Рішення № 138423009, 14.07.2026, Томашпільський районний суд Вінницької області

Справа № 153/199/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" липня 2026 р. Томашпільський районний суд Вінницької області

в складі: головуючого судді Скаковської І.В.,

за участю секретаря судового засідання Іванової Ю.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи в смт. Томашпіль цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

21 квітня 2026 року з Ямпільського районного суду Вінницької області за підсудністю в провадження судді Скаковської І.В. надійшла дана цивільна справа за позовом представника позивача ТОВ «ФК «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 18 березня 2019 року між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та відповідачем укладено Кредитний договір № 574854129 у формі електронного документа з використанням електронного підпису.

Відповідач підписав Кредитний договір електронним підписом, створеним за допомогою одноразового персонального ідентифікатора 3А3В8РР2.

Позивач вказує, що відразу після вчинених дій відповідача, первісний кредитор перерахував грошові кошти в сумі 4000,00 грн. на його банківську карту № НОМЕР_1 , яка була вказана відповідачем у заявці при укладенні кредитного договору. В подальшому відповідач збільшив суму кредиту до 6500,00 грн.

Отже, первісний кредитор свої зобов`язання надати грошові кошти виконав у повному обсязі.

В свою чергу відповідач умов договору належним чином не виконував в зв`язку з чим загальна сума заборгованості за Кредитним договором на момент подання позовної заяви становить 23905,26 грн. з якої 6494,97 грн. заборгованість по тілу кредиту, 11305,25 грн. заборгованість по несплачених відсотках за користування кредитом та 6105,04 грн. заборгованість за штрафними санкціями.

28 листопада 2018 року ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» (Фактор) уклали Договір факторингу № 28/1118-01 згідно умов якого ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» відступило право грошової вимоги до відповідача за Кредитним договором № 574854129 від 18 березня 2019 року.

Первісний кредитор та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» на виконання договору факторингу підписали реєстр прав вимоги № 55 від 03 грудня 2019 року за яким від Первісного кредитора до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» відступлено право грошової вимоги до Боржника за Кредитним договором у розмірі зазначеному у Реєстрі прав вимоги. Враховуючи те, що Реєстр прав вимоги містить інформацію щодо великої кількості позичальників, із зазначенням персональних даних інших фізичних осіб, які не мають відношення до Боржника, позивачем надано Витяг з Реєстру прав вимог, що містить лише дані відповідача (інші відомості були приховані за допомогою технічних засобів з метою захисту від неправомірного розповсюдження персональних даних інших осіб). (Додаток № 12).

05 серпня 2020 року між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «ОНЛАЙН ФІНАНС» укладено договір факторингу № 05/0820-01.

ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» на виконання договору факторингу 2 підписали реєстр прав вимоги № 11 від 31 серпня 2023 року за яким від ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» до ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» відступлено право грошової вимоги до відповідача за Кредитним договором у розмірі зазначеному у Реєстрі прав вимоги. Враховуючи те, що Реєстр прав вимоги містить інформацію щодо великої кількості позичальників, із зазначенням персональних даних інших фізичних осіб, які не мають відношення до Боржника, позивачем надано Витяг з Реєстру прав вимог, що містить лише дані відповідача (інші відомості були приховані за допомогою технічних засобів з метою захисту від неправомірного розповсюдження персональних даних інших осіб). (Додаток № 15).

11 липня 2025 року між ТОВ «ФК«ОНЛАЙН ФІНАНС» та Позивачем укладено договір факторингу № 11/07/25-Е відповідно до умов якого позивачу відступлено право вимоги до Відповідача за кредитним договором.

Відповідно до Реєстру боржників № Б/Н від 14 липня 2025 року до договору Факторингу № 3 та Акту прийому передачі до ТОВ «ФК «ЕЙС» перейшло право вимоги до відповідача в сумі 23905,26 грн.

На даний час відповідач продовжує ухилятися від виконання зобов`язань і заборгованість за договором не погашає, що є порушенням законних прав та інтересів ТОВ «ФК «ЕЙС», тому останні вимушені з даним позовом звернутися до суду в якому просять суд стягнути з відповідача ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за вказаним вище кредитним договором, витрати по сплаті судового збору в сумі 2662,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7000,00 грн.

Ухвалою суду від 12 лютого 2026 року відкрито спрощене позовне провадження з викликом сторін.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, однак в позовній заяві просив провести розгляд справи у його відсутності та в разі ухвалення заочного рішення по справі не заперечує.

В судове засідання відповідач ОСОБА_1 не з`явився, однак надав до суду заяву в якій просить провести розгляд справи без його участі.

02 березня 2026 року від відповідача ОСОБА_1 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просить відмовити у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості. Зокрема вказує на те, що позивачем не доведено відступлення права грошової вимоги за кредитним договором № 574854129 від 18 березня 2019 року до нових кредиторів. Зазначає, що розрахунки заборгованості за кредитним договором, які надані позивачем не відповідають вимогам закону. Також відповідач не погоджується з нарахованими позивачем відсотками за користування кредитом та вартістю наданих послуг адвоката та вважає, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами позовних вимог в зв`язку з чим просить відмовити у задоволені позову та застосувати строки позовної давності.

05 березня 2026 року до суду від представника позивача до суду надійшла відповідь на відзив, в якій він просить позов задовольнити в повному обсязі. Щодо неправомірності переходу прав вимоги за кредитним договором № 574854129 від 18 березня 2019 року до нових кредиторів зазначає, що перехід права вимоги за кредитним договором відбувалося на підставі додаткових угод до самих договорів відступлення права вимоги які укладалася раніше та передача прав вимоги здійснювалася не за самим договором, а за реєстрами які є додатками до нього. Щодо розрахунків заборгованості за кредитним договором позивач зазначає, що вони є належними та повними доказами заборгованості відповідача, яка стягується та узгоджуються з витягами всіх Реєстрів прав вимоги до договорів факторингу та з наданими платіжними дорученнями. Нарахування позивачем відсотками за користування кредитом здійснено в межах погоджених умов Кредитного договору з якими відповідач ознайомився при укладенні договору та зобов`язався їх виконувати. Стосовно відшкодування заявлених витрат на правову допомогу зазначає, що дані витрати підтверджені належними та допустимими доказами, які пілягають стягненню із відповідача.

17 березня 2026 року від відповідача ОСОБА_1 до суду надійло заперечення на відповідь на відзив, в якому він просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості. Заперечує сам факт переходу грошової вимоги за договорами факторингу до відповідача та вказує, що він є неналежним позивачем у даній справі. Крім того, відповідач не погоджується із нарахованими позивачем відсотками та пенею за договором та просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Згідно вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи по суті, суд приходить до наступного висновку з таких підстав.

Згідно ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до принципу диспозитивності цивільного судочинства (ст. 13 ЦПК України) суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показання свідків.

Згідно ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У відповідності до положень ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судом встановлено, що 18 березня 2019 року між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та відповідачем укладено Кредитний договір № 574854129 у формі електронного документа з використанням електронного підпису.(а.с.65-65).

Відповідач підписав Кредитний договір електронним підписом, створеним за допомогою одноразового персонального ідентифікатора 3А3В8РР2.

Відповідно до п. 1.1 договору, Кредитодавець зобов`язується надати Позичальникові кредит у сумі 4000,00 грн. без конкретної споживчої мети на умовах, передбачених договором, а Позичальник зобов`язується повернути Кредит, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки передбачені договором.

Відповідно п. 1.2 договору, кредит надається строком на 11 днів від дати отримання Кредиту позичальником.

23 квітня 2020 року ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» ініціювало переказ коштів згідно договору № 574854129 безготівковим зарахуванням на банківську карту відповідача № 5168-75ХХ-ХХХХ-6871 в сумі 4000,00 грн., що в свою чергу, свідчить доказом того, що Відповідач прийняв пропозицію кредитодавця- ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА». Отже, ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» виконало умови кредитного договору та надало відповідачу грошові кошти.

В подальшому відповідач збільшив суму кредиту до 6500,00 грн. на підставі укладених Додаткових угод до кредитного Договору № 574854129 від 13 березня 2019 року.

Із наявних у матеріалах справи платіжних доручень встановлено факт безготівкового зарахуванням кредитних коштів на банківську карту відповідача № НОМЕР_1 в сумі 4000,00 грн., 1000,00 грн. та 1500,00 грн.. згідно кредитного договору № 574854129 від 18 березня 2019 року.(а.с.47).

Як встановлено з матеріалів справи, а саме з виписки з особового рахунку відповідача за кредитним договором № 574854129 від 18 березня 2019 року відповідач взяті на себе зобов`язання належним чином не виконував, що призвело до утворення заборгованості станом на 26 грудня 2025 року у розмірі 23905,26 грн. з якої 6494,97 грн. заборгованість по тілу кредиту, 11305,25 грн. заборгованість по несплачених відсотках за користування кредитом та 6105,04 грн. заборгованість за штрафними санкціями.(а.с.74).

28 листопада 2018 року ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» (Фактор) уклали Договір факторингу № 28/1118-01 згідно умов якого ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» відступило право грошової вимоги до відповідача за Кредитним договором № 574854129 від 18 березня 2019 року.(а.с.25-31)

Первісний кредитор та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» на виконання договору факторингу підписали реєстр прав вимоги № 55 від 03 грудня 2019 року за яким від Первісного кредитора до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» відступлено право грошової вимоги до Боржника за Кредитним договором у розмірі зазначеному у Реєстрі прав вимоги. Враховуючи те, що Реєстр прав вимоги містить інформацію щодо великої кількості позичальників, із зазначенням персональних даних інших фізичних осіб, які не мають відношення до Боржника, позивачем надано Витяг з Реєстру прав вимог, що містить лише дані відповідача (інші відомості були приховані за допомогою технічних засобів з метою захисту від неправомірного розповсюдження персональних даних інших осіб). (Додаток № 12).

05 серпня 2020 року між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «ОНЛАЙН ФІНАНС» укладено договір факторингу № 05/0820-01.(а.с.21-24).

ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» на виконання договору факторингу 2 підписали реєстр прав вимоги № 11 від 31 серпня 2023 року за яким від ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» до ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» відступлено право грошової вимоги до відповідача за Кредитним договором у розмірі зазначеному у Реєстрі прав вимоги. Враховуючи те, що Реєстр прав вимоги містить інформацію щодо великої кількості позичальників, із зазначенням персональних даних інших фізичних осіб, які не мають відношення до Боржника, позивачем надано Витяг з Реєстру прав вимог, що містить лише дані відповідача (інші відомості були приховані за допомогою технічних засобів з метою захисту від неправомірного розповсюдження персональних даних інших осіб). (Додаток № 15).

11 липня 2025 року між ТОВ «ФК«ОНЛАЙН ФІНАНС» та Позивачем укладено договір факторингу № 11/07/25-Е відповідно до умов якого позивачу відступлено право вимоги до Відповідача за кредитним договором.(а.с.16-18).

Відповідно до Реєстру боржників № Б/Н від 14 липня 2025 року до договору Факторингу № 3 та Акту прийому передачі до ТОВ «ФК «ЕЙС» перейшло право вимоги до відповідача в сумі 23905,26 грн.

З розрахунків заборгованості відповідача за кредитним договором № 574854129 від 18 березня 2019 року встановлено, що відповідач належним чином умови кредитного договору не виконував в зв`язку з чим допустив утворення заборгованості у розмірі 23905,26 грн. з якої 6494,97 грн. заборгованість по тілу кредиту, 11305,25 грн. заборгованість по несплачених відсотках за користування кредитом та 6105,04 грн. заборгованість за штрафними санкціями.(а.с.76-78).

Як вбачається із позовної заяви позивач зменшив заявлені позовні вимоги та просить стягнути із відповідача заборгованості за кредитним договором № 574854129 від 18 березня 2019 року у розмірі 17800,22 грн. з якої 6494,97 грн. заборгованість по тілу кредиту та 11305,25 грн. заборгованість по несплачених відсотках за користування кредитом.

Крім того, судом оглянуто надані АТ КБ «ПРИВАТБАНК» письмові докази від 24 червня 2026 року № 20-1-0.0.0/7-260623/133415-БТ, з яких встановлено, що відповідачу ОСОБА_1 , банком було емітовано платіжну картку № НОМЕР_2 на яку за період з 18 березня 2019 року по 15 вересня 2019 року було зараховано грошові кошти з урахуванням збільшення кредитного ліміту у загальній сумі 6500,00 грн, що є належним доказом отримання та використання ним грошових коштів.(а.с.206).

На даний час відповідач продовжує ухилятись від виконання своїх зобов`язань і не погашає заборгованість за договором, що є порушенням законних прав та інтересів позивача.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.625 ЦПК України боржник, не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Згідно з ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст.1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до ч.ч.1, 3, 4, 7 ст.11 ЗУ «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію»).

Судом встановлено, що сторони узгодили розмір позики, грошову одиницю, в якій надано позику, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого договору, на таких умовах шляхом підписання договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Також, приписами ст. 12 цього Закону, передбачено поняття «підпис у сфері електронної комерції». Так, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Щодо заяви відповідача про застосування до позовних вимог позивача позовної давності, суд приходить до наступного.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України).

Для обчислення позовної давності застосовують загальні положення про обчислення строків, що містяться устаттях 252-255 ЦК України.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Згідно із частинами третьою та четвертою статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідач вказує на те, що позивач звернувся до суду 09 лютого 2026 року із пропуском строку позовної давності який сплинув 28 вересня 2022 року, що є підставою для відмови у задоволенні його позову.

Такі твердження відповідача суд визнає помилковими з огляду на наступне.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2»(із змінами і доповненнями) установлено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин. Строк дії карантину неодноразово продовжувався.

Запроваджено обмежувальні заходи щодо протидії поширенню коронавірусу COVID-19, які безпосередньо впливають на виконання державою своєї соціальної, економічної, правозахисної функцій, введено певні обмеження прав та свобод людини і громадянина.

Законом України від 17 березня 2020 року № 530-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» введення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, віднесено до форс-мажорних обставин (частина другастатті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати»).

Законом України від 30 березня 2020 року № 540-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням хвороби COVID-19» (далі - Закон № 540-ІХ), який набрав чинності 02 квітня 2020 року, продовжено позовну давність на період дії карантину.

Законом № 540-IX розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 12 такого змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257,258,362,559,681,728,786,1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».

У постановах Верховного Суду від 07 вересня 2022 року у справі № 679/1136/21 (провадження № 61-5238св22), від 20 квітня 2023 року у справі № 728/1765/21 (провадження № 61-6640св21), від 21 лютого 2024 року у справі № 201/5016/21 (провадження № 61-9107св22) зазначено, що «у пункті 12 розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у редакції Закону України від 30 березня 2020 року № 540-IX перелічені всі статті цього Кодексу, які визначають строки позовної давності. І всі ці строки продовжено для всіх суб`єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)».

Отже, пунктом 12 розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у редакції Закону України від 30 березня 2020 року № 540-IX продовжено позовну давність на строк дії карантину, який закінчив свою дію з 01 липня 2023 року відповідно допостанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».

Пунктом 19 розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, згідно із Законом України № 2120-IX від 15.03.2022, в редакції Закону № 3450-IX від 08.11.2023, у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позивач звернувся до суду із цим позовом в межах позовної давності.

Суд вважає, що позивачем доведено на підставі наданих належних доказів, що відповідачеві ОСОБА_1 , були надані кредитні кошти на підставі укладеного кретиного договору в загальному розмірі 6500,00 грн., шляхом перерахування їх на банківську картку позичальника, якими відповідач користувався, однак, допустив неналежне виконання своїх обов`язків, порушив умови договору щодо повернення кредитодавцеві суми позики та відсотків за користування нею, у зв`язку з чим утворилася заборгованість за договором № 574854129 від 18 березня 2019 року у розмірі 17800,22 грн. з якої 6494,97 грн. заборгованість по тілу кредиту та 11305,25 грн. заборгованість по несплачених відсотках за користування кредитом.

Тому суд вважає вимоги позивача про стягнення з відповідача ОСОБА_1 , заборгованості в загальній сумі 17800,22 грн. за кредитним договором обґрунтованими та такими, що засновані на законі, оскільки позичальник не виконував умови договору та має заборгованість, тому повинен відповідати за порушення взятих на себе зобов`язань. З цих підстав суд не приймає до уваги заперечення відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву та у заперечені на відповідь на відзив.

Також, на підтвердження витрат на правову допомогу позивачем надано, договір про надання правової допомоги № 20/08/25-01 від 20 серпня 2025 року, ордер про надання правової допомоги, додаткову угоду № 25770908560 до договору про надання правничої допомоги від 01 вересня 2025 року, акт прийому-передачі наданих послуг від 29 грудня 2025 року, де загальний розмір наданих послуг адвоката становить 7000 грн., та свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.

Частиною 2 ст. 141 ЦПК України встановлено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача, 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Частиною 4 ст. 137 ЦПК України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

З урахуванням складності даної справи, обсягу і складності виконаної адвокатом роботи, виходячи з конкретних обставин справи, суд вважає, що зазначена позивачем вартість та обсяг виконаної адвокатом роботи у розмірі 7000,00 грн., є завищеною та належним чином не обґрунтованою, що суперечить принципу пропорційності розподілу судових витрат.

Суд вирішуючи питання про розмір витрат на правову допомогу виходить з того, що заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим. Отже, відшкодовуються лише ті витрати, які мають розумний розмір.

При цьому, вартість послуг з надання професійної правничої допомоги у вказаній справі є очевидно завищеною та такою, що не відповідає складності виконаних адвокатом робіт.

Враховуючи викладене, з урахуванням складності справи, виконаної адвокатом роботи, керуючись принципами співмірності та розумності судових витрат, критерієм реальності адвокатських витрат, а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, заявленої у справі ціни позову та значення справи для сторін, суд вважає за необхідне зменшити їх розмір та стягнути з відповідача на користь позивача 5000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу, а отже вимоги позивача в цій частині підлягають частковому задоволенню.

Крім того, відповідно до ст. 141 ЦПК України, необхідно стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 2662,40 грн.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 12, 76-81, 141, 625 ЦПК України, ст. ст. 514, 526, 629, 1046, 1049, 1077, ЦК України, суд-

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 жителя АДРЕСА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ: 42986956 заборгованість за Кредитним договором № 574854129 від 18 березня 2019 року у розмірі 17800,22 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 жителя АДРЕСА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ: 42986956 судові витрати у розмірі 2662,40 грн. судового збору.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 жителя АДРЕСА_1 користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ: 42986956 понесені витрати на правову допомогу у розмірі 5000,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржене протягом 30 днів з дня його проголошення до Вінницького апеляційного суду.

Суддя: І. В. Скаковська

Повний текст рішення виготовлено 21 липня 2026 року.