Ухвала суду № 138423187, 22.07.2026, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/18419/24

Провадження № 1-кп/752/1048/26

УХВАЛА

22 липня 2026 року м. Київ

Колегія суддів Голосіївського районного суду міста Києва у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

при секретарі ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023000000001096 від 12 червня 2023 року, за обвинуваченням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27 ч. 5 ст. 185, ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 28 ч. 2 ст. 194 КК України, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 185, ч. 3 ст. 28 ч. 2 ст. 194 КК України,

за участю прокурора ОСОБА_7 ,

обвинувачених: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

захисників: ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,

встановила:

Голосіївським районним судом міста Києва здійснюється судовий розгляд вищевказаного кримінального провадження.

Дружина обвинуваченого ОСОБА_5 - ОСОБА_10 звернулась з клопотаннями про скасування арешту, накладеного ухвалами слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 26 жовтня 2023 року на належні їй на праві власності автомобіль «Renault Clio», д.н.з. НОМЕР_1 , автомобіль «Audi Q7», д.н.з. НОМЕР_2 та свідоцтво про реєстрацію автомобіля «Audi Q7», д.н.з. НОМЕР_2 в частині заборони користування майном, мотивуючи тим, що транспортні засоби належать їй на праві власності, придбані нею самостійно задовго до інкримінованих її чоловіку подій, при цьому не були знаряддям вчинення кримінального правопорушення або майном, здобутим у результаті його вчинення, не зберегли на собі його сліди і не містять інших відомостей, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час цього кримінального провадження. З вказаним майном стороною обвинувачення не було проведено жодної процесуальної дії. Підстави для застосування спеціальної конфіскації відсутні. З 16.10.2023 транспортні засоби перебувають на зберіганні на спеціальному майданчику, що погіршує їх технічний стан та знижує матеріальну цінність. Заборона користування порушує її право на повсякденну мобільність і самостійність.

Прокурор заперечила проти задоволення клопотань ОСОБА_10 . Вказала, що транспортні засоби «Audi Q7», д.н.з. НОМЕР_2 , та «Renault Clio», д.н.з. НОМЕР_1 , були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, відповідають критеріям речових доказів, відповідно до вимог ч. 2 ст. 60 Сімейного кодексу України належать ОСОБА_5 та ОСОБА_10 на праві спільної сумісної власності. Тому з метою збереження майна, яке є речовими доказами та за результатами судового розгляду може бути предметом конфіскації, просила відмовити у скасуванні арешту.

Заслухавши думку учасників судового провадження, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про задоволення клопотань, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до ст. 100 КПК України речовий доказ, який був наданий стороні кримінального провадження або нею вилучений, повинен бути якнайшвидше повернутий володільцю, крім випадків, передбачених статтями 160-166, 170-174 цього Кодексу.

У випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або третьої особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України.

Арешт накладається на майно третьої особи, якщо вона набула його безоплатно або за ціною, вищою чи нижчою за ринкову вартість, і знала або повинна була знати, що таке майно відповідає будь-якій з ознак, передбачених пунктами 1-4 частини першої статті 96-2 Кримінального кодексу України.

Відповідно до пунктів 1-4 частини першої ст. 96-2 КК України спеціальна конфіскація застосовується у разі, якщо гроші, цінності та інше майно: 1) одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від такого майна; 2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення; 3) були предметом кримінального правопорушення, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), а у разі, коли його не встановлено, - переходять у власність держави; 4) були підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), який не знав і не міг знати про їх незаконне використання.

У випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої статті 170 КПК України, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.

Відповідно до ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

У разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна. Слідчий суддя, суд зобов`язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб.

Відповідно до ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

При вирішенні питання про арешт майна має враховуватись розумність та співмірність обмеження прав власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваних, обвинувачених та третіх осіб.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини обмеження у володінні майном повинно бути законним. Вимога щодо законності вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципів верховенства права, що включає свободу від свавілля. Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар. Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою яку прагнуть досягти.

ОСОБА_5 обвинувачується у вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27 ч. 5 ст. 185, ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 28 ч. 2 ст. 194 КК України. Відповідно до обвинувального акту перевезення викраденого майно з місць вчинення злочинів здійснювалось транспортними засобами. Крім того, санкція ч. 5 ст. 185 КК України передбачає обов`язкове додаткове покарання у виді конфіскації майна.

Ухвалами слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 26 жовтня 2023 року з метою забезпечення збереження речових доказів та спеціальної конфіскації на належні ОСОБА_10 на праві власності транспортні засоби «Renault Clio», д.н.з. НОМЕР_1 , «Audi Q7», д.н.з. НОМЕР_2 та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу «Audi Q7», д.н.з. НОМЕР_2 , накладено арешт.

Кримінальне провадження перебуває на стадії судового розгляду. Судом не розпочато дослідження доказів.

Посилаючись на необхідність збереження астомобілів в якості речових доказів, прокурор не обґрунтувала яке доказове значення вони мають та яка необхідність у їх безпосередньому дослідженні в ході судового розгляду.

Разом із цим, суд погоджується з доводами прокурора що на даний час актуальною залишається можливість спеціальної конфіскації за результатми судового розгляду транспортних засобів «Renault Clio», д.н.з. НОМЕР_1 , «Audi Q7», д.н.з. НОМЕР_2 . правопорушень. Доказів на спростування відповідних доводів проте, що вказані транспортні засоби були знаряддями вчинення злочину ОСОБА_10 не надала.

Крім того, вказані транспортні засоби за результатми судового розгляду можуть бути предметом конфіскації як виду покарання в силу можливої належності їх на праві спільної сумісної власності ОСОБА_10 та ОСОБА_5 , які перебувають у шлюбі.

Таким чином, з метою збереження майна, що може бути предметом конфіскації, існує потреба в подальшому застосуванні арешту.

При цьому суд враховує, що тривале зберігання з 2023 року транспортних засобів на спеціальному майданчику під відкритим небом без проведення періодичного технічного обслуговування не запобігає можливості їх псування та, як наслідок, втрати ними вартості. Також в умовах воєнного стану, під час частих повітряних атак існує об`єктивна загроза влучання у транспортні засоби ворожих дронів, ракет, уламків від вибухів, що може призвести не лише до пошкодження, а й до повного знищення арештованого майна, що не сприятиме завданням кримінального провадження.

Переконливими є доводи ОСОБА_10 , яка не є обвинуваченою у даному провадженні, про те, що тривале позбавлення її можливості користуватися належним їй майном, в даному випадку, є неспівмірним з метою, яка переслідується шляхом накладення арешту.

Враховуючи викладене, суд вважає, що скасування арешту в частині позбавлення права користування транспортними засобами та передача їх ОСОБА_10 на відповідальне зберігання з метою підтримання у належному технічному стані, з продовженням при цьому арешту в частині позбавлення права на відчуження та розпорядження, в даному випадку, в умовах воєнного стану, частих повітряних тривог, складності кримінального провадження та значного обсягу доказів, які підлягають дослідженню під час судового провадження, буде достатнім для забезпечення завдань арешту майна, а також збереже «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства в частині можливої конфіскації і вимогами захисту права особи на мирне володіння своїм майном.

Керуючись статтями 98, 100, 170, 173, 174, 331, 369-372, 376 КПК України, колегія суддів

постановила:

Клопотання ОСОБА_10 задовольнити.

Скасувати арешт в частині позбавлення права користування, накладений ухвалами слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 26 жовтня 2023 року на належні ОСОБА_10 на праві власності транспортні засоби «Renault Clio», д.н.з. НОМЕР_1 , «Audi Q7», д.н.з. НОМЕР_2 та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу «Audi Q7», д.н.з. НОМЕР_2 .

Передати вказане майно ОСОБА_10 на відповідальне зберігання з метою його збереження та підтримання у належному технічному стані, попередивши останню про кримінальну відповідальність за незаконні дії щодо майна, на яке накладено арешт.

Виконання ухвали про передачу майна на відповідальне зберігання покласти на прокурора.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3