Ухвала суду № 138422425, 22.07.2026, Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області

Справа № 686/4427/25

Провадження № 1-кп/686/17/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2026 року м. Хмельницький

Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

з участю: секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_6 ,

обвинуваченого ОСОБА_7 ,

розглядаючи у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду кримінальне провадження №12024240000001337 про обвинувачення ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Гута Бушинська Тиврівського району Вінницької області, жителя АДРЕСА_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , українця, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, одруженого, маючого на утриманні малолітню та неповнолітню дітей, військовослужбовця, учасника бойових дій, раніше не судимого, за ст.348 КК України,

встановив:

У судовому засіданні прокурор звернувся до суду з клопотанням про продовження, у вказаному кримінальному провадженні, на 60 діб строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_7 , посилаючись, з-поміж іншого, й на те, що останній обвинувачується у вчиненні умисного особливо тяжкого злочину, за який законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 9 до 15 років або довічного позбавлення волі, а передбачені ст.177 КПК України ризики: переховування від суду; перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином; вчинення іншого кримінального правопорушення, на теперішній час продовжують існувати, більш м`які запобіжні заходи, ніж тримання під вартою, не в змозі запобігти вказаним ризикам, оскільки не гарантуватимуть постійного перебування обвинуваченого за місцем проживання, належної процесуальної поведінки ОСОБА_7 , перебування на волі якого може становити загрозу суспільним інтересам, життю та здоров`ю громадян. Обвинувачений ОСОБА_7 та його захисник ОСОБА_6 заперечили щодо задоволення заявленого прокурором клопотання, просили застосувати відносно обвинуваченого запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, з покладенням обов`язку носіння електронного засобу контролю.

Заслухавши учасників судового провадження, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про те, що наявні підстави для задоволення поданого прокурором клопотання з огляду на таке.

Відповідно до ч.3 ст.331 КПК України за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Відповідно до ч.1 ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Частиною 2 ст.177 КПК України передбачено, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Відповідно до ч.2 ст.131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є запобіжні заходи.

Частиною 1 ст.183 КПК України визначено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років (п.4 ч.2 ст.183 КПК України).

Відповідно до ч.1 ст.194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

На думку суду, наведені у клопотанні прокурора підстави для продовження строку дії застосованого відносно обвинуваченого ОСОБА_7 запобіжного заходу, у виді тримання під вартою, є обґрунтованими. Підстав для зміни обвинуваченому міри запобіжного заходу на інший, більш м`який запобіжний захід, на цей час суд не вбачає.

Так, ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 28.05.2026 р. дію застосованого під час досудового розслідування відносно ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою було продовжено судом до 26.07.2026 р. включно. До спливу цього строку судове провадження завершити не представляється можливим, у тому числі з урахуванням обсягу пред`явленого ОСОБА_7 обвинувачення, проведених у кримінальному провадженні процесуальних (слідчих) дій, а також у зв`язку з заявленим обвинуваченим, підтриманим захисником, клопотанням про відкладення судового засідання.

Суд ураховує, що ризики, наявність яких була доведена прокурором у суді при застосуванні відносно обвинуваченого ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, а також при продовженнях строку тримання його під вартою, істотно не зменшились. ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні умисного особливо тяжкого злочину, передбаченого ст.348 КК України (замах на вбивство працівників правоохоронного органу у зв`язку із виконанням цими працівниками службових обов`язків), який, за своїм характером, становить особливу суспільну небезпеку та за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від дев`яти до п`ятнадцяти років або довічне позбавлення волі, у справі не завершено перевірку доказами обставин, встановлених під час кримінального провадження, а відтак ОСОБА_7 , усвідомлюючи суворість покарання, яке йому може загрожувати у разі засудження, зможе переховуватись від суду та перешкоджати кримінальному провадженню, а з огляду на відомості про його особу, характер та обставини кримінального правопорушення, у вчиненні якого він обвинувачується, існує ризик того, що ОСОБА_7 може вчинити інше кримінальне правопорушення.

Суд зважає на те, що ризики, які дають достатні підстави вважати, що обвинувачений може здійснити спроби протидії кримінальному провадженню у вищевказаних формах, що передбачені частиною 1 статті 177 КПК України, вважаються наявними за умови встановлення небезпідставної можливості здійснення обвинуваченим зазначених дій. При цьому чинний кримінальний процесуальний закон не вимагає доказів того, що обвинувачений обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Наведене свідчить про неможливість запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, шляхом застосування інших, більш м`яких, запобіжних заходів та що такі заходи не забезпечать належної процесуальної поведінки обвинуваченого та виконання ОСОБА_7 процесуальних рішень по справі.

Аналізуючи особу обвинуваченого, суд також враховує, що ОСОБА_7 є військовослужбовцем та вважається раніше не судимою особою, у місці попереднього ув`язнення працює, має постійне місце проживання, родину, зокрема дружину та двоє дітей, окрім того, зі слів обвинуваченого, він має статус учасника бойових дій. Однак, ці обставини не є достатніми підставами для відмови у задоволенні клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого, а також не є такими, що б давали можливість скасувати або змінити запобіжний захід на інший, більш м`який запобіжний захід, зокрема й у вигляді застави, особистої поруки, особистого зобов`язання чи домашнього арешту, з покладенням обов`язку носіння електронного засобу контролю, про який клопотав захисник. Окрім того, вказані обставини не були стримуючими від вчинення дій, що стали підставою для обвинувачення ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення. Відсутні й відомості щодо інших обставин, які б переважили вищеозначені, заявлені прокурором, ризики, передбачені ч.1 ст.177 КПК України. Більш того, стороною захисту не наведено переконливих аргументів того, що зменшились вказані ризики.

Так, особисте зобов`язання не підлягає до застосування з огляду на тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_7 , та наявність реальних сумнівів того, що він виконуватиме покладені на нього обов`язки. Особиста порука не підлягає застосуванню, оскільки будь-яких клопотань від осіб, яких би суд міг вважати такими, що заслуговують на довіру, про те, що вони поручаються за виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків, до суду не надходило. Запобіжний захід у виді домашнього арешту, навіть з покладенням обов`язку носіння електронного засобу контролю, про який клопотали як сам обвинувачений, так і його захисник, теж не підлягає застосуванню, з огляду на те, що такий захід забезпечення кримінального провадження не унеможливить запобіганню вищевказаних ризиків, оскільки ОСОБА_7 не перебуватиме під цілодобовим наглядом правоохоронних органів, зможе переховуватись від суду, перешкоджаючи кримінальному провадженню, чи вчинити інше кримінальне правопорушення. Застосування застави, як основного запобіжного заходу, на даній стадії судового розгляду, теж неможливе, оскільки при застосуванні такого запобіжного заходу, можливість його виконання відтермінована у часі, за який обвинувачений, не ризикуючи втратити заставу, матиме можливість переховуватись від суду, перешкоджаючи кримінальному провадженню, або ж вчинити інше кримінальне правопорушення.

Даних, які б перешкоджали триманню ОСОБА_7 під вартою, на даний час, не встановлено.

За наведених обставин, судом відхиляються, зазначені стороною захисту аргументи про те, що на сьогоднішній день відсутні ризики, які передбачені ст.177 КПК України та про які зазначено у клопотанні прокурора, оскільки ОСОБА_7 доступу до зброї зараз не має, він не перешкоджав кримінальному провадженню, не має намірів ухилятися від суду та вчиняти інше кримінальне правопорушення, а також щодо можливості застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту, з покладенням обов`язку носіння електронного засобу контролю. До того ж, саме для запобігання вказаним ризикам і був застосований ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який, у зв`язку із цим, слід вважати дієвим заходом.

Обставина, на яку послався обвинувачений під час вирішення заявленого прокурором клопотання, зокрема й на те, що ОСОБА_7 бажає перебувати вдома, поруч із дітьми та дружиною, які потребують допомоги у господарських справах, не є визначальною і такою, що б давали можливість змінити застосований відносно обвинуваченого запобіжний захід на інший, більш м`який запобіжний захід, зокрема у вигляді домашнього арешту, який, навіть з покладенням додаткового обов`язку у вигляді носіння електронного засобу контролю, не зможе запобігти передбаченим ч.1 ст.177 КПК України ризикам, наявність яких у судовому засіданні була доведена прокурором. До того ж, стороною захисту й не зазначалось, що дружина ОСОБА_7 позбавлена можливості господарювати без допомоги обвинуваченого, який до затримання проходив військову службу.

Продовжуючи строк тримання під вартою, суд також враховує, що своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.

При вирішенні питання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою враховуються і вимоги дотримання розумного строку як застосування такого запобіжного заходу, так і продовження його дії. Продовження тримання під вартою може бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості (п. 79 рішення ЄСПЛ у справі «Харченко проти України»).

Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів». У справі «Летельє проти Франції» вказано, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.

Суд зауважує, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні вищевказаного особливо тяжкого злочину, а тому, з урахуванням ризиків, строку розгляду кримінального провадження, продовження дії застосованого запобіжного заходу є виправданим.

Разом з тим, із урахуванням усіх обставин справи, суд вважає за можливе зменшити обвинуваченому ОСОБА_7 заставу, як альтернативу застосованому запобіжному заходу у вигляді тримання під вартою, з огляду на таке.

У ч.4 ст.183 КПК України визначено, з-поміж іншого, й те, що суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.

Однак, в аспекті визначення застави, згідно зі вказаними положеннями кримінального процесуального закону, суд наділений дискреційними повноваженнями, а відтак має можливість самостійно визначати доцільність застосування положень ч.4 ст. 183 КПК України.

Відповідно до ч.4 ст.182 КПК України, розмір застави визначається судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Згідно з п.3 ч.5 ст.182 КПК України, щодо особи, обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, розмір застави визначається у межах від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У конкретному випадку, з огляду на обставини кримінального правопорушення, інкримінованого обвинуваченому ОСОБА_7 , тривалість перебування його під вартою та факту того, що сума застави, яка була визначена ухвалою суду від 28.05.2026 р. у розмірі 220 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 732160 грн., обвинуваченим протягом тривалого часу внесена не була, що свідчить про її непомірність для останнього, суд вважає, що розмір застави необхідно зменшити до 210 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який на цьому етапі кримінального провадження, буде достатньою мірою гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків та запобігання спробам вчинити дії, які передбачені ст. 177 КПК України.

У разі внесення застави в розмірі 210 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 698880 грн., обвинувачений ОСОБА_7 буде зобов`язаний прибувати до суду за першою вимогою, а також на нього, строком на два місяці з дня внесення застави, будуть покладені наступні обов`язки: не відлучатись з населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання; утриматись від спілкування з потерпілими та свідками у даному кримінальному провадженні з приводу обставин кримінального провадження; носити електронний засіб контролю; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України та в`їзд в Україну, у разі їх наявності.

Застава, визначена не у максимальному розмірі, з передбаченого ч.5 ст.182 КПК України, - 210 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, на думку суду, не є завідомо непомірною для ОСОБА_7 та близьких йому осіб, зокрема, отримує заробітну плату сам обвинувачений, наявні доходи в його дружини, що здійснює догляд за бабою, котра має соціальне забезпечення, у кумів обвинуваченого, які на даний час виконують обов`язки військової служби, також наявне грошове забезпечення, крім того, виходячи з практики Європейського суду з прав людини, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втратити заставу, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні. Розмір застави повинен визначатися виходячи з особи обвинуваченого, його майнового стану і його відносин з особами, які надають забезпечення, іншими словами, враховувати той факт, чи буде втрата забезпечення чи дії проти поручителів, у випадку неявки обвинуваченого в суд, достатнім стримуючим фактором для обвинуваченого, щоб не здійснити втечу. На даний час відсутні належні правові підстави для визначення застави, як альтернативи запобіжному заходу у виді тримання під вартою, у меншому розмірі, ніж той, що визначений судом.

Такий розмір застави, на думку суду, є справедливим, здатним забезпечити високі стандарти охорони загально-суспільних прав та інтересів у даному кримінальному провадженні та не порушує права обвинуваченого ОСОБА_7 .

Керуючись ст.ст. 177, 178, 182, 183, 194, 196, 197, 331, 350, 392 КПК України, суд -

постановив:

Клопотання прокурора задовольнити.

Строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , продовжити до 19 вересня 2026 року включно.

Визначити заставу в розмірі 210 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 698880 гривень, в разі внесення якої, покласти на обвинуваченого ОСОБА_7 зобов`язання прибувати до суду за першою вимогою, а також на нього слід покласти, строком на два місяці з дня внесення застави, наступні обов`язки:

- не відлучатись з населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу суду;

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання;

- утриматись від спілкування з потерпілими та свідками у даному кримінальному провадженні з приводу обставин кримінального провадження;

- носити електронний засіб контролю;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України та в`їзд в Україну, у разі їх наявності.

У разі невиконання даних обов`язків, застава звертається в дохід держави.

Ухвала підлягає негайному виконанню та може бути оскаржена до Хмельницького апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення, а обвинуваченим - в той же строк з моменту вручення йому копії ухвали.

Головуючий суддя

Судді