Ухвала суду № 138417804, 21.07.2026, Вінницький районний суд Вінницької області

Справа № 128/4880/23

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 липня 2026 року м. Вінниця

Вінницький районний суд Вінницької області

в складі головуючого судді Шевчук Л.П.,

при секретарі судового засідання Нога Д.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання представника відповідачки ОСОБА_1 - адвоката Слізяк М.М. про стягнення судових витрат у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог: Вінницької районної державної нотаріальної контори Вінницької області, про визнання заповіту недійсним, -

в с т а н о в и в:

В провадженні Вінницького районного суду Вінницької області перебувала цивільна справа за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог: Вінницької районної державної нотаріальної контори Вінницької області, про визнання заповіту недійсним.

Ухвалою суду від 06.07.2026 позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог: Вінницької районної державної нотаріальної контори Вінницької області, про визнання заповіту недійсним - залишено без розгляду.

09.07.2026 представник відповідачки ОСОБА_1 - адвокат Слізяк М.М. подала заяву про стягнення судових витрат на правничу допомогу, на підставі ч. 3 ст. 142 ЦПК України, надавши при цьому докази на підтвердження понесених витрат її довірителем.

14.07.2026 позивачкою ОСОБА_2 подано до суду клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу з 17000,00 грн. до 5000,00 грн., оскільки сам факт залишення позову без розгляду не є безумовною підставою для стягнення з позивача витрат на професійну правничу допомогу. Відповідачкою не наведено жодних доказів того, що позивач діяв недобросовісно, зловживав процесуальними правами чи умисно створив необхідність понесення відповідачем відповідних витрат. Залишення позову без розгляду не свідчить про необгрунтованість дій позивача та не є доказом зловживання процесуальними правами. Вважає заявлену до стягнення суму витрат на професійну правничу допомогу завищеною, неспівмірною з тим обсягом допомоги, яку було надано адвокатом відповідачці.

Представником відповідачки ОСОБА_1 - адвокат Слізяк М.М. 20.07.2026 подано додаткові пояснення, відповідно до яких вважає, що відповідачкою доведено заявлені до стягнення витрати на професійну правничу допомогу саме у розмірі 17000,00 грн., яка є гонораром та з огляду на тривалість перебування справи в провадженні суду. До того ж, звертає увагу, що позов було залишено без розгляду з підстав неявки позивача в судове засідання, в той час як представник відповідача прибував в судове засідання. На підставі викладеного просила клопотання про стягнення витрат на правову допомогу задовольнити в повному обсязі, відмовити в задоволенні клопотання позивачки про зменшення розміру витрат на правову допомогу, а розгляд клопотання провести у відсутність відповідачки та її представника.

Позивачка ОСОБА_2 та її представник - адвокат Чернюк С.С. подали до суду заяви про розгляд клопотання про стягнення витрат на правову допомогу у їх відсутність.

Представник третьої особи - Вінницької районної державної нотаріальної контори Вінницької області в судове засідання не з`явився, про причини неявки суду не повідомив.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

За вказаних обставин суд вважає можливим розглянути заяву представника відповідачки ОСОБА_1 - адвоката Слізяк М.М. за відсутності учасників справи та без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Дослідивши заяву представника відповідачки - адвоката Слізяк М.М. та додані докази, з`ясувавши дійсні обставини справи, суд приходить до наступного висновку.

Ухвалою суду від 06.07.2026 у даній справі позов залишено без розгляду у зв`язку із повторною неявкою позивача в судові засідання на підставі п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України.

За приписами ч. 5 ст. 142 ЦПК України у разі залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

У випадках, встановлених частинами третьою - п`ятою цієї статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п`ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову у зв`язку з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог частини дев`ятої статті 141 цього Кодексу (ч. 6 ст. 142 ЦПК України).

За приписами частини 9 статті 141 ЦПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Аналіз наведених положень приводить до висновку, що для стягнення компенсації здійснених відповідачем витрат, пов`язаних з розглядом справи, з`ясуванню підлягають обставини, які саме необґрунтовані дії позивача були здійснені в ході розгляду справи та в чому вони виражені, зокрема, чи діяв позивач недобросовісно, чи зловживав своїми правами.

Як вже зазначалось, у зв`язку з неявкою позивача в судові засідання ухвалою суду від 06.07.2026 у даній справі позов залишено без розгляду на підставі п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України .

Вимоги ч. 4 ст. 82 ЦПК України встановлюють, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до вимог ст. 129 Конституції України однією із засад судочинства проголошено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій.

За правилами пункту 2 частини першої, частини п`ятої статті 169 ЦПК України суд відкладає розгляд справи у разі першої неявки без поважних причин належним чином повідомленого позивача в судове засідання або неповідомлення ним про причини неявки, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи.

Так, відповідно до ч. 5 ст. 142 ЦПК України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

Частиною 6 ст. 142 ЦПК України передбачено, що у випадках, встановлених частинами третьою - п`ятою цієї статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п`ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову у зв`язку з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог частини дев`ятої статті 141 цього Кодексу.

При цьому, згідно з ч. 9 ст. 141 ЦПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Частинами першою та третьою статті 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом судової справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Правовий аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що саме по собі звернення з позовом до суду та подання заяви про залишення позову без розгляду не свідчить про необґрунтованість дій позивача, оскільки зазначене є диспозитивним правом позивача, передбачене процесуальним законодавством і не містить таких обмежень, а тому для задоволення вимог про стягнення компенсації здійснених ним судових витрат відповідачеві необхідно довести, а суду встановити, які саме дії позивача при зверненні до суду чи у ході розгляду справи по суті є необґрунтованими та у чому вони виражені, зокрема: чи є недобросовісним звернення позивача з позовом до суду, чи були його дії умисними та чим це підтверджується.

За змістом частини п`ятої статті 142 ЦПК України для стягнення компенсації здійснених відповідачем витрат, пов`язаних з розглядом справи, відповідачу згідно з процесуальним обов`язком доказування необхідно довести, а суду встановити і зазначити про це в судовому рішенні, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені в ході розгляду справи та в чому вони виражені, зокрема: чи діяв позивач недобросовісно та пред`явив необґрунтований позов; чи систематично протидіяв правильному та швидкому вирішенню спору; чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету - ущемлення прав та інтересів відповідача; чи були дії позивача умисні та який ступінь його вини й чим це підтверджується.

Така правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 20 грудня 2018 року у справі №751/10961/16.

До необґрунтованих дій позивача відноситься саме неявка представника позивача, який був належним чином повідомлений про розгляд справи та повторно не з`явився в судові засідання, що призвело до затягування розгляду справи, втрату інтересу сторони позивача до розгляду даної справи по суті.

Верховним Судом у складі колегії судців Другої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 14.01.2021 у справі №521/3011/18 було зазначено, що: «З системного тлумачення положень частин п`ятої, шостої статті 142, частини дев`ятої статі 141 ЦПК України виходить, що необгрунтовані дії позивача як підстава для компенсації здійснених відповідачем витрат, пов`язаних з розглядом справи, відповідно до частини п`ятої статті 142 ЦПК України, передбачають свідомі недобросовісні дії позивача, які свідчать про зловживання процесуальними правами».

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

При цьому, представником відповідачки вказано, що дії позивачки, неявка в судове засідання позивачки, належним чином повідомленої про час і місце розгляду справи, у разі неподання заяви про розгляд справи за її відсутності та неповідомленням причин такої неявки можуть кваліфікуватися як необґрунтовані в розумінні ч. 5 ст. 142 ЦПК України, незалежного від того, чи визнавалась обов`язковою явка учасників судового процесу в судове засідання.

До заяви про стягнення витрат на правничу допомогу долучено: Договір про надання правничої допомоги №М-103 від 13.12.2023; Додаткову угоду №1 від 10.12.2025 до Договору про надання правничої допомоги №М-103 від 13.12.2023; Акт №1 від 07.07.2026 здачі-приймання наданих послуг за договором №М-103 впро надання правничої допомоги від 13.12.2023, згідно якого адвокатом Слізяк М.М. (виконавцем) були проведенні наступні роботи (надані послуги) надання правничої допомоги по договору, що включає в себе: аналіз документів замовника у справі №128/4880/23 та юридична консультація замовнику, тривалість - 30 хв., вартість - 500 грн.; підготовка та подання адвокатського запиту від 15.12.2023 до АТ «Укрпошта» з метою обгрунтування відзиву у справі, тривалість - 30 хв., вартість - 750 грн.; підготовка і подання запиту від 15.12.2023 до ГУПФУ у Вінницькій області, тривалість - 30 хв., вартість - 750 грн.; підготовка та подання до суду відзиву на позовну заяву, тривалість - 5 год., вартість - 7000 грн.; підготовка та подання до суду клопотання про виклик свідків, тривалість - 30 хв., вартість - 500 грн.; підготовка та подання до суду клопотання про витребування доказів, тривалість - 30 хв., вартість 500 грн.; участь в судових засіданнях 30.01.2024, 03.03.2026, 18.06.2026, тривалість - 1 год. 10 хв., 43 хв., 6 хв., вартість - 4000 грн.; клопотання від 13.12.2023 про відкладення розгляду справи, заява про ознайомлення з матеріалами справи в електронному вигляді від 10.01.2024, клопотання від 18.06.2024 про відкладення розгляду справи, заява від 08.8.2024 про ознайомлення з матеріалами справи, заява про проведення судового засідання без участі відповідача від 08.08.2024, клопотання від 26.02.2025 про відкладення розгляду справи, заява від 09.04.2025 про ознайомлення з матеріалами справи, заява від 15.04.2025, клопотання від 04.06.2025 про відкладення розгляду справи, клопотання від 06.10.2025 про відкладення розгляду справи, клопотання про залишення позову без розгляду від 06.07.2026, тривалість - 5 год 30 хв, вартість - 3000 грн.; платіжна інструкція №@2PL102047 від 13.12.2023, згідно якої ОСОБА_1 сплатила на користь адвоката Слізяк М.М. кошти в сумі 17000 грн. згідно договору №М-103 від 13.12.2023.

З матеріалів справи вбачається, що позивачка повторно в судове засідання не з`явилася сама та не забезпечила явку свого представника, про час та місце судового розгляду справи повідомлена належним чином, про причини неявки суду не повідомила, заяв (клопотань) про розгляд справи її участі до суду не подала.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною 3 статті 133 ЦПК України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на: 1) професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

За приписами частин 1, 2 статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч. 2 ст. 137 ЦПК України).

Згідно з ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд має з`ясувати склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

При стягненні витрат на правову допомогу необхідно враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність») незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору.

Розмір витрат на оплату правової допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правову допомогу.

Витрати на правову допомогу стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів).

Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Відповідно до ч.4 ст. 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У свою чергу, в підтвердження здійсненої правової допомоги, необхідно долучати й розрахунок погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги, та може міститися у акті приймання-передачі послуг за договором.

Розрахунок платної правової допомоги повинен відображати вартість години за певний вид послуги та час витрачений на: участь у судових засіданнях; вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням; ознайомлення з матеріалами справи в суді тощо.

Неспівмірність витрат на правничу допомогу із передбаченими законом критеріями є підставою для подання стороною-опонентом клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка подає таке клопотання. Кодексом не передбачено можливості суду ініціювати питання про зменшення витрат на правничу допомогу з власної ініціативи, що повною мірою відповідає принципу диспозитивності цивільного процесу.

Стороною позивачки було подано до суду заперечення щодо клопотання про стягнення витрат на правову допомогу, яке у своєму змісті містить клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; захист прав, свобод і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішується питання про їх застосування у кримінальному провадженні, особи, стосовно якої розглядається питання про видачу іноземній державі (екстрадицію), а також особи, яка притягається до адміністративної відповідальності під час розгляду справи про адміністративне правопорушення; надання правової допомоги свідку у кримінальному провадженні; представництво інтересів потерпілого під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб, держави, органів державної влади, органів місцевого самоврядування в іноземних, міжнародних судових органах, якщо інше не встановлено законодавством іноземних держав, статутними документами міжнародних судових органів та інших міжнародних організацій або міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України; надання правової допомоги під час виконання та відбування кримінальних покарань; захист прав, свобод і законних інтересів викривача у зв`язку з повідомленням ним інформації про корупційне або пов`язане з корупцією правопорушення.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 травня 2020 року у справі №904/4507/18 зазначила, що суд повинен оцінювати необхідність та розумність судових у вигляді «гонорару успіху», саме в контексті компенсації цих витрат за рахунок іншої сторони судової справи.

Аналогічним чином тлумачить це питання і ЄСПЛ, висновки якого, зокрема, у рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000 року у справі «Іатрідіс проти Греції» (latridis v. Greece, заява №31107/96) свідчать, що договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом, може підтверджувати, що у клієнта дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові, якщо така угода є юридично дійсною. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли між адвокатом і клієнтом, не може зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але ураховуючи також те, чи були вони розумними.

Разом з тим, чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу. Відповідно, суд зазначив, що процесуальним законодавством передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.

В питанні критеріїв також слід згадати висновки Великої Палати у справі №755/9215/15-ц. Так, суд наголосив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц).

Згідно ч. 1, п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі відмови в позові - на позивача.

В постанові Великої Палати у справі №910/12876/19, суд зауважив, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини. Разом з тим чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу. Відповідно, суд зазначив, що процесуальним законодавством передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.

Важливими є також висновки у постановах Верховного Суду у справі №905/1795/18 та у справі №922/2685/19, де визначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Крім того, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, визначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» від 26.02.2015, пунктах 34-36 рішення у справі «Гімайдуліна і інших проти України» від 10.12.2009, пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» від 12.10.2006, пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» від 30.03.2004 заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Проаналізувавши вартість і обсяг наданих відповідачці юридичних послуг та виконаних робіт у даній справі зважаючи на її складність в контексті пред`явлених вимог та кількість поданих представником процесуальних документів, ціну позову, а також час, який необхідний адвокату на їх підготовку та прийняття участі у розгляді справи, суд дійшов висновку, що сума витрат на правничу допомогу визначена у клопотання в розмірі 17000,00 грн. є необґрунтованою та не відповідає дійсним і необхідним витратам, які змушена була понести відповідачка у цій справі.

Отже, виходячи з обставин справи, які склалися у даному випадку, категорії спору, що є немайновим, фінансового стану і статусу обох сторін у спірних правовідносинах, обсягу фактично наданих відповідачці послуг з правової допомоги та заперечень позивачки в контексті положень частини п`ятої статті 137 ЦПК України, на переконання суду, стягнення судових витрат, понесених відповідачкою ОСОБА_1 у вказаній справі у розмірі 17000,00 грн. є неспівмірним із складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт в інтересах відповідачки, а також часом, витраченим на їх виконання, а тому не відповідає критеріям реальності таких витрат, розумності їхнього розміру та справедливості розміру отриманих коштів.

Враховуючи наявність підстав для зменшення розміру суми судових витрат, суд приходить до висновку, що з позивачки на користь відповідачки підлягає стягненню компенсація понесених нею судових витрат на правничу допомогу, пов`язаних із розглядом цивільної справи в розмірі 8500,00 грн..

Розмір такого стягнення судових витрат є пропорційним, розумним та справедливим, яке при цьому не порушуватиме права учасника справи на отримання коштів, які він змушений затратити з метою захисту своїх прав та інтересів в суді, а також відповідатиме завданню цивільного судочинства, проголошеному у статті 2 ЦПК України.

Відповідно до ч. 5 ст. 142 ЦПК України, у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

Згідно з ч. 6 ст. 142 ЦПК України у випадках, встановлених частинами третьою - п`ятою цієї статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п`ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову у зв`язку з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог частини дев`ятої статті 141 цього Кодексу.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов до висновку про часткову обґрунтованість клопотання щодо компенсації судових витрат відповідачки у в казаній цивільній справі та наявність правових підстав для його часткового задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 133, 137, 141,142, 257, 261, 353 ЦПК України, суд -

п о с т а н о в и в:

Клопотання представника відповідачки ОСОБА_1 - адвоката Слізяк М.М. про стягнення судових витрат - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 компенсацію понесених нею судових витрат на професійну правничу допомогу, пов`язаних із розглядом цивільної справи №128/4880/23 в розмірі 8500 (вісім тисяч п`ятсот) гривень 00 копійок.

Ухвала може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання її копії.

Суддя Л.П. Шевчук