Рішення № 138422279, 23.07.2026, Старокостянтинівський районний суд Хмельницької області

Справа № 683/1546/26

2/683/1331/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 липня 2026 року м. Старокостянтинів

Старокостянтинівський районний суд Хмельницької області

в складі: головуючої судді Сагайдак І.М.

секретаря Повзун С.В.

розглянувши у судовому засіданні в місті Старокостянтинів цивільну справу №683/1546/26, 2/683/1331/2026 за позовом ОСОБА_1 до Старокостянтинівської міської ради Хмельницької області, з участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_2 про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування,

в с т а н о в и в:

У травні 2026 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Старокостянтинівської міської ради Хмельницької області, третя особа ОСОБА_2 , про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, вказує, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Малі Мацевичі Старокостянтинівської ОТГ помер ОСОБА_3 .

До складу спадщини після смерті ОСОБА_3 увійшла земельна ділянка площею 3,66 га, яка належала йому на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії Р1 №754745, а також житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, розташований по АДРЕСА_1 .

За життя ОСОБА_3 склав заповіт, згідно якого земельну ділянку площею 3,66 га заповів для позивачки, а житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами для ОСОБА_2 .

Позивачка вказує, що вона єдина прийняла спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_3 , оскільки ОСОБА_2 із заявою про прийняття спадщини до нотаріуса не звертався.

Проте, їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, оскільки згідно з роз`ясненням нотаріуса, ОСОБА_3 заповів їй земельну ділянку згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серії П1 №754745, тоді як фактично він був власником земельної ділянки на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії Р1 №754745.

Позивачка вважає, що у заповіті було допущено технічну помилку щодо серії державного акта і зазначено «П1» замість вірного «Р1», оскільки іншої земельної ділянки за життя у ОСОБА_3 не було.

Оскільки нотаріус відмовила їй в оформлені спадкових прав за заповітом, тому просить захистити її право на спадщину в судовому порядку та визнати за нею в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3 право власності на земельну ділянку площею 3,6634 га, кадастровий номер 6824281000:05:008:0449, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Старокостянтинівської територіальної громади Хмельницького району Хмельницької області.

Ухвалою Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 18 травня 2026 року у даній справі відкрито провадження та призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 18 червня 2026 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

У судове засідання представник позивачки ОСОБА_1 адвокат Козак І.О. подав заяву про розгляд справи у його та позивачки відсутності, просить позов задовольнити.

Відповідач Старокостянтинівська міська рада Хмельницької області, яка належним чином повідомлена про час і місце розгляду справи, подала заяву про розгляд справи у відсутності представника, при вирішенні спору покладається на розсуд суду, у визначений судом строк відзив на позов не подавала.

Третя особа ОСОБА_2 , який належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, до суду не з`явився, причини неявки суду не повідомив, у визначений судом строк письмових пояснень по справі не подавав.

Оскільки сторони в судове засідання не з`явились, у відповідності до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши надані докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 на праві власності належала земельна ділянка площею 3,6634 га, кадастровий номер 6824281000:05:008:0449, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Старокостянтинівської територіальної громади Хмельницького району Хмельницької області, на підставі Державного акта на право приватної власності на землю серії Р1 №754745, виданого 23 липня 2002 року Великомацевицькою сільською радою народних депутатів Старокостянтинівського району Хмельницької області.

Вказаний Державний акт на право приватної власності на землю серії Р1 №754745 зареєстрований у Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №237.

Відомості про реєстрацію права власності на цю земельну ділянку за ОСОБА_3 містяться також у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису про право власності 1945560, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 121868468242, дата державної реєстрації 30 липня 2013 року.

Крім того, за даними Державного земельного кадастру (номер витягу НВ-9987302422025 від 25.11.2025) земельна ділянка площею 3,6634 га, кадастровий номер 6824281000:05:008:0449, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва належить на праві власності ОСОБА_3 , підставою виникнення права є Державний акт серії Р1 №754745, виданий 23 липня 2002 року Великомацевицькою сільською радою народних депутатів Старокостянтинівського району Хмельницької області.

25 вересня 2017 року ОСОБА_3 склав заповіт такого змісту: «Я, ОСОБА_3 , податковий номер НОМЕР_1 , що народився в селі Малі Мацевичі Старокостянтинівського району Хмельницької області ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживаю по АДРЕСА_1 на випадок моєї смерті роблю таке розпорядження: - Житловий будинок з надвірними спорудами за адресою АДРЕСА_1 заповідаю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; - Земельну ділянку розміром 3,66 га згідно державного акта на право власності на земельну ділянку серія П1 №754745 заповідаю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ».

Вказаний заповіт посвідчений 25 вересня 2017 року секретарем Великомацевицької сільської ради Старокостянтинівського району Хмельницької області Кравчук О.С., зареєстрований в реєстрі під №143 та 18 жовтня 2017 року зареєстрований у Спадковому реєстрі (заповіти/спадкові договори) за №61401965 і значиться як чинний.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер.

Після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина, до складу якої увійшла земельна ділянка площею 3,6634 га, кадастровий номер 6824281000:05:008:0449, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Старокостянтинівської територіальної громади Хмельницького району Хмельницької області, яка належала спадкодавцю на підставі Державного акта на право приватної власності на землю серії Р1 №754745, виданого 23 липня 2002 року Великомацевицькою сільською радою народних депутатів Старокостянтинівського району Хмельницької області.

На день смерті ОСОБА_3 був зареєстрований та проживав один за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою відділу з питань реєстрації місця проживання виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради Хмельницької області №2526/03-38/2025 від 12 серпня 2025 року.

20 серпня 2025 року за заявою ОСОБА_1 про прийняття спадщини за заповітом Старокостянтинівською державною нотаріальною конторою Хмельницької області заведено спадкову справу №460/2025 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 .

Інші спадкоємці із заявами про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 , у тому числі і спадкоємець за заповітом ОСОБА_4 , до нотаріуса не звертались.

05 травня 2026 року державний нотаріус Старокостянтинівської державної нотаріальної контори Заворотна Т.В. надала ОСОБА_1 письмове роз`яснення, в якому зазначила, що згідно поданого нею заповіту від 25 вересня 2017 року, зареєстрованого у реєстрі за №143, предметом спадкування зазначено земельну ділянку розміром 3,66 га згідно державного акта на право власності на земельну ділянку серії П1 №754745, тоді як для оформлення спадщини надано державний акт на право приватної власності на землю серії Р1 №754745.

Зазначені обставини підтверджуються письмовими доказами, що містяться в матеріалах справи.

Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 ЦК України).

Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Спірні правовідносини стосуються захисту спадкових прав позивачки, як спадкоємиці за заповітом, пов`язаних із наявністю заповіту, складеного на її ім`я.

Відповідно до статті 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно частини 1 статті 1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті (стаття 1233 ЦК України).

В Україні діє принцип свободи заповіту. Він означає, що заповідач має право заповідати належне йому майно будь-якій особі.

Також заповідач має право на призначення спадкоємців, тобто заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин.

Згідно зі статтею 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261 - 1265 ЦК України. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Відповідно до статті 1236 ЦК України заповідач має право охопити заповітом права та обов`язки, які йому належать на момент складення заповіту, а також ті права та обов`язки, які можуть йому належати у майбутньому. Заповідач має право скласти заповіт щодо усієї спадщини або її частини. Якщо заповідач розподілив між спадкоємцями у заповіті лише свої права, до спадкоємців, яких він призначив, переходить та частина його обов`язків, що є пропорційною до одержаних ними прав. Чинність заповіту щодо складу спадщини встановлюється на момент відкриття спадщини.

Згідно зі статтею 1256 ЦК України тлумачення заповіту може бути здійснене після відкриття спадщини самими спадкоємцями. У разі спору між спадкоємцями тлумачення заповіту здійснюється судом відповідно до статті 213 ЦК України.

Відповідно до частини другої статті 1256 ЦК України суд розглядає справу про тлумачення заповіту за наявності таких умов: 1) зміст заповіту містить суперечності, неточності, що ускладнюють розуміння останньої волі заповідача; 2) наявність спору між спадкоємцями щодо тлумачення заповіту - спадкоємці мають різне уявлення про волевиявлення заповідача. За відсутності спору тлумачення заповіту здійснюється самими спадкоємцями на підставі частини першої статті 1256 ЦК України.

Судом встановлено, що сторони не здійснюють тлумачення заповіту на підставі частини першої статті 1256 ЦК України, тому таке тлумачення здійснюється судом.

Тлумачення заповіту судом не повинно змінювати волі заповідача, тобто підміняти собою сам заповіт. Суд не може брати на себе права власника щодо розпоряджання його майном на випадок смерті. Тлумачення заповіту є лише інструментом з`ясування волі заповідача після його смерті. Отже, суд, здійснюючи тлумачення заповіту, не повинен виходити за межі цього процесу та змінювати (доповнювати) зміст заповіту, що може спотворити волю заповідача.

Неточне відтворення в заповіті власної волі заповідача щодо долі спадщини може бути зумовлене, перш за все, неоднаковим використанням у ньому слів, понять і термінів, які є загальноприйнятими у сфері речових, зобов`язальних, спадкових відносин тощо. Цьому також можуть сприяти й певні неузгодженості між змістом окремих частин заповіту і змістом заповіту в цілому, що ускладнюють розуміння волі заповідача стосовно долі спадщини.

При цьому частина друга статті 213 ЦК України не допускає, щоб при тлумаченні правочину здійснювався пошук волі учасника правочину, який не знайшов відображення у тексті самого правочину при тлумаченні заповіту, не допускається і внесення змін у зміст заповіту.

Згідно зі статтею 213 ЦК України зміст правочину може бути витлумачений стороною (сторонами). На вимогу однієї або обох сторін суд може постановити рішення про тлумачення змісту правочину. При тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів. Якщо буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає змоги з`ясувати зміст окремих частин правочину, їхній зміст встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін. Якщо за правилами, встановленими частиною третьою цієї статті, немає можливості визначити справжню волю особи, яка вчинила правочин, до уваги беруться мета правочину, зміст попередніх переговорів, усталена практика відносин між сторонами, звичаї ділового обороту, подальша поведінка сторін, текст типового договору та інші обставини, що мають істотне значення.

Аналогічні за змістом висновки містяться у постановах Верховного Суду від 16 грудня 2020 року у справі №467/356/19, від 30 вересня 2022 року у справі №165/3014/20.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в постанові від 18 квітня 2018 року у справі № 753/11000/14-ц зазначив, що в частинах третій та четвертій статті 213 ЦК України визначаються загальні способи, що застосовуватимуться при тлумаченні, які втілюються в трьох рівнях тлумачення.

Перший рівень тлумачення здійснюється за допомогою однакових для всього змісту правочину значень слів і понять, а також загальноприйнятих у відповідній сфері відносин значень термінів.

Другим рівнем тлумачення (у разі якщо за першого підходу не вдалося витлумачити зміст правочину) є порівняння різних частин правочину як між собою, так і зі змістом правочину в цілому, а також з намірами сторін, які вони виражали при вчиненні правочину, та з чого вони виходили при його виконанні.

Третім рівнем тлумачення (при безрезультативності перших двох) є врахування: (а) мети правочину, (б) змісту попередніх переговорів, (в) усталеної практики відносин між сторонами (якщо сторони перебували раніше в правовідносинах між собою), (г) звичаїв ділового обороту; (ґ) подальшої поведінки сторін; (д) тексту типового договору; (е) інших обставин, що мають істотне значення.

З огляду на викладене тлумаченню підлягає правочин або його частина у способи, встановлені статтею 213 ЦК України, тобто тлумаченням правочину є встановлення його змісту відповідно до волевиявлення сторін при його укладенні, усунення неясностей та суперечностей у трактуванні його положень. Пріоритет надається тому, що написано в правочині, тобто буквальному тлумаченню слів та термінів. При тлумаченні правочину, у тому числі заповіту, спершу береться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів, тобто здійснюється буквальне тлумачення правочину. І лише коли буквальне тлумачення не дало змоги витлумачити зміст правочину, необхідно вдаватися до порівняння частини правочину, намірів тощо. Тобто правила тлумачення правочину визначені законом за принципом концентричних кіл: за неможливості витлумачити зміст правочину шляхом використання вузького кола засобів (буквальне тлумачення) залучаються інші засоби.

У постановах Верховного Суду від 23 лютого 2022 року у справі №474/454/18, від 01 травня 2024 року у справі №501/4300/19 зазначено, що «тлумачення заповіту може здійснюватися як при розгляді власне позовної вимоги про тлумачення змісту заповіту, так і, зокрема, при розгляді позовної вимоги про визначення додаткового строку для прийняття спадщини; з урахуванням того, що зміст заповіту може містити розпорядження про призначення спадкоємця (спадкоємців) і/або визначення спадкового майна (спадщини), то і тлумачення змісту заповіту може здійснюватися щодо таких розпоряджень заповідача».

Отже, тлумачення заповіту може здійснюватися як при розгляді справи з такими позовними вимогами, так і при розгляді справ щодо спадкування без заявлення таких позовних вимог, що не буде виходом судами за межі позовних вимог.

Таким чином, оскільки до предмету доказування по цій справі відноситься визначення спадкової маси при спадкуванні за заповітом, що, серед іншого, вимагає з`ясування обсягу майна, спадкування якого відбувалося за заповітом, то суд вважає за необхідне розтлумачити заповіт та визначити спадкову масу.

Відповідно до статей 1216, 1218, 1219 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, за винятком тих, котрі нерозривно пов`язані з особою спадкодавця.

Відповідно до статей 177, 181, 182 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки. Право власності на земельні ділянки як нерухому річ підлягає державній реєстрації.

Згідно зі статтею 81 ЗК України, в редакції чинній станом на 23 липня 2002 року (дата видачі державного акта), право власності на земельну ділянку громадяни набувають на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю) тощо.

Відповідно до частини першої статті 126 ЗК України, у вищезазначеній редакції, право власності на земельну ділянку посвідчується державними актами.

Таким чином, право власності на земельну ділянку виникає на підставі правопороджуючих фактів (правочинів, адміністративних актів тощо), а посвідчується таке право державними актами. Як наслідок, до спадщини входять не документи, що посвідчують право, зокрема державні акти про право власності на земельну ділянку, а права на саму земельну ділянку як об`єкт цивільних прав.

За своїм змістом намір (волевиявлення) ОСОБА_3 був спрямований на те, щоб залишити позивачці ОСОБА_1 у спадок земельну ділянку площею 3,6634 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, на яку у нього на момент складання заповіту

було право, посвідчене Державним актом на право приватної власності на землю серії Р1 №754745.

Іншої земельної ділянки у власності ОСОБА_3 на момент посвідчення заповіту не було.

За таких обставин суд дійшов висновку, що зміст заповіту, складеного заповідачем ОСОБА_3 25 вересня 2017 року на користь ОСОБА_1 , посвідченого секретарем Великомацевицької сільської ради Старокостянтинівського району Хмельницької області КравчукО.С., зареєстрований в реєстрі під №143 та 18 жовтня 2017 року зареєстрований у Спадковому реєстрі (заповіти/спадкові договори) за №61401965, є таким, що містить особисте розпорядження спадкодавця, згідно з яким ОСОБА_3 заповів ОСОБА_1 саме земельну ділянку площею 3,6634 га, кадастровий номер 6824281000:05:008:0449, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Старокостянтинівської територіальної громади Хмельницького району Хмельницької області, яка належала спадкодавцю на підставі Державного акта на право приватної власності на землю серії Р1 №754745, виданого 23 липня 2002 року Великомацевицькою сільською радою народних депутатів Старокостянтинівського району Хмельницької області.

Отже, предметом спадкування ОСОБА_1 за заповітом від 25 вересня 2017 року є вищезазначена земельна ділянка.

Таким чином, позов ОСОБА_1 є законним та обґрунтованим, підтверджується належними та допустимими доказами та підлягає задоволенню, в зв`язку із чим за позивачкою слід визнати в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3 право власності на вищезазначену земельну ділянку.

Керуючись ст.ст.12, 13, 81, 141, 260-263 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на земельну ділянку площею 3,6634 га, кадастровий номер 6824281000:05:008:0449, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Старокостянтинівської територіальної громади Хмельницького району Хмельницької області, яка належала ОСОБА_3 на підставі Державного акта на право приватної власності на землю серії Р1 №754745, виданого 23 липня 2002 року Великомацевицькою сільською радою народних депутатів Старокостянтинівського району Хмельницької області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

Відповідач: Старокостянтинівська міська рада Хмельницької області, місце знаходження: вул. Острозького,41, м. Старокостянтинів, Хмельницька область, 31100, код ЄДРПОУ 36027760.

Третя особа: ОСОБА_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .

Текст рішення складено 23 липня 2026 року.

Суддя: