Ухвала суду № 138417583, 21.07.2026, Смілянський міськрайонний суд Черкаської області

Справа № 703/2034/26

1-кп/703/429/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 липня 2026 року Смілянський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

головуючого-судді ОСОБА_1 ,

з участю секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

адвокатів: ОСОБА_4 ,

ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Сміла клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_6 , в кримінальному провадженні №12025250000000701 від 17 жовтня 2025 року за обвинуваченням ОСОБА_7 та ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 332 КК України,-

з я с у в а в:

В провадженні Смілянського міськрайсуду Черкаської області перебуває кримінальне провадження №12025250000000701 від 17 жовтня 2025 року за обвинуваченням ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 332 КК України, яким застосований та в подальшому продовжений ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 12 березня 2026 року запобіжний захід у виді тримання під вартою, з визначенням застави, витікає 15 квітня 2026 року.

В судовому засіданні прокурор заявив клопотання про необхідність продовження дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_6 , оскільки такий витікає 1 серпня 2026 року, а розгляд справи ще триває, ризики, передбачені ст. 177 КПК України, продовжують існувати.

В обґрунтування клопотання прокурором зазначено, що досудовим розслідуванням встановлено, що

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за попередньою змовою з ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , діючи умисно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з корисливих мотивів та з метою особистого збагачення, використовуючи умови введеного в Україні воєнного стану, достовірно знаючи порядок перетину державного кордону України, в порушення вимог Закону України «Про державний кордон України», Закону України «Про прикордонний контроль», Закону України «Про порядок виїзду з України та в`їзду в Україну громадян України», Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 № 57, здійснив організацію незаконного переправлення через державний кордон України ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , шляхом організації доставления останнього до державного кордону України - Республіки Молдова (невизнана Придністровська Молдавська Республіка), наданням порад та вказівок, що стосуються незаконного переправлення через державний кордон України, за наступних обставин.

Так, на початку жовтня 2025 року ОСОБА_9 спільно, за попередньою змовою з ОСОБА_7 , підшукали особу призовного віку для незаконного переправлення через державний кордон України, за грошові кошти в сумі 6500 доларів США, а саме ОСОБА_8 , якого ОСОБА_9 мав доставити до державного кордону України - Республіки Молдова (невизнана Придністровська Молдавська Республіка) та організувати незаконний перетин ним державного кордону України.

В подальшому, 26 листопада 2025 року, ОСОБА_9 спільно з ОСОБА_7 , перебуваючи біля магазину «Файно Маркет» по вул. Перемога, 15а в м. Кам`янка Черкаського району Черкаської області, отримали від ОСОБА_8 грошові кошти в сумі 500 доларів США в якості завдатку, для бронювання місця в автомобілі, яким ОСОБА_9 мав намір доставити ОСОБА_8 до державного кордону України, з метою незаконного переправлення останнього за межі кордону України.

Продовжуючи свій злочинний умисел 15 січня 2026 року, близько 12 години 17 хвилин, переслідуючи корисливий мотив, ОСОБА_7 зустріла ОСОБА_8 поблизу залізничного вокзалу ст. імені Т.Г. Шевченка у м. Сміла Черкаської області провела його до автомобіля «Hyundai SanFe», реєстраційний номер НОМЕР_1 у якому перебував ОСОБА_9 і який знаходився біля аптеки «Копійка», за адресою: Черкаська область, Черкаський район, м. Сміла, вул. Т.Г.Шевченка, 14а та у салоні вказаного автомобіля, отримали від ОСОБА_8 обговорену ними раніше суму неправомірної вигоди, а саме 6000 доларів США за організацію незаконного переправлення останнього через державний кордон України.

Оскільки, строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_9 , який застосований ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 12 березня 2026 року та в подальшому продовжений ухвалою Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 3 червня 2026 року, витікає 1 серпня 2026 року, а розгляд справи ще триває, прокурор просить продовжити обвинуваченому ОСОБА_9 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів.

ОСОБА_9 заперечував проти продовження запобіжного заходу у виді тримання його під вартою, нічим не аргументуючи таке заперечення, просив зменшити розмір застави. Його захисник адвокат ОСОБА_5 підтримав рішення підзахисного.

Суд, врахувавши доводи прокурора, заслухавши позицію обвинуваченого та його захисника, дослідивши матеріали клопотання, приходить до наступного висновку.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснювати дії, передбачені частиною першою статті 177 КПК України.

У відповідності до ч. 1 ст. 331 КПК України, під час судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпеченя кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого.

Змістом ст. 131-132 КПК України визначено, що запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду.

Згідно ст. 177 КПК України метою застосування запобіжних заходів є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобіганням спробам переховуватися від органів досудового розслідування та суду.

ОСОБА_9 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, продовжують існувати ризики, передбачені п.п.1,3,5 ч.1 ст. 177 КПК України, які були враховані при обранні йому запобіжного заходу, а саме:

- ризик, передбачений п.1 ч.1 ст. 177 КК України, обґрунтовується тим, що у разі визнання винуватим ОСОБА_9 загрожує покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до десяти років, з конфіскацією майна, а тому страх та невідворотність в майбутньому покарання за вчинене ним діяння може спонукати останнього, перебуваючи на волі, ухилитися (змінити місце проживання тощо) від суду з метою уникнення покарання;

- ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, обґрунтовується тим, що ОСОБА_9 , з метою уникнення від кримінальної відповідальності, у випадку доведення його вини судом, може незаконно впливати на свідків у даному кримінальному провадженні, шляхом їх переконання та залякування, і схилити їх до зміни даних ними показань чи до дачі неправдивих показань, які б виправдовували останнього;

- ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, обґрунтовується тим, що обвинувачений ОСОБА_9 може вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки у нього відсутні соціальні зв`язки, тому є всі підстави вважати, що він може продовжити займатися, злочинною діяльністю та вчиняти інші кримінальні правопорушення.

Обставини, що могли б свідчити про можливість запобігання зазначеним ризикам шляхом застосування інших запобіжних заходів, не пов`язаних з триманням під вартою ОСОБА_9 , не встановлено.

Тому, суд приходить до висновку про доцільність збереження застосованого до обвинуваченого запобіжного заходу, який забезпечить йому належну процесуальну поведінку, у зв`язку із чим, термін тримання під вартою ОСОБА_9 , слід продовжити ще на 60 днів, тобто до 18 вересня 2026 року, включно.

Вирішуючи питання про продовження ОСОБА_9 запобіжного заходу у виді тримання під

вартою, суд враховує вимоги п.п. 3 і 4 ст.5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно яких обмеження прав особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

При цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтвердити існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув`язнення.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. У справі «Ілійков проти Болгарії» зазначив, що «суворість призначеного покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторно вчинення злочинів». («Баришевський проти України», «Волосюк проти України», «Пелісьє і Саса проти Франції»).

У справі «Летельє проти Франції» вказано, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.

Тобто із зазначеного рішення Європейського суду з прав людини вбачається, що у справах, де особа обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, виходячи з самої тяжкості обвинувачення, попереднє ув`язнення може бути застосоване.

Відповідно до положень ст. ст. 5, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практики ЄСПЛ, з урахуванням наявних ризиків, а отже й законних підстав в розрізі вимог Глави 18 КПК України, з метою запобігання спробам переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків у вказаному кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення, обрання ОСОБА_9 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не є надмірним, що принижує його гідність в розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Заслухавши думку прокурора, та інших учасників судового провадження, оцінивши, у відповідності з ст. 178 КПК України, наявні ризики, зазначені прокурором, суд вважає за можливе продовжити обвинуваченому запобіжний захід у виді тримання під вартою на 60 днів.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 177,199, 331, 314-316 КПК України, суд, -

у х в а л и в:

Клопотання прокурора задовольнити.

Запобіжний захід у виді тримання під вартою ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , застосований ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 12 березня 2026 року та в подальшому продовжений ухвалою Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 3 червня 2026 року з правом внесення застави, продовжити на 60 днів, тобто до 18 вересня 2026 року включно.

Визначити заставу у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 256720 грн.(двісті п`ятдесят шість тисяч сімсот двадцять), у випадку внесення якої покласти на ОСОБА_10 наступні обов`язки:

- прибувати за кожною вимогою до суду;

- не відлучатися за межі Черкаського району Черкаської області без дозволу суду;

- повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання, реєстрації та роботи;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право тна виїзд з України і в`їзд в Україну;

- утримуватися від спілкування у будь-який формі (особисто, через знайомих, шляхом телефонного зв`язку чи мережу інтернету) з свідками, а також іншими обвинуваченими у цьому кримінальному провадженні, крім випадків необхідності такого спілкування безпосередньо в ході проведення процесуальних дій за їх участі під час судового розгляду.

Копію ухвали направити до Державної установи «Черкаський слідчий ізолятор», для відома та вручення обвинуваченій.

Ухвала суду підлягає до негайного виконання, однак може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Повний текст ухвали проголошений о 8 год 15 хв 22 липня 2026 року

Суддя ОСОБА_11 :