Рішення № 138424188, 22.07.2026, Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області

Провадження № 2/742/852/26

Єдиний унікальний № 742/124/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2026 року м. Прилуки

Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області в складі: головуючого судді Давидчука Д.П., за участю секретаря судового засідання Лісафіної А.С., розглянувши у судовому засіданні цивільну справу за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Цукровик» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики,

ВСТАНОВИВ:

І. Правовідносини сторін.

У січні 2025 року представник СТОВ «Цукровик» Кравчук С. Д. (далі Позивач) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі Відповідач) про стягнення заборгованості за договором позики у розмірі 8 000,00 грн.

Позов мотивовано тим, що 12.03.2021 між сторонами було укладено договір позики № 3, згідно з яким Позивач надав Відповідачу грошові кошти у сумі 10 000,00 грн, за умовами якого позика мала повертатися шляхом утримання із заробітної плати Відповідача до кінцевого терміну 31.12.2022. У квітні та травні 2021 року із зарплати було утримано по 500 грн (всього 1 000 грн). Після звільнення Відповідача за власним бажанням 30.04.2024 він був зобов`язаний погасити залишок позики протягом 7 календарних днів, проте цього не зробив, внісши лише 1 000 грн у касу 24.05.2024. Станом на момент подання позову заборгованість становить 8 000,00 грн, яку позивач просить стягнути разом із судовими витратами у розмірі 2 422, 40 грн.

ІІ. Процесуальні дії у справі.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.01.2025 року, справу розподілено судді ОСОБА_2 .

Ухвалою Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 12.01.2025 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.

10.03.2026 року Прилуцьким міськрайонним судом Чернігівської області видано розпорядження № 213/334/26-Орд щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судових справ у зв`язку зі звільненням судді ОСОБА_2 з посади судді на підставі подання заяви про відставку.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.03.2026 справу розподілено судді Давидчуку Д.П.

Ухвалою Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 26 березня 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та призначено судове засідання.

Згідно ч.1 ст. 244 ЦПК України після судових дебатів суд оголошує про перехід до стадії ухвалення судового рішення та час його проголошення в цьому судовому засіданні. У виняткових випадках залежно від складності справи суд може відкласти ухвалення та проголошення судового рішення на строк не більше десяти днів з дня переходу до стадії ухвалення судового рішення, оголосивши дату та час його проголошення.

Відтак, суд 22.07.2026 перейшов до стадії ухвалення рішення.

ІІІ. Позиції учасників судового провадження.

Представник Позивача у судове засідання не з`явився. Просив про розгляд справи без його участі.

Відповідач у судове засідання не з`явився, у встановлений строк відзив на позовну заяву не надав.

Відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).

Оцінюючи характер процесу, значення справи для сторін, категорію та складність справи, враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вирішує справу за наявними матеріалами у відповідності ч. 8 ст. 178 ЦПК України.

За відсутності всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до положення ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Відтак, з огляду на вказані приписи ЦПК, а також приймаючи до уваги позицію позивача, який не заперечував проти заочного розгляду справи та винесення судом заочного рішення суду, судом прийнято рішення про проведення заочного розгляду справи.

ІV. Фактичні обставини встановлені судом.

Судом встановлено, що 12 березня 2021 року між Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Цукровик» (Позикодавець) та ОСОБА_1 (Позичальник) було укладено Договір позики № 3.

Згідно з п. 1.2 Договору, Позикодавець надав Відповідачу грошові кошти у сумі 10 000,00 грн на безпроцентній основі (п. 1.3).

На підтвердження свого волевиявлення та факту отримання коштів Відповідач власноруч написав заяву від 12.03.2021, у якій зазначив: «Прошу надати мені позику в розмірі 10 000 грн (десять тисяч гривень)».

Умови повернення позики були визначені сторонами у розділі 3 Договору, зокрема відповідно до п. 3.1, позика мала повертатися шляхом утримання коштів із заробітної плати Відповідача. Кінцевий термін повернення був встановлений 31 грудня 2022 року. Пунктом 3.3 Договору передбачено, що у випадку звільнення Позичальника з роботи, він зобов`язується погасити неповернуту частину позики протягом 7 (семи) календарних днів з моменту припинення трудових відносин.

Згідно з довідкою банку щодо проведення вказаного платежу, виданою керівником Центрального Прилуцького відділення АТ «Райффайзен Банк», 12 березня 2021 року кошти у сумі 10 000 грн були зараховані з призначенням платежу «Поворотна позика працівнику згідно відомості № 86 від 12.03.2021.

Згідно з наказом № 37-К від 30.04.2024 ОСОБА_1 звільнено з роботи за власним бажанням.

Відповідно до розрахункових листків за квітень 2021 та травень 2021 року із заробітної плати відповідача було утримано по 500 гривень у рахунок оплати позики згідно із Договором, що разом становить 1 000 грн.

24 травня 2024 року Відповідач вніс до каси СТОВ «Цукровик» ще 1 000 грн, що підтверджується прибутковим касовим ордером № 102.

27.09.2024 Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Цукровик» було направлено відповідачу вимогу на суму 8 000 грн, яка залишилась без виконання.

Загальна сума повернутих коштів становить 2 000,00 грн. Оскільки Відповідач не надав суду доказів повного розрахунку, залишок заборгованості, який підлягає стягненню, становить 8 000,00 грн (10 000 - 500 - 500 - 1000).

27.09.2024 Позивач направляв Відповідачу письмову вимогу про сплату боргу, яка була повернута поштою через відсутність адресата, що свідчить про вжиття заходів досудового врегулювання.

V. Норми права, які застосував суд, та оцінка аргументів сторін.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів ( суму позики ) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог кодексу, актів законодавства, а при відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Положеннями ч. 1 ст. 1050 ЦК України визначено, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 ЦК України.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 545 ЦК України якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов`язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій же сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій же кількості, такого ж роду та такої ж якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно правових висновків Верховного Суду України, висловлених в постановах від 18 вересня 2013 року по справі № 6-63цс13, від 11 листопада 2015 року по справі № 6-1967цс15, письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.

Договір позики є двостороннім правочином, а також він є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов`язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.

Даних, які б свідчили про повернення відповідачем суми заборгованості позивачу судом не встановлено, в силу положень ч. 3 ст. 545 ЦК України.

Статтею 610 ЦК України, передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором.

Матеріалами справи підтверджуються доводи позивача про те, що згідно з договором від 12 березня 2021 року між Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Цукровик» (Позикодавець) та ОСОБА_1 (Позичальник) було укладено Договір позики № 3. Згідно з п. 1.2 Договору, Позикодавець надав Відповідачу грошові кошти у сумі 10 000,00 грн на безпроцентній основі (п. 1.3).

На підтвердження свого волевиявлення та факту отримання коштів Відповідач власноруч написав заяву від 12.03.2021, у якій зазначив: «Прошу надати мені позику в розмірі 10 000 грн (десять тисяч гривень)».

Згідно з довідкою банку щодо проведення вказаного платежу, виданою керівником Центрального Прилуцького відділення АТ «Райффайзен Банк», 12 березня 2021 року кошти у сумі 10 000 грн були зараховані з призначенням платежу «Поворотна позика працівнику згідно відомості № 86 від 12.03.2021.

Згідно з вимогами ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, а також надавати оцінку всім наявним доказам і залежно від установлених результатів - робити відповідні правові висновки.

Вказані висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 464/3790/16-ц (провадження № 14-465цс18).

Відповідно до статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Одним із принципів цивільного судочинства є диспозитивність, який полягає у тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявленою нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (стаття 13 ЦПК України).

Згідно частиною третьою статті 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до змісту статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно із частиною другою статті 78 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 79, 80 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, а достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Згідно частин першої другої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України.

Доказів, які б підтверджували повернення відповідачем позивачугрошових коштів у сумі 8 000 грн матеріали справи не містять.

Більше того, відповідач не скористався наданими йому процесуальними правами, передбаченими Цивільним процесуальним кодексом України. Будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду справи, відповідач у судове засідання не з`явився, причин неявки суду не повідомив, відзиву на позовну заяву не подав, письмових пояснень чи заперечень щодо заявлених позовних вимог не надав, клопотань про витребування або дослідження доказів не заявив та будь-яких доказів на спростування доводів позивача суду не подав.

Встановивши дані обставини, враховуючи, що відповідач взятих на себе зобов`язане не виконав, має заборгованість перед позивачем, вирішуючи справу в межах заявлених позивачем позовних вимог, дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, повно, всебічно та безпосередньо з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

VІI. Розподіл судових витрат.

Позивачем при поданні позовної заяви до суду сплачено судовий збір в сумі 2 422,40 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 2, 5, 10-13, 77-80, 89, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Цукровик» до ОСОБА_1 про стягнення боргу задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Цукровик» заборгованість за договором позики у розмірі 8 000 (вісім тисяч) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Цукровик» судовий збір у розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок.

Копію заочного рішення направити відповідачу в порядку, передбаченому статтею 272 ЦПК України.

Позивач має право оскаржити заочне рішення протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги до Чернігівського апеляційного суду.

Відповідач має право подати заяву про перегляд заочного рішення протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Відповідач має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Відповідач має право оскаржити заочне рішення до суду апеляційної інстанції лише у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Через неявку всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, суд підписує рішення без його проголошення (частина четверта статті 268 ЦПК України), а датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (частина п`ята статті 268 ЦПК України).

Повний текст рішення складено 22.07.2026

Суддя Дмитро ДАВИДЧУК