Ухвала суду № 138423305, 21.07.2026, Інгульський районний суд міста Миколаєва (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Миколаєва)

Справа № 489/6131/26

Провадження № 1-кп/489/729/26

Інгульський районний суд міста Миколаєва

Ухвала

21 липня 2026 року місто Миколаїв

Інгульський районний суд міста Миколаєва у складі головуючого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду міста Миколаєва матеріали кримінального провадження №12026152040000530 від 23.05.2026 за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 286-1 КК України,

за участю прокурора ОСОБА_4 , обвинуваченого ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_5 , представника потерпілої ОСОБА_6 ,

встановив:

В ході підготовчого судового засідання прокурор просив призначити обвинувальний акт до судового розгляду, зазначивши про його відповідність вимогам КПК України.

Обвинувачений, захисник та представник потерпілої не заперечували проти призначення обвинувального акта до судового розгляду.

Заслухавши учасників підготовчого судового засідання, вивчивши обвинувальний акт, суд дійшов таких висновків.

Дане кримінальне провадження підсудне Інгульському районному суду міста Миколаєва. Підстав для закриття, зупинення кримінального провадження чи прийняття рішень, передбачених пунктами 1-4 частини 2 статті 314 КПК України, немає. Обвинувальний акт складено відповідно до вимог кримінально-процесуального законодавства, при його затвердженні прокурором дотримані вимоги закону, обвинувальний акт не має недоліків, які б унеможливлювали його призначення до судового розгляду. За таких обставин, є достатні підстави для призначення даного кримінального провадження до судового розгляду.

Представником потерпілої подано цивільний позов в інтересах ОСОБА_7 до ОСОБА_3 та Моторного (транспортного) страхового бюро України про стягнення моральної шкоди.

Учасники справи не заперечили проти прийняття цивільного позову до розгляду.

Згідно з ч. 1 ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншими суспільно небезпечними діяннями завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до обвинуваченого. Форма та зміст позовної заяви повинні відповідати вимогам, встановленим до позовів, які пред`являються у порядку цивільного судочинства (ч. 4 ст. 128 КПК України). Згідно з ч. 5 цієї статті, цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом.

У відповідності до норм ч. 1 ст. 61 КПК України цивільним позивачем у кримінальному провадженні є фізична особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, юридична особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової шкоди, а також адміністратор за випуском облігацій, який відповідно до положень Закону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки" діє в інтересах власників облігацій, яким кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової шкоди, та яка (який) в порядку, встановленому цим Кодексом, пред`явила (пред`явив) цивільний позов.

За таких обставин, є достатні підстави для прийняття до розгляду цивільного позову.

Захисником подано клопотання про повернення застави, яка була сплачена ним за ОСОБА_3 на виконання ухвали слідчого судді від 26.05.2026. В подальшому ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 11.06.2026 ухвалу слідчого судді скасовано та застосовано до ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави.

Прокурор та представник потерпілої не заперечувати проти задоволення клопотання.

До свого клопотання захисник ОСОБА_5 додав копію квитанції, яка нечитаєма, що не дає можливості суду встановити реквізити квитанції, платника (заставодавця), призначення платежу, сплачену суму та рахунок, на який її було сплачено. Без встановлення вказаних даних суд не може вирішити питання про повернення застави. Крім того, клопотання захисника не містить будь-якого посилання на норми КПК України, якими захисник обґрунтовує свої вимоги, що свідчить про неякісну підготовку клопотання фахівцем у галузі права.

Вказані вище недоліки клопотання не дають суду підстав для його задоволення.

Крім того, у підготовчому судовому засіданні прокурором подано клопотання про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, строк дії якого закінчується 23.07.2026.

Прокурор підтримав клопотання та просив його задовольнити.

Обвинувачений заперечив проти клопотання прокурора, просив застосувати домашній арешт. Пояснив, що штраф, на несплату якого посилається прокурор, сплатив 10 років тому, посвідчення водія йому повернули. Ніхто б не зміг зупинити півторатонну машину, перед якою вибігла людина. При тому, що обвинувачений має більше 40 років водійського стажу. Зауважив, що приносить користь суспільству, ремонтуючи військові автомобілі.

Захисник також заперечив проти клопотання прокурора, яке формально переписане з клопотання про застосування запобіжного заходу. Слідчим суддею було обрано запобіжний захід у вигляді застави, яка була внесена і протягом 2 тижнів, до скасування ухвали апеляційним судом, ОСОБА_3 не порушував покладених на нього обов`язків. У тому числі не впливав на свідків, один з яких працює у нього на СТО. Ризик переховування також не доведений. ОСОБА_3 , маючи таку можливість, не втік, до слідчого та прокурора прибував за першою вимогою. 10 років тому був притягнутий до адміністративної відповідальності, доказів несплати штрафу прокурор не надав. Захисник просив відмовити у клопотанні у зв`язку з відсутністю ризиків. У випадку необхідності застосування запобіжного заходу обрати домашній арешт.

Представник потерпілої просив задовольнити клопотання.

Вислухавши учасників судового провадження, суд дійшов таких висновків.

Ухвалою слідчого судді від 26.05.2026 до обвинуваченого ОСОБА_3 застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

11.06.2026 Миколаївським апеляційним судом вказану ухвалу було скасовано та постановлено нову ухвалу, якою застосовано до обвинуваченого запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави, строк дії якої закінчується 23.07.2026.

У клопотанні про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, підтриманому прокурором у підготовчому судовому засіданні, зазначено, що продовжують існувати ризики переховування від суду; незаконного впливу на свідків; вчинення іншого кримінального правопорушення, які існували при застосуванні запобіжного заходу. Необхідність застосування до ОСОБА_3 запобіжного заходу обумовлюється тяжкістю кримінального правопорушення, обвинувачений знає місце проживання свідків, може впливати на них та вчинити інше кримінальне правопорушення. Менш суворий запобіжний захід не зможе запобігти вказаним ризикам.

Відповідно до ч. 3 ст. 315 КПК України, під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого.

Вирішуючи заявлене прокурором клопотання, суд бере до уваги ступінь тяжкості інкримінованого ОСОБА_3 кримінального правопорушення, яке відноситься до тяжких злочинів, особу обвинуваченого, необхідність уникнення визначених ст. 177 КПК України ризиків.

Сам факт подання до суду обвинувального акта та те, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні відповідного кримінального правопорушення є свідченням обґрунтованості підозри.

Судом встановлено, що на даний час продовжують існувати передбачені ст. 177 КПК України ризики переховування від суду, впливу на свідків, які існували при застосуванні запобіжного заходу. Так, ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні умисного тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк від п`яти до десяти років. За вказаною статтею звільнення від відбування покарання з випробуванням прямо заборонене ст. 75 КК України. Тому з метою уникнення кримінальної відповідальності обвинувачений може вжити заходів щодо переховування від суду.

КПК не вимагає доказів того, що обвинувачений обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому. За висновком Європейського суду з прав людини (зокрема, у справі «Москаленко проти України»), «суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину. Суд визнає, що, враховуючи серйозність висунутих щодо заявника обвинувачень, державні органи могли виправдано вважати, що такий ризик існує».

Ризик впливу на свідків є обґрунтованим, оскільки реєстр матеріалів досудового розслідування свідчить про наявність свідків події, судом вони ще не допитані, а їх показання матимуть важливе значення для встановлення всіх обставин справи. Будучи обізнаним щодо анкетних даних свідків, їх місця проживання та номерів засобів зв`язку, обвинувачений не матиме перешкод для впливу на них. Реальна небезпека чинення тиску на свідків може мати місце на початковій стадії судового провадження і може зменшитись лише з певним часом. Тим більше, сторона захисту зазначила, що один зі свідків працює на обвинуваченого. Те, що на даний час не встановлено факту тиску на свідків, не може свідчити про відсутність вказаного ризику.

Водночас, ризик вчинити інше кримінальне правопорушення суд вважає недоведеним, оскільки в обґрунтування такого ризику прокурор зазначає лише про те, що обвинувачений раніше притягувався до адміністративної відповідальності за порушення у сфері безпеки дорожнього руху за ч. 1 ст. 130 КУпАП (протокол від 10.12.2016), штраф не сплатив. Разом з тим, доказів несплати штрафу суду не надано, у той час як обвинувачений факт притягнення до адміністративної відповідальності не заперечує, проте зазначає, що штраф сплатив. За відсутності доказів несплати штрафу, суд виходить з приписів ст. 39 КУпАП щодо річного строку, після закінчення якого особа вважається такою, що не була піддана адміністративному стягненню. Інших обґрунтувань щодо ризику вчинити інше кримінальне правопорушення не зазначено, ОСОБА_8 раніше не судимий, тому відсутні підстави вважати наявним ризик вчинити інше кримінальне правопорушення.

Водночас, зважаючи на вагомість врахованих судом ризиків, прокурором доведено, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти вказаним ризикам.

Суду не надано доказів неможливості утримання обвинуваченого під вартою через стан здоров`я.

Таким чином, керуючись положеннями ч. 3 ст. 315 КПК України, суд вважає необхідним продовжити обвинуваченому строк тримання під вартою на 60 днів.

Враховуючи приписи п. 2 ч. 4 ст. 183 КПК України, суд не визначає розмір застави.

Керуючись статтями 177, 183, 314 -316, 372 КПК України, суд

постановив:

Обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12026152040000530 від 23.05.2026 за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 286-1 КК України, призначити до судового розгляду у відкритому судовому засіданні на 31.07.2026 об 11:00 год у залі судового засідання Інгульського районного суду міста Миколаєва за адресою: м. Миколаїв, вул. Космонавтів, 81/16, 2 пове рх.

Викликати в судовий розгляд учасників кримінального провадження.

Прийняти до розгляду цивільний позов ОСОБА_7 до ОСОБА_3 та Моторного (транспортного) страхового бюро України про стягнення моральної шкоди.

Надати цивільним відповідачам можливість подати відзив на позовну заяву в письмовій формі щодо заявлених позовних вимог протягом 15 днів з дня отримання копії позовної заяви.

У задоволенні клопотання захисника про повернення застави відмовити.

Клопотання прокурора про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на шістдесят днів до 18.09.2026 включно.

Копію ухвали вручити обвинуваченому, захиснику, прокурору та направити уповноваженій службовій особі місця ув`язнення.

Строк дії ухвали в частині строку тримання під вартою до 18.09.2026 включно.

Ухвала суду підлягає негайному виконанню після її оголошення та в частині продовження строку запобіжного заходу може бути оскаржена протягом п`яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду.

Повний текст ухвали виготовлено 23.07.2026.

Суддя ОСОБА_1