Рішення № 138422725, 20.07.2026, Салтівський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Московський районний суд м. Харкова)

Справа № 643/5558/26

Провадження № 2/643/4990/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.07.2026 м. Харків

Салтівський районний суд міста Харкова в складі:

головуючого судді Пасічника О.М.,

за участю секретаря судового засідання Горєлової А.С.,

розглянувши в приміщенні суду в м. Харкові в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

встановив:

ТОВ «ФК «ПОЗИКА» звернулось до суду з позовом в обґрунтування якого зазначило, що 09.09.2021 між ТОВ «ФК «ІРБІС» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір № 14906072 в електронній формі, відповідно до якого відповідачу перераховані кредитні кошти на картковий рахунок в сумі 4300,00 грн. Відповідач зобов`язався повернути кредит та сплачувати плату за користування кредитом відповідно до умов цього Договору. Кредитодавець свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі, а саме надав відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк визначеними умовами Договору. Однак, відповідач не виконав належним чином умов кредитного договору, у зв`язку з чим утворилась заборгованість у розмірі 14620,00 грн, яка складається з заборгованості за тілом кредиту в розмірі 4300,00 грн, заборгованості за відсотками у розмірі 10320,00 грн.

01.09.2025 між ТОВ «ФК «ІРБІС» та ТОВ «ФК «ПОЗИКА» укладений Договір факторингу №01092025/1, згідно з яким відбулось відступлення права вимоги за Кредитним договором № 14906072 від 09.09.2021.

Позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором, сплачений при поданні позовної заяви судових збір та витрати на професійну правничу допомогу.

Ухвалою Салтівського районного суду міста Харкова від 26.03.2026 відкрито провадження у справі та призначено її розгляд у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

У наданий в ухвалі час від сторін не надійшло заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження чи клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін, відповідач відзив на позовну заяву не подав.

Згідно з ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Суд, дослідивши письмові докази, установив такі факти та відповідні ним правовідносини: 09.09.2021 між ТОВ «ФК «ІРБІС» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір № 14906072 в електронній формі, відповідно до якого відповідачу товариство надає кредит клієнту на картковий рахунок в сумі 4300,00 грн. Відповідач зобов`язався повернути кредит та сплачувати плату за користування кредитом відповідно до умов цього Договору.

Згідно з договором про надання фінансового кредиту, кредит наданий на таких умовах: строк кредитування 30 днів з 09.09.2021 по 09.10.2021(пільговий період), процентна ставка 2%, строк кредитування 60 днів з 10.10.2021 по 08.12.2021 (стандартний період), процентна ставка 3%, сума кредиту 4300,00 грн (а.с. 28-33).

Кредитодавець зазначає, що свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі, а саме надав відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк визначеними умовами Договору. Однак, відповідач не виконав належним чином умов кредитного договору, у зв`язку з чим утворилась заборгованість у розмірі 14620,00 грн, яка складається з заборгованості за тілом кредиту в розмірі 4300,00 грн, заборгованості за відсотками у розмірі 10320 грн.

01.09.2025 між ТОВ «ФК «ІРБІС» та ТОВ «ФК «ПОЗИКА» укладений Договір факторингу №01092025/1, згідно з яким відбулось відступлення права вимоги за Кредитним договором № 14906072 від 09.09.2021 (а.с. 34-37).

Положеннями ст.626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України).

Згідно із ст. 638 цього Кодексу, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст.639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами. Якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

За правилами ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.

За змістом ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до положень ст. 77-80 ЦПК України докази мають бути належними, допустимим, достовірними та достатніми.

Статтею 79 ЦПК України визначено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Згідно зі ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Судом установлено, що 09.09.2021 між ТОВ «ФК «ІРБІС» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір № 14906072 в електронній формі.

Водночас, матеріали справи не містять належних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження того, що кредитні кошти були отримані відповідачем ОСОБА_1 . Крім того, матеріали справи не містять первинних документів, які повинні бути складені під час надання коштів ОСОБА_1 .

У справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором, а саме надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором (постанова Верховного Суду від 30.11.2022 у справі № 334/3056/15).

Верховний Суд наголошує на тому, що на позивача покладено обов`язок довести належними та допустимими доказами наявність та розмір заборгованості, який підлягає стягненню з позичальника на користь банку (постанова Верховного Суду від 12.10.2023 у справі № 308/3956/15-ц).

Банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів за конкретним банківським рахунком, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором. Отже, наявний у матеріалах справи розрахунок кредитної заборгованості відповідача та виписки з його рахунків є належними доказами наявності заборгованості позичальника (постанова Верховного Суду від 25.01.2023 у справі № 209/3103/21).

Обов`язок доведення вказаної обставини, виходячи із засад змагальності та диспозитивності цивільного судочинства, покладається на позивача (ст. 12, 13, 81 ЦПК України, постанови Верховного Суду від 30.11.2022 у справі № 334/3056/15, від 12.10.2023 у справі № 308/3956/15-ц).

Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з вказаною нормою Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

У той же час розрахунок заборгованості не є документом первинного бухгалтерського обліку, а є одностороннім арифметичним розрахунком стягуваних сум, який відповідно повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку). Такий висновок щодо оцінки односторонніх документів банку кореспондує висновку Великої Палати Верховного Суду в постанові від 03.07.2019 у справі №342/180/17 та Верховного Суду України в постанові від 11.03.2015 № 6-16цс15.

Долучений до матеріалів страви лист ТОВ «Універсальні платіжні рішення» від 23.10.2025 №3152_251023163841 не містить інформації про перерахування коштів ТОВ «ФК «ІРБІС» на рахунок відповідача за договором № 14906072 від 09.09.2021.

В матеріалах справи відсутні докази того, що номер карти НОМЕР_1 належить ОСОБА_1 , а договір не містить інформації про номер маски карти на який мали б бути перераховані кредитні кошти.

Відтак позивачем не надано суду належних, достовірних та допустимих доказів на підтвердження обставин того, що на виконання умов кредитного договору № 14906072 від 09.09.2021 року, ТОВ «ФК «ІРБІС» перерахувало на картковий рахунок споживача ОСОБА_2 у ОСОБА_3 у кошти, а відтак, у зв`язку із відсутністю доказів надання кредиту у погоджений сторонами спосіб, у відповідача не виник обов`язок з його повернення.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом (ч. 7 ст. 81 ЦПК).

При цьому, за приписами ч. 4 ст. 12 ЦПК кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Таким чином, позивач Товариство з обмеженою відповідальністю ТОВ «Фінансова Компанія «ПОЗИКА» не надав суду доказів надання коштів відповідачу на виконання кредитного договору № 14906072 від 09.09.2021 року, а тому позовні вимоги ТОВ «Фінансова Компанія «ПОЗИКА» не підлягають задоволенню, як такі, що недоведені позивачем.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог позивача, судові витрати слід залишити за позивачем.

На підставі викладеного, керуючись ст.4, 12, 13, 28, 76-82, 247, 258-259, 263-265, 268, 272-273, 274-279, 352, 354-355 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його оголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його оголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Позика», код ЄДРПОУ 39493634, адреса: Київська область, м. Бровари, вул. Симона Петлюри, буд. 21/1.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 .

Суддя О.М. Пасічник