Рішення № 138424179, 29.06.2026, Носівський районний суд Чернігівської області

Єдиний унікальний номер 741/763/25

Провадження № 2/741/94/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Носівка 29 червня 2026 року

Носівський районний суд Чернігівської області у складі:

головуючого судді Киреєва О.В.,

з участю секретаря судового засідання Герасимчук Н.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» (далі позивач) до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договорами,

встановив:

Позивач звернувся до суду з цим позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 13 квітня 2021 року між ТОВ «СЛУЖБА МИТТЄВОГО КРЕДИТУВАННЯ» та відповідачем у формі електронного документа з використанням електронного підпису було укладено договір № 2110338512987, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит в сумі 1900 грн. з граничним строком кредитування 1 рік зі сплатою відсотків за користування кредитом та інших платежів, передбачених договором. 01 грудня 2021 року було укладено договір № 1-12, відповідно до умов якого ТОВ «СЛУЖБА МИТТЄВОГО КРЕДИТУВАННЯ» відступило на користь ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» право вимоги за договором № 2110338512987 від 13 квітня 2021 року. 10 січня 2023 року було укладено договір № 10-01/2023, відповідно до умов якого ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило на користь ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» право вимоги за договором № 2110338512987 від 13 квітня 2021 року.

14 квітня 2021 року між ТОВ «ФК «ІНКАСО ФІНАНС» та відповідачем у формі електронного документа з використанням електронного підпису було укладено договір позики № 3274721753-65624, відповідно до умов якого відповідач отримав позику в сумі 2000 грн. строком на 14 днів зі сплатою відсотків за користування позикою та інших платежів, передбачених договором. 07 вересня 2021 року було укладено договір № 07-09/21, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «ІНКАСО ФІНАНС» відступило на користь ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» право вимоги за договором позики № 3274721753-65624 від 14 квітня 2021 року. 10 січня 2023 року було укладено договір № 10-01/2023, відповідно до умов якого ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило на користь ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» право вимоги за договором позики № 3274721753-65624 від 14 квітня 2021 року.

Позивач просив суд стягнути з відповідача на свою користь:

- заборгованість за договором № 2110338512987 від 13 квітня 2021 року в сумі 34202,09 грн.;

- заборгованість за договором позики № 3274721753-65624 від 14 квітня 2021 року в сумі 13259 грн.;

- судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2422,40 грн.;

- витрати на правову допомогу у розмірі 16000 грн.

У судове засідання представник позивача не з`явився, у позовній заяві просив розгляд справи проводити без їх участі, зазначив, що не заперечує проти ухвалення заочного рішення.

У судове засідання відповідач не з`явився, подав до суду заяву, в якій просив розгляд справи проводити без його участі, зазначив, що позовні вимоги не визнає повністю.

Суд розглядає справу у відсутності учасників справи за наявними у ній доказами, оскільки в даному випадку відсутні підстави, передбачені ст. 223 ЦПК України, для відкладення розгляду справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку із неявкою усіх учасників справи, суд розглядає справу без здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Вивчивши і дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

У судовому засіданні встановлено, що 13 квітня 2021 року між ТОВ «СЛУЖБА МИТТЄВОГО КРЕДИТУВАННЯ» та відповідачем було укладено договір про надання фінансових послуг № 2110338512987, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит у розмірі 1900 грн. з граничним строком кредитування 1 рік зі сплатою відсотків за користування кредитом та інших платежів, передбачених договором.

14 квітня 2021 року між ТОВ «ФК «ІНКАСО ФІНАНС» та відповідачем було укладено договір позики № 3274721753-65624, відповідно до умов якого відповідач отримав позику в сумі 2000 грн. строком на 14 днів зі сплатою відсотків за користування позикою та інших платежів, передбачених договором.

Зазначені договори були укладені у формі електронного документа з використанням електронного підпису відповідача.

Оскільки зміст укладених між сторонами договорів зафіксований в кількох документах, вчинених в електронній формі за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, з огляду на їх неоспорювання відповідачем, письмова форма даних правочинів дотримана, що відповідає вимогам Закону України «Про електронну комерцію», Закону України «Про споживче кредитування» та не суперечить приписам ст.ст. 6, 205, 207, 627-628, 634, 639, 642 ЦК України.

При цьому, на виконання вимог ч. 1 ст. 638 ЦК України, сторони у вказаних договорах досягли згоди щодо всіх істотних умов цих правочинів, в зв`язку з чим вони в силу положень ст. 629 ЦК України є обов`язковими для виконання сторонами.

Наведений висновок суду узгоджується з правовою позицією, викладеною Верховним Судом у постанові від 16 грудня 2020 року у справі № 561/77/19.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк, або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтями 525, 526 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог діючого законодавства.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Відповідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

У судовому засіданні встановлено, що відповідач належним чином не виконував свої зобов`язання за договорами, унаслідок чого виникла заборгованість, яка становить:

- за договором про надання фінансових послуг № 2110338512987 від 13 квітня 2021 року 34202,09 грн., з якої 1900 грн. тіло кредиту та 32302,09 грн. нараховані відсотки на дату відступлення права вимоги;

- за договором позики № 3274721753-65624 від 14 квітня 2021 року 13259 грн., з якої 2000 грн. тіло позики та 11259 грн. - нараховані відсотки на дату відступлення права вимоги.

Інші відомості щодо розміру заборгованості в матеріалах справи відсутні.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Верховним Судом у постанові від 7 червня 2023 року у справі № 234/3840/15-ц зазначено, що «заборгованість визначається умовами кредитного договору та вимогами закону, а суд у будь-якому разі має стягнути ту суму, яка була доведена і щодо якої у суду немає сумніву, оскільки за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти».

Крім того, у постанові Верховним Судом зазначено, що «незгода з наданим суду розрахунком не є підставою для відмови у задоволенні позову у повному обсязі».

Вказана позиція Верховного Суду узгоджується з висновками Верховного Суду у постанові від 2 жовтня 2020 року у справі № 911/19/19, відповідно до яких якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з`ясувати як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов`язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому, суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов`язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем).

Таким чином, у разі незгоди відповідача з поданим представником позивача розрахунком заборгованості за кредитним договором відповідач має право подати контррозрахунок.

Відповідачем не надано суду доказів на спростування вказаних розрахунків заборгованості, не подано контррозрахунок заборгованості, не заявлено клопотання про призначення по справі судово-економічної експертизи з метою спростування достовірності здійснених розрахунків заборгованості, не доведено належного повернення кредиту/позики у розмірі та на умовах, визначених договорами, презумпція правомірності яких не спростована.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512, ч. 1 ст. 513 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

У судовому засіданні встановлено, що 01 грудня 2021 року було укладено договір факторингу № 1-12, відповідно до умов якого ТОВ «СЛУЖБА МИТТЄВОГО КРЕДИТУВАННЯ» відступило на користь ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» право вимоги за договором № 2110338512987 від 13 квітня 2021 року. 10 січня 2023 року було укладено договір про відступлення прав вимоги № 10-01/2023, відповідно до умов якого ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило на користь ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» право вимоги за договором № 2110338512987 від 13 квітня 2021 року.

07 вересня 2021 року було укладено договір про відступлення прав вимоги № 07-09/21, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «ІНКАСО ФІНАНС» відступило на користь ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» право вимоги за договором позики № 3274721753-65624 від 14 квітня 2021 року. 10 січня 2023 року було укладено договір про відступлення прав вимоги № 10-01/2023, відповідно до умов якого ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило на користь ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» право вимоги за договором позики № 3274721753-65624 від 14 квітня 2021 року.

На підставі вищезазначеного та враховуючи те, що відповідач порушив взяті на себе зобов`язання, умов договорів не виконав та не бажає у повному обсязі погасити заборгованість за цими договорами у добровільному порядку, суд приходить до висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за вказаними договорами.

Пред`являючи вимоги про стягнення заборгованості за договорами, позивач, крім заборгованості за тілом кредиту/позики, просив стягнути заборгованість за відсотками за користування кредитом/позикою.

Проте, суд не може погодитися з розміром нарахованих відсотків за користування позикою відповідно до договору позики № 3274721753-65624 від 14 квітня 2021 року, виходячи з наступного.

Статтею 251 ЦК України встановлено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Відповідно до ст. 251 ЦК України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України встановлено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Аналіз вказаних норм права свідчить про те, що при укладенні договору сторони можуть визначити строк його дії, тобто час, протягом якого вони мають здійснити свої права та виконати свої обов`язки відповідно до цього договору.

Щодо кредитного договору, то сторони вправі встановити строк кредитування, протягом якого боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок за договором із повернення кредиту та сплати процентів. У свою чергу, впродовж цього строку кредитодавець вправі реалізувати своє право на проценти за користування кредитними коштами.

При цьому право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом і комісії припиняється після спливу, визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Саме таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28 березня 2018 року (справа № 444/9519/12) та 31 жовтня 2018 року (№ 202/4494/16-ц), яка в силу частини четвертої статті 263 ЦПК України має бути врахована судами при виборі і застосуванні норм права.

Визначаючи розмір відсотків, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача за договором позики № 3274721753-65624 від 14 квітня 2021 року, суд виходить з наступного.

Відповідно до умов цього договору сума позики становить 2000 грн., строк позики 14 днів, процентна ставка 1,95% за один день, сукупна вартість кредиту 2546 грн.

Таким чином, розмір відсотків відповідно до умов договору позики № 3274721753-65624 від 14 квітня 2021 року становить 546 грн., виходячи з розрахунку: 2000 грн. (тіло позики) х 1,95 % (процентна ставка) х 14 днів (строк позики).

Проаналізувавши докази по справі в їх сукупності, суд приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за договорами в загальному розмірі 36748,09 грн., з якої за договором про надання фінансових послуг № 2110338512987 від 13 квітня 2021 року 34202,09 грн. та за договором позики № 3274721753-65624 від 14 квітня 2021 року 2546 грн.

Відповідно до частин 1 та 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду позивач сплатив судовий збір у розмірі 2422,40 грн., а також у зв`язку із розглядом справи поніс витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 16000 грн., що підтверджується матеріалами справи.

Позовні вимоги задоволено на 77,43 %, а тому з відповідача на користь позивача підлягають присудженню судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1875,66 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 12388,80 грн.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 24 січня 2022 року у справі № 757/36628/16-ц, зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Аналогічна правова позиція викладена також у постанові Верховного Суду від 13 березня 2025 року в справі № 275/150/22.

Відповідачем не подано клопотанням про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, не доведено неспівмірності цих витрат.

Керуючись ст.ст. 16, 512, 513, 525, 526, 530, 610, 611, 1046, 1054, 1077-1082 ЦК України, ст.ст. 12, 81, 259, 263, 264, 265, 354 ЦПК України, суд,

ухвалив:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , на користь товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР», код ЄДРПОУ 44276926, місцезнаходження: м. Київ, вул. Мечнікова, буд. 3, офіс 306:

- заборгованість за договором про надання фінансових послуг № 2110338512987 від 13 квітня 2021 року в сумі 34202 (тридцять чотири тисячі двісті дві) грн. 09 коп.;

- заборгованість за договором позики № 3274721753-65624 від 14 квітня 2021 року в сумі 2546 (дві тисячі п`ятсот сорок шість) грн.

- судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1875 (одна тисяча вісімсот сімдесят п`ять) грн. 66 коп.;

- витрати на правову допомогу в сумі 12388 (дванадцять тисяч триста вісімдесят вісім) грн. 80 коп.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

На рішення може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з дня його ухвалення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.В.Киреєв