Рішення № 138415454, 21.07.2026, Коростишівський районний суд Житомирської області

Коростишівський районний суд Житомирської області

Справа № 935/3177/25

Провадження № 2/935/541/26

РІШЕННЯ

Іменем України

21 липня 2026 року м.Коростишів

Суддя Коростишівського районного суду Житомирської області Щербаченко І.В. за участю секретаря судового засідання Кумечко С.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

установив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» (далі Товариство) звернулось з позовом, у якому просить стягнути на його користь з ОСОБА_1 заборгованість за договором №268346-КС-001 від 01.06.2023 про надання кредиту у розмірі 19 360,22 грн., посилаючись на те, що ОСОБА_1 належним чином не виконує грошових зобов`язань за зазначеним договором.

Ухвалою Коростишівського районного суду Житомирської області від 09 лютого 2026 року прийнято позовну заяву та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Ухвалою Коростишівського районного суду Житомирської області від 23 лютого 2026 року клопотання позивача про витребування інформації АТ «Ощадбанк» задоволено.

Відповідачу було надано 15-ти денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження подати відзив на позов, позивачу у 5-ти денний строк з дня отримання відзиву на позов подати відповідь на відзив, відповідачу у строк не пізніше 5-ти днів з дня отримання відповіді на відзив подати свої заперечення на відповідь на відзив.

Клопотань від жодної із сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило, тому відповідно до ч.5 ст.279 ЦПК України суд розглядає справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними в справі матеріалами.

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якій остання зазначила, що визнає позовні вимоги частково, у розмірі 12 640,00 грн ( що повністю покриває 6 000,00 грн, тіла кредиту, 900,00 грн узгодженої комісії та 5 740,00 грн. правомірно нарахованих відсотків за зниженою фіксованою ставкою за весь період дії договору відповідно до п. 3.2.3 Договору) У задоволені решти позовних вимог щодо стягнення процентів у розмірі 6 720,22 грн. відмовити. На підставі ст. 267 ЦПК України розстрочити виконання судового рішення в частині задоволених позовних вимог ( у розмірі 12 640,00) рівними частинами по 1000, 00 грн, щомісячно до повного погашення заборгованості. Розгляд справи проводити без участі відповідача.

Від представника позивача надійшли додаткові пояснення, в яких зазначено, що у відзиві на позовну заяву відповідач не заперечує укладення Кредитного договору, отримання кредитних коштів за Кредитним договором, порушення умов Кредитного договору (графіку платежів), внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість за Кредитним договором, наявність заборгованості за кредитним договором. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Щодо нарахувань процентів за кредитним договором та подорожчання загальної вартості кредиту зазначили, що процента ставка (проценті ставки) за кредитним договором нараховується кожен день на залишок заборгованості Позичальника за тілом кредиту. У п. 3.2.3. Кредитного договору був встановлений орієнтовний графік платежів, відповідно до якого Позичальник повинен був здійснювати платежі у відповідному розмірі та у відповідні дати. Якби Позичальник здійснював платежі у відповідності до встановленого графіку платежів, йому дійсно потрібно було б сплатити суму орієнтовної загальної вартості кредиту, яка зазначена у Кредитному договорі. Однак невиконання (неналежне виконання) Позичальником графіку платежів закономірно призвело до подорожчання загальної вартості кредиту, оскільки процента ставка (проценті ставки) за кредитним договором нараховується кожен день на залишок заборгованості Позичальника за тілом кредиту, і якщо Позичальник не здійснив відповідний платіж за графіком у відповідному розмірі та у відповідні дату (чи зробив його у меншому розмірі), тобто розмір заборгованості за тілом кредиту не зменшився, це призводить до подорожчання загальної вартості кредиту та нарахування процентів у більшому розмірі, ніж якби Позичальник здійснював платежі у відповідності до графіку платежів. Крім того, у випадку встановлення у Кредитному договорі зниженої та стандартної процентних ставок, невиконання (неналежне виконання) Позичальником графіку платежів також призводить до застосування за Кредитним договором до закінчення його строку (терміну) стандартної процентної ставки за кредитним договором, що також призводить до подорожчання загальної вартості кредиту та нарахування процентів у більшому розмірі, ніж якби Позичальник здійснював платежі у відповідності до графіку платежів. На підтвердження того, що у Відповідача відсутня заборгованість за Кредитним договором, та що Відповідач належним чином виконував кредитний договір (здійснював всі платежі у відповідності до встановленого у кредитному договорі графіку платежів), сторона Відповідача мала б надати суду належні та достатні докази здійснення Відповідачем всіх платежів за встановленим у кредитному договорі графіком платежів у відповідному розмірі та у відповідні дати, однак сторона Відповідача таких доказів суду не надала. Позивачем не нараховував жодної неустойки, не заявляв відповідальність за порушення грошового зобов`язання відповідно до ст. 625 ЦК України, не нараховував проценти за користування кредитом поза межами строку (терміну) дії кредиту. Уклавши кредитний договір позичальник погодився з умовами договору. На момент укладення кредитного договору відповідач не зверталась до ТОВ «Бізнес позика» із заявою про надання роз`яснень незрозумілих умов договору або за додатковою інформацією щодо умов кредитування. Відповідач не зверталась до позивача щодо вирішення питання у позасудовому порядку. А тому просять позов задовольнити та справу розглядати без участі представника позивача.

Відповідачем надано заперечення (на відповідь на відзив), зазначила, що позивач у позовній заяві вимагає стягнення процентів у розмірі 12 460,22 грн. При цьому , згідно п. 2,7 Кредитного договору № 268346-КС-001 від 01.06.2023, строк кредитування встановлено до 21,09.2023 (16 тижнів). Позивач продовжував нараховувати проценти за договором після 21.09.2023, тобто поза межами строку кредитування, що суперечить висновку, викладеним у Постанові Великої Палати Верховного суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12. Також позивачем неправомірно застосовано підвищення «Стандартної» ставки (2% на день) під час воєнного стану, що суперечить вимогам пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України(введеного в дію Законом № 2120-ІХ). Безпідставно нараховано комісію за видачу кредиту в сумі 900,00 грн. Керуючись принципом змагальності відповідачем надано свій власний контр розрахунок в межах строку дії договору ( тіло кредиту 6000,00 грн, правомірно нараховані проценти (за погодженою «Зниженою» ставкою 1,1669107 % на день виключно в межах 16 тижнів дії договору) : 5 740,00 грн, комісія та штрафи: 0,00 грн ( є незаконними), всього 11 740,00 грн. У зв`язку із скрутним матеріальним становищем просить розстрочити суму боргу ( 11 740,00 грн) рівними частинами протягом 12 місяців.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Судом з`ясовано, що між Товариством (Кредитодавець) та ОСОБА_1 (Позичальник) укладено договір №268346-КС-001 від 01.06.2023 про надання кредиту (в електронній формі), за умовами якого Кредитодавець надає Позичальнику грошові кошти у розмірі 6 000,00 грн. на засадах строковості, платності (надалі Кредит), а Позичальник зобов`язується повернути Кредит, спалити проценти за користування Кредитом у порядку та на умовах, визначених цим договором та Правилам надання споживчих кредитів. Строк кредиту: 16 тижня, процента ставка : стандартна фіксована: 2,00000000, в день, занижена процента ставка за кредитом: в день 1,16691070, фіксована, комісія за надання кредиту: 900,00 грн., термін дії договору: до 21.09.2023.

На виконання умов договору №268346-КС-001 від 01.06.2023 про надання кредиту Товариство перерахувало на платіжну карту № НОМЕР_1 , емітовану АТ «Державний ощадний банк України», грошові кошти у розмірі 6000,00грн., що підтверджується матеріалами справи, а саме підтвердженням щодо здійснення переказу грошових коштів та випискою по рахунку наданої на виконання ухвали суду.

Платіжна карта № НОМЕР_1 вказана у анкеті клієнта (позичальника ОСОБА_1 ).

Зобов`язань за договором №268346-КС-001 від 01.06.2023 про надання кредиту ОСОБА_1 належним чином не виконала, внаслідок чого станом на 01.12.2025 в неї виникла заборгованість у розмірі 19 360, 22 грн., яка складається тіла кредиту 6000,00 грн., процентів за користування кредитом 12 460, 22 грн., заборгованість по комісії 900,00 грн. що підтверджується розрахунком заборгованості.

Відповідно до наданого розрахунку заборгованості станом на 01.12.2025 за кредитом № 268346-КС-001 наданим позивачем, вбачається, що нарахування заборгованості відбулось до 21.09.2023, в подальшому зазначена заборгованість незміна, а тому спростовує твердження відповідача, щодо нарахування відсотків поза межами строку кредитування.

Твердження відповідача, що позивачем неправомірно застосовування підвищення відсоткової ставки «Стандартної» (2% на день) під час воєнного стану, відповідно до пункту до пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України (введеного в дію Законом № 2120-IX), у період дії воєнного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування, у разі прострочення виконання зобов`язань за договором про споживчий кредит, споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем. Крім того, категорично забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з підстав прострочення. Таким чином, умови договору щодо автоматичного переходу на підвищену «Стандартну» ставку у зв`язку з неотриманням платежу є нікчемними в силу імперативної вимоги закону. Суд критично відноситься до твердження відповідача, щодо застосування закону.

Відповідно до Закону України від 15.03.2022 № 2120-IX "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану", розділ "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України доповнено пунктом 18, який передбачає, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється, зокрема, від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем). Відтак суд відхилив заперечення відповідача, щодо застосування закону, щодо протиправних нарахування процентів із застосування підвищеної «Стандартної» ставки (2% на день).

Суд звергає увагу на те, що пунктом 2.5 договору сторонами погоджено розмір комісії за видачу кредиту 900,00 грн. Комісія нараховується одноразово при видачі кредиту в дату його видачі.

Згідно розрахунку заборгованості, наданого позивачем, має заборгованість по комісії в розмірі 900,00 грн.

10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Положення частин першої, другої, п`ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за надання та обслуговування кредиту.

Комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі №496/3134/19.

Вказані висновки узгоджуються з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2023 року у справі №204/224/21 (провадження №61-4202сво22).

Таким чином, виходячи з аналізу вимог п.4 ч.1 ст. 1,ч.2 ст.8, ч.1 ст.1, ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність», роз`яснень Великої Палати Верховного Суду щодо застосування статті 11 Закону України «Про споживче кредитування», які викладені у постанові від 13 липня 2022 року у справі №496/3134/19 така форма витрат, як комісія за надання кредиту існує на законодавчому рівні, визначається кожним банком (фінансовою установою) індивідуально та затверджується внутрішніми актами.

Отже, спеціальним законодавством України прямо визначені легальні можливості позивача як включати до тексту кредитних договорів із споживачами умови щодо нарахування комісії, так і в подальшому нараховувати її, а також витребувати суму несплаченої вищевказаної комісії від відповідача (в т.ч. і в судовому порядку).

А тому твердження, щодо неправомірного нарахування комісії за видачу кредиту відповідачем не спростовано.

Контррозрахунок наданий відповідачем не спростовує вимоги позовної заяви.

Частиною першою та другою статті 1054 Цивільного кодексу України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до частини другої статті 1050 Цивільного кодексу України визначено, що якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Що стосується клопотання відповідача про розстрочення виконання рішення, суд зазначає наступне.

Частиною першою статті 267 Цивільного процесуального кодексу України встановлено, що суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочення виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Відповідно до ст. 435 ЦПК України за заявою сторони суд може розстрочити виконання рішення. Розстрочка виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує, що підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Відповідачем не надано доказів на підтвердження того, що в неї існують обставини, які істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, тому у задоволенні клопотання слід відмовити. Суд зазначає, що відмова у задоволенні вказаного клопотання не позбавляє відповідача звернутись до суду із заявою про розстрочку виконання рішення в порядку вимог розділу VI ЦПК України.

Враховуючи викладене, Суд, дійшов до висновку, що позов Товариства підлягає задоволенню.

На підставі статті 141 Цивільного процесуального кодексу України з ОСОБА_1 на користь Товариства у якості відшкодування судових витрат підлягають стягненню грошові кошти у розмірі 2422,40грн.

Керуючись статтями 141, 258, 259, 263 265, Цивільного процесуального кодексу України,

ухвалив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» заборгованість за договором №268346-КС-001 від 01.06.2023 про надання кредиту у розмірі 19 360,22 грн., яка складається: 6 000,00 грн. суми прострочених платежів по тілу кредиту; 12 460,22 грн. суми прострочених платежів по процентах; 900 грн. суми прострочених платежів за комісією.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» у якості відшкодування судових витрат грошові кошти у розмірі 2422,40грн.

Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Сторони по справі:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» (місце знаходження: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26, офіс 411 , ЄДРПОУ 41084239)

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Текст рішення суду виготовлено 21.07.2026.

Суддя І.В. Щербаченко