Рішення № 138416239, 22.07.2026, Яготинський районний суд Київської області

Яготинський районний суд Київської області

Справа № 382/149/26

Провадження № 2/382/574/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

22 липня 2026 року м. Яготин

Яготинський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Нарольського М. М.,

при секретарі Матвієнко Ю. Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження справу № 382/149/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮНІТ КАПІТАЛ" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ "ЮНІТ КАПІТАЛ", що є правонаступником права вимоги за зобов`язаннями Товариства з обмеженою відповідальністю "ФК "КРЕДІ ПЛЮС", звернулося до суду з позовом, в якому просить суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за договором № 159972 від 09.11.2024 року, укладеним між нею та ТОВ "ФК "КРЕДІ ПЛЮС", в сумі 36834,77 грн та судові витрати по справі. 16.04.2025 року між первісним кредитором ТОВ "ФК "КРЕДІПЛЮС" та ТОВ "ЮНІТ КАПІТАЛ" укладено договір факторингу № 16042025, відповідно до умов якого до ТОВ "ЮНІТ КАПІТАЛ" перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 159972 від 09.11.2024 року. Відповідно Витягу з Реєстру прав вимог від 16.04.2025 року до вищевказаного договору факторингу до позивача перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 36834,77 грн. У зв`язку з вищевикладеним, а також враховуючи неналежне виконання відповідачем ОСОБА_1 умови договірних зобов`язань, ТОВ "ЮНІТ КАПІТАЛ" просить стягнути з останнього суму боргу у розмірі 62193,08 грн, яка складається з 36834,77 грн заборгованості по тілу кредиту, 24357,31 грн заборгованості по несплаченим відсоткам за користування кредитом, 1001,00 грн комісія. Також позивач просив стягнути відповідача на свою користь судовий збір у розмірі 2 662,40 грн та 7 000 грн витрати на правову допомогу.

Ухвалою суду від 11.02.2026 року відкрито провадження у справі, розгляд якої вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та витребувано докази.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, однак в позові просить розгляд справи провести за його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечують.

Відповідачка в судове засідання не з`явилася, відзив на позов не надала, у зв`язку з чим суд зазначає таке.

Судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно (частина п`ята статті 128 ЦПК України).

Днем вручення судової повістки є: 1) день вручення судової повістки під розписку; 2)день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Якщо повістку надіслано на офіційну електронну адресу пізніше 17 години, повістка вважається врученою у робочий день, наступний за днем її відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про її доставлення (частина восьма статті 128 ЦПК України).

Європейський суд з прав людини зауважив, що право на публічний розгляд, передбачене пунктом 1 статті 6 Конвенції, має на увазі право на "усне слухання". Право на публічний судовий розгляд становить фундаментальний принцип. Право на публічний розгляд було б позбавлене смислу, якщо сторона в справі не була повідомлена про слухання таким чином, щоб мати можливість приймати участь в ньому, якщо вона вирішила здійснити своє право на явку до суду, встановлене національним законом. В інтересах здійснення правосуддя сторона спору повинна бути викликана в суд таким чином, щоб знати не тільки про дату і місце проведення засідання, але й мати достатньо часу, щоб встигнути підготуватися до справи (TRUDOV v. RUSSIA, № 43330/09, § 25, 27, ЄСПЛ, від 13 грудня 2011 року).

Відповідач відзиву на позов не надіслав, про розгляд справи повідомлявся у встановленому законом порядку, згідно з вимогами ст. ст. 128, 130 ЦПК України. Тож відповідач вважається такою, що повідомлений належним чином про час і місце розгляду справи. Будь-яких клопотань чи заяв від нього не надходило.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про правовідносини сторін, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів та ухвалити заочне рішення, у зв`язку з неподанням відповідачем відзиву, та відсутністю заперечень позивача щодо заочного розгляду справи, що відповідає положенням п. п. 3, 4 ч. 1 ст. 280 ЦПК України.

Відповідно до частини другої статті 247 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В тому числі, суд враховує вимоги ст. 80 ЦПК України, зокрема достатність доказів для вирішення справи, наданих до суду.

За таких умов у відповідності до ч.5 ст. 279 та ч. 2 ст. 191 ЦПК України суд розглянув справу на підставі наявних письмових матеріалів.

09.11.2024 між ТОВ "ФК "КРЕДІ ПЛЮС" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 159972 на загальну суму 41177,00 грн.

Згідно копії договору про споживчий кредит № 159972 від 09.11.2024 року укладеного між ТОВ "ФК "КРЕДІ ПЛЮС" та ОСОБА_1 було укладено договір про споживчий кредит.

Відповідно до п.3.1., 5.1 договір складається з публічної частини, а також графіків платежів набирає чинності з моменту його укладення в електронній формі сторонами індивідуальної частини і діє до повного виконання позичальником зобов`язань по цьому договору. Кредитний договір укладається в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-комунікаційній системі кредитодавця та доступний через веб-сайт кредитодавця.

Відповідно до п.2.2.1 Договору, кредитодавець надає позичальнику кредит у суму 41177,00 грн, не пізніше наступного дня після укладення договору в наступному порядку: у розмірі 30651,91 грн для погашення заборгованості позичальника за договором про споживчий кредит № 150193 від 15.08.2024 укладеним з кредитодавцем; у розмірі 4348,54 грн на картку позичальника № НОМЕР_1 у національній валюті; у розмірі 6176,55 грн, шляхом погашення заборгованості позичальника за комісією нарахованою згідно п 2.5 індивідуальної частини договору. Даний кредит надано на умовах строковості, зворотності, платності, а також позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом відповідно до умов, зазначених у договорі

Згідно п. 2.5 договору комісія за надання кредиту складає 6176,55 грн, що нараховується та підлягає сплаті одноразово в день укладення цього договору за ставкою 15,00 % від загальної суми кредиту.

У п. 2.6 договору сторони погодили, що кредит надається строком на 168 днів. Позичальник зобов`язаний повернути кредит 26.04.2025 року.

У п. 2.3 сторони досягли домовленості, що процентна за користування кредитом нараховуються за ставкою 270,00 % річних. Тип процентної ставки фіксована.

09.11.2024 року ТОВ "ФК "КРЕДІПЛЮС" належним чином виконало умови договору перерахувавши грошові кошти в сумі 4348,54 грн на банківську карту відповідача № НОМЕР_2 , що підтверджується довідкою ТОВ "ФК "КРЕДІПЛЮС" та випискою від 12.03.2026 року АТ "УНІВЕРСАЛ БАНК" за період 09.11.2024 по 14.11.2024 року. Також, додано довідка про проведення взаємозаліку за договором.

Судом встановлено, що 16.04.2025 року між первісним кредитором ТОВ "ФК "КРЕДІПЛЮС" та ТОВ "ЮНІТ КАПІТАЛ" укладено договір факторингу № 16042025, відповідно до умов якого до ТОВ "ЮНІТ НАПІТАЛ" перейшло право грошової вимоги до відповідача за договором про споживчий кредит № 159972 від 09.11.2024 року.

Таким чином, відповідно до витягу від 27.05.2025 Реєстру прав вимог № 2 від 07.05.2025 до Договору Факторингу № 16042025 від 16.04.2025 року та Акту приймання-передачі Реєстру прав вимог № 2 від 07.05.2025 до Договору факторингу № 16042025 від 16.04.2025 року, до Позивача перейшло право вимоги до Відповідача.

Станом на 22.01.2026 заборгованість за Договором про споживчий кредит № 159972 від 09.11.2024, що рахується за відповідачем ОСОБА_1 є непогашеною і становить 64293,08 гривень, з яких: 36834,77 гривень сума заборгованості за основним зобов`язанням; 24357,31 гривень сума заборгованості за нарахованими процентами; 2100,00 гривень заборгованість за штрафними санкціями; 1001,00 гривень комісія. Проте позивач просить стягнути із відповідача загальну суму заборгованості у розмірі 62193,08 гривень, без урахування штрафних санкцій.

Відповідно до пункту першого частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно із частинами першою і другою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ст. 626 ЦК України).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язуються надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення ст. ст. 1046-1053 Кодексу, якщо інше не встановлено параграфом 2 Глави 71 і не випливає із суті кредитного договору.

Частиною 1 ст. 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 уклав вищезазначений договір, за умовами якого отримав грошові кошти на передбачених договором умовах, в тому числі й шляхом перерахування їх частини на банківський картковий рахунок, зазначений у договорі.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 526, 530 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу; якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти; розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

За змістом ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Дослідивши матеріали справи, надавши об`єктивну оцінку зібраним доказам у справі, враховуючи те, що зобов`язання відповідачем ОСОБА_1 за Договором про споживчий кредит № 159972 від 09.11.2024 року не виконано, жодних заперечень щодо заявлених вимог відповідачем не надано, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у розмірі 62193,08 грн.

Щодо витрат на правову допомогу суд зазначає наступне.

Стаття 133 ЦПК України визначає види судових витрат і передбачає, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. У свою чергу, одним з видів витрат, пов`язаних з розглядом справи є витрати на професійну правничу допомогу, які несуть сторони судової справи (крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави).

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Так, при стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (ст. 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність") або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору (статті 12, 46, 56 ЦПК України).

Судом враховується, що нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (п.п. 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

При цьому суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, ціну позову, якість підготовлених документів, витрачений адвокатом час, тощо - є неспівмірним.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Аналогічні критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

З урахуванням наведеного, оцінюючи об`єктивно як складність цієї справи, враховуючи предмет спору, кількість судових засідань та їх тривалість, а також з огляду на приписи п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, суд вбачає наявність підстав для часткового задоволення заявлених до стягнення витрат на правничу допомогу, а саме у розмірі 2000 грн, що відповідає критерію реальності та розумності, та є співмірним, виходячи зі складності, категорії справи, виконаних адвокатом робіт та наданих адвокатських послуг.

Судовий збір відповідно до ст. 141 ЦПК України підлягає розподілу пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 141, 258-259, 265, 268, 280-284, 354, 355 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮНІТ КАПІТАЛ" до ОСОБА_1 заборгованості задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮНІТ КАПІТАЛ" 62193,08 грн заборгованості.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮНІТ КАПІТАЛ" 2662,40 грн судового збору та 2000 грн витрат на правничу допомогу.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивачем рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повні найменування сторін:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "ЮНІТ КАПІТАЛ", місцезнаходження: м. Київ, бульвар Лесі Українки, 34, офіс 333, офіс 10, код ЄДРПОУ 43541163.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 .

Суддя М. М. Нарольський