Ухвала суду № 138418215, 22.07.2026, Шевченківський районний суд м. Львова

Справа № 466/1550/22

Провадження № 1-кп/466/120/26

У Х В А Л А

22 липня 2026 року м. Львів

Шевченківський районний суд м. Львова

в складі колегії суддів: головуючого - судді ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

секретаря с/з ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Львові кримінальне провадження №12020140000000030, відомості про які 22.01.2020 року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань, відносно

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених п. п. 6, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 3 ст. 28, п. п. 6, 12, 13 ч.2 ст. 115, ч. 4 ст.187, ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 187, ч. 5 ст. 185 КК України;

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 28, п. п. 6, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187, ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст.187, ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 185, ч. 5 ст. 185 КК України;

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 28, п. п. 6, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187, ч.2 ст. 345 КК України;

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 за вчинення кримінальних право-порушень, передбачених ч. 3 ст.28, п.п. 6, 12 ч. 2 ст.115, ч.4 ст.187, ч.2 ст.345 КК України;

ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_5 за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України,

за участю: прокурора ОСОБА_10 ,

захисника - адвоката ОСОБА_11 ,

обвинуваченого ОСОБА_7 ,

в с т а н о в и л а:

20.07.2026 прокурор Львівської обласної прокуратури ОСОБА_10 подав до суду клопотання про продовження обвинуваченим ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді тримання під вартою на 60 днів без визначення застави, враховуючи, що строк тримання обвинувачених під вартою завершується 27.07.2026 року включно.

Клопотання вручено обвинуваченим та захисникам.

В обгрунтування клопотання зазначає, що строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_7 завершується, а тому, як зазначає прокурор, виникла необхідність у продовженні вищевказаного строку, оскільки ризики, зазначені у вищезгаданих ухвалах слідчого судді про застосування та продовження обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, не зменшились та продовжують існувати. При оцінці обставин, передбачених ст.178 КПК України, досудове розслідування прийшло до висновків, що наявні докази, які дають підстави обвинувачувати ОСОБА_7 у вчиненні особливо тяжкого злочину є вагомими, допустимими та отриманими у встановленому КПК України порядку, це зокрема: вік і стан здоров`я обвинуваченого ОСОБА_7 дозволяє застосування до нього запобіжного заходу, пов`язаного із позбавленням волі; у разі визнання винуватим ОСОБА_7 загрожує покарання у виді позбавлення волі на строк від десяти до п`ятнадцяти років або довічне позбавлення волі; ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення із застосуванням насильства небезпечного для життя особи, яка зазнала нападу, тобто усвідомлював небезпечність своїх дій. На даний час ризики, передбачені п.п. 1, 3, 4, 5 ч.1 ст.177 КПК України, які були встановлені під час досудового розслідування, підтверджені про існування під час судового розгляду продовжують існувати. Беручи до уваги те, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні умисних особливо тяжких злочинів, передбачених п. п. 6, 12 ч.2 ст. 115, ч. 4 ст.187 КК України, санкція статті яких передбачає позбавлення волі на строк від 10 до 15 років або довічне позбавлення волі, що вчинені останнім із застосуванням фізичного насильства до потерпілого, вагомість та обґрунтованість наявних доказів про вчинення ним кримінального правопорушення, є підстави вважати що ризики, передбачені ст.177 КПК України, які слугували підставою для обрання йому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є актуальними та не відпали. Про неможливість запобігти ризику незаконному впливу на свідків, потерпілих свідчить той факт, що з урахуванням принципу безпосередності дослідження показань, речей і документів, такі судом не допитані і не досліджені.

Згідно ст.183 КПК України заборон щодо застосування до ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою немає. З урахуванням викладених ризиків та особи обвинуваченого, обставин вчинення та суспільної небезпеки кримінальних правопорушень, у скоєнні яких обвинувачується ОСОБА_7 , прокурор вказує про необхідність продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки більш м`які запобіжні заходи запобігти вищевказаним ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого не в силі. Також наголошує, що при виконанні судом вимог ч.3 ст.183 КПК України щодо визначення розміру застави, враховуючи те, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення насильницького характеру, тому просить не визначати розмір застави.

Обвинувачені ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 подали письмове клопотання про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на більш м`який запобіжний захід з долученням додаткових доказі, які на їх думку підтверджують невинуватість та порушення процесуального порядку під час зібрання доказів стороною обвинувачення.

При цьому зазначають, що тримання під вартою понад 5 років у кримінальному провадженні, яке має очевидні ознаки сфабрикованого, штучно сконструйованого та побудованого на суперечливих, сумнівних і недопустимих доказах є порушенням Конституції України та суперечить практиці Європейського суду з прав людини.

Неодноразово зазначали про порушення їх прав на досудовому слідстві, а саме проведення незаконних обшуків та підставі ухвали слідчого судді, які не оголошувалися в судовому засіданні і як наслідок незаконне вилучення речей та відсутність документів про належне зберігання коштів, що їм належали. Судовий розгляд провадження затягується та часто переноситься, оскільки не погоджені засідання з захисниками.

В матеріалах справи мається офіційне звернення військової частини щодо готовності прийняти ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 для проходження військової служби і вони дають на це добровільну згоду, однак на таке не звертається увага та продовжується варта вже більш як 5 років підряд.

Заперечив щодо клопотання прокурора і просить задовольнити їх клопотання про зміну запобіжного заходу та застосувати такий, що не пов`язаний з триманням під вартою або визначити розмір застави.

В судовому засіданні прокурор ОСОБА_10 підтримав доводи, наведені у письмовому клопотанні, просив відмовити у задоволенні їх клопотання про зміну запобіжного заходу.

Захисник ОСОБА_11 проти клопотання прокурора заперечив та просив задовольнити клопотання обвинувачених про зміну запобіжного заходу та застосувати до обвинуваченого запобіжний захід не пов`язаний з триманням під вартою цілодобовий домашній арешт, в т.ч. з можливістю носіння електронного засобу контролю або визначити розмір застави.

Вивчивши клопотання, заслухавши доводи та заперечення учасників процесу щодо заявлених клопотань, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Відповідно до ст.331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування.

За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув`язнення.

Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу суд враховує вимоги п.п.3,4,5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, згідно із якими обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув`язнення.

Водночас, відповідно по п.36 Рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі «Москаленко проти України», Європейський суд зазначив, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину.

Як зазначає Європейський суд з прав людини, питання про те, чи є тривалість тримання під вартою розумною, не можна вирішувати абстрактно. Наявність підстав для залишення обвинуваченого під вартою слід оцінювати в кожній справі з урахуванням її особливостей. Продовжуване тримання під вартою може бути виправданим заходом у тій чи іншій справі лише за наявності чітких ознак того, що цього вимагає справжній інтерес суспільства, який, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважує інтереси забезпечення права на свободу (рішення у справі "Єчюс проти Литви" (Jecius v. Lithuania), N 34578/97, п.93, ECHR 2000-IX).

Обвинуваченому ОСОБА_7 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою. Строк тримання обвинуваченому під вартою без визначення розміру застави неодноразово продовжувався у встановленому порядку та завершується 27.07.2026.

Вирішуючи питання доцільності продовження обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд враховує те, що такий обвинувачується у вчиненні, в тому числі, умисного особливо тяжкого злочину із застосуванням фізичного насильства до особи, що потягнуло її смерть, передбаченого п.п. 6,12 ч.2 ст.115 КК України, санкція частини статті якої передбачає позбавлення волі на строк від десяти до п`ятнадцяти років або довічне позбавлення волі.

Так, за злочини, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_7 передбачено покарання виключно у виді позбавлення волі. Суд вважає, що з врахуванням тяжкості інкримінованих обвинуваченому злочинів і суворості покарання, яке може бути призначено судом в разі доведення його винуватості, зважаючи на принцип безпосередності дослідження доказів, існують обґрунтовані ризики можливості переховування обвинуваченого від суду з метою уникнення покарання, незаконного впливу на свідків, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином та можливості вчинення іншого насильницького злочину, продовження злочинної діяльності.

Такі ризики не зменшилися та продовжують мати місце на даний час.

Суд виходить із принципу забезпечення захисту інтересів суспільства, які переважують правило поваги до особистої свободи, оскільки життя людини є найвищою цінністю, а ОСОБА_7 обвинувачується, в тому числі, у вчиненні вбивства, тобто умисного протиправного заподіяння смерті іншій людини та вчинене за попередньою змовою групою осіб.

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Летельє проти Франції» №12369/86 від 26.06.1991 вказав, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу. Із вказаного рішення Європейського суду вбачається, що попереднє ув`язнення може бути застосоване стосовно до особи, яка обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, виходячи із самої тяжкості обвинувачення.

Так, судом досліджено докази сторони обвинувачення та сторони захисту щодо одного епізоду за правовою кваліфікацією п.6 ч.2 ст.115 КК України та розпочато дослідження доказів сторони обвинувачення за іншим епізодом за кваліфікацією ч.2 ст.115 КК України, в якому обвинувачується ОСОБА_7 та ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_8 .

В інших епізодах щодо обвинувачення у особливо тяжких злочинах розгляд кримінального провадження не розпочато, не досліджені письмові докази та допити потерпілих і свідків.

З урахуванням наявних ризиків, тривале продовження найтяжчого запобіжного заходу є наслідком специфіки провадження, а саме за вимогою учасників провадження дослідженням кожного доказу від початку і до кінця, в т.ч. перегляд відео від першої хвилини і до закінчення здійснених та оформлених всіх процесуальних дій.

Суд не відхиляє доводів як обвинувачених, так і захисту на користь обвинувачених, але вважає, що у даному випадку ці доводи не перевищують суспільного інтересу у справі, який полягає у повному та неупередженому розгляді кримінального провадження у встановлені законом строки, а також забезпечення виконання обвинуваченими процесуальних рішень у справі та запобігання процесуальних ризиків.

Запобіжний захід у виді тримання під вартою буде відповідати характеру суспільного інтересу, що, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості (п. 79 рішення ЄСПЛ у справі "Харченко проти України" від 10 лютого 2011 року).

Окрім цього, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченим не суперечить вимогам ст.5 «Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод», вказаним у рішенні Європейського суду з прав людини від 09.10.2014 у справі «Чанєв проти України», оскільки в матеріалах справи існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, а підстав для застосування більш м`яких запобіжних заходів у відношенні до обвинуваченого як то цілодобовий домашній арешт з носінням електроного засобу стеження, чи зменшення ризиків заявлених прокурором на даний час не встановлено.

Колегія суддів вважає доцільним продовження обвинуваченому ОСОБА_7 у даному кримінальному провадженні запобіжного заходу у виді тримання під вартою. На переконання суду, застосування щодо обвинувачених більш м`якого запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, не зможе запобігти вказаним ризикам.

Враховуючи особу обвинуваченого ОСОБА_7 , документи, що його характеризують, відомості про стан здоров`я, приймаючи до уваги, що ризики, які стали підставою для обрання щодо обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою та продовження такого на стадії дослідження доказів сторони обвинувачення у 2-му з семи епізодів, існують на даний час і не зменшилися, є підстави вважати, що обвинувачений ОСОБА_7 може переховуватись від суду, незаконно впливати на свідків, тому колегія суддів дійшла висновку, що йому слід продовжити строк тримання під вартою.

Застосування більш м`якого запобіжного заходу не зможе забезпечити належної процесуальної поведінки обвинуваченого.

Пояснення обвинувачених ОСОБА_7 , а також ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , які викладені в письмовому клопотанні про не обгрунтованість доведення ризиків, зазначені в клопотанні, кримінальне провадження надумане та не підтверджене належними доказами, побудоване на недостовірних доказах колегія оцінює критично.

Суд вважає, що під час дослідження доказів щодо кримінального правопорушення про умисне вбивство, в якому обвинувачуються четверо обвинувачених: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 збільшуються ризики, наведені прокурором у клопотанні. Всі докази будуть досліджені безпосередньо в судовому засіданні в сукупності та будь-який доказ не може мати наперед вищий пріоритет, а їх оцінку буде надано колегією в нарадцій кімнаті. Також суд зазначає, що ухилення від суду відбувається не тільки шляхом виїзду за кордон, на що обвинувачений має право як особа з інвалідністю, але і за межі міста Львова, а будь-яке унеможливлення виконувати обов`язки, як то переховування в Україні. З огляду на таке, суд не вбачає підстав для звільнення обвинуваченого з-під варти.

У відповідності до п.2 ч.4 ст.183 КПК України суд вправі при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, який спричинив загибель людини.

Оскільки обвинуваченому інкримінується вчинення кримінального правопорушення насильницького характеру, в тому числі яке потягнуло смерть людини, суд вважає за недоцільне визначати обвинуваченому заставу.

Враховуючи викладене, суд приходить висновку, що заявлене клопотання прокурора є підставним і таким, що підлягає до задоволення, а у задоволенні клопотань обвинувачених слід відмовити.

Керуючись ст. 2, 7, 331, 369, 372, 376 КПК України, колегія суддів,-

п о с т а н о в и л а :

Клопотання від 20.07.2026 року прокурора Львівської обласної прокуратури ОСОБА_10 про продовження обвинуваченому ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 строку тримання під вартою без визначення розміру застави строком на 60 діб - задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 діб, без визначення застави, з 23 липня 2026 року і до 20 вересня 2026 року включно.

Для виконання копії ухвали скерувати у Державну установу «Львівська установа виконання покарання (№19) за місцем утримання обвинуваченого ОСОБА_7 .

У задоволенні клопотання від 22.07.2026 року обвинувачених ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 про зміну запобіжного заходу тримання під вартою на більш мякий запобіжний захід відмовити.

Копію ухвали вручити обвинуваченому, захисникові.

Копію ухвали вручити прокурору Львівської обласної прокуратури ОСОБА_10 - для контролю.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Львівського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Повний текст ухвали виготовлений 22.07.2026 року.

Головуючий суддя ОСОБА_1

судді ОСОБА_2

ОСОБА_3