Ухвала суду № 138420524, 20.07.2026, Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 189/1978/24

Провадження № 1-кп/191/48/26

У Х В А Л А

іменем України

20 липня 2026 року м. Синельникове

Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1

за участю секретаря - ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4

захисника - ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Синельникове кримінальне провадження стосовно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.110, ч.2 та ч.3 ст.436-2 КК України

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області перебуває кримінальне провадження №2202304000000756 від 31.10.2023 стосовно ОСОБА_4 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.110, ч.2,3 ст.436-2 КК України

Прокурор звернувся до суду з клопотанням про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, посилаючись на те, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 та ч.3 ст. 436-2 КК України, які виразились у поширенні матеріалів, які містять виправдовування, заперечення збройної агресії Російської Федерації проти України, розпочатої у 2014 році, у тому числі шляхом представлення збройної агресії Російської Федерації проти України як внутрішнього громадянського конфлікту, також вчинене повторно, та ч.1 ст.110 КК України, тобто публічні заклики до вчинення умисних дій з метою зміни меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України.

На підставі ухвали Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 03.05.2024 до ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 60 днів, який в подальшому продовжувався. На даний час ризики, передбачені п.п. 1, 2, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, не зменшилися. Так, ОСОБА_4 , перебуваючи на волі, може переховуватися від суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, вчинити інше кримінальне правопорушення та продовжити вчиняти кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується. Наявність ризику переховування від суду обґрунтовується тим, що усвідомлюючи тяжкість та реальність покарання (найбільш тяжка стаття передбачає покарання до 8 років позбавлення волі), в разі застосування запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, ОСОБА_4 може змінити місце фактичного мешкання, виїхати за межі території України на тимчасово окуповану територію України або до РФ, та переховуватися від суду. Крім того, обвинувачений виїхав з місця свого фактичного проживання: АДРЕСА_1 та на момент проведення обшуку знаходився на території Харківської області. Наявність ризику вчинити інше кримінальне правопорушення та продовжити вчиняти кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується, обґрунтоване тим, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчинені 7 епізодів злочинної діяльності, які він почав вчиняти на початку повномасштабного вторгнення - у березні 2022 року та продовжував до жовтня 2023 року. Він є активним користувачем соціальної мережі «Facebook», «Вконтакте», «Одноклассники», де, на переконання сторони обвинувачення, публікує, поширює матеріали в яких, в тому числі, міститься згідно висновків експертів виправдовування, заперечення збройної агресії Російської Федерації проти України, розпочатої у 2014 році, у тому числі шляхом представлення збройної агресії Російської Федерації проти України як внутрішнього громадянського конфлікту, заперечення тимчасової окупації частини території України, та публічні заклики до вчинення умисних дій з метою зміни меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України. Можливість знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення обґрунтовується тим, що знаходячись волі, обвинувачений може видалити створені ним вищевказані сторінки соціальної мережі «Facebook», «Вконтакте», «Одноклассники» або матеріали, які поширені ним та є предметом кримінальних правопорушень з будь-якого технічного пристрою, який може знаходитись у обвинуваченого в розпорядженні. Сторона обвинувачення вважає, що ризики, які враховувалися судом при обранні обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на цей час не зменшилися, залишаються реальними та продовжують існувати, враховуючи зміст пред`явленого ОСОБА_4 обвинувачення, а також тяжкість кримінальних правопорушень, характер та обставини протиправних діянь, в яких він обвинувачується, його особистість, що виправдовує тримання обвинуваченого під вартою і застосування саме такого запобіжного заходу у цьому випадку буде виправданим з точки зору наявності відповідного суспільного інтересу.

Просив продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів.

Обвинувачений ОСОБА_4 в судовому засіданні проти задоволення клопотання прокурора заперечував, посилаючись на те, що прокурором не доведено наявність ризиків, зазначених у клопотанні про продовження строку тримання під вартою, а підозра про вчинення ним кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 та ч.3 ст.436-2 КК України, є необґрунтованою. Вважає, що публікації у соціальних мережах «Вконтакте» та «Однокласники» не можуть вважатися такими, що вчинені на території України, оскільки заборонені та заблоковані на території держави, а його особиста сторінка в соціальних мережах не є засобом масової інформації. Щодо його затримання в смт.Мерефа Харківської області вважає, що це не може свідчити про його намір сховатися від органу досудового розслідування, оскільки цю поїздку він планував заздалегідь. Визначену судом заставу як в цьому розмірі, так і в будь-якому іншому, він сплатити не зможе через свій майновий стан та майновий стан батьків, які виїхали з смт.Покровське та зареєструвалися як внутрішньо переміщені особи в Царичанському районі Дніпропетровської області.

Захисник обвинуваченого проти задоволення клопотання прокурора заперечував.

Суд, розглянувши клопотання прокурора , дійшов наступних висновків.

Ухвалою слідчого судді Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 03.05.2024 до ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 60 днів, який в подальшому був продовжений.

Ухвалою Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 19.12.2025 крім продовження обвинуваченому строку тримання під вартою, була визначена застава в розмірі 100 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 302800,00 грн.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 08.01.2026 ухвалу Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 19.12.2025 залишено без змін.

Строк дії останньої ухвали про продовження обвинуваченому строку тримання під вартою закінчується 31.07.2026.

Згідно з ч.1, 3 ст.331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув`язнення.

Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.

Згідно зі ст.177 КПК України підставою для застосування та продовження запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою злочину, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що обвинувачений може переховуватись від органів досудового слідства та суду, а також незаконно впливати на свідків, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні.

Згідно зі ст. 29 Конституції України ніхто не може триматися під вартою інакше, як на підставах та в порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч.1 ст.5 Конвенції про захист прав людини в основоположних свобод нікого не може бути позбавлено свободи, крім випадків і процедури, встановленої законом.

Суд враховує, що відповідно до практики ЄСПЛ, суворість передбаченого покарання, врахування тяжкості злочину, ступеню суспільної небезпечності особи та інтересів суспільства є суттєвими елементами при прогнозуванні та оцінці ймовірної майбутньої поведінки особи. Доцільність продовження строку тримання під вартою ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Продовження строку тримання під вартою, як підстава для втручання в право особи на свободу, має містити його обґрунтування, доцільність, аналіз ризиків у конкретних обставинах та інтереси суспільства, які незважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи. («W проти Швейцарії», «Тейс проти Румунії» та ін.).

Пунктом 79 рішення ЄСПЛ у справі «Харченко проти України» від 10.02.2011 визначено, що продовження тримання під вартою може бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості.

Крім цього, враховуючи практику Європейського суду та положення ч. 1 ст. 178 КПК України, при розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою суд бере до уваги характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо, буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв`язки з суспільством. При цьому практика ЄСПЛ виходить з того, що тяжкість покарання, якому може бути підданий підозрюваний, можна розглядати як обставину, що може спонукати його до втечі (рішення у справах «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 року, «Ілійков проти Болгарії»)

При вирішенні заявленого клопотання відносно обвинуваченого ОСОБА_4 , суд враховує встановлені судом підстави обрання останньому міри запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а саме, що ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні нетяжких кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.110, ч.2 ст.436-2 КК України, за які передбачено покарання у виді позбавленням волі на строк до п`яти років, а також у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.436-2 КК України, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до восьми років, намагаючись уникнути покарання, може переховуватись від органів досудового розслідування або суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, оскільки судовий розгляд у даному кримінальному провадженні триває, докази, які містяться в матеріалах кримінального провадження, судом ще не досліджені. А також враховуючи кількість епізодів та тривалість вчинення кримінальних правопорушень, суд вважає обґрунтованим існування ризиків, передбачених п.1,2,5 ч.1 ст.177 КПК України.

Також суд враховує, що обвинувачений проживав до затримання в смт.Покровське, наразі у вказаному населеному пункті ведуться активні бойові дії, населення повністю евакуйоване, а докази щодо нового місця проживання батьків та можливість проживати обвинуваченого разом із ними суду не надані. Зазначені обставини об`єктивно збільшують ризик можливого переховування обвинуваченого від суду.

Крім того, суд враховує, що інкриміновані ОСОБА_4 злочини вчинені проти основ національної безпеки, мають значний суспільний інтерес, а недостатність міцних соціальних зв`язків у обвинуваченого свідчить про відсутність соціально-стримуючих факторів у попередженні заявлених ризиків.

Також суд зазначає, що на даній стадії судового розгляду суд не вирішує питання щодо винуватості особи та кваліфікації його дій, оскільки це є завданням судового розгляду, під час якого суд досліджує та оцінює надані докази. Між тим, суд виходить з вірогідності причетності обвинуваченого до вчинення інкримінованого кримінального правопорушення, вагомості наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення.

Відповідно до положень ч.6 ст.176 КПК України під час дії воєнного стану до осіб, які обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-5, 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої статті 176 КПК України - тримання під вартою.

З урахуванням вищезазначених ризиків, а також з огляду на тяжкість вчинених злочинів, характеру інкримінованих обвинуваченому діянь, строку покарання, яке може бути призначено, беручи до уваги обставини, визначені у ст.178 КПК України, суд вважає необхідним продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Враховуючи, що судом вже було розглянуто питання про застосування до обвинуваченого альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, суд вважає, що інші запобіжні заходи не зможуть забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого та суперечитимуть вимогам ч.6 ст.176 КПК України, а тому вважаж за необхідне клопотання прокурора задовольнити.

Керуючись ст. 177, 178, 183, 197,199, 331 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

Клопотання прокурора задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 (шістдесят) днів, а саме до 17 вересня 2026 року.

Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Суддя ОСОБА_1