Рішення № 138416264, 21.07.2026, Автозаводський районний суд м. Кременчука

Справа № 524/13163/25

Провадження №2/524/4689/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.07.2026 року

Автозаводський районний суд міста Кременчука у складі:

головуючого судді Ковальчук Т. М.,

за участю секретаря судового засідання Воблікової І. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кременчуці в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

УСТАНОВИВ:

У жовтні 2025 року Полтавське обласне комунальне виробниче підприємство теплового господарства «Полтаватеплоенерго» (далі позивач, ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго») звернулося до суду з позовом, у якому просило стягнути з ОСОБА_1 (далі відповідач, ОСОБА_1 ) 30879,50 грн заборгованості за надані послуги з централізованого опалення, 4361,63 грн індексу інфляції, 1169,80 грн 3% річних, а також 3028,00 грн сплаченого судового збору.

На обґрунтування позову указувало, що ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» здійснює постачання теплової енергії та гарячої води у квартиру за адресою: АДРЕСА_1 за особовим рахунком № НОМЕР_1 .

Позивач у повному обсязі виконав свої зобов`язання щодо надання комунальної послуги, а відповідач, грубо порушуючи норми чинного законодавства, не здійснював своєчасної оплати отриманих послуг, у зв`язку з чим за період із 01 листопада 2022 року по 31 березня 2025 року виникла заборгованість у сумі 30879,50 грн, в тому числі 29652,86 грн за отримані послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, 1226,64 грн плати за абонентське обслуговування, 4361,63 грн індекс інфляції, 1169,80 грн 3% річних.

Заочним рішенням від 24 лютого 2026 року Автозаводський районний суд міста Кременчука задовольнив позов ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості; стягнув з ОСОБА_1 на користь ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» 30879,50 грн, а також 1169,80 грн нараховані на суму заборгованості 3% річних, 4361,63 грн інфляційні втрати, а також 3028,00 грн витрат з оплати судового збору.

У квітні 2026 року ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник адвокат Варавін С. Д., звернулася до Автозаводського районного суду міста Кременчука з заявою про перегляд заочного рішення від 24 лютого 2026 року, яку ухвалою від 21 квітня 2026 року суд задовольнив, скасував це заочне рішення та призначив судове засідання для розгляду справи по суті.

Так, ОСОБА_1 зазначає, що відповідач жодних договорів про постачання їй теплової енергії з ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» не укладала, тарифи, які застосовані при розрахунку заборгованості позивачем з ОСОБА_1 не узгоджувались. Окрім того, розмір наведених у позові тарифів значно відрізняється від тарифів, згідно з якими теплова енергія поставлялася відповідачу попереднім надавачем послуги ТОВ «Кременчуцька ТЕЦ». Вважає, що ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» поданий позов, який не підлягає задоволенню, оскільки надавачем послуг не враховано попередні тарифи та встановлена в України заборона збільшувати тарифи під час воєнного стану на підставі частини першої статті 1 Закону України «Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування». Відповідач також посилається на висновки, викладені в постанові Верховного Суду України від 28 січня 2026 року у справі № 524/2748/24. Зауважує, що фактично для споживача збільшилася вартість постачання тепла та гарячої води, оскільки ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» застосовує тарифи встановлені рішенням Полтавської обласної ради № 477 від 30 вересня 2022 року.

Позивач надав суду додаткові пояснення у справі, у яких зазначив, що через непередбачувані обставини ТОВ «Кременчуцька ТЕЦ» фактично припинило виконання зобов`язань щодо постачання теплової енергії та гарячої води частині споживачів м. Кременчука у зв`язку з неможливістю їх виконання відповідно до статті 607 ЦК України. Рішенням виконавчого комітету Кременчуцької міської ради від 20 жовтня 2022 року № 1508 ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» визначено новим виконавцем відповідних послуг на лівобережній частині міста від джерела Кременчуцької ТЕЦ. При цьому відповідач вказав, що зазначене рішення не є правочином про відступлення права вимоги чи переведення боргу та не свідчить про правонаступництво, а лише підтверджує заміну постачальника у зв`язку з передачею цілісного майнового комплексу. У зв`язку з цим правовідносини між ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» та споживачами, які виникли з листопада 2022 року по березень 2025 року, не можуть розглядатися як заміна кредитора у зобов`язанні, а визначення нового виконавця послуг не є підставою для внесення змін до договорів із попереднім постачальником у частині застосування тарифів.

При цьому зауважив, що тарифи для ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго», встановлені рішенням Полтавської обласної ради рішеннями № 477 від 30 вересня 2022 року, № 669 від 28 липня 2023 року та № 854 від 30 серпня 2024 року, відповідають розміру тарифів, що були встановлені рішенням Полтавської обласної ради від 21 жовтня 2021 року № 286 зі змінами, внесеними рішенням обласної ради від 09 грудня 2021 року № 326, тобто розміру, встановленому до введення в Україні воєнного стану 24 лютого 2022 року. З огляду на викладене, застосування ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» протягом листопада 2022 року березня 2025 року двоставкових тарифів на послугу з постачання теплової енергії, встановлених рішеннями Полтавської обласної ради, розмір яких є аналогічним розміру тарифів, встановлених рішенням Полтавської обласної ради № 286 від 21 жовтня 2021 року, зі змінами внесеними рішенням Полтавської обласної ради № 326 від 09 грудня 2021 року, отже, приписи статті 1 Закону України «Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування» не підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Щодо правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 28 січня 2026 року у справі № 524/2748/24, зауважив, що у даному випадку судом касаційної інстанції не було враховано, що суди попередніх інстанцій не досліджували договірні відносини між ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» та споживачем послуг та не надавали правої оцінки виниклим правовідносинам.

Ухвалою від 17 червня 2026 року суд задовольнив клопотання представника відповідача, витребував у ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» розрахунок за послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води за адресою: АДРЕСА_1 , о/р НОМЕР_1 з урахуванням тарифів, які діяли станом на 24 лютого 2022 року (відповідно до рішення Кременчуцької міської ради від 25 жовтня 2021 року №1421 «Про встановлення ТОВ «Кременчуцька ТЕЦ» тарифів на виробництво і транспортування та постачання послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води для категорій споживачів»).

На виконання ухвали суду від 17 червня 2026 року ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» здійснило розрахунок вартості наданих послуг по особовому рахунку № НОМЕР_1 відповідно до рівня цін на послуги, що застосовувалися станом на 24 лютого 2022 року, відповідно до якого загальна сума боргу становить 24901,92 грн.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, просив проводити розгляд справи без його участі, позов підтримав та просив задовольнити.

Відповідач у судове засідання не з`явилася, її представник адвокат Варавін С. Д. звернулася до суду з заявою, в якій просив проводити розгляд справи без його та відповідача участі, частково визнав позовні вимоги в частині заборгованості у сумі 24901,92 грн (з урахування наданого позивачем розрахунку); у частині стягнення з відповідача інфляційних витрат та 3% річних просив відмовити, оскільки позивач здійснив їх нарахування у період із листопада 2022 року по березень 2025 року за завищеними тарифами.

Відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов таких висновків.

Відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та поводження з побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках, регулюються Законом України від 09 листопада 2017 року № 2189-VIII « Про житлово-комунальні послуги» (далі Закон № 2189-VIII).

Згідно із пунктом 5 частини другої статті 7 цього Закону індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

За правилами частини першої статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено законом або договором.

Відповідно до позиції Верховного Суду, викладеної, зокрема у постановах від 26 вересня 2018 року у справі № 750/12850/16-ц та від 06 листопада 2019 року у справі № 642/2858/16, споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За правилами частини першої статті 26 Закону № 2189-VIII у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги споживач зобов`язаний сплатити пеню в розмірі, встановленому в договорі, але не вище 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що праву споживача на отримання належної якості житлово-комунальних послуг кореспондує обов`язок останнього оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Відтак, споживач зобов`язаний оплатити житлово-комунальні послуги, якщо він фактично користувався ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

За правилами статті 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Тобто, положення статті 322 ЦК України встановлюють презумпцію обов`язку власника нести усі витрати, пов`язані з утриманням належного йому майна, у тому числі з оплати комунальних та інших наданих йому послуг, незалежно від того, чи користується він ними безпосередньо чи ні. Такий обов`язок власника є похідним від належних йому, як абсолютному володарю, правочинів володіння, користування та розпорядження майном.

Згідно з пунктом 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 08 жовтня 1992 року № 572, власник та наймач (орендар) квартири зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги в строки, встановлені договором або законом та укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем відповідно до типового договору.

Відповідно до пункту 35 Правил надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 5 липня 2019 року № 690 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 2 лютого 2022 р. № 85), плата за послуги, абонентське обслуговування та плата за технічне обслуговування і поточний ремонт внутрішньобудинкових систем централізованого водопостачання та водовідведення багатоквартирного будинку вноситься споживачем виконавцю щомісяця однією сумою в порядку та розмірах, визначених договором. При цьому виконавець забезпечує деталізацію інформації щодо структури плати у рахунках споживачів. У разі коли співвласники багатоквартирного будинку самостійно не обрали однієї з моделей організації договірних відносин, визначених частиною першою статті 14 Закону України Про житлово-комунальні послуги, та/або не дійшли згоди з виконавцем про розмір плати за обслуговування внутрішньобудинкової системи централізованого водопостачання та водовідведення, плата виконавцю за індивідуальним договором складається з плати за послуги та плати за абонентське обслуговування.

Суд встановив, що позивач надає послуги з постачання теплової енергії та гарячої води за особовим рахунком № НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідач є власником вищевказаної квартири, що підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Станом на 26 вересня 2025 року за вказаним об`єктом заборгованість зі сплати послуг за постачання теплової енергії та гарячої води за період із 01 листопада 2022 року до 31 березня 2025 року становить 30879,50 грн, у тому числі 1226,64 грн плати за абонентське обслуговування.

У постанові від 28 січня 2026 у справі № 524/2748/24 Верховний Суд зазначив: «Обміркувавши викладене, касаційний суд зауважує, що внаслідок непередбачуваних обставин відбулася зміна постачальника тепла та гарячої води у зв`язку з переданням цілісного майнового комплексу відокремленого підрозділу «Кременчуцька ТЕЦ» (попередній постачальник) у господарське відання ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» (новий постачальник). Тому саме за таких обставин зміна постачальника у договорі з споживачем не повинна мати наслідком зміну тарифів на теплову енергію та гарячу воду для споживача порівняно з тим розміром, який був при попередньому постачальнику, до встановлення органом місцевого самоврядування іншого тарифу».

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Так, суд враховує, що тарифи, які встановлені рішенням Полтавської обласної ради № 477 та № 669, залишилися на рівні тарифів, встановлених рішенням Полтавської обласної ради № 286 від 21 жовтня 2021 року «Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води, що надаються ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» для потреб населення, бюджетних установ, інших споживачів (крім населення), релігійних організацій, які були введені в дію з 01 листопада 2021 року.

Водночас, суд ураховує висновки Верховного Суду, викладені, зокрема, в постановах від 28 січня 2026 року у справі № 524/2748/24, від 04 лютого 2026 року у справі № 524/12699/24, від 04 лютого 2026 року у справі № 524/6580/24, від 11 лютого 2026 року у справі № 524/13156/24, від 18 лютого 2026 року у справі № 524/12898/24, від 08 квітня 2026 року у справі № 524/11813/24 та інших, у яких Верховний Суд виклав зазначений вище висновок під час розгляду аналогічних справ.

Тобто, Верховний Суд зробив висновок про те, що для споживачів лівобережної частини міста Кременчука застосовані ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» тарифи є більшими ніж ті, які застосовувались для споживачів станом на час введення в Україні воєнного стану.

Ураховуючи такі висновки Верховного Суду, суд вважає, що в даному випадку до спірних правовідносин необхідно застосовувати тарифами, що діяли станом на 24 лютого 2022 року.

Згідно з розрахунком вартості наданих послуг по особовому рахунку № НОМЕР_1 відповідно до рівня цін на послуги, що застосовувалися станом на 24 лютого 2022 року, загальна сума заборгованості відповідача становить 24901,92 грн.

Окрім того, позивач у порядку статті 625 ЦК України та статті 26 Закон № 2189-VIII на суму заборгованості нарахував інфляційні втрати у сумі 4361,63 грн та 3% річних у сумі 1169,80 грн, щодо стягнення яких відповідач просив відмовити, пославшись на їх завищений розмір.

Виходячи з наведеного, з відповідача необхідно стягнути 3% річних у сумі 934,31 грн, а також інфляційні втрати у сумі 3502,74 грн, розраховані судом, виходячи з наданого позивачем розрахунку, здійсненого на підставі тарифів, які діяли станом на 24 лютого 2022 року.

Частинами першоютретьою статті 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Оцінивши належність, допустимість та достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за постачання теплової енергії, з урахуванням пені, 3% річних та інфляційних втрат, на загальну суму 29338,97 грн.

Окрім того, відповідно до статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 2439,65 грн судового збору пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись статтями 10, 12, 81, 141, 258, 259, 263 265, 280-284, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Задовольнити частково позов Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго» 24901 (двадцять чотири тисячі дев`ятсот одну) грн 92 коп., а також 934 (дев`ятсот тридцять чотири) грн 31 коп. нараховані на суму заборгованості 3% річних, 3502 (три тисячі п`ятсот дві) грн 74 коп. інфляційні втрати, а також 2439 (дві тисячі чотириста тридцять дев`ять) грн 65 коп. витрат з оплати судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Позивач: Полтавське обласне комунальне виробниче підприємство теплового господарства «Полтаватеплоенерго», ЄДРПОУ: 03338030, місцезнаходження: вул. Польська, буд. 2а, м. Полтава.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , останнє відоме місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_2 .

Суддя Т. М. Ковальчук