Рішення № 138422144, 22.07.2026, Підволочиський районний суд Тернопільської області

Справа № 604/589/26

Провадження № 2/604/485/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2026 року селище Підволочиськ

Підволочиський районний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді Сіянко В.М.,

за участю секретаря Феньо О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження при заочному розгляді в залі суду в селищі Підволочиськ цивільну справу за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В :

25 травня 2026 року позивач ТОВ «ФК» «Кредит-Капітал» через систему «Електронний суд» звернулось до Підволочиського районного суду Тернопільської області з позовною заявою про стягнення заборгованості з ОСОБА_2 у загальному розмірі 17340грн.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що 17 лютого 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання фінансового кредиту №37669-02/2025, в електронній формі з дотриманням ст. 11,12 Закону України "Про електронну комерцію". Відповідно до умов кредитного договору, товариство взяло на себе зобов`язання надати відповідачці кредит на наступних умовах: - сума кредиту 8500 грн.; - строк користування кредитними коштами 120 днів; з 17.02.2025 по 16.06.2025. За твердженням позивача ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» свої зобов`язання за договором виконало, надавши відповідачці кредитні кошти, в свою чергу відповідачка свої зобов`язання за договором не виконала, внаслідок чого утворилася заборгованість в розмірі 17340 грн., яка складається з 8500,00грн. заборгованості за тілом кредиту, 4590грн. заборгованості за процентами; 4250,00грн заборгованості за штрафом.

Крім того, зазначає, що 19.06.2025 року між ТОВ "Стар Файненс Груп" та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал», було укладено Договір факторингу №19062025, згідно умов якого, ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» набуло статусу Нового Кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВ "Стар Файненс Груп", включно і до ОСОБА_1 за кредитним договором №37669-02/2025 від 17.02.2025 року.

Відповідачкана користь нового кредитора ТОВ «ФК» «Кредит-Капітал» жодних платежів станом на 25.05.2026 року (дата звернення з позовом до суду) не здійснила. Оскільки, відповідачка добровільно не сплатила суму боргу за кредитом, позивач просив стягнути з ОСОБА_2 на свою користь заборгованість за Договір про надання фінансового кредиту №37669-02/2025 від 17.02.2025 в загальному розмірі 17340,00 грн, а також в порядку розподілу судових витрат стягнути судовий збір у розмірі 2662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8000,00 грн.

Ухвалою від 26 травня 2026 року відкрито провадження у даній справі, розгляд справи визначено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

13 липня 2026 року відповідачкою через систему « Електронний суд» подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого ОСОБА_2 позовні вимоги визнає частково, не заперечує щодо отримання кредитних коштів у розмірі 8500грн, однак не визнає розмір нарахованих позивачем відсотків за користування кредитом, а також просить відмовити позивачу задоволенні позовної вимоги в частині стягнення штрафу у розмірі 4250,00грн. Одночасно, просить суд, відмовити позивачу у стягненні 8 000 грн витрат на професійну правничу допомогу або істотно їх зменшити.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, попередньо подав заяву в якій просив розглядати справу за відсутності представника банку, проти ухвалення по справі заочного рішення не заперечував.

Відповідачка у судове засідання повторно не з`явився, з невідомих для суду причин, про час і місце судового засідання була повідомлена завчасно та належним чином, до суду повернулись поштові відправлення направлення за місцем реєстрації ОСОБА_2 з відміткою Укрпошти про отримання поштового відправлення адресатом.

Згідно ч.3 ст. 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

Підстав для відкладення розгляду справи, передбачених ст.223 ЦПК України не вбачається.

Враховуючи строки розгляду справи, баланс інтересів сторін у якнайскорішому розгляді справи, усвідомленість її учасників про розгляд справи, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, суд вважає можливим розглянути справу за відсутності належним чином повідомлених про дату і час судового засідання учасників справи.

Дослідивши матеріали справи суд дійшов до наступного висновку.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 17 лютого2025 року між Товариством обмеженою відповідальністю "Стар Файненс Груп" ( надалі Товариство) та ОСОБА_1 ,( надалі Клієнт або відповідач) укладено Договір про надання фінансового кредиту № 37669-02/2025 (надалі-Кредитний договір N 37669-02/2025) у вигляді електронного договору у розумінні Закону України «Про електронну комерцію». Зазначений договір укладено в електронній формі та підписано зі сторони Клієнта за допомогою використання одноразового ідентифікатора Клієнта Y759.

Також матеріали справи свідчать, що 17 лютого 2025 року ОСОБА_1 , заповнила Заявку-анкету Клієнта на отримання фінансового кредиту, в якій зазначила свої особисті дані: прізвище, ім`я, по батькові, ідентифікаційний номер, рік народження, номер мобільного телефона, паспортні дані, домашню адресу, щомісячний дохід, номер картки отримувача. Зазначена анкета підписана електронним підписом відповідача W561.

Відповідно до п. 1.1. Кредитного договору відповідачка отримала кредит у розмірі 8500,00 гривень.

Сторонами договору погоджено п. 1.2. Кредитного договору, що кредит надається строком на 120 днів, а датою надання кредиту є 17.02.2025 року. Дата погашення кредиту 16.06.2025 року.

Згідно п.1.4 кредитного договору, за користування кредитом Товариством нараховуються проценти в розмірі 0.90% в день на залишок заборгованості, що є платою за користування кредитом та комісія за видачу кредиту в сумі 800,00грн ( що складає 10.00% від суми кредиту). Тип процентної ставки: фіксована. Тип комісії одноразова комісія (нараховується одноразово при видачі Кредиту в дату видачі Кредиту, якщо умови цього Договору передбачають сплату комісії за видачу Кредиту). Орієнтовна реальна річна процентна ставка за кредитом на дату укладення цього Договору складає 2572,74%. Орієнтовна загальна вартість кредиту станом на дату укладення цього Договору складає 18530.00 грн. Загальні витрати по кредиту складають 10030.00 грн.

Відповідно до п. 1.6 Кредитного договору, кредит надається клієнту в безготівковій формі у національній валюті на рахунок клієнта включаючи використання реквізитів платіжної картки N 5168 - 74xx - xxxx - 2204 протягом одного робочого дня з дня прийняття рішення про видачу кредиту.

Видача кредиту відповідачу було здійснено Товариством онлайн, використовуючи мережу "Інтернет", тобто через веб-сайт Товариства: https://starfin.com.ua (п. 2.2. Кредитного договору).

Додатком N 1 до вищевказаного договору сторони погодили графік платежів.

Відповідачем електронним підписом з одноразовим ідентифікатором W561 підписано Паспорт споживчого кредиту, який містить інформацію, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит та основні умови кредитування.

До позовної заяви додано довідку про ідентифікацію, з інформацією що ОСОБА_1 надіслано одноразовий ідентифікатор - Y759, для підписання кредитного договору №37669-02/2025 на номер телефону 0978342804.

На підтвердження факту переказу Добенькій С.З. грошових коштів в сумі 8500грн, позивачем надано, лист ТОВ "Універсальні платіжні рішення" вих №3426_260217121404 від 17.02.2026, зі змісту якого встановлено, що між ТОВ "Універсальні платіжні рішення" та ТОВ"Стар Файненс Груп" укладено договір на переказ коштів. Відповідно до вказаного договору, було успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта: 17-02-2025 на суму 8500,00 грн, маска картки НОМЕР_1 , номер транзакції в системі iPay.ua 656116720, призначення платежу: Зарахування 8500,00 грн на карту № НОМЕР_2 , код авторизації на боці банку №764294. ПІБ клієнта: ОСОБА_1 .

Таким чином, ТОВ " Стар Файненс Груп" свої зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, надало ОСОБА_1 кредит в розмірі 8500 грн.

В свою чергу, в порушення умов кредитного договору відповідачка свої зобов`язання не виконала, у встановлений строк кошти не повернула, внаслідок чого виникла заборгованість, яка станом на дату подання позову становить 17340грн.

Водночас ОСОБА_1 не надано виписки з особового рахунку за картковим рахунком НОМЕР_1 на спростування обставин отримання 17.02.2025 кредиту в сумі 8500грн.

Поряд з цим, у матеріалах справи відсутні докази належного виконання відповідачем обов`язку за укладеним між ТОВ " Стар Файненс Груп" та ОСОБА_1 . Кредитного договору № 37669-02/2025 з повернення кредиту.

Як вбачається, з наданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитним договором № 37669-02/2025 від 17.02.2025, за ОСОБА_1 обліковується заборгованість по кредиту у розмірі 17340грн, яка складається з заборгованість за простроченим кредитом - 8500грн; прострочена заборгованість за простроченими відсотками - 4590грн; заборгованість за штрафом - 42500 грн.

У даному випадку судом враховано, що відповідачкою визнано факт укладання договору Договір про надання фінансового кредиту № 37669-02/2025 від 17.02.2025, отримання грошових коштів у розмірі 8500грн, а також не заперечується факт не повернення кредиту у встановлені строки.

Щодо стверджень відповідачки, що із матеріалів справи неможливо встановити: за який саме період вони нараховані; яка процентна ставка застосовувалася; як вплинули нарахування після здійснення мною пролонгацій; чи враховані всі сплачені мною платежі, суд зазначає наступне.

Згідно наданог розрахунку позивачем здійснення нарахування відсотків за користування кредитом за період з 17.02.2025 по 16.02.2025, тобто межах строку дії договору, відсотки нараховано у розмірі погодженому сторонами п. 1.4. Договору, з урахуванням здійснених відповідачкою проплат.

ОСОБА_1 надані позивачем розрахунки не спростовано, контррозрахунку не надано.

Судом також встановлено, що 19 червня 2025 року між ТОВ " Стар Файненс Груп" (Клієнт) та ТОВ «ФК» «Кредит-Капітал» (Фактор) укладено договір факторингу №19062025, згідно умов якого, Фактор передає грошові кошти в розпорядження Клієнта (ціна продажу) за плату, а Клієнт відступає Факторові Право Вимоги до Боржників за кредитними договорами ( Портфель заборгованості).

19 червня 2025 року ТОВ " Стар Файненс Груп" та ТОВ «ФК» «Кредит-Капітал» підписали акт прийому передачі письмово та електронного реєстру боржників за договором факторингу №19062025, а також підписали реєстр боржників.

Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору факторингу №19062025 до ТОВ «ФК» «Кредит-Капітал» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №37669-02/2025 від 17.02.2025на загальну суму 17340грн.

Таким чином ТОВ «ФК» «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до відповідачки за кредитним договором №37669-02/2025 від 17.02.2025 та є належним позивачем у справі

ТОВ «ФК» «Кредит-Капітал» направило ОСОБА_1 вимогу про дострокове погашення заборгованості за кредитним договором на підставі статті 16 Закону України «Про споживче кредитування, яка проігнорована відповідачкою.

Таким чином судом встановлено, що всупереч умовам Договору, ОСОБА_1 належним чином не виконувала свого зобов`язання за укладеним кредитними договором. Після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідача, остання не здійснила жодного платежу для погашення існуючої заборгованості ні на рахунки ТОВ «ФК» «Кредит-Капітал», ні на рахунки попереднього кредитора.

За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

За змістом статей 626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України.)

Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19.

Сторони домовилися, що всі документи щодо надання Кредиту підписуються Клієнтом з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Порядок укладання договорів в електронній формі регламентується Законом України "Про споживче кредитування" та Законом України "Про електронну комерцію".

Згідно зі ст. 13 Закону України "Про споживче кредитування" договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та/або супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг", а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про електронну комерцію"). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами.

Примірник договору про споживчий кредит, укладеного у вигляді електронного документа та додатки до нього надаються споживачу у спосіб, що дозволяє встановити особу, яка отримала примірник договору та додатків до нього, зокрема шляхом направлення на електронну адресу або іншим шляхом з використанням контактних даних, зазначених споживачем під час укладення договору про споживчий кредит.

Відповідно до п.5,6 ч.1 ст. 3 Закону України "Про електронну комерцію" електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Статтею 11 Закону України "Про електронну комерцію" визначено, що електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію"). Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.(ч.6 ст.11 Закону України "Про електронну комерцію).

За правилом ч. 8 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію" у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Положеннями ст. 12 Закону України "Про електронну комерцію" визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Таким чином, укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до ч.1 ст.5 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Згідно зі ст.6 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Відповідно до п.6 ч.1 ст. 3 Закону України "Про електронну комерцію" електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому, одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону).

Положеннями ч.2 ст.639 ЦК України передбачено, що якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Таким чином, сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідача для укладання такого договору, на таких умовах, шляхом його підписання за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Матеріали справи містять належні докази на підтвердження того, що саме відповідачкою здійснено дії, спрямовані на укладання спірного договору, а саме відповідачка зареєструвалась на офіційному сайті первісного кредитора, пройшла ідентифікацію та верифікацію особи, заповнила анкету - заяву на отримання грошових коштів в кредит від 17.02.2025 року на сайті первісного кредитора, з зазначенням ПІБ, даних паспорта, РНОКПП, місця реєстрації та місця проживання, зазначила номер мобільного телефону, здійснила акцептування договору споживчого кредиту, шляхом його підписання електронним підписом, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора " Y759" надісланим на телефонний (мобільний) номер зазначений в анкеті-заяві на отримання грошових коштів.

Частиною 1 ст.509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до частини першої статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

За приписами частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до ч. 3 ст. 1049 ЦК України позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За положеннями статей 1046, 1049 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 та ч. 1 ст. 1049 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже, припис абзацу 2 ч. 1 ст. 1048 ЦК України про виплату процентів до дня повернення позики може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Презумпція правомірності правочину означає те, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що зумовлює набуття, зміну чи припинення цивільних прав та обов`язків, доки ця презумпція не буде спростована. Таким чином, до спростування презумпції правомірності правочину всі права, набуті сторонами за ним, можуть безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню. Спростування презумпції правомірності правочину відбувається тоді: коли недійсність правочину прямо встановлена законом (має місце його нікчемність); якщо він визнаний судом недійсним, тобто існує рішення суду, яке набрало законної сили (оспорюваний правочин визнаний судом недійсним).

При цьому спірний договір, укладений між відповідачкою ОСОБА_1 та ТОВ «ФК» «Кредит-Капітал» в судовому порядку не оскаржувався, не визнавався недійсним, тобто, в силу положень статті 204ЦК України діє презумпція правомірності указаного правочину.

Матеріали справи не містять і відповідач не надав суду доказів щодо спростування презумпції правомірності кредитного договору.

Відповідно до ч. ч. 1, 3ст. 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до правової позиції, яка викладена у постанові Верховного Суду від 04 червня 2020 року у справі № 910/1755/19, у зв`язку із заміною кредитора в зобов`язанні саме зобов`язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб`єктний склад у частині кредитора.

Згідно зі статтею 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Відповідно до ч. 1ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

За змістом частин 3 та 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно із ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).

У відповідності до вимог ст. 83 ЦПК України, сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Частинами 13 ст. 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

З урахуванням наведеного, встановивши факт укладення між ОСОБА_1 та первісним кредитором ТОВ " Стар Файненс Груп" кредитним договором №37669-02/2025 від 17.02.2025, факт отримання відповідачкою коштів за вказаним договором та їх неповернення у відповідності до умов вказаного договору у строки, визначені сторонами, та факт переходу права вимоги за цим договором до позивача ТОВ «ФК» «Кредит-Капітал», - суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову та стягнення з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість з повернення кредиту в сумі 8500,00 гривень та сплати заборгованості за нарахованими процентами у сумі 4590гривень підлягають до задоволення у повному обсязі, оскільки відповідачка неналежно виконувала свої зобов`язання як позичальник.

Щодо нарахування вимоги позивача про стягнення штрафу, суд зазначає наступне.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 на території України введений воєнний стан. В подальшому він неодноразово продовжувався та діяв як на час укладення спірного договору позики, так і на час розгляду цієї справи.

Пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України передбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Оскільки відповідач прострочив виконання грошового зобов`язання за кредитним договором у період дії на території України воєнного стану, штраф йому не може бути нарахований у будь-якому випадку, у зв`язку з чим в цій частині позовні вимоги про стягнення 4250грн задоволенню не підлягають.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд враховує таке.

У позовній заяві позивач просить суд стягнути з відповідачки на його користь судові витрати, в. ч. витрати на професійну правничу допомогу в сумі 8000 грн.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать зокрема витрати на професійну правничу допомогу

Також, відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно частин 1, 3 ст. 133 та ч. 1 - 3 ст. 137 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом (професійна правнича допомога) робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 137 ЦПК України).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Судом враховано судові висновки викладені у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 в справі №755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) та у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13березня 2025року у справі №275/150/22(провадження 61-13766св24).

Так за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

На підтвердження понесення витрат на оплату професійної правничої допомоги позивач надав належні докази: договір про надання правової допомоги N 0107 від 01.07.2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит Капітал" та адвокатським об`єднанням "Апологет"; ордер серії ВС N 1381377 на надання правничої допомоги Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит Капітал" у судах загальною юрисдикції адвокатом Усенко Михайлом Ігоровичем, виданий АО "Апологет"; акт наданих послуг N 969 від 10.04.2026 року, згідно якого виконавцем АО "Апологет" надано клієнту ТО "ФК "Кредит Капітал" послуги згідно договору про надання правової (правничої) допомоги N 0107 від 01.06.2025 року щодо боржника ОСОБА_1 за кредитним договором №37669-02/2025 від 17.02.2025. Сума наданих послуг 8000 грн. детальний опис наданих послуг до акту N324 від 11.05.2026 року.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, пункт 5.40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18).

Позовні вимоги задоволено на 75% (13090 грн. / 17340грн х 100%).

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позовні вимоги задоволено на 75%, з урахуванням зазначеного понесені позивачем витрати на правову допомогу становлять 6000грн (8000х75%/100%).

У даному випадку судом враховано, що представником відповідача заявлено клопотання про зменшення розміру заявлених позивачем витрат на правову допомогу, оскільки заявлений позивачем розмір не відповідає критерію співмірності, розумності та справедливості.

Визначаючи розмір суми наданої правничої допомоги, суд виходить з того, що дана справа для кваліфікованого юриста не є спором значної складності, не потребує зібрання великого обсягу доказів, залучення до участі у справі інших учасників, зважаючи на категорію даної справи, яка є малозначною, та існує багато судової практики в даній категорії спору, суд дійшов висновку, що стягненню з відповідача на користь позивача підлягають витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000,00грн., який буде достатнім, співмірним і справедливим, з огляду на категорію та складність цієї справи.

В порядку ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір, сплачений позивачем під час звернення з даним позовом до суду.

Судом встановлено, що позивач поніс судові витрати, у виді сплати судового збору в сумі 2 662,40 грн.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 1996,80грн (2662,40 грн х 75% / 100 %) судового збору

На підставі наведеного та керуючись статтями 2, 4, 12, 76, 77, 78, 79, 80, 81, 247, 258, 259, 264, 265, 280, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

У Х В А Л И В :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю " Фінансова Компанія «Кредит-Капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 ; адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю " Фінансова Компанія «Кредит-Капітал" (за реквізитами код ЄДРПОУ: 35234236, НОМЕР_4 , банк отримувача - АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК», місце реєстрації - 79029, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, 28 корпус, 4 поверх) заборгованість за кредитним договором №37669-02/2025 від 17.02.2025 року в загальному розмірі 13090,00( тринадцять тисяч дев`яносто гривень 00 копійок), яка складається з : заборгованості за тілом кредиту у сумі 8500,00( вісім тисяч п`ятсот гривень 00 копійок), заборгованості за нарахованими процентами у сумі 4590,00( чотири тисячі п`ятсот дев`яносто гривень 00 копійок), а також витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6000,00 (шість тисяч гривень 00 копійок) та суму судового збору в розмірі 1996,80 (одна тисяча дев`ятсот дев`яносто шість гривень 80 копійок), а всього 21086,80 ( двадцять одну тисячу вісімдесят шість гривень 80копійок ).

У задоволенні решти позовних вимог відмовити

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення. В разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення проголошено 22 липня 2026 року.

Суддя В.М. Сіянко