (надалі «Правила»), їх зміст, суть, об`єм зобов`язань сторін та наслідки укладення цього договору, а також зазначена в Правилах процедура і наслідки оформлення позичальником подовження строку користування позикою (пролонгація) або застосування автопролонгації, йому зрозумілі.

Згідно п.12 договору, цей договір укладено дистанційно, в електронній формі, з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, шляхом надсилання електронного повідомлення про прийняття (акцепт) пропозиції, та підписано накладенням електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Відповідно до положень Закону України «Про електронну комерцію» договір прирівнюється до укладеного в письмовій формі.

Договором також передбачено (п.19), що інші умови цього правочину регулюються Правилами, які є невід`ємною частиною договору (а.с.40-45).

О Додатком №1 до договору позики №77498898 від 07.10.2021 є Таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача реальної процентної ставки за договором про споживчий кредит, яка передбачає що 07.10.2021 відповідач отримав позику в сумі 1500,00 грн на строк 14 днів та мав повернути їх 21.10.2021 сплативши разом з кредитом відсотки в сумі 417,90 грн (а.с.23 зворот).

Як вбачається з довідки ТОВ "Фінансова компанія "Фінекспрес" від 05.03.2026 №КД-000128241/ТНПП, останнє прийняло до виконання платіжну інструкцію, надану за допомогою АРІ-інтерфейсу ініціатором платіжної операції ТОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" відповідно до умов договору про переказ коштів №23-01-18/5 від 23.01.2018, укладеного між компанією та ТОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" та завершення платіжної операції: Дата 07.10.2021; Номер платежу - 9f2bded3-f7f7-4401-a837-2c2a2f8f17d5; Сума 1500,00 грн.; Отримувач - Біленький Олег на карту № НОМЕР_1 (а.с.46).

09.10.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду №77498898 до договору позики №77498898 від 07.10.2021, який підписано електронним підписом позичальника одноразовим ідентифікатором - 2niij5Y6Xx (а.с.39).

Згідно додаткової угоди, на підставі звернення позичальника, здійсненого за допомогою засобів Інформаційно-телекомунікаційної системи позикодавця, позикодавець збільшує суму наданої позичальнику позики 1500.00 грн. на 2500.00 грн.

Таким чином, загальний розмір наданої позики становить 4000.00 грн.

Позичальник розуміє та підтверджує те, що у зв`яку зі збільшенням загального розміру позики, зміниться орієнтовна загальна вартість позики, яка складе 5014.90 грн.

Зазначена вище загальна вартість позики та процентів, що підлягають сплаті, наведена з урахуванням належного, повного та своєчасного виконання позичальником зобов`язань за договором. У разі невиконання чи несвоєчасного виконання позичальником зобов`язань за договором, зазначена сума перераховується на умовах договору.

Інші положення договору не змінені та не доповнені цією додатковою угодою залишаються залишаються без змін та сторони підтверджують по ним свої зобов`язання

Ця додаткова угода є невід`ємною частиною договору і набирає чинності з дати її підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за договором та цією додатковою угодою.

Додаткова угода складена в електронній формі, з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, підписана одноразовим ідентифікатором, відповідно до положень Закону України Про електронну комерцію прирівнюється до укладеної в письмовій формі і є невід`ємною частиною договору.

Як вбачається з довідки ТОВ "Фінансова компанія "Фінекспрес" від 05.03.2026 №КД-000128249/ТНПП, останнє прийняло до виконання платіжну інструкцію, надану за допомогою АРІ-інтерфейсу ініціатором платіжної операції ТОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" відповідно до умов договору про переказ коштів №23-01-18/5 від 23.01.2018, укладеного між Компанією та ТОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" та завершення платіжної операції: Дата 09.10.2021; Номер платежу - ae503bce-856e-4719-861e-3bd08b83564a; Сума 2500,00 грн.; Отримувач - ОСОБА_3 на карту № НОМЕР_1 (а.с.48).

З розрахунку заборгованості за договором позики №77498898 від 07.10.2021 складеного ТОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів", вбачається, що ОСОБА_1 за період з 07.10.2021 по 22.02.2022 має заборгованість в сумі 10226,90 грн, яка складається із: заборгованості за тілом позики - 4000,00 грн.; заборгованості за процентами - 6226,00 грн. На виконання умов договору, відповідачем здійснено оплати: 10.10.2021 на суму 200,00 грн, 22.10.2021 на суму 250,00 грн, 05.11.2021 на суму 1000,00 грн, 08.11.2021 на суму 900,0 грн. Всього 2350,00 грн (а.с.8 - 9).

22.02.2022 року ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Вердикт Капітал» уклали договір факторингу № 22/02/2022, відповідно умов якого ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» відступило ТОВ «Вердикт Капітал» право грошової вимоги до боржників за кредитними договорам, в тому числі за договором позики №77498898 від 07.10.2021 (а.с.12-19).

Згідно Витягу з реєстру боржників №1 до договору факторингу №22/02/2022 від 22.02.2022 ТОВ «Вердикт Капітал» набуло право вимоги до ОСОБА_1 за договором позики №77498898 від 07.10.2021 в розмірі 10226,90 грн., яка складається з: 4000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 6226,90 грн - заборгованість за процентами (а.с.20-22,24).

10.01.2023 року ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» уклали договір факторингу № 10-01/2023, відповідно умов якого ТОВ «Вердикт Капітал» відступило ТОВ «Коллект Центр» право грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, в тому числі за договором позики №77498898 від 07.10.2021 (а.с.25-30).

Згідно реєстру боржників до договору факторингу № 10-01/2023 від 10.01.2023 ТОВ «Коллект Центр» набуло право вимоги до ОСОБА_1 за договором позики №77498898 від 07.10.2021 в розмірі 10227,55 грн., яка складається з: 4000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 6226,90 грн - заборгованість за процентами, 0,65 грн - 3% річних (а.с.10, 35-38).

Згідно розрахунку заборгованості ТОВ «Коллект Центр» станом на 12.03.2026 ОСОБА_1 має заборгованість за договором позики №77498898 від 07.10.2021 в загальному розмірі 10227,55 грн., яка складається з: 4000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 6226,90 грн - заборгованість за процентами, 0,65 грн - 3% річних (а.с.11).

Таким чином, ТОВ «Коллект Центр» наділено правом вимоги до відповідача за договором позики №77498898 від 07.10.2021.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).

Згідно з частиною першої статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (статті 626, 628 ЦК України).

За змістом статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Верховний Суд у постанові від 12 червня 2019 року у справі № 2-6315/11 (провадження № 61-23326св18) звернув увагу на те, що невід`ємною складовою правильної правової кваліфікації судами спірних договірних відносин є визначення правової природи договору, який є основою їх виникнення.

Виходячи зі змісту статті 640 ЦК України, залежно від моменту виникнення цивільних прав і обов`язків у сторін договору, законодавець розрізняє договори консенсуальні і реальні.

Консенсуальний договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України кредитний договір - це договір, за яким банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір за своєю юридичною природою є консенсуальним.

Він вважається укладеним з моменту досягнення згоди між сторонами щодо всіх істотних умов договору.

Істотними умовами кредитного договору, які визначені законом, є предмет, сума, строк повернення, розмір процентів за користування кредитними коштами.

Частиною другою, третьою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Щодо укладення договору позики в електронному вигляді.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені статтею 203 ЦК України. Так, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

У силу частини першої статті 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» від 03 вересня 2015 року № 675-VIII (далі - Закон № 675-VIII)

Згідно з пунктами 6, 12 частини першої статті 3 Закону № 675-VIII електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому, одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону № 675-VIII електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону № 675-VIII).

Згідно із частиною шостою статті 11 Закону № 675-VIII відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини восьмої статті 11 Закону № 675-VIII у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону № 675-VIII визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно з статтю 2 Закону України «Про захист персональних даних» персональні дані - це відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути ідентифікована; суб`єкт персональних даних - фізична особа, стосовно якої відповідно до закону здійснюється обробка її персональних даних; згода суб`єкта персональних даних - будь-яке документоване, зокрема, письмове, добровільне волевиявлення фізичної особи щодо надання дозволу на обробку її персональних даних відповідно до сформульованої мети їх обробки.

Частиною п`ятою статті 6 Закону України «Про захист персональних даних» передбачено, що обробка персональних даних здійснюється для конкретних і законних цілей, визначених за згодою суб`єкта персональних даних, або у випадках, передбачених законами України, у порядку, встановленому законодавством.

Відповідно до частини шостої статті 6 Закону України «Про захист персональних даних» не допускається обробка даних про фізичну особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

У частині першій статті 11 Закону України «Про захист персональних даних» встановлено, що підставою виникнення права використання персональних даних є, зокрема, згода суб`єкта персональних даних на обробку його персональних даних; дозвіл на обробку персональних даних, наданий володільцю персональних даних відповідно до закону виключно для здійснення його повноважень; укладення та виконання правочину, стороною якого є суб`єкт персональних даних або який укладено на користь суб`єкта персональних даних чи для здійснення заходів, що передують укладенню правочину на вимогу суб`єкта персональних даних.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У справі встановлено, що договір позики між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 №77498898 від 07.10.2021 та додаткова угода до нього від 09.10.2021 підписані електронним підписом позичальника одноразовим ідентифікатором; у договорі зазначені всі дані про особу позичальника ОСОБА_1 необхідні для його ідентифікації: реєстраційний номер облікової картки платника податків, паспортні дані, офіційно зареєстроване місце проживання, номер мобільного телефону, банківський рахунок; відповідач через особистий кабінет на веб-сайті кредитодавця подав заявку на отримання кредиту за умовами, які вважав зручними для себе, після чого позикодавець надіслав за допомогою засобів зв`язку на вказану ним електронну пошту одноразовий ідентифікатор у вигляді смс-коду, який відповідач використав для підтвердження підписання кредитного договору.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що без здійснення вказаних дій відповідачем договір позики №77498898 від 07.10.2021 та додаткова угода до нього від 09.10.2021 не були б укладені сторонами, а тому ці правочини відповідно до Закону № 675-VIII вважаються такими, що за правовими наслідками прирівнюється до договорів, укладених у письмовій формі, та укладення цих договорів у запропонованій формі відповідало внутрішній волі ОСОБА_1 .

Зазначене узгоджується із висновками Верховного Суду, наведених у постанові від 04 грудня 2023 року у справі № 212/10457/21 (провадження № 61-6066 св 23).

З урахуванням викладеного суд доходить висновку про доведеність факту укладення договору позики №77498898 від 07.10.2021 та додаткової угоди до нього від 09.10.2021 саме відповідачем.

Доводи відповідача вказаних фактів не спростовують.

Щодо виконання позикодавцем обов`язку щодо переказу (надання) позики.

Суд виходить із того, що у справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором, а саме: надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором.

Зазначене узгоджується із висновками Верховного Суду, наведеними у постанові від 11 вересня 2024 року у справі № 752/17604/15-ц (провадження № 61-14780св23).

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою (див. постанову Верховного Суду від 22 квітня 2021 року у справі № 904/1017/20).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язку вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №129/1033/13-ц; пункт 9.58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2021 року у справі №904/2104/19).

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (статті 79 ЦПК України).

Відповідно до статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Статтею 80 ЦПК України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 13 Закону № 675-VIII розрахунки у сфері електронної комерції здійснюються відповідно до законів України «Про платіжні послуги», «;Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», інших законів та нормативно-правових актів Національного банку України.

Розрахунки у сфері електронної комерції можуть здійснюватися з використанням платіжних інструментів, електронних грошей, шляхом переказу коштів або оплати готівкою з дотриманням вимог законодавства щодо оформлення готівкових та безготівкових розрахунків, а також в інший спосіб, передбачений законодавством України, що регулює надання платіжних послуг.

Згідно з частиною 3 статті 13 Закону № 675-VIII продавець (виконавець, постачальник), надавач платіжних послуг, оператор платіжної системи або інша особа, яка отримала плату за товар, роботу, послугу відповідно до умов електронного договору, повинні надати покупцеві (замовнику, споживачу) електронний документ, квитанцію, товарний чи касовий чек, квиток, талон або інший документ, що підтверджує факт отримання коштів, із зазначенням дати здійснення розрахунку.

У постанові Верховного Суду від 06 травня 2020 року (справа № 372/223/17, провадження № 61-10667св18) міститься правовий висновок, згідно з яким факт отримання кредиту може бути доведено не лише заявою про видачу готівки, а й сукупністю інших доказів, зокрема: кредитним договором, меморіальними ордерами на видачу коштів, виписками про рух коштів по рахунку, заявами на переказ готівки, тощо.

Для приватного права апріорі властивою є така засада, як розумність. Розумність характерна як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і для тлумачення процесуальних норм (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 червня 2021 року у справі № 554/4741/19, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року у справі № 520/1185/16-ц, постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20).

Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) і дії учасників приватних правовідносин мають бути добросовісними.

Добра совість - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року в справі № 390/34/17 (провадження № 61-22315сво18), постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 листопада 2019 року у справі № 337/474/14-ц (провадження № 61-15813сво18)).

Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), є проявом принципу доброї совісті та базується ще на римській максимі - «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці).

Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

З урахуванням того, що норми цивільного законодавства мають застосовуватися із врахуванням добросовісності, то принцип добросовісності не може бути обмежений певною сферою (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2023 року в справі № 463/13099/21 (провадження № 61-11609сво23), постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 19 лютого 2024 року в справі № 567/3/22 (провадження № 61-5252сво23)).

Як вбачається з умов договору позики №77498898, зокрема п.21 позика надається шляхом перерахування коштів виключно на рахунок позичальника, зазначений позичальником - НОМЕР_1 .

Як встановлено судом, факт перерахування позики відповідачу підтверджено довідкою ТОВ "Фінансова компанія "Фінекспрес" від 05.03.2026 №КД-000128241/ТНПП, останнє прийняло до виконання платіжну інструкцію, надану за допомогою АРІ-інтерфейсу ініціатором платіжної операції ТОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" відповідно до умов договору про переказ коштів №23-01-18/5 від 23.01.2018, укладеного між Компанією та ТОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" та завершення платіжної операції: Дата 07.10.2021; Номер платежу - 9f2bded3-f7f7-4401-a837-2c2a2f8f17d5; Сума 1500,00 грн.; Отримувач - Біленький Олег на карту № НОМЕР_1 ; довідкою ТОВ "Фінансова компанія "Фінекспрес" від 05.03.2026 №КД-000128249/ТНПП, останнє прийняло до виконання платіжну інструкцію, надану за допомогою АРІ-інтерфейсу ініціатором платіжної операції ТОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" відповідно до умов договору про переказ коштів №23-01-18/5 від 23.01.2018, укладеного між Компанією та ТОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" та завершення платіжної операції: Дата 09.10.2021; Номер платежу - ae503bce-856e-4719-861e-3bd08b83564a; Сума 2500,00 грн.; Отримувач - Біленький Олег на карту № НОМЕР_1 (а.с.48).

Поряд з цим, відповідач не спростовував факт отримання коштів, проте заперечував проти позову. У такий спосіб відповідач намагається уникнути належного виконання зобов`язання.

З урахуванням вищевикладеного, суд доходить висновку про доведеність факту переказу (надання) кредитних коштів відповідачу та відхиляє аргументи відповідача про недоведеність факту перерахування коштів за додатковою угодою від 09.10.2021.

Щодо розміру заборгованості.

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 квітня 2023 року у справі №910/4518/16, вирішуючи виключну правову проблему щодо визначення періоду нарахування кредиторських вимог, що виникли у зв`язку з невиконанням договору банківського кредиту, які за своєю сутністю є процентами за користування кредитом, зробила такі висновки:

- припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України (пункт 91 постанови);

- вказаних вище висновків Велика Палата Верховного Суду також дійшла у постановах від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 (пункти 53, 54) та від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16 (пункт 6.19). Велика Палата Верховного Суду вважає, що підстав для відступу від таких висновків немає (пункт 92 постанови);

- якщо боржник не сплатив суму боргу, яка складається з тіла кредиту та процентів, нарахованих в певній сумі на час закінчення строку кредитування чи на час пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, то прострочення такого грошового зобов`язання не призводить до подальшої зміни його розміру, але в боржника виникає додатковий обов`язок щодо сплати річних процентів, нарахованих відповідно до статті 625 ЦК України (пункт 100 постанови);

- у разі порушення позичальником зобов`язання з повернення кредиту настає відповідальність - обов`язок щодо сплати процентів відповідно до статті 625 ЦК України у розмірі, встановленому законом або договором (пункт 103 постанови).

Відповідно до умов договору позики №77498898 від 07.10.2021 сторони погодили:

- суму кредиту у розмірі 1500 грн та 2500 грн, в загальному розмірі 4000,00 грн;

- строк кредитування в межах якого здійснюється нарахування процентів за користування кредитом 14 днів, (пункт 2.2 договору);

- розмір процентів за користування кредитом, визначений графіком платежів, за основним договором становить 417,90 грн.

Відповідно до додаткової угоди від 09.10.2021 сторони погодили:

-суму кредиту 4000 грн;

-строк кредитування не змінювався;

-загальну вартість кредиту - 5014,90 грн.

Згідно з розрахунку заборгованості за договором позики, загальний розмір заборгованості відповідача складає 10227,55 грн, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням(за тілом кредиту) - 4000.00 грн.; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 6226,90 грн.; 3% річних - 0,65 грн.

За змістом ст. 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст. 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно з ч. 1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.

Таким чином, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Разом з цим товариство, пред`являючи вимоги про погашення позики, просило у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за відсотками за користування кредитними коштами.

Проте, всупереч вищевикладеному, заборгованість нарахована відповідачу за період, який перевищує період, встановлений договором.

Суд бере до уваги розміри відсотків, визначені в договорі позики № 77498898 від 07.10.2021 та провівши розрахунок розміру відсотків за користування кредитними коштами, дійшов висновку, що з відповідача необхідно стягнути на користь позивача заборгованість в сумі 1114,40 грн, як визначено графіком платежів з розрахунку 4000*1.99%*14 днів.

З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, що пересічний споживач фінансових послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений в електронному вигляді, оскільки кредитний договір та Правила надання фінансових послуг це значні за обсягом документи, що стосується усіх аспектів надання фінансових послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону споживача невиправданий тягар з`ясування змісту кредитного договору.

З огляду на вказане, позивачем було нараховано відсотки за користування позикою поза визначені договором терміни, а отже загальна сума нарахованих відсотків є значно меншою, ніж заявлена позивачем та складає 1114,40 грн. Враховуючи, що ОСОБА_1 на виконання вимог договору позики було сплачено 2350,00 грн, що перевищує розмір нарахованих відсотків, в задоволенні даної частини позовних вимог суд відмовляє.

Таким чином, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти у добровільному порядку не повернуті, а також беручи до уваги вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

Оцінюючи всі докази, суд приходить до висновку про можливість стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за тілом кредиту в розмірі 2764,40 грн; 0,65 грн - нараховані 3 % річних за період з 22.01.2022 р. (дати набуття права вимоги) по 23.02.2022р. включно.

Щодо строку позовної давності.

Відповідачем у відзиві на позовну заяву, заявлено про застосування до вимог позивача строку позовної давності.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок (стаття 253 ЦК України).

За загальним правилом перебіг загальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України). Початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Порівняльний аналіз термінів «довідався» та «міг довідатися», що містяться в статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.

Аналіз наведених вище норм дає підстави для висновку про те, що невиконання боржником грошового зобов`язання з оплати наданих послуг є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення заборгованості виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.

Разом з тим, набуття права грошової вимоги внаслідок укладення договору про відступлення права вимоги (цесії) ніяким чином не впливає на початок відліку строку позовної давності, оскільки відповідно до статті 262 ЦК України заміна сторін у зобов`язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності.

Згідно із частинами третьою, четвертою статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Позивач звернувся до суду з цим позовом про стягнення з відповідача заборгованості за договором позики від 07.10.2021 - квітні 2026 року.

Разом з тим, постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин.

Строк карантину неодноразово продовжувався.

Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 12 наступного змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину». У пункті 12 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у редакції Закону № 540-IX перелічені всі статті цього Кодексу, які визначають строки позовної давності, і всі ці строки продовжено для всіх суб`єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19).

Отже, Законом № 540-IX, який набрав чинності 02 квітня 2020 року, було продовжено перебіг позовної давності для всіх суб`єктів цивільних правовідносин на час дії карантину у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19).

Постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року №651 з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року на всій території України відмінено карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2. Разом з цим, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, у зв`язку із військовою агресією російської федерації проти України в Україні введено воєнний стану з 05 год. 30 хв. 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався та діє на цей час. 17 березня 2022 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану №2120-IX від 15 березня 2022 року, яким внесено зміни до законодавчих актів України, зокрема розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено пунктом 19 такого змісту: "19. У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії".

Законом України від 08 листопада 2023 року № 3450-IX пункт 19 було викладено у наступній редакції: «У період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану".

Ураховуючи викладене, позивачем не пропущено позовну давність при зверненні до суду, оскільки починаючи з березня 2020 року строк позовної давності продовжився на строк дії карантину, який тривав до 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року, а починаючи з 24 лютого 2022 року строк позовної давності продовжився на строк дії в Україні воєнного стану.

14 травня 2025 року Верховна Рада України прийняла Закон України № 4434-IX, який виключає пункт 19 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України, який зупиняв перебіг позовної давності на період воєнного стану, однак вказаний закон набрав чинності лише 04 вересня 2025 року, тому саме із цієї дати відновлено обчислення строків позовної давності.

Відповідно до п.3 ч. 1 ст. 263 ЦК України перебіг позовної давності зупиняється у разі зупинення дії закону або іншого нормативно-правового акта, який регулює відповідні відносини.

Частиною 3 статті 263 ЦК України визначено, що від дня припинення обставин, що були підставою для зупинення перебігу позовної давності, перебіг позовної давності продовжується з урахуванням часу, що минув до його зупинення.

Договір позики між первісним позикодавцем та відповідачем укладено 07.10.2021, строк позовної давності було зупинено починаючи з березня 2020 року на строк дії карантину, який тривав до 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року, а починаючи з 24 лютого 2022 року строк позовної давності зупинено на строк дії в Україні воєнного стану.

Відповідний пункт розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України, який зупиняв перебіг позовної давності на період воєнного стану, виключено та відповідний закон набрав чинності - 04 вересня 2025 року.

У зв`язку із наведеним, позовна давність до вимог Товариства з обмеженою відповідальність «Коллект центр» до ОСОБА_1 , не підлягає застосуванню, оскільки перебіг позовної давності лише розпочався з 04 вересня 2025 року.

Щодо витрат на правову допомогу.

Вирішуючи питання про стягнення з відповідача витрат на професійну правову допомогу, суд виходить із диспозиції ч.1 ст. 137 ЦПК України, у відповідності до якої, витрати пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно зі ст.137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розглядаючи вимоги позивача про стягнення з відповідача судових витрат на правову допомогу у розмірі 9 000,00 грн., суд приходить до наступного висновку.

На підтвердження факту надання професійної правової допомоги позивачем надано договір №01-07/2024 про надання правової допомоги від 01.07.2024 , тарифи, заявку на надання юридичної допомоги №1104 від 02.02.2025 року, витяг з акту №19 про надання юридичної допомоги від 27.02.2026 року , за змістом яких вбачається, що правова допомога надана на загальну суму 9000,00 грн, з яких - надання усної консультації з вивченням документів 2 год / 3000 грн; складання позовної заяви про стягнення боргу для подачі до суду 2 год / 6 000,00 грн.( а.с. 60-67).

Верховний Суд у справах № 905/1795/18 та № 922/2685/19 неодноразово зауважував, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 листопада 2022 року в справі №922/1964/21 також дійшла висновку, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.

При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

У додатковій постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі №206/6537/19 (провадження № 61-5486св21) зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статт і 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим. Відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Аналогічні висновки щодо підтвердження витрат, пов`язаних з оплатою професійної правничої допомоги, зроблені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16, додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц, постанові Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі №742/2585/19.

Відповідно до ч. 2 ст. 141 ЦПК України, у разі часткового задоволення позову інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що позовні вимоги позивача задоволено частково у розмірі 2765,05 грн, судовому відшкодуванню за рахунок відповідача підлягають витрати позивача на професійну правничу допомогу пропорційно цій частці.

Суд доходить висновку, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на правничу допомогу в розмірі 2435,00 грн.

Частково задовольняючи позов, відповідно до статті 141 ЦПК України, суд присуджує з відповідача на користь позивача понесені ним і документально підтверджені судові витрати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а тому з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 719,79 грн.

Керуючись ст.12 -13,76-81,89,133,137,141,263-265,274-275,279,354 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (місце знаходження: вул. Мечнікова, 3, оф. 306, м. Київ, ЄДРПОУ 44276926) заборгованість за договором позики №77498898 від 07.10.2021 року в розмірі 2765,05 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (місце знаходження: вул. Мечнікова, 3, оф. 306, м. Київ, ЄДРПОУ 44276926) судовий збір в розмірі 719,79 грн та витрати на правничу допомогу в розмірі 2435,00 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Житомирського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлено 23 липня 2026 року

Суддя: Т.М. Вдовиченко