Ухвала суду № 138421680, 22.07.2026, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/8760/26

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 липня 2026 року м. Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі головуючої судді Голяни О.В., за участю секретаря судового засідання Івашкович Д.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Ужгороді цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «САНФОРД КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «САНФОРД КАПІТАЛ» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №22038000139661 від 03.08.2019.

Позов мотивовано тим, що 03.08.2019 між АТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №22038000139661, умови якого відповідач належним чином не виконувала, у зв`язку з чим утворилася заборгованість у розмірі 11 956,76 грн, яка, за розрахунком позивача, складається із залишку простроченого кредиту в сумі 6 116,11 грн та залишку простроченої комісії в сумі 5 835,70 грн.

Також позивач зазначив, що 11.04.2024 між АТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» та ТОВ «САНФОРД КАПІТАЛ» укладено договір факторингу №11/04/24, відповідно до умов якого до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідача за вказаним кредитним договором.

У відзиві на позов відповідач проти задоволення позову заперечила. Зазначила, що умова кредитного договору про сплату щомісячної комісії за обслуговування кредиту є нікчемною, оскільки договором не визначено конкретний перелік додаткових чи супутніх послуг, за які така комісія встановлена. Кошти, які були сплачені та зараховані банком у рахунок погашення комісії, підлягають зарахуванню в рахунок погашення основного боргу, у зв`язку з чим заявлена позивачем заборгованість за кредитом є відсутньою. Розрахунок заборгованості, наданий позивачем, є неналежним та містить арифметичні розбіжності.

Процесуальні дії у справі.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 16 червня 2026 року вказану цивільну справу передано на розгляд судді Голяни О.В.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 17 червня 2026 року відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати її розгляд у порядку спрощеного позовного провадження.

Заяви та клопотання.

14 липня 2026 року до суду від представника позивача надійшла заява про відмову від позову та закриття провадження у справі на підставі пункту 4 частини першої статті 255 ЦПК України.

16 липня 2026 року представником відповідача подано заяву про розподіл судових витрат, у якій просив стягнути з позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн.

22 липня 2026 року від представника позивача надійшли заперечення на заяву представника відповідача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, в яких останній просив відмовити у її задоволенні, посилаючись на відсутність передбачених частиною п`ятою статті 142 ЦПК України підстав для компенсації таких витрат, оскільки відповідачем не доведено вчинення позивачем необґрунтованих дій під час розгляду справи. Крім того, представник позивача зазначив, що заявлений до стягнення розмір витрат є неспівмірним зі складністю справи, обсягом виконаних адвокатом робіт та ціною позову.

Пояснення сторін, надані в судовому засіданні.

В судове засідання сторони, їх представники не з`явилися. Судом на підставі частини другої статті 247 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК) у зв`язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали цивільної справи, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 49 ЦПК України позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), а відповідач має право визнати позов (усі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу.

Згідно зі статтею 206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це у заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв`язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз`яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій та перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення. У разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і таку відмову прийнято судом.

Частиною другою статті 256 ЦПК України визначено, що у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив, що заява про відмову від позову щодо стягнення заборгованості за кредитним договором №22038000139661 від 03.08.2019 підписана представником позивача адвокатом Маслюженком М.П., повноваження якого на вчинення зазначеної процесуальної дії підтверджені матеріалами справи.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про наявність підстав для прийняття відмови позивача від позову та закриття провадження у справі.

Питання розподілу судових витрат у разі відмови від позову врегульовано статтею 142 ЦПК України.

Відповідно до частини першої статті 142 ЦПК України у разі відмови позивача від позову до прийняття рішення судом першої інстанції суд у відповідній ухвалі вирішує питання про повернення позивачу з Державного бюджету України 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Правові засади справляння судового збору визначені Законом України «Про судовий збір».

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір» у разі відмови позивача від позову до прийняття рішення судом першої інстанції суд вирішує питання про повернення позивачу з Державного бюджету України 50 відсотків сплаченого судового збору.

Оскільки позивач відмовився від позову до ухвалення рішення судом першої інстанції, сплачений ним судовий збір у сумі 2 662,40 грн підлягає поверненню з Державного бюджету України у розмірі 1 331,20 грн.

Щодо заяви представника відповідача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає таке.

Відповідно до частини третьої статті 142 ЦПК України у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача.

Разом із тим частиною п`ятою статті 142 ЦПК України встановлено, що у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

Суд враховує, що у даній справі відмова позивача від позову є процесуальною підставою для закриття провадження у справі. За таких обставин приписи частин третьої та п`ятої статті 142 ЦПК України підлягають застосуванню у взаємозв`язку. При цьому можливість компенсації витрат відповідача у разі закриття провадження у справі закон пов`язує із встановленням необґрунтованих дій позивача.

У постанові Верховного Суду від 28 серпня 2025 року у справі №357/5156/23 сформульовано правовий висновок щодо застосування частини п`ятої статті 142 ЦПК України, відповідно до якого компенсація відповідачу понесених ним судових витрат можлива лише за умови встановлення необґрунтованих дій позивача. Верховний Суд зазначив, що саме по собі звернення до суду з позовом є реалізацією гарантованого Конституцією України права на судовий захист, а подання заяви про залишення позову без розгляду не свідчить автоматично про необґрунтованість дій позивача. Для компенсації витрат відповідачу необхідно довести, які саме необґрунтовані дії були вчинені позивачем під час розгляду справи, чи діяв він недобросовісно, чи систематично перешкоджав правильному та своєчасному вирішенню спору, чи мав на меті безпідставне ущемлення прав та інтересів відповідача або іншим чином зловживав процесуальними правами.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 26 вересня 2018 року у справі №148/312/16-ц, відповідно до якої саме по собі подання заяви про залишення позову без розгляду не є необґрунтованими діями позивача, а відповідач повинен довести, які саме необґрунтовані дії були вчинені позивачем та у чому вони полягали.

Як убачається з матеріалів справи, представником відповідача на підтвердження понесених витрат подано договір про надання правничої допомоги, додаток до нього, розрахункову квитанцію про оплату гонорару, акт приймання-передачі послуг, детальний опис виконаних робіт та ордер адвоката, згідно з якими вартіст ь професійної правничої допомоги становить 10 000 грн.

Обґрунтовуючи заяву про компенсацію судових витрат, представник відповідача зазначає, що позивач звернувся до суду без належної перевірки правових підстав заявлених вимог, неправильно визначив склад та розмір заборгованості, безпідставно включив до неї комісію за обслуговування кредиту, не врахував здійснені відповідачем платежі та відмовився від позову лише після отримання відзиву, в якому було наведено правове обґрунтування безпідставності позовних вимог і контррозрахунок заборгованості.

Суд не може погодитися з наведеними доводами.

Посилання представника відповідача на те, що позивач до звернення до суду мав перевірити правильність розрахунку заборгованості, правомірність нарахування комісії, врахувати здійснені відповідачем платежі та актуальну судову практику, фактично стосуються обґрунтованості заявлених позовних вимог і правової позиції позивача щодо предмета спору.

Разом із тим у зв`язку з прийняттям судом відмови від позову провадження у справі закривається без вирішення спору по суті, а тому суд не надає оцінки правильності здійсненого позивачем розрахунку заборгованості, правомірності включення до її складу окремих платежів чи перспективам задоволення позову.

Самі по собі звернення позивача до суду, подання позову, незгода сторін щодо правильності розрахунку заборгованості, а також подання позивачем заяви про відмову від позову після отримання відзиву відповідача не свідчать про недобросовісність його процесуальної поведінки, пред`явлення завідомо безпідставного позову, зловживання процесуальними правами чи інші необґрунтовані дії у розумінні частини п`ятої статті 142 ЦПК України.

Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що позивач, звертаючись до суду або під час розгляду справи, діяв умисно недобросовісно, переслідував мету безпідставного ущемлення прав відповідача, систематично перешкоджав правильному та своєчасному розгляду справи або іншим чином зловживав наданими йому процесуальними правами.

Отже, відповідачем не доведено наявності необґрунтованих дій позивача, які відповідно до частини п`ятої статті 142 ЦПК України є необхідною умовою для компенсації понесених відповідачем витрат на професійну правничу допомогу.

За таких обставин суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви представника відповідача про стягнення з позивача витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись статтями 49, 133, 137, 141, 142, 206, 255, 256, 258, 260, 261, 353 ЦПК України, суд, -

постановив:

Прийняти відмову Товариства з обмеженою відповідальністю «САНФОРД КАПІТАЛ» від позову до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 22038000139661 від 03 серпня 2019 року у розмірі 11 956,76 грн.

Провадження у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «САНФОРД КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 22038000139661 від 03 серпня 2019 року у розмірі 11 956,76 грн закрити.

Роз`яснити Товариству з обмеженою відповідальністю «САНФОРД КАПІТАЛ», що відповідно до частини другої статті 256 ЦПК України повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «САНФОРД КАПІТАЛ» з Державного бюджету України 50 відсотків судового збору в сумі 1 331 (одна тисяча триста тридцять одна) гривня 20 копійок, сплаченого при зверненні до суду згідно з платіжною інструкцією № 629 від 02 червня 2026 року.

У задоволенні заяви представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Яреська Тараса Віталійовича про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «САНФОРД КАПІТАЛ» витрат на професійну правничу допомогу відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвалу суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Суддя О.В. ГОЛЯНА