Рішення № 138416189, 22.07.2026, Ставищенський районний суд Київської області

Єдиний унікальний номер: 378/455/26

Провадження № 2/378/459/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2026 року Ставищенський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Марущак Н. М.,

за участю секретаря Гончарук Ю. С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Ставище в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором

ВСТАНОВИВ:

До суду з вказаним позовом звернулося ТОВ «Коллект Центр» до ОСОБА_1 , з посиланням на те, що між АТ «Райфайзен Банк» та ОСОБА_1 укладено 13.09.2018 року договір 014/0951/82/0184211, відповідно до якого АТ «Райфайзен Банк» надав ОСОБА_1 кредит в сумі 75421,47 грн. на термін 48 місяців, позичальник не виконав умови договору щодо повернення кредитних коштів, внаслідок чого має заборгованість 232113,00 грн. з яких 74861,67 грн. заборгованість за тілом кредиту, 139050,56 грн. - заборгованість по процентами, 18200,77 грн. пеня.

26.06.2019 року між АТ «Райфайзен Банк» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено договір відступлення прав вимог № 114/2-9, на підставі якого відбулося відступлення прав вимоги за вищеказаним кредитним договором до відповідача, ТОВ «Вердикт Капіта» набуло статусу кредитора за вищевказаним кредитним договором.

29.11.2022 року між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» укладено договір факторингу 29-11/2022, на підставі якого відбулося відступлення прав вимоги за вищевказаним кредитними договорами до відповідачки, ТОВ «Коллект Центр» набуло статусу кредитора за вищевказаними кредитними договорами.

Позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість за вищевказаним кредитним договором в сумі 232113,00 грн., понесені витрати по сплаті судового збору в сумі 2785,36 грн. та витрати на професійну правову допомогу в сумі 25000 грн.

Ухвалою Ставищенського районного суду від 17.04.2026 відкрито провадження по справі, розгляд справи призначено в порядку загального позовного провадження (а. с. 74).

Ухвалою суду від 12.06.2026 закрито підготовче провадження по справі (а. с. 92).

Представник позивача ТОВ «Коллект Центр» в судове засідання не з`явився, про час та розгляд справи товариство повідомлене належним чином (а. с. 107), відповідно до позовної заяви вказане товариство просить справу розглядати у відсутність його представника (а. с. 5 зв.).

В судове засідання відповідач повторно не прибув, про час і місце розгляду справи в судовому засіданні повідомлений належним чином шляхом направлення судової повістки за зареєстрованим місцем проживання (а. с. 73, 96, 103), проте, вказані поштові відправлення повернулись з довідками відділення ПАТ «Укрпошта» з відмітками щодо отримання поштового відправлення «адресат відсутній за вказаною адресою» (а. с. 99, 105). Тому суд вважає, що відповідач відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України про розгляд справи повідомлений належним чином. Крім того, відповідач про розгляд справи повідомлена шляхом розміщення оголошення на офіційному сайті судової влади України (а. с. 93, 104), відзив на позовну заяву не подав.

Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі №911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, в даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).

Отже, зважаючи на те, що судом вжито всіх можливих та розумних заходів щодо повідомлення відповідача про розгляд справи, та неподання у встановлений судом строк письмового відзиву на позов, справа вирішується за наявними матеріалами у відповідності з нормою частини 8 ст. 178 ЦПК України.

Суд, розглянувши матеріали справи, дослідивши подані письмові докази, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено наступні факти та відповідні їм правовідносини.

13 вересня 2018 року між АТ «Райффайзен Банк Аваль» та відповідачем був укладений договір про надання банківських послуг та послуг у сфері страхування № 014/0951/82/0184211 (а. с. 24 - 26).

Відповідно до п. 1.1. договору кредитор зобов`язується надати позичальнику кредит, а позичальник зобов`язується використати кредит за цільовим призначенням, повернути кредитору основну суму кредиту, сплатити проценти за користування кредитом, а також виконати інші обов`язки, визначені договором.

Укладання договору здійснюється в рамках спільної акції, що проводиться кредитором та страховиком, та є підставою для надання клієнту передбачених п. 1.1. договору спеціальних умов кредитування, а саме: сума (загальний розмір ) та валюта кредиту - 75421,47 грн. (п. 1.1.1); кредит видається на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення власних потреб позичальника, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника в розмірі 68000 грн. (п. 1.1.2.1) та на сплату страхового платежу на користь страховика в розмірі 7421,47 грн. (п. 1.1.2.2.); дата надання кредиту - 13 вересня 2018 року (п. 1.1.3); дата повного погашення кредиту - 13 вересня 2022 року (п. 1.1.5); дата сплати ануїтетних платежів - 13 числа кожного календарного місяця згідно графіка погашення кредиту та сплати інших платежів (додаток № 1) (п. 1.1.4); процентна ставка фіксована, становить 49,9% річних (може бути змінена за згодою сторін шляхом укладання додаткової угоди до договору) (п. 1.1.8).

Відповідно до п. 1.1.12 договору з метою виконання грошових зобов`язань за договором, позичальник доручає кредитору здійснювати меморіальним ордером договірне списання коштів з КР на поточний рахунок, з дотриманням умов, зазначених в пп. 12.3.1 п. 12.3 договору. Таке договірне списання здійснюється за наступними параметрами: 08 числа кожного місяці; в розмірі 3654 грн., яка дорівнює сумі ануїтетного платежу згідно графіку.

Для контролю за станом та рухом коштів по КР, позичальник підключається до послуги «Мобільний банкінг», яка передбачає отримання позичальником SMS - повідомлень про стан КР та проведені по КР операції, SMS - повідомлення направляються кредитором на номер мобільного телефону НОМЕР_1 (п. 1.1.13).

Пунктом 1.3. договору погоджено, що надання кредиту здійснюється на підставі договору в дату надання кредиту у безготівковій формі шляхом переказу (зарахування) суми кредиту на поточний рахунок. Кошти в розмірі, зазначеному в пп. 1.1.2.2 п.1.1. договору, направляються страховику в якості страхового платежу, згідно з п. 4.6 договору.

Графік, розрахунок реальної річної процентної ставки та загальної вартості кредиту містяться в додатках № 1 та № 2 до договору відповідно, які є його невід`ємною частиною (п. 1.5).

Відповідно до ст. 2 договору проценти за користування кредитом сплачуються позичальником кредитору у складі щомісячного ануїтетного платежу, вказаного у графіку, і розраховуються, виходячи з процентної ставки, передбаченої пп. 1.1.8. п. 1.1. договору (п. 2.1). Проценти нараховуються щомісяця на фактичний залишок заборгованості за весь строк користування кредитом, включаючи день надання кредиту, виходячи з фактичної кількості днів в місяці та році (п. 2.2.).

Пунктом 4.1. погоджено, що предметом страхування за договором є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з життям, здоров`ям та працездатністю позичальника, який є також страхувальником та застрахованою особою за договором.

Відповідно до п. 8.1 договору кредитор у встановленому законодавством України порядку має право без згоди позичальника відступити свої права вимоги за договором будь-якій особі або обтяжити ці права будь-яким чином.

Згідно п. 10.3. за прострочення виконання будь яких грошових зобов`язань за договором кредитор має право вимагати, а позичальник зобов`язаний на вимогу кредитора сплатити останньому пеню в розмірі 1% від суми простроченого платежу за кожен календарний день прострочення.

Всі додатки до договору, а також додаткові угоди до нього є невід`ємною частиною договору (п. 12.6).

Підписанням договору позичальник засвідчує, що отримав другий примірник договору (п. 12.11).

До позовної заяви позивачем також додано копію паспорта споживчого кредиту за програмою кредитування «Кредит готівкою» (а. с. 47), який підписано відповідачем власноручно.

Відповідно до копії виписки по рахунку (а. с. 51 - 52) відповідач отримав кредитні кошти в розмірі 75421,47 грн. та користувався ними.

Відповідно до розрахунку заборгованості первісного кредитора за вказаним кредитним договором (а. с. 53) станом на 26.06.2019 заборгованість становить 117582,40 грн., з яких 74861,67 грн. заборгованість за тілом кредиту, 18795,03 грн. - заборгованість по процентами, 23925,70 грн. пеня.

26.06.2019 АТ «Райффайзен Банк Аваль» та ТОВ «Вердикт капітал» уклали договір відступлення права вимоги № 114/2-9, відповідно до якого первісний кредитор АТ «Райффайзен Банк Аваль» передав (відступив) новому кредитору ТОВ «Вердикт капітал» за плату, а новий кредитор прийняв належні первісному кредитору права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників (портфель заборгованості), що підтверджується копіями вказаного договору, платіжного доручення № 1 від 26.06.2019, витягу з реєстру боржників № 114/2-9 від 26.06.2019 (а.с. 8 - 10, 11, 12-13, 14).

Відповідно до витягу з реєстру боржників № 114/2-9 від 26.06.2019 (а. с. 12-13, 14), ОСОБА_1 у вказаному реєстрі значиться як боржник за кредитним договором № 014/0951/82/0184211; 74861,67 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу, 18795,03 грн. - сума заборгованості за відсотками, 18200,77 грн. - сума пені.

Відповідно до розрахунку заборгованості (а. с. 54) ТОВ «Вердикт-Капітал» за період з 26.06.2019 по 12.09.2022 були нараховані проценти в розмірі 120255,53 грн., загальна сума заборгованості по відсотках за весь період 139050,56 грн.

29.11.2022 між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» укладено Договір про відступлення прав вимог № 29-11/2022, у відповідності до умов якого ТОВ «Вердикт Капітал» передає (відступає) ТОВ «Коллект Центр» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Коллект Центр» приймає належні ТОВ «Вердикт Капітал» права вимоги до Боржників, вказаними у Реєстрі боржників (а. с. 15 - 16).

Згідно п. 5.2 вказаного Договору про відступлення прав вимог право вимоги вважається відступленим (переданими) первісним кредитором та набутими (прийнятими) новим кредитором в день належного підписання сторонами акту приймання передачі реєстру боржників.

Відповідно до акту прийому-передачі Реєстру боржників за вказаним Договором факторингу від 29.11.2022 ТОВ ««Вердикт Капітал» передав, а ТОВ «Коллект Центр» прийняв реєстр боржників в кількості 12708 (а. с. 23, 27).

Відповідно до Реєстру боржників до вказаного договору факторингу № 29-11/2022 (а. с. 28, 29), у вказаному реєстрі зазначений відповідач як боржник під порядковим номером 4791 за договором № 014/0951/82/0184211, за яким борг становить в сумі 232113,00 грн. з яких 74861,67 грн. заборгованість за тілом кредиту, 139050,56 грн. - заборгованість по процентами, 18200,77 грн. пеня.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до положень ст. ст. 1077, 1078 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 525 Цивільного кодексуУкраїни передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, та сплати процентів.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з частиною 2 статті 615 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Згідно зі статтею 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно до частини першої статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Частиною першою статті 1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Істотними умовами договору відповідно до частини першої статті 638 ЦК України є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 639 ЦК України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК України правочин вважається вчиненим у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Статтею 512 ЦК України передбачено підстави заміни кредитора у зобов`язанні, а саме: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

На підставі ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язані в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно умов вищевказаних Договорів факторингу та відступлення права вимоги та відповідно до вимог ст. ст. 512, 513, 514, 516, 517 ЦК України у зобов`язанні позичальника за кредитним договором відбулася заміна кредитора, а ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» набуло статусу нового кредитора.

Згідно з частиною першою статті 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до частини першої статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст. 625 ЦК боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також проценти річних від простроченої суми, розмір яких встановлено договором.

Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів повернення відповідачем отриманих коштів зі сплатою відсотків за користування кредитом, в межах визначеного сторонами строку кредитування за вказаним кредитним договором.

Відповідач відзив з відповідними доказами із запереченнями проти позову та в спростування доводів позивача до суду не подав.

З урахуванням наведеного, встановивши факт укладення між відповідачем та первісним кредитором кредитного договору, факт отримання відповідачем коштів за вказаним договором та їх неповернення у відповідності до умов вказаного договору у строки, визначені сторонами, та факт переходу права вимоги за цим договором до позивача ТОВ «Коллект Центр», суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь ТОВ «Коллект Центр» заборгованості за кредитним договором від 13 вересня 2018 року № 014/0951/82/0184211 в сумі 232113 грн., з яких 74861,67 грн. заборгованість за тілом кредиту, 139050,56 грн. - заборгованість за процентами, 18200,77 грн. - за пенею.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу в розмірі 25000 грн.

При вирішенні питання про стягнення з відповідачки на користь позивача судових витрат суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно зі ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Дана позиція є усталеною і підтверджується численними постановами Верховного суду у справах № 923/560/17, № 329/766/18, № 178/1522/18.

Згідно з частинами першою-четвертою статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною 8 статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19).

Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування в справі, що свідчить про те, що витрати на правову допомогу повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.

При зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту.

Зазначене відповідає правовому висновку Верховного Суду, викладеному в постанові від 28 грудня 2020 року у справі № 640/18402/19 (провадження № К/9901/27657/20).

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі її витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи, зокрема, на складність справи, витрачений адвокатом час.

Наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Схожі висновки викладено в постановах Верховного Суду від 02 липня 2020 року у справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19), від 31 липня 2020 року у справі № 301/2534/16-ц (провадження № 61-7446св19), від 30 вересня 2020 року у справі № 201/14495/16-ц (провадження № 61-22962св19), від 23 травня 2022 року у справі № 724/318/21 (провадження № 61-19599св21).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на тому, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанови Великої Палати Верховного Суду: від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19), від 16 листопада 2022 року у справі№ 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22).

Процесуальний закон визначає критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Такий висновок міститься у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19).

Вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд має пересвідчитись що заявлені витрати є співмірними зі складністю справи, а наданий адвокатом обсяг послуг і витрачений час на надання таких послуг відповідають критерію реальності таких витрат. Також суд має врахувати розумність розміру витрат на професійну правничу допомогу та чи не буде їх стягнення становити надмірний тягар для іншої сторони.

Щодо співмірності витрат на правову допомогу слід також ураховувати позицію Верховного Суду від 01 вересня 2020 року у справі № 640/6209/19, відповідно до якої розмір відшкодування судових витрат повинен бути співрозмірним із ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також суд має враховувати критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

На підтвердження витрат на правничу допомогу надані: договір про надання правової допомоги № 01-07/2024 від 01.07.2024 (а. с. 37 - 39), заявку на надання юридичної допомоги № 1159 від 02 лютого 2026 року (а. с. 45), витяг з акту № 19 про надання юридичної допомоги від 27 лютого 2026 року з детальним описом робіт (наданих послуг) (а. с. 46).

Відповідно до умов договору про надання правової допомоги № 01-07/2024 від 01.07.2024, укладеного між Адвокатським об`єднанням «Лігал Ассістанс» та ТОВ «Коллект Центр» (Клієнт), Адвокатське об`єднання на підставі звернення Клієнта, яке оформлено у формі заявки на надання юридичної допомоги, приймає на себе зобов`язання з надання юридичної допомоги, наведеної у пунктах 2.1.1.-2.1.7. договору, а клієнт зобов`язується оплатити правову допомогу у відповідності до умов Розділу 4 договору; вартість Послуг узгоджується сторонами у заявці на надання юридичної допомоги, які є невід`ємними додатками до цього Договору (п. 4. 1); клієнт зобов`язується оплатити надані адвокатським об`єднанням послуги після надання адвокатським об`єднанням клієнту відповідного рахунку для оплати (п. 4.2); факт надання Послуг за Договором підтверджується Актом про надання юридичної допомоги. (п. 4.3).

Згідно з витягом з Акту № 19 про надання юридичної допомоги від 27 лютого 2026 року, сторони договору погодили надання Адвокатським об`єднанням позивачу у відповідності до заявки на надання юридичної допомоги послуг на суму 25000 грн., з яких надання усної консультації з вивченням документів (2 години) вартістю 4000 грн.; складання позовної заяви про стягнення боргу для подачі до суду (6 годин) вартістю 18000 грн.; письмове вивчення документації клієнта з посиланням на нормативно-правові акти та підготовкою аналітичної довідки щодо судової практики (1 година) вартістю 3000,00 грн. (а. с. 46).

Вказане відповідає свободі договору, укладеного між адвокатським об`єднанням та позивачем як клієнтом.

Разом з тим, при визначенні розміру судових витрат, що підлягають відшкодуванню, суд виходить з того, що дана справа для кваліфікованого юриста не є спором значної складності, не потребує зібрання великого обсягу доказів, залучення до участі у справі інших учасників.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Слід зазначити, що звернення до суду з позовами про стягнення боргу за кредитним договором носить масовий характер. З цих підстав суд вважає, що послуги адвокатів за даною категорією справ є стандартними послугами і тому не потребують великих професійних затрат. Витрати на правничу допомогу в розмірі 25000,00 грн. за даною справою є неспівмірними із складністю справи та виконаних адвокатами робіт.

Отже, враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що справедливим буде стягнення з відповідачки на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10000,00 грн.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України необхідно стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір в сумі 2785,36 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 11, 509, 512, 514, 525 - 527, 615, 626, 628, 629, 638, 639, 1046, 1048, 1049, 1050, 1054, 1077, 1078 ЦК України, ст. ст. ст. ст. 4, 10, 12, 81, 133, 137, 141, 274-279, 263-265, 352, 354-355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» заборгованість за кредитним договором № 014/0951/82/0184211 від 13 вересня 2018 року в сумі 232113 (двісті тридцять дві тисячі сто тринадцять) гривень, витрати на правничу допомогу в сумі 10000 (десять тисяч) гривень та витрати по сплаті судового збору в сумі 2785 (дві тисячі сімсот вісімдесят п`ять) гривень 36 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення або складення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Повне найменування учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (01133, м. Київ, вул. Мечнікова, 3, офіс 306 код ЄДРПОУ 44276926).

Відповідачка: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_2 ).

Повне рішення складено 22 липня 2026 року.

Суддя Н. М. Марущак