Рішення № 138417557, 22.07.2026, Смілянський міськрайонний суд Черкаської області

Справа № 703/608/26

2/703/2743/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2026 року Смілянський міськрайонний суд Черкаської області в складі головуючого-судді Прилуцького В.О., розглянувши у порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін в залі суду в м.Сміла цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором

встановив:

ТОВ «Споживчий центр» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 15 квітня 2025 року укладено кредитний договір №15.04.2025-100000063. Відповідно до умов договору позичальнику надано кредит у розмірі 8000 грн., що підтверджується квитанцією про видачу коштів від 15 квітня 2025 року, строком 217 днів.

16 квітня 2025 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 було укладено додатковий договір за яким сторони домовились за взаємною згодою та ініціативою позичальника збільшити суму кредиту, в зв`язку з чим внесено наступні зміни до договору.

Сума кредиту з дати укладення даного додаткового договору становить 10000 грн. 00 коп., яка складається з усіх траншів (частин суми кредиту), зазначених в договорі (1-й транш) та в укладених сторонами додаткових договорах. За даним додатковим договором кредитодавець зобов`язується надати позичальнику 2-й транш у розмірі 2000 грн. 00 коп. Строк, на який надається кредит (а саме 2-й транш) - 216 днів з дати його надання.

17 квітня 2025 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 було укладено додатковий договір за яким сторони домовились за взаємною згодою та ініціативою позичальника збільшити суму кредиту, в зв`язку з чим внесено наступні зміни до договору. Сума кредиту з дати укладення даного додаткового договору становить 12000 грн. 00 коп., яка складається з усіх траншів (частин суми кредиту), зазначених в договорі (1-й транш) та в укладених сторонами додаткових договорах. За даним додатковим договором кредитодавець зобов`язується надати позичальнику 3-й транш у розмірі 2000 грн. 00 коп. Строк, на який надається кредит (а саме 2-й транш) - 215 днів з дати його надання.

В свою чергу ОСОБА_1 свої зобов`язання за договором належним чином не виконує, у зв`язку з чим, станом на 30 січня 2026 року, утворилась заборгованість у розмірі 39780 грн. 00 коп., що складається з заборгованості по тілу кредиту в розмірі 12000 грн., по процентам в розмірі 18540 грн. 00 коп., по комісії в розмірі 1080 грн. 00 коп., по додатковій комісії (за обслуговування кредитної заборгованості) в розмірі 2160 грн., по неустойці в розмірі 6000 грн. 00 коп., яку і просить позивач стягнути з відповідача та судові витрати.

Ухвалою Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 01 липня 2026 року скасовано заочне рішення суду від 26 березня 2026 року та постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Згідно з ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Клопотань від учасників справи про проведення судового засідання з повідомленням (викликом) сторін відповідно до частини 5 статті 279 ЦПК України не надходило.

Представник позивача в позовній заяві просив суд проводити розгляд справи без його участі.

Представниця відповідача, адвокат Геріх Н.А. надала до суду письмові пояснення по суті спору. Відповідно до пояснень, відповідач визнає позовні вимоги частково у розмірі 12000 грн. Вказала на те, що відповідач не запречує та визнає той факт, що між ним та відповідачем був укладений кредитний договір та отримано кредитні кошти. Однак заперечує щодо стягнення з нього процентів, комісії, додаткової комісії та неустойки, оскільки є військовослужбовцем та відповідно до Законодавства України звільнений від сплати штрафних санкцій. Представниця відповідача, просила суд задовольнити вимоги позову частково, в частині тіла кредиту та стягнути судові витрати пропорційно до задоволеної частини позовних вимог.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення, з наступних підстав.

Між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 15 квітня 2025 року укладено кредитний договір №15.04.2025-100000063. Відповідно до умов договору позичальнику надано кредит у розмірі 8000 грн., що підтверджується квитанцією про видачу коштів від 15 квітня 2025 року, строком 217 днів.

16 квітня 2025 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 було укладено додатковий договір за яким сторони домовились за взаємною згодою та ініціативою позичальника збільшити суму кредиту, в зв`язку з чим внесено наступні зміни до договору. Сума кредиту з дати укладення даного додаткового договору становить 10000 грн. 00 коп., яка складається з усіх траншів (частин суми кредиту), зазначених в договорі (1-й транш) та в укладених сторонами додаткових договорах. За даним додатковим договором кредитодавець зобов`язується надати позичальнику 2-й транш у розмірі 2000 грн. 00 коп. Строк, на який надається кредит (а саме 2-й транш) - 216 днів з дати його надання.

17 квітня 2025 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 було укладено додатковий договір за яким сторони домовились за взаємною згодою та ініціативою позичальника збільшити суму кредиту, в зв`язку з чим внесено наступні зміни до договору. Сума кредиту з дати укладення даного додаткового договору становить 12000 грн. 00 коп., яка складається з усіх траншів (частин суми кредиту), зазначених в договорі (1-й транш) та в укладених сторонами додаткових договорах. За даним додатковим договором кредитодавець зобов`язується надати позичальнику 3-й транш у розмірі 2000 грн. 00 коп. Строк, на який надається кредит (а саме 2-й транш) - 215 днів з дати його надання.

Таким чином відповідач ОСОБА_1 отримав від ТОВ «Споживчий центр» кредит в загальному розмірі 12000 грн.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти у розмірі та на умовах, встановлених договором.

Згідно з ч.1 ст.549 цього Кодексу у разі порушення зобов`язання боржник повинен сплатити кредиторові неустойку (штраф, пеню).

Як вбачається з ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Ст.1049 ЦК України передбачає, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строки та в порядку, встановлені договором.

Згідно довідки розрахунку про стан заборгованості за кредитним договором №15.04.2025-100000063 заборгованість ОСОБА_1 складає 39780 грн. 00 коп., що складається з заборгованості по тілу кредиту в розмірі 12000 грн., по процентам в розмірі 18540 грн. 00 коп., по комісії в розмірі 1080 грн. 00 коп., по додатковій комісії (за обслуговування кредитної заборгованості) в розмірі 2160 грн., по неустойці в розмірі 6000 грн. 00 коп.

Із матеріалів справи судом встановлено, що у порушення умов договору та закону відповідач зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконав, суму коштів не повернув та ухиляється від її сплати.

Ч. 1 ст. 82 ЦПК України зазначає, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Відповідач в поданій до суду заяві, визнав факт отримання коштів та наявної заборгованості за кредитом в розмірі 12000 грн., відповідно до ст. 82 ЦПК України ці обставини не пілягають доказуванню.

Що стосується стягнення з відповідача 18540 грн. процентів, 1080 грн. комісії (пов`язаної з наданням кредиту), 2160 грн. додаткової комісії (за обслуговування кредитної заборгованості) та 6000 грн. неустойки, суд зазначає наступне.

Відповідач заперечує проти стягнення з нього процентів, комісії та неустойки оскільки вважає, що відповідно до п. 15 ст. 14 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» вони не підлягають до стягнення з нього.

Відповідно до п. 15 ст. 14 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» пільги військовослужбовцям та членам їх сімей військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля, а також крім кредитних договорів щодо придбання та встановлення фотоелектричних модулів та/або вітрових електроустановок разом із гібридними інверторами та установками зберігання енергії, проценти за якими можуть бути погашені чи компенсовані за рахунок третіх осіб або держави.

З копії довідки в/ч НОМЕР_1 від 15 травня 2026 року, вбачається, що відповідач ОСОБА_1 перебуває на військовій службі у в/ч НОМЕР_1 з 07 листопада 2023 року по час видачі довідки.

При цьому п. 15 ст. 14 ЗУ «Про соціальний та правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей» є самостійною нормою і будь-якого посилання про можливість застосування вказаного пункту лише при наявності у військовослужбовця відповідного статусу (учасника бойових дій) закон не передбачає, дія зазначеної норми поширюється на всіх військовослужбовців без виключення.

Наведене узгоджується з правовими висновками Верховного Суду від 26.12.2018 у справі №522/12270/15, від 14.05.2021 у справі №502/1438/18, від 24.02.2022 у справі №591/4698/20, від 12.05.2022 у справі №336/512/18, від 18.01.2023 у справі №642/548/21.

Застосування приписів п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» обумовлено самим фактом наявності статусу військовослужбовця у конкретної особи, яка несе відповідальність перед банківською установою, їх застосування є обов`язком суду та жодним чином не обумовлено відомостями про обізнаність банку щодо наявності в особи спеціального статусу. Положення п. 15 ст. 14 Закону не обмежують своє застосування виключно щодо позичальників за кредитними зобов`язаннями, поширюють свою дію на усі випадки нарахування санкцій та процентів за невиконання будь-яких зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, в тому числі банками. Таким чином, згідно матеріалів справи встановлено, що відповідач ОСОБА_1 станом на час розгляду справи має статус військовослужбовця, а тому на нього поширюються пільги, передбачені п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», тобто, до нього не може застосовуватися відповідальність у виді штрафних санкцій і пені за невиконання зобов`язань за користування кредитом, а також у нього відсутній обов`язок щодо сплати процентів за користування кредитом.

Крім того відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (не виконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, в Україні, у зв`язку із збройною агресією російської федерації, в Україні уведено воєнний стан. У подальшому строк дії воєнного стану в державі неодноразово продовжувався.

Договір про відкриття кредитної лінії № 15.04-2025-100000063 був укладений 15 квітня 2025 року під час дії воєнного стану.

Тобто комісії та неустойка були нараховані відповідачу під час дії в Україні воєнного стану. На момент такого нарахування діє законодавче обмеження на застосування відповідальності у вигляді сплати комісії передбаченої умовами договору та неустойку за невиконання умов кредитного договору.

Оскільки заборгованість за комісією в розмірі 1080 грн. та додатковою комісією в розмірі 2160 грн. і неустойка в розмірі 6000 грн. нараховані відповідачу у період дії в Україні воєнного стану, у зв`язку з чим позичальник звільняється від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення, суд уважає, що позов в частині стягнення з відповідача на користь позивача за Договором від 15 квітня 2025 року процентів, комісії та неустойки не може бути задоволений.

Щодо стягнення за кредитним договором № 15.04.2025-100000063 від 15 квітня 2025 року заборгованості за комісією (пов`язаної з наданням кредиту) у розмірі 1080 грн. та додаткової комісії (за обслуговування кредитної заборгованості) в розмірі 2160 грн. суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Згідно з ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

З огляду на зміст приписів ч.ч. 1 і 2 ст. 228 ЦК України умова кредитного договору про додаткову сплату позичальником на користь кредитора під час надання кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості є нікчемною. Вказаний платіж є платою за послугу банку, вимагати придбання якої забороняла ч. 3 ст. 55 Закону України «Про банки та банківську діяльність». Тому така умова договору порушує публічний порядок.

Зі змісту кредитного договору вбачається, що позивачем заявлено вимогу про стягнення комісії як одноразової плати за надання кредиту, що узгоджено з відповідачем так і додаткової комісії (за обслуговування кредитної заборгованості). Тобто ТОВ «Споживчий центр» фактично встановлено сплату комісії, не зазначивши за які саме послуги ця комісія має сплачуватись позичальником. Жодних доказів вчинення будь-яких дій в якості послуг на користь позичальника, матеріали справи не містять, і тому ця умова є нікчемною умовою договору, внаслідок чого сума нарахованих комісій не може бути стягнута на вимогу кредитора з позичальника.

Зазначене узгоджується з правовою позицією, висловленою Верховним Судом України в постанові від 6 вересня 2017 року у справі № 6-2071цс16, та висновками Верховного Суду у постанові від 20 лютого 2019 року у справі № 666/4957/15-ц, а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 363/1834/17, де вказано, що комісія, яка нараховується банком, є послугою з обслуговування кредиту, а тому не підлягає стягненню на користь кредитора при наданні позичальнику коштів на придбання споживчої продукції.

Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у п. 31.29. постанови від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.

За наведених обставин вимоги про стягнення 1080 грн. та 2160 грн. заборгованості за комісіями, які хоч і погоджені з відповідачем, але є нікчемними, до задоволення не підлягають.

Беручи до уваги вище вказані норми закону, умови договору про надання кредиту, суд уважає, що позов потрібно задовольнити частково.

З огляду на ці обставини суд вважає, що з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Споживчий центр» належить стягнути борг сумі 12000 грн. тіла кредиту.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути понесені та документально підтверджені судові витрати у вигляді судового збору пропорційно до задоволеної частини позову у розмірі 803 грн.13 коп.

На підставі зазначеного та керуючись ст. 526, 611, 625 ЦК України ст. 10, 141, 264, 265, 280-284, 289 ЦПК України, суд,

вирішив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , зареєстрованого по АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А, код за ЄДРПОУ: 37356833, заборгованість за кредитним договором №15.04.2025-100000063 від 15 квітня 2025 року у розмірі 12000 грн. та судовий збір у розмірі 803 грн. 13 коп., а всього 12803 грн. 13 коп.

Рішення може бути оскаржене сторонами до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного тексту.

Рішення набирає законної сили, якщо протягом цих строків не подана апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Головуючий: В. О. Прилуцький