Ухвала суду № 138416494, 20.07.2026, Кременчуцький районний суд Полтавської області

№ 536/2265/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 липня 2026 року Кременчуцький районний суд Полтавської області у складі головуючої судді ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , захисника адвоката ОСОБА_5 , розглянувши у підготовчому судовому засіданні кримінальне провадження № 12026170540000165 від 29 червня 2026 року по обвинуваченню ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Кременчуцького районного суду Полтавської області перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого частиною 3 статті 307 КК України.

13 липня 2026 року прокурором подано клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 діб із визначенням застави у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 266 240, 00 грн. У своєму клопотанні прокурор вказав, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 12 років з конфіскацією майна, а тому, усвідомлюючи вищенаведену загрозу тривалого ув`язнення може переховуватись від органів досудового розслідування та суду. Окрім того, як на думку прокурора, про наявність даного ризику стосовно ОСОБА_4 свідчить також у останнього на момент повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення відсутні стійкі соціальні зв`язки, адже він будь-якою суспільно-корисною діяльністю не займався, не працює, неповнолітніх дітей га утриманні не має,, а тому може всіляко уникати кримінальної відповідальності за вчинене кримінальне правопорушення шляхом переховування від органів досудового розслідування та суду. Також, обвинувачений не має постійного джерела доходу, офіційно не працевлаштований, а враховуючи те, що тривалий час здійснює протиправну діяльність у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, це може мотивувати його вчинити новий злочин з метою отримання прибутку.

Окрім того, прокурор у своєму клопотанні вказав, що на даний час не змінились встановлені слідчим суддею Автозаводського районного суду м.Кременчука в ухвалі від 03 липня 2026 року при обранні запобіжного заходу відносно ОСОБА_4 у виді тримання під вартою.

Інші, більш м`які запобіжні заходи, на думку прокурора, не забезпечать належну поведінку обвинуваченого. Так, запобіжний захід у виді особистого зобов`язання не здатен забезпечити належної процесуальної поведінки обвинуваченого з урахуванням тяжкості інкримінованого злочину та загрози можливого покарання; запобіжний захід у виді особистої поруки не можливо застосувати у зв`язку із тяжкістю інкримінованого злочину, відсутністю факту працевлаштування, окрім того у слідства відсутні дані про будь-яких осіб, які заслуговують на довіру, які б надали письмове зобов`язання про те, що вони поручаються за виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків та за необхідності доставити його до органу досудового розслідування чи в суд на першу вимогу; заставу неможливо застосувати у зв`язку із відсутністю даних про те, що у обвинуваченого є джерела доходу чи майно; домашній арешт неможливо застосувати, оскільки у зв`язку з тяжкістю інкримінованого кримінального правопорушення та відсутністю міцних соціальних зв`язків, обвинувачений потребує постійного візуального контролю, що дасть можливість уникнути ризикам, зазначеним у статті 177 КПК України.

В підготовчому судовому засіданні прокурор підтримав клопотання з наведених у ньому підстав.

Захисник ОСОБА_5 в підготовчому судовому засіданні проти задоволення клопотання прокурора заперечував, вказав про необгрунтованість вказаних прокурором ризиків, які можуть свідчити про необхідність продовження найбільш суворого запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Так, твердження прокурора про відсутність міцних соціальних зв`язків на підставі незадіяності в суспільно-корисній діяльності не відповідає наявним матеріалам справи. ОСОБА_4 був затриманий по даному кримінальному провадженні у порядку статті 208 КПК України 02 квітня 2026 року та перебував під вартою дві доби. У подальшому, 29 травня 2026 року отримав повідомлення про підозру, 02 червня 2026 року був допитаний в якості підозрюваного, 03 червня 2026 року прибув до суду та прийняв участь у розгляді клопотання про застосування відносно нього запобіжного заходу. Таким чином, ОСОБА_4 , починаючи ще з 02 квітня 2026 року був обізнаний про можливе покарання, призначення якого йому загрожує, попри це неодноразово своєчасно прибував за викликами правоохоронних органів та суду. З огляду на викладене, як на думку захисника, обвинувачений своєю належною процесуальною поведінкою довів, що не має наміру ухилятися від досудового слідства чи суду.

Щодо твердження сторони обвинувачення про тривале здійснення ОСОБА_4 протиправної діяльності у сфері обігу наркотичних засобів не відповідає дійсності, оскільки останньому інкримінується вчинення лише одного епізоду кримінального правопорушення.

Також обвинувачений є студентом КРНУ ім. Остроградського, де характеризується позитивно, ніколи не притягувався до кримінальної відповідальності.

Щодо наявності міцних соціальних зв`язків, то захисник вказав, що обвинувачений проживає разом з матір`ю, яка його утримує матеріально, та звернулась до суду з листом щодо застосування відносно ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту в нічний час. Вказала, що потребує допомоги сина по господарству, у свою чергу зобов`язується матеріально утримувати сина та надавати йому допомогу.

Обвинувачений ОСОБА_4 підтримав позицію свого захисника.

Допитана у якості свідка при вирішенні питання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_6 пояснила, що вона є матір`ю ОСОБА_4 . ОСОБА_6 пояснила, що вони проживають разом із сином у домоволодінні по АДРЕСА_1 , яке належить свідку на праві власності. Пояснила, що неодноразово розмовляла із сином з приводу інкримінованого йому кримінального правопорушення, впевнена, що запобіжний захід у вигляді домашнього арешту повністю забезпечить виконання ним процесуальних обов`язків щодо явки до суду. До того ж, син переконав її, що зовсім не має наміру переховуватись від органів досудового розслідування та суду з метою уникнення відповідальності, окрім того він має намір продовжувати навчання та допомагати матері по господарству.

Суд, заслухавши думку учасників судового розгляду, приходить до наступних висновків.

Згідно з ч. 3 ст. 315 КПК України, під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.

Статтею 131 КПК України передбачено, що заходи забезпечення кримінального провадження, до яких віднесено і запобіжні заходи, застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Відповідно до статті 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Відповідно до ч.1,п. 4 ч.2ст.183КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Ухвалою слідчого судді Автозаводського районного суду м.Кременчука Полтавської області від 03 червня 2026 року обвинуваченому ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою до 29 липня 2026 року включно.

Суд, вирішуючи питання про доцільність продовження тримання обвинуваченого ОСОБА_4 під вартою, приходить до висновку, що встановлений слідчим суддею ризик, а саме, що обвинувачений, перебуваючи на волі, може переховуватися від суду, не зник та не зменшився і на даний час. При цьому суд бере до уваги, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, у разі визнання його винним йому загрожує покарання у вигляді позбавлення волі строком до 12 років з конфіскацією майна. Суд бере також до уваги, що ОСОБА_4 не працевлаштований, а отже не має засобів для існування. При цьому, суд вважає, що не зменшився та не зник встановлений ризик того, що ОСОБА_4 може продовжити вчинення інкримінованого кримінального правопорушення або вчинити інше кримінальне правопорушення з метою отримання прибутку.

На думку суду жоден із більш м`яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою, не зможе унеможливити встановлені судом ризики. Домашній арешт, застава як і особисте зобов`язання, на думку суду, з урахуванням особи обвинуваченого, тяжкості покарання, що йому загрожує, не забезпечить належної поведінки обвинуваченого. Письмових зобов`язань інших осіб про поруку за виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків та його доставки до суду не надходило.

Враховуючи вищевикладене, суд, оцінивши в сукупності всі обставини, приходить до висновку, що оскільки ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину і ризики, передбачені ст.177 КПК України, є доведеними, а жоден із більш м`яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою, не зможе їх унеможливити, з метою забезпечення виконання обвинувачуваним покладених на нього процесуальних обов`язків, доцільно продовжити обвинуваченому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Також суд зазначає, що надані стороною захисту письмові докази щодо позитивних характеристик обвинуваченого з місця навчання, задовільне виконання ним навчального плану, свідчень його матері, яка заслухана при вирішенні судом питання про продовження запобіжного заходу, жодним чином не нівелюють та не спростовують встановлені судом ризики, які не зникли і не зменшились на даний час.

Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Частиною четвертою статті 182 КПК встановлено, що розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Відповідно до п. 3 ч 5 ст. 182 КПК України розмір застави встановлений щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб..

Застава в жодному разі не виконує функції покарання особи або ж відшкодування збитків, обрання цього заходу не означає доведення її вини, натомість її розмір повинен бути таким, щоб загроза її втрати утримувала б підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов`язки, а з іншого, не має бути таким, щоб через очевидну неможливість виконання умов цього запобіжного заходу це фактично призвело б до подальшого його ув`язнення, яке в такому випадку перетворилося б на безальтернативне.

Враховуючи ступінь тяжкості інкримінованого обвинуваченому злочину, обставини його вчинення, майновий стан обвинуваченого, суспільний інтерес, інші обставини, передбачені ст. 178 КПК України, суд вважає, що застава у розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 266 240, 00 грн., здатна забезпечити виконання обвинуваченим обов`язків, передбачених ст. 194 КПК України.

Таким чином, суд вважає за можливе клопотання прокурора про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_4 задовольнити та застосувати до ОСОБА_4 запобіжний захід у виді тримання під вартою з визначенням розміру застави.

Керуючись ст. ст. 177, 183, 194, 331 КПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Клопотання прокурора про продовження відносно обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити.

Продовжити відносно обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 (шістдесят) днів, починаючи з 20 липня 2026 року до 17 вересня 2026 року включно.

Визначити ОСОБА_4 заставу в розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 266 240 (двісті шістдесят шість тисяч двісті сорок) грн. 00 коп., яка буде достатньою для забезпечення виконання обвинуваченим обов`язків, передбачених КПК України.

Роз`яснити ОСОБА_4 його право внести або забезпечити внесення іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) застави у будь-який момент з часу винесення ухвали на рахунок: UA398201720355289002000015950, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26304855, банк отримувача: ДКСУ, м. Київ, код банку отримувача (МФО): 820172, отримувач коштів - Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області.

Внесення застави є підставою для звільнення особи з-під варти.

Встановити ОСОБА_4 , у випадку внесення застави, наступні обов`язки строком на два місяці з моменту внесення такої:

- прибувати до суду за першим викликом;

- не відлучатися за межі населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу суду;

- повідомляти суд про зміну місця свого проживання та/або місця роботи;

- здати на зберігання до відповідного органу державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;

- носити електронний засіб контролю.

Роз`яснити обвинуваченому ОСОБА_4 , що у випадку невиконання вищезазначених обов`язків та в подальшому розгляду питання про застосування до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, на підставі п.3 ч.4 ст.183 КПК України, суд матиме право не визначати розмір застави.

Копію ухвали направити начальнику Державної установи «Полтавська установа виконання покарань (№23)» для відома та для виконання.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Полтавського апеляційного суду протягом 5 днів з моменту її проголошення, а обвинуваченим в той же строк з моменту вручення йому копії судового рішення.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Повна ухвала складена 22 липня 2026 року.

СуддяОСОБА_1