Рішення № 138425248, 22.07.2026, Локачинський районний суд Волинської області

Справа № 931/476/26

Провадження № 2/931/417/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

22 липня 2026 року селище Локачі

Локачинський районний суд Волинської області

у складі: головуючого - судді Приходай Т.О.,

за участю: секретаря судового засідання - Гупалик А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Колект» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

16.06.2026 року позивач звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що 11.11.2022 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 в електронній формі було укладено договір № 72639439 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, який підписано електронним підписом шляхом використання одноразового ідентифікатора 1X7zg0mdus.

Згідно умов кредитного договору товариство зобов`язується надати позичальнику грошові кошти у сумі 6500 грн, шляхом перерахування на банківську картку № НОМЕР_1 .

ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» на підставі договору факторингу №033-030423 від 03.04.2023 року відступило, а ТОВ «Сіроко Фінанс» набуло право грошової вимоги до відповідача. В подальшому ТОВ «Сіроко Фінанс» на підставі договору факторингу № 17/12/25-01 від 17.12.2025 року відступило, а ТОВ «ФК «Сіті Колект» набуло право грошової вимоги до відповідача.

Заборгованість за договором відповідачем не погашається, проценти за користування кредитними коштами не сплачуються, у зв`язку з чим у ОСОБА_1 станом на дату подання позову обліковується прострочена заборгованість у сумі 22002,50 грн, з яких: тіло кредиту 6500 грн, нараховані відсотки 15502,50 грн.

Просить стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Колект» заборгованість за кредитним договором № 72639439 від 11.11.2022 року в розмірі 22002,50 грн, сплачений судовий збір у розмірі 2662,40 грн, витрати на правову допомогу у розмірі 12000 грн, та витрати, пов`язані з направлення відповідачу документів, - 381,74 грн.

Ухвалою судді Локачинського районного суду Волинської області від 24.06.2026 року відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду відповідно до вимог ст. 128 ЦПК України, що стверджується довідкою про доставку електронного документу. Одночасно у позовній заяві представником позивача заявлено клопотання про розгляд справи за його відсутності, не заперечує щодо ухвалення заочного рішення.

Відповідач у судове засідання не з`явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду відповідно до вимог ст. 128 ЦПК України, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення судової повістки, що повернулася суду без вручення адресату з відміткою "адресат відсутній". Про причини неявки суд не повідомив, будь яких клопотань, заяв, відзиву на позов від нього не надійшло.

Враховуючи вимоги ч. 1 ст. 223 ЦПК України, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності сторін.

Згідно із ч.2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч.1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Зі згоди позивача, а також за одночасного існування вищевказаних умов, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає вимогам ст. 280 ЦПК України.

Дослідивши та оцінивши представлені у справі докази в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що 11.11.2022 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено договір позики № 72639439, в електронній формі, що підписаний відповідачем шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором 1X7zg0mdus (а.с. 9-11).

Крім того, 11.11.2022 року відповідач в електронній формі підписав паспорт споживчого кредиту (а.с. 12, 13).

Відповідно до умов кредитного договору ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» зобов`язується надати клієнту грошові кошти у розмірі 6500 грн, строком на 12 днів, фіксована процентна ставка 2.5% в день, знижена - 0,75% в день, за понадстрокове користування - 2,70% (п. 2).

Відповідно до п. 6 договору позичальник має право продовжити строк кредитування, звернувшись з відповідним клопотанням в електронній формі через особистий кабінет позичальника шляхом укладення додаткової угоди.

Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 цього Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Згідно з ч. 12 цієї статті електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

За ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (ст. 1 Закону України "Про електронну комерцію").

Відповідно до ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Отже, договір позики № 72639439 від 11.11.2022 року є укладеним з моменту його підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором, що підтверджує погодження сторонами усіх істотних умов такого договору.

На виконання умов кредитного договору ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» було перераховано ОСОБА_1 кошти в розмірі 6500 грн на картку № НОМЕР_1 , яку позичальник вказав при оформленні кредиту, що не заперечується відповідачем та підтверджується квитанцією ТОВ «ФК «Фінекспрес» (а.с. 26).

Таким чином, ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» повністю виконало свої зобов`язання за кредитним договором, надавши відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених договором.

Однак, ОСОБА_1 не виконав свого обов`язку та не повернув наданий кpeдит в строки, передбачені договором, що спричинило виникнення заборгованості.

Законодавством також передбачені порядок та підстави заміни сторони (боржника чи кредитора) у зобов`язанні.

Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

03.04.2023 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Сіроко Фінанс» укладено договір факторингу № 033-030423, відповідно до умов якого ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» відступає за плату право грошової вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників, що є невід`ємною частиною цього договору, а 17.12.2025 року між ТОВ «Сіроко Фінанс» та ТОВ «Фінансова компанія «Сіті Колект» укладено договір факторингу № 17/12/25-01, відповідно до умов якого ТОВ «Сіроко Фінанс» відступає за плату право грошової вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників, що є невід`ємною частиною цього договору.

Відповідно до реєстру прав вимог № 04/05/23 до договору факторингу № 033-030423 ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» відступило ТОВ «Сіроко Фінанс» право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 72639439 на суму 22002,50 грн, а відповідно до реєстру боржників до договору факторингу № 17/12/25-01 ТОВ «Сіроко Фінанс» відступило ТОВ «ФК «Сіті Колект» прво вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 72639439 на суму 22002,50 грн (а.с. 26 на звороті 44).

Отже, ТОВ «Фінансова компанія «Сіті Колект» набуло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 72639439, і вправі пред`являти відповідні вимоги про стягнення коштів.

Відповідно до розрахунку заборгованості за договором позики № 72639439 від 11.11.2022 року, сформованого ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», станом на 20.01.2026 року заборгованість становить 22002,50 грн, з яких: тіло кредиту 6500 грн, нараховані відсотки 15502,50 грн (а.с. 13 на звороті 15).

Аналізуючи наданий позивачем розрахунок заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором, суд зазначає, що він розрахований не правильно і підлягає перерахунку, виходячи з наступного.

Так, суд наголошує, що проценти відповідно до статті 1048 ЦК України сплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за «користування кредитом» (тобто за можливість позичальника за плату правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу).

Надання кредиту наділяє позичальника благом, яке полягає в тому, що позичальник, одержавши від кредитора грошові кошти, не повинен повертати їх негайно, а отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу (строку кредитування, у межах якого сторони можуть встановити періоди повернення частини суми кредиту), а кредитор, відповідно, за загальним правилом не вправі вимагати повернення боргу протягом відповідного строку (право кредитора достроково вимагати повернення всієї суми кредиту передбачає частина друга статті 1050 ЦК України). Саме за це благо можливість правомірно не повертати кредитору борг протягом певного часу позичальник сплачує кредитору плату, якою є проценти за договором кредиту відповідно до статті 1048 ЦК України.

Разом з цим, зі спливом строку кредитування, кредит позичальнику не надається, позичальник не може правомірно не повертати кошти, а тому кредитор вправі вимагати повернення кредиту разом із процентами, нарахованими відповідно до встановлених у договорі термінів погашення періодичних платежів на час спливу строку кредитування у межах цього строку. Тобто позичальник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення строку кредитування, а тому й не повинен сплачувати за нього нові проценти відповідно до статті 1048 ЦК України.

Очікування кредитодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за «користування кредитом» поза межами строку, на який надається такий кредит, виходять за межі взаємних прав та обов`язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору, а отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними.

Суд зауважує, що зазначене благо виникає у позичальника саме внаслідок укладення кредитного договору. Невиконання зобов`язання з повернення кредиту не може бути підставою для отримання позичальником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу, а отже і для виникнення зобов`язання зі сплати процентів відповідно до статті 1048 ЦК України.

За таких обставин надання кредитодавцю можливості нарахування процентів відповідно до статті 1048 ЦК України поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту вочевидь порушить баланс інтересів сторін на позичальника буде покладений обов`язок, який при цьому не кореспондує жодному праву кредитодавця.

Отже, припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.

Проте суд підкреслює, що зазначене не означає, що боржник не повинен у повному обсязі виконувати свій обов`язок за кредитним договором. Боржник не звільняється від зобов`язань зі сплати нарахованих у межах строку кредитування процентів за «користування кредитом». Установлений кредитним договором строк кредитування лише визначає часові межі, в яких проценти за «користування кредитом» можуть нараховуватись, не скасовуючи при цьому обов`язок боржника щодо їх сплати.

Отже, якщо позичальник прострочив виконання зобов`язання з повернення кредиту та сплати процентів за «користування кредитом», сплив строку кредитування не може бути підставою для невиконання такого зобов`язання, зазначене є підставою для відповідальності позичальника за порушення грошового зобов`язання відповідно до ст. 625 ЦК України.

Аналогічна позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду № 910/4518/16 від 05 квітня 2023 року.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу; закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй, що прямо передбачено у статті 8 Конституції України.

Відповідно до частини четвертої статті 42 Конституції України держава захищає права споживачів.

У справі, яка розглядається, за умовами укладеного між сторонами договору № 72639439, останній укладено на строк строк 12 днів. Фіксована процентна ставка - 2,5% в день, знижена - 0,75% в день, за понадстрокове користування - 2,70% (п. 2).

Відповідно до п. 6 Договору позичальник має право продовжити строк кредитування, звернувшись з відповідним клопотанням в електронній формі через особистий кабінет.

Із розрахунку заборгованості вбачається, що первісним кредитором було нараховано проценти з 12.11.2022 року по 03.03.2023 року, тоді як будь яких доказів продовження строку кредитування відповідачем (звернення з клопотанням в електронній формі через особистий кабінет та укладення додаткової угоди) до матеріалів справи не долучено.

Відтак, відповідач повинен був повернути кредит та сплатити відсотки в межах строку кредитування (12 днів), за період з 12.11.2022 по 23.11.2022 року, включно, і саме в межах цих строків має відбуватись нарахування відсотків, проте позивачем нараховувались відсотки по 03.03.2023 року, що не відповідає зазначеним вище висновкам Великої Палати Верховного Суду.

Як вбачається із розрахунку заборгованості ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», сума нарахованих відсотків по договору № 72639439 за період з 12.11.2022 по 23.11.2022 становить 585 (12х48,75), а також тіло кредиту - 6500,00 грн, внаслідок чого до примусового стягнення за цим договором підлягає виключно ця сума в загальному розмірі 7085 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор (ч. 1 ст. 510 ЦК України).

Надаючи оцінку фактичним обставинам справи, суд виходить з таких норм права.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною 1 ст. 1056-1 ЦК України передбачено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Згідно з ч. 1 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у тій самій кількості, того самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Частиною 1 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно із ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. У відповідності до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно із ст.599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

З огляду на викладене, та враховуючи, що у судовому засіданні знайшов підтвердження факт невиконання відповідачем своїх зобов`язань за вищенаведеним кредитним договором щодо повернення кредитних коштів та сплати відсотків за користування кредитними коштами, розмір боргу відповідачем не спростовано, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором № 72639439 від 11.11.2022 року у розмірі 7085 грн, з яких: 6500 грн сума заборгованості за тілом кредиту, 585 грн сума заборгованості за відсотками.

Частинами першою та другою статті 141 ЦПК України визначено, що судовий збір та інші витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При пред`явленні позову позивачем сплачено судовий збір в розмірі 2662,40 грн, та витрати, пов`язані з підготовкою, комплектуванням та направленням відповідачу документів в сумі 381,74 грн, що підтверджені документально (а.с.8 на звороті, 58-63). Отже, пропорційно розміру задоволених позовних вимог з відповідача на користь позивача необхідно стягнути 857,29 грн судового збору, та 122,92 грн витрат пов`язаних з направленням відповідачу документів.

Що стосується вимоги позивача про стягнення з відповідача на користь ТОВ «Фінансова компанія «Сіті Колект» витрат на правову допомогу, суд зазначає наступне.

У відповідності до ч.1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України)

Згідно з правилами пункту 1 частини другої статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача.

За змістом ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно ч.ч. 5, 6 ст. 137 ЦПК України разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Представником позивача до матеріалів справи долучено довіреність № ДВ-20251015/001 від 15.10.2025 року, договір № ДО-20260202/001 про надання правничої допомоги від 02.02.2026 року, укладений між ТОВ «Фінансова компанія «Сіті Колект» та адвокатом Богомоловим В.В., прайс-лист, заявку про надання правової допомоги № 497 від 01.04.2026 року, з яких вбачаються види виконаних робіт, витяг з акту №497 (наданих послуг) на загальну суму 12000 грн, платіжна інструкція на суму 56540 грн.

Крім того, у матеріалах справи наявна копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ЗП № 001256 виданого 27.02.2017 року Богомолову В.В. (а.с. 53-57).

Відповідно до ч. 5, 6 ст.137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті щодо співмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката, суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Враховуючи характер інституту судових витрат, оплата послуг адвоката безпосередньо пов`язана з розглядом справи, та пропорційність задоволення позовних вимог, а тому до уваги судом береться складність справи, час, витрачений адвокатом на виконання ним відповідних робіт щодо правової консультації, збирання доказової бази, складання позовної заяви, клопотань, заяв, тощо, а також участь у судових засіданнях.

При визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Аналізуючи вищевикладене та обсяг наданих представниками позивача послуг та виконаних робіт у даній справі, суд враховує, що дана категорія справ є поширеною, сама по собі позовна заява є нескладною та не потребує особливих затрат часу на її складання, що потребувало б додаткового часу на її вивчення. Пакет документів, що доданий до позовної заяви, також є наперед визначеним та не потребує великих зусиль для його зібрання, а додаткові пояснення надані представником по суті є підтвердженням обставин, викладених у позовній заяві.

Виходячи з наведеного, враховуючи відсудність заперечень зі сторони відповідача, складність справи (розгляд справи проводився в порядку спрощеного позовного провадження у зв`язку з малозначністю спору), ціну позову, обсяг наданих послуг, вимоги співмірності, розумності та справедливості, а також пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, суд приходить до висновку, що заявлену до стягнення представником позивача суму витрат на правничу допомогу доцільно зменшити до 3000 грн. У задоволенні решти вимог позивача про стягнення витрат на правничу допомогу необхідно відмовити.

Керуючись ст. ст. 10, 12, 13, 77-81, 133, 137, 141, 247, 263-265, 273, 280-282, 289, 354 ЦПК України, ст. ст. 526, 614, 626, 628, 639, 1048, 1049, 1054, 1056, 1077 ЦК України, ст. ст. 3, 12 ЗУ «Про електронну комерцію», суд

у х в а л и в:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Колект» заборгованість за договором позики № 72639439 від 11.11.2022 року у розмірі 7085 (сім тисяч вісімдесят п`ять) грн 00 коп., з яких: 6500 грн сума заборгованості за тілом кредиту, 585 грн сума заборгованості за відсотками.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Колект» витрати по сплаті судового збору у розмірі 857 (вісімсот п`ятдесят сім) грн 29 коп., 122 (сто двадцять дві) грн 92 коп. витрат, пов`язаних з підготовкою, комплектуванням та направленням відповідачу документів, та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000 (три тисячі) гривень.

У задоволенні решти вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заява про перегляд заочного рішення може бути подана відповідачем протягом 30 днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення рішення може бути оскаржене відповідачем до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення може бути оскаржене позивачем до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Колект», адреса місцезнаходження: м. Київ, проспект Соборності, 30 А, прим. 321, код ЄДРПОУ 43950742.

Відповідач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

Суддя Локачинського районного суду Т. О. Приходай