Ухвала суду № 138418391, 22.07.2026, Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області

Справа №: 398/4797/26

провадження №: 1-кп/398/489/26

УХВАЛА

"22" липня 2026 р. Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_5 ,

захисників ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в м. Олександрії кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026121060000243 від 12.02.2026 року за обвинуваченням:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Приютівка, Олександрійського району, Кіровоградської області, громадянина України, має вищу освіту, неодруженого, не має утриманні дітей, непрацюючого, фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого;

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця смт. Приютівка, Олександрійського району, Кіровоградської області, громадянина України, з середньою освітою, непрацюючого, неодруженого, на утриманні дітей не має, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , згідно ст. 89 КК України, вважається таким, що не має судимості,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 2, 3 ст. 307 Кримінального кодексу України

встановив:

До Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026121060000243 від 12.02.2026 року за обвинуваченням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 2, 3 ст. 307 КК України.

Під час підготовчого судового засідання суд розглядав питання, передбачені статтями 314 - 316 КПК України, пов`язані з призначенням і підготовкою справи до судового розгляду.

У підготовчому судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 просив призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акта, вказавши, що кримінальне провадження підсудне Олександрійському міськрайонному суду Кіровоградської області. Прокурор зазначив, що обвинувальний акт складений у відповідності до вимог ст. 291 КПК України, підстав для закриття кримінального провадження чи повернення обвинувального акта немає. З огляду на це, прокурор вважав за можливе призначити судовий розгляд даного кримінального провадження по суті у відкритому судовому засіданні.

Крім того, оскільки строк дії попередньої ухвали про тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 закінчується 23.07.2026 року, прокурор подав письмове клопотання про застосування до обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів.

Своє клопотання прокурор обґрунтував тим, що ОСОБА_4 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень у сфері обігу наркотичних засобів та психотропних речовин (ч. 2, ч. 3 ст. 307 КК України), які відносяться до категорії особливо тяжких злочинів, за які законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 9 до 12 років з конфіскацією майна.

Прокурор наголосив на продовженні існування ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. Зокрема, прокурор вказав, що обвинувачений може переховуватися від суду, оскільки усвідомлює невідворотність та тяжкість реального покарання у разі визнання його винуватим. Також прокурор послався на те, що ОСОБА_4 офіційно не працює, не має законних джерел доходу та міцних соціальних зв`язків, які б утримували його на території Олександрійського району чи Кіровоградської області, зазначивши, що обвинувачений проживав зі знайомим, з яким, за версією слідства, за попередньою змовою здійснював збут наркотичних речовин.

На обґрунтування ризику знищення, сховання або спотворення речових доказів прокурор зазначив, що існують підстави вважати, що можливо не всі вилучені в ході обшуку речі (наркотичні засоби) були виявлені, а тому обвинувачений може їх переховувати в інших приміщеннях чи сховищах. Ризик вчинення нових кримінальних правопорушень прокурор обґрунтував зухвалістю особи обвинуваченого, відсутністю в нього офіційних джерел доходу та нехтуванням загальноприйнятими нормами моралі.

Прокурор також доводив, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти вказаним ризикам. Зокрема, особисте зобов`язання є занадто м`яким з огляду на тяжкість злочину; особиста порука не може бути застосована через невстановлення осіб, які заслуговують на довіру та готові поручитися за обвинуваченого; а застава чи домашній арешт є неефективними, оскільки перебуваючи на волі, ОСОБА_4 може продовжити злочинну діяльність заради отримання винагороди, у тому числі за будь-якою іншою адресою, адже раніше зберігання особливо небезпечних наркотичних речовин відбувалося саме за місцем його фактичного проживання. З огляду на це, прокурор просив застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 не заперечував проти призначення судового розгляду, заяв та клопотань не мав.

Захисник ОСОБА_7 , який брав участь у засіданні в режимі відеоконференції, підтримав позицію свого підзахисного, погодився, що обвинувальний акт відповідає нормам КПК України, та просив призначити судовий розгляд.

Захисник ОСОБА_6 не заперечував проти призначення судового розгляду на підставі обвинувального акта. Водночас він заперечував проти клопотання прокурора щодо застосування до ОСОБА_4 виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та просив задовольнити клопотання прокурора частково, застосувавши більш м`який запобіжний захід у вигляді домашнього арешту. Свою позицію захисник мотивував тим, що заявлені стороною обвинувачення ризики є надуманими та недоведеними. Зокрема, адвокат вказав, що ризик знищення або спотворення речових доказів та документів відсутній, оскільки всі вони вже вилучені правоохоронними органами: документи наразі знаходяться у сейфі прокурора, а наркотичні засоби перебувають на зберіганні в поліції у м. Кропивницькому. Щодо ризику переховування захисник зазначив, що досудове розслідування у справі закінчено, справа перебуває на розгляді в суді, куди його підзахисний має намір сумлінно з`являтися. Крім того, на думку захисту, відсутні підстави вважати, що ОСОБА_4 вчинятиме нові кримінальні правопорушення, оскільки згідно з матеріалами справи (протоколами допитів та слідчих експериментів) він лише відправляв посилки через поштомати і навіть не здогадувався про їхній справжній вміст. Додатково захисник звернув увагу суду на те, що стосовно іншого співучасника у цьому провадженні обрано більш м`який запобіжний захід із можливістю внесення застави, тому позиція прокурора щодо неможливості застосування застави чи домашнього арешту виключно до ОСОБА_4 є незрозумілою та свідчить про надмірну суворість запропонованого заходу.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 підтримав думку захисника щодо можливості призначення судового розгляду. Він заперечував проти клопотання прокурора про тримання під вартою та просив обрати домашній арешт. Зазначив, що не має доступу до речових доказів і впливу на свідків, не має доступу до речових доказів і йому невідомо, де вони наразі знаходяться, зобов`язується вчасно з`являтися за всіма викликами до суду, не порушуватиме покладені на нього обов`язки, а також має намір знайти роботу для допомоги батькам. Крім того, обвинувачений пояснив, що наразі перебуває на утриманні батьків.

Заслухавши думку учасників кримінального провадження, дослідивши матеріали обвинувального акта суд вирішив, що в справі слід призначити судовий розгляд, оскільки кримінальне провадження підсудне Олександрійському міськрайонному суду Кіровоградської області, підстав для закриття кримінального провадження не встановлено, обвинувальний акт відповідає вимогам КПК України.

Суд під час підготовки до судового розгляду визначив дату та місце проведення судового розгляду, з`ясував необхідність проведення судового розгляду у відкритому судовому засіданні, з`ясував питання про склад осіб, які братимуть участь у судовому розгляді, вчинивши всі необхідні дії для підготовку до судового розгляду.

Зважаючи на те, що санкція ч. 3 ст. 307 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк понад десять років, головуючим суддею було роз`яснено обвинуваченим їхнє право на колегіальний розгляд кримінального провадження судом у складі трьох суддів. Обвинувачені ОСОБА_5 та ОСОБА_4 не заявили клопотання про колегіальний розгляд, подали відповідні розписки про ознайомлення з правом нам колегіальний розгляд, та просили здійснювати судовий розгляд суддею одноособово. Сторона захисту та прокурор не заперечували проти одноособового розгляду.

Також, враховуючи санкції ч.ч. 2,3 ст. 307 КК України, які передбачають мінімальне покарання, що є більшими ніж 5 років позбавлення волі, та норми п. 6 ч. 3, ч. 5 ст. 314, ст. 3141 КПК України, суд дійшов висновку про неможливість призначення підготовки досудової доповіді.

Під час підготовки до судового розгляду суд, з`ясувавши думку учасників провадження, визначив, що судовий розгляд кримінального провадження слід здійснювати у відкритому судовому засіданні.

Заслухавши прокурора, обвинуваченого та захисника, дослідивши матеріали обвинувального акта і клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу стосовно ОСОБА_4 суд дійшов висновку про його задоволення з таких підстав.

Відповідно до ч. 3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Відповідно до п.4 ч.2 ст.183 КПК України запобіжний захід у виді тримання під вартою застосовується до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Відповідно до ст. 194 КПК під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;

3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

На підставі обвинувального акта, клопотання прокурора та доданих до нього матеріалів суд встановив, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 та ч. 3 ст. 307 КК України. Зокрема, інкримінований йому за ч. 3 ст. 307 КК України злочин є особливо тяжким, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від дев`яти до дванадцяти років з конфіскацією майна.

Оцінюючи наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, суд дійшов наступних висновків.

Суд вважає доведеним ризик того, що ОСОБА_4 може переховуватися від суду (п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України). З огляду на тяжкість обвинувачення і суворість ймовірного покарання (від 9 до 12 років позбавлення волі), обвинувачений, з метою уникнення відповідальності, має об`єктивні мотиви ухилятися від суду. Цей ризик підсилюється відсутністю у ОСОБА_4 міцних соціальних зв`язків: він офіційно не працює та не має легальних джерел доходу, неодружений, не має на утриманні дітей або інших осіб, про яких він зобов`язаний піклуватися. Суд критично оцінює усні пояснення обвинуваченого про те, що він має намір працевлаштуватися, оскільки такі наміри не підтверджені жодними об`єктивними даними, а тому не нівелюють ризику втечі. Також відсутні достатні підстави вважати що зв`язок обвинуваченого з батьками є достатнім запобіжником для гарантування його належної процесуальної поведінки.

Окрему увагу суд звертає на доведеність ризику вчинення обвинуваченим інших кримінальних правопорушень (п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України). Надаючи оцінку особі обвинуваченого в порядку ст. 178 КПК України, суд враховує, що ОСОБА_4 раніше притягувався до кримінальної відповідальності за корисливий злочин (ч. 1 ст. 289 КК України) та правопорушення у сфері обігу наркотиків (ч. 1 ст. 309 КК України). Хоча він вважається таким, що не має судимості, вказані факти у сукупності з відсутністю офіційного доходу підтверджують існування зазначеного ризику. Обвинувачений не працює і не має законного та стабільного джерела доходу. Його пояснення у судовому засіданні вказують на відсутність достатнього інтересу у працевлаштуванні або іншій формі зайнятості. Зв`язок обвинуваченого з батьками, які за його поясненнями у судовому засіданні утримують його, не підтверджений достатніми доказами і також не був достатнім запобіжником для вчинення злочинів у минулому, також відсутні підстави вважати що такий зв`язок буде достатнім стримуючим фактором вчинення ОСОБА_4 нових злочинів. Суд враховує висновки судово-психіатричної експертизи № 311 щодо стану психічного здоров`я обвинуваченого та суперечність між словами ОСОБА_4 у судовому засіданні про те, що він не вживає наркотиків та описом анамнезу з його слів у висновку експерта про те, що він палить канабіс двічі на місяць, за допомогою до нарколога не звертався.

Водночас, суд відхиляє доводи прокурора про наявність ризику знищення, сховання або спотворення речей чи документів (п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України). Суд погоджується з доводами сторони захисту про те, що досудове розслідування у даному кримінальному провадженні завершено, доказова база сформована, а вилучені речові докази перебувають у володінні сторони обвинувачення. Твердження прокурора про те, що обвинувачений може зберігати інші, не виявлені під час досудового розслідування наркотичні засоби, ґрунтується на припущеннях і не підтверджується матеріалами клопотання.

Також суд визнає недоведеним ризик незаконного впливу на свідків (п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України). Заявляючи про існування вказаного ризику, прокурор у своєму клопотанні та під час судового засідання лише формально послався на відповідний пункт статті 177 КПК України, однак не навів жодного фактичного обґрунтування того, яким саме чином, на кого зі свідків та чому ОСОБА_4 може здійснювати такий вплив.

Суд відхиляє аргументи сторони захисту про те, що ОСОБА_4 не був обізнаний про вміст посилок, які відправляв. На стадії вирішення питання про запобіжний захід суд не вправі наперед вирішувати питання винуватості, натомість, вирішуючи питання про існування ризиків, передбачених ст 177 КПК суд враховує характер і систематичність дій, описаних в обвинувальному акті, тяжкість злочину та високий ступінь суспільної небезпеки інкримінованих діянь.

Зважаючи на доведеність ризиків, передбачених п. 1 та п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, суд дійшов висновку, що клопотання захисту про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту не підлягає задоволенню. Домашній арешт не здатний повною мірою запобігти встановленим ризикам, оскільки, перебуваючи за місцем проживання, обвинувачений не буде позбавлений можливості покинути місце проживання з метою переховування або продовжити вчинення правопорушень. Дотстатні стримуючі фактори, які б зменшували ступінь втсановлених ризиків відсутні. Відтак, прокурором доведено, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку ОСОБА_4 .

Доказів неможливості утримання ОСОБА_4 в умовах слідчого ізолятора суду не надано. У справі наявні реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи обвинуваченого.

Разом з тим, відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Суд враховує положення п. 5 ч. 4 ст. 183 КПК України, згідно з яким суд має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні щодо особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів та психотропних речовин. Однак суд бере до уваги, що на стадії досудового розслідування ухвалами слідчого судді Олександрійського міськрайонного суду від 24.04.2026 та 16.06.2026 щодо ОСОБА_4 , поряд із триманням під вартою, було визначено альтернативний запобіжний захід у вигляді застави. Оскільки прокурором у даному підготовчому судовому засіданні не наведено нових переконливих доводів та не надано доказів того, що обставини змінилися настільки, що визначення застави стало об`єктивно неможливим чи неефективним, а також прокурор не довів існування ризиків, передбачених п. 2 і 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, суд не вбачає достатніх підстав для погіршення становища обвинуваченого та відмови у визначенні застави.

Керуючись вимогами ч. 5 ст. 182, ст. 183 КПК України, суд вважає за необхідне щодо обвинуваченого ОСОБА_4 визначити заставу в розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 266 240,00 гривень, оскільки такий розмір, з урахуванням майнового стану особи та тяжкості злочину, знаходиться у межах, визначених процесуальним законом для особливо тяжких злочинів, не є завідомо непомірним і є достатнім для забезпечення виконання обвинуваченим процесуальних обов`язків.

Керуючись ст. ст. 31, 176-179, 182, 183, 193, 194, 196, 197, 199, 314, 314-1, 315, 316, 369-372, 376 КПК України, суд

постановив:

Призначити судовий розгляд у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026121060000243 від 12.02.2026 року за обвинуваченням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 2, 3 ст. 307 Кримінального кодексу України.

Судовий розгляд здійснювати суддею одноособово у відкритому судовому засіданні в приміщенні Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області 25 серпня 2026 року о 13 годині 00 хвилин.

У судове засідання викликати всіх учасників судового провадження.

Клопотання прокурора про продовження (застосування) строку запобіжного заходу задовольнити.

У задоволенні клопотання сторони захисту про застосування стосовно ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відмовити.

Продовжити застосування відносно обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто з 22 липня 2026 року до 19 вересня 2026 року.

Визначити ОСОБА_4 , заставу у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, тобто в сумі 266 240,00 грн, які необхідно внести на депозитний рахунок за наступними реквізитами: Одержувач коштів: Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Кіровоградській області; Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 26241445; Банк отримувача: ДКСУ м. Київ; код банку отримувача (МФО): 820172, рахунок отримувача: UA768201720355219001015002505, застава за підозрюваного ОСОБА_4 по кримінальному провадженню № 12026121060000243.

При внесенні визначеної суми застави, ОСОБА_4 звільнити з-під варти.

У разі внесення застави, покласти на ОСОБА_4 наступні обов`язки:

1) прибувати до суду за першою вимогою;

2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу суду;

3) повідомляти суду про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

4) здати на зберігання паспорт громадянина України для виїзду за кордон;

5) утриматися від спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні.

Роз`яснити ОСОБА_4 , що відповідно до ч. ч. 8, 9 ст. 182 КПК України у разі, якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з`явиться за викликом прокурора або суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Вручити копію ухвали учасникам судового провадження негайно після її оголошення.

Ухвала у частині продовження строку запобіжного заходу може бути оскаржена протягом п`яти днів з дня її оголошення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Подання апеляційної скарги на ухвалу суду зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання, крім випадків, встановлених КПК.

Головуючий суддя ОСОБА_1