Ухвала суду № 138414813, 22.07.2026, Баранівський районний суд Житомирської області

Баранівський районний суд Житомирської області

Справа № 273/1496/26

Провадження № 1-кс/273/145/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2026 року м. Баранівка

Слідча суддя Баранівського районного суду Житомирської області ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 (в режимі відеоконференції), слідчого ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , захисника ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції), розглянувши у судовому засіданні в залі суду клопотання слідчого СВ ВП №2 Звягельського РВП ГУНП в Житомирській області ОСОБА_4 , погоджене прокурором Житомирської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_3 ,

про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою

у кримінальному провадженні, внесеному 11.02.2026 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62026240020000836 відносно

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с-ща. Полянка Баранівського району Житомирської області, громадянина України, зареєстрованого по АДРЕСА_1 , проживаючого по АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 407 КК України,

ВСТАНОВИЛА:

До Баранівського районного суду Житомирської області надійшло клопотання слідчого СВ ВП №2 Звягельського РВП ГУНП в Житомирській області ОСОБА_4 , погоджене прокурором Житомирської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_5 .

В обґрунтування клопотання слідчий вказує, що досудовим розслідуванням встановлено, що 05.09.2025 ОСОБА_5 призвано по мобілізації ІНФОРМАЦІЯ_2 на військову службу до військової частини НОМЕР_1 .

11.09.2025 відповідно до посвідчення про відрядження командира військової частини НОМЕР_1 № 5160 солдата ОСОБА_5 , стрільця-номера обслуги 1 десантно штурмового взводу 1 десантно штурмової роти 1 десантно штурмового батальйону військової частини НОМЕР_1 відряджено до військової частини НОМЕР_2 для проходження базової загальновійськової підготовки.

12.09.2025 відповідно до наказу (по стройовій частині) № 262 командира військової частини НОМЕР_2 , солдат ОСОБА_5 , прибув та приступив до виконання службових обов`язків у відрядження з метою проходження базової загальновійськової підготовки у складі 1 навчального батальйону військової частини НОМЕР_2 з військової частини НОМЕР_1 .

Однак, солдат ОСОБА_5 , будучи військовослужбовцем за мобілізацією, перебуваючи на посаді курсанта 2 навчальної роти 1 навчального батальйону військової частини НОМЕР_2 в порушення вимог ст. ст. 11, 16, 49, 128, 130 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 3, 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, діючи з прямим умислом, з особистих мотивів та з метою ухилитись від військової служби, без дозволу відповідних командирів (начальників) та без поважних причин, в умовах воєнного стану, 20.10.2025 близько 21 год. 00 хв. самовільно залишив військову частину, а саме територію польового табору 1 навчального батальйону військової частини НОМЕР_2 , що розташований в АДРЕСА_3 та проводив час на власний розсуд, не пов`язуючи його із виконанням службових обов`язків у військовій частині та визначених місцях служби до 21.07.2026, коли прибув до органу досудового розслідування у Відділення поліції №2 Звягельського районного відділу поліції ГУНП в Житомирській області по вул. Тищика, 7 в м. Баранівка Звягельського району Житомирської області, чим закінчив вчинення злочину.

За час відсутності на службі у військовій частині НОМЕР_2 ОСОБА_5 в період з 20.10.2025 до 21.07.2026 обов`язки військової служби не виконував, перебуваючи поза межами місця проходження служби, правоохоронні органи або органи державної влади про свою належність до військової служби, про вчинене ним самовільне залишення військової частини без поважних причин, не повідомив та проводив час на власний розсуд.

Під час досудового розслідування 21.07.2026 рокуна підставі п. 3 ч. 1 ст. 276, ч. 1 ст. 278 КПК України, ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.

Вказує, що вчинення ОСОБА_5 інкримінованого йому кримінального правопорушення повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, зокрема матеріалами службового розслідування проведеного військовою частиною НОМЕР_2 за фактом самовільного залишення військової частини військовослужбовцем ОСОБА_5 ; показаннями свідків: ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , іншими доказами в їх сукупності.

Ініціатор клопотання зазначає, що в ході досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених у п.п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Так, метою і підставами застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою згідно з пп. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, є забезпечення виконання підозрюваним, покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду; вчинити інше кримінальне правопорушення.

У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 та слідчий ОСОБА_4 вимоги клопотання підтримали, просили клопотання задовольнити, посилаючись на обґрунтованість підозри та наявність ризиків, передбачених пп. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Підозрюваний ОСОБА_5 вказав, що заперечує проти задоволення клопотання, вважає, що залишення військової частини не є настільки тяжким злочином для застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Захисник ОСОБА_6 в судовому засіданні заперечувала проти задоволення клопотання. Зазначила, що її підзахисний визнає вину, раніше не судимий, має міцні соціальні зв`язки, має постійне місце проживання. Просила у задоволенні клопотання про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою відмовити. У разі задоволення клопотання просила визначити підозрюваному розмір застави для надання можливості укласти договір з військовою частиною та продовжити службу в ЗСУ.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали, якими сторона обвинувачення обґрунтовує доводи клопотання, слідчий суддя доходить наступного висновку.

Метою застосування запобіжних заходів відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобіганню спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому він підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Згідно з п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою застосовується до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Згідно до ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст.177 цього Кодексу слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі вагомість наявних доказів вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення, наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні даного кримінального правопорушення, а також наявність доказів, яким обґрунтовуються відповідні обставини.

Виходячи зі змісту зазначених норм вбачається, що виключною (єдиною) метою застосування запобіжних заходів у кримінальному провадженні є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а застосування таких заходів завжди пов`язане з необхідністю запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Судом встановлено, що ВП №2 Звягельського РВП ГУНП в Житомирській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №62026240020000836 від 11.02.2026 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України.

Органом досудового розслідування ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 407 КК України, яке згідно ст. 12 КК України, відноситься до категорії тяжких злочинів, оскільки санкцією даної статті передбачено покарання у виді позбавлення волі від п`яти до десяти років.

21.07.2026 о 10 годині 02 хвилин ОСОБА_5 було фактично затримано в порядку ст. 208 КПК України.

Згідно вимог ст. ст. 42, 276-278 КПК України 21.07.2026 року ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повідомлено про підозру, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 407 КК України.

Наявність обґрунтованої підозри вчинення ОСОБА_5 кримінального правопорушення підтверджується дослідженими в судовому засіданні матеріалами кримінального провадження.

На думку слідчого судді, наведені в клопотанні обставини в сукупності та додані до нього матеріали кримінального провадження, якими обґрунтовані доводи клопотання, дають підстави вважати, що підозра у вчиненні ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 407 КК України є обґрунтованою.

При цьому слідчий суддя враховує усталену практику ЄСПЛ (наприклад, пункт 32 рішення у справі Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom від 30.08.1990 (заяви № 12244/86, 12245/86; 12383/86), згідно якої термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (пункт 175 рішення ЄСПЛ від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» (заява № 42310/04).

Разом з тим, слід наголосити, що слідчий суддя не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження.

З положень п. 1 ч. 1 ст. 178 КПК України вбачається, що при застосуванні запобіжного заходу слідчий суддя перш за все має переконатися в наявності доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, в якому він підозрюється. Закон не вимагає, щоб докази були повними, але вони повинні бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у застосуванні того чи іншого запобіжного заходу.

Також слідчий суддя враховує, що за визначенням Європейського суду з прав людини "обґрунтована підозра у вчиненні кримінального злочину, про яку йдеться у статті 5 § 1 (с) Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила певний злочин".

Крім того у п. 48 рішення "Чеботарь проти Молдови" № 35615/06 від 13 листопада 2007 року - Європейський Суд з прав людини зазначив "Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 § 1 (с), поліція не зобов`язана мати докази, достатні для пред`явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов`язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред`явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання".

Таким чином, слідчий суддя вважає, що висновок органу досудового розслідування з приводу причетності ОСОБА_5 до вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення не є очевидно необґрунтованим.

Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені частиною 1 статті 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій. При цьому КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Так, у клопотанні слідчий посилається на наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 5 ч.1 ст. 177 КПК України, які є підставою для застосування стосовно ОСОБА_5 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Ризик переховування від органу досудового розслідування/суду є актуальним безвідносно до стадії кримінального провадження та обумовлений серед іншого можливістю притягненням до кримінальної відповідальності та пов`язаними із цим можливими негативними для особи наслідками (обмеженнями) і, зокрема, суворістю передбаченого покарання. Тяжкість ймовірного покарання особливо сильно підвищують ризик переховування від органу досудового розслідування та/або суду на перших етапах притягнення особи до кримінальної відповідальності.

Співставлення можливих негативних наслідків для підозрюваного у вигляді його можливого ув`язнення у невизначеному майбутньому з можливим засудженням до покарання у виді позбавлення волі у найближчій перспективі доводять, що цей ризик є достатньо високим безвідносно стадії кримінального провадження та характеру слідчих та процесуальних дій, які належить провести органу досудового розслідування.

При цьому, слідчий суддя при встановленні даного ризику враховує, що є існування інших факторів, які можуть свідчити про наявність у ОСОБА_5 можливості переховуватися від органу досудового розслідування та суду, оскільки ОСОБА_5 є військовослужбовцем Збройних Сил України, який в умовах дії воєнного стану самовільно залишив військову частину та протягом тривалого часу не виконував покладені на нього службові обов`язки. Незважаючи на наявність обов`язку безумовно прибути до місця проходження військової служби, підозрюваний свідомо ухилявся від його виконання, не повідомив командування військової частини, правоохоронні органи чи інші органи державної влади про своє місцезнаходження та намір повернутися до служби, чим фактично тривалий час переховувався від виконання військового обов`язку.

Така поведінка свідчить про стійке небажання виконувати вимоги закону та покладені на нього обов`язки, а також дає достатні підстави вважати, що, усвідомлюючи тяжкість покарання, яке загрожує за ч. 5 ст. 407 КК України, підозрюваний може в подальшому переховуватися від органів досудового розслідування та суду з метою уникнення кримінальної відповідальності.

Також, обґрунтованим є ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України вчинення іншого кримінального правопорушення або продовження кримінального правопорушення, оскільки ОСОБА_5 , будучи військовослужбовцем, на якого покладено особливі обов`язки щодо забезпечення обороноздатності держави, вже продемонстрував зневажливе ставлення до вимог військової дисципліни, законів України та військової присяги, протягом тривалого часу без поважних причин не повертався до військової частини та не вживав жодних заходів для добровільного відновлення проходження військової служби.

Слідчий суддя приходить до висновку, з урахуванням наявності ризиків передбачених п.п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, що на даному етапі кримінального провадження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є об`єктивно необхідним з метою забезпечення дієвості відповідного кримінального провадження та запобігання реалізації вказаних ризиків.

Таким чином, слідчий суддя вважає доведеною наявність усіх обставин, передбачених ч. 1 ст. 194 КПК України, що застосування запобіжного заходу відносно ОСОБА_5 у вигляді тримання під вартою відповідає конкретній меті, визначеній у КПК України, та застосовується за наявності підстав, передбачених КПК України, є необхідним та достатнім для запобігання існуючим ризикам і жоден із більш м`яких запобіжних заходів не може запобігти доведеним під час розгляду ризикам, у зв`язку з чим вважає, що клопотання слідчого підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання про строк дії такого запобіжного заходу, слідчий суддя враховує інтенсивність встановлених ризиків, обсяг обставин, що підлягають доказуванню, з огляду на правову кваліфікацію, а також введений на всій території України воєнний стан, який поза залежністю від волі сторони обвинувачення може ускладнити проведення слідчих та процесуальних дій, а тому вважає за доцільне визначити строк тримання під вартою строком на 60 діб.

Визначаючи строк тривалості застосування попереднього ув`язнення, відповідно до положень ч.1, 2 ст. 197 КПК України, на період часу у 60 днів, слідчий суддя враховує, що підозрюваного було затримано 21.07.2026, про що свідчить відповідний протокол затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 21.07.2026 року.

Проаналізувавши надані сторонами докази та дані про особу підозрюваного, слідчий суддя, задовольняючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, вважає за необхідне визначити підозрюваному розмір застави, а також покласти на підозрюваного обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України.

При визначенні ОСОБА_5 альтернативного запобіжного заходу у виді застави слідчий суддя, поряд з положеннями ст.ст. 182, 183 КПК України, враховує практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкодити встановленню істини у кримінальному провадженні, що узгоджується з рішеннями Європейський суд з прав людини від 26.01.1993 року у справі «В. проти Швейцарії», у рішенні від 08.01.2009 року у справі «Мангурас проти Іспанії».

Розмір застави, у відповідності до п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, визначається у таких межах: щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Враховуючи обставини кримінального правопорушення, мотив кримінального правопорушення, тяжкість злочину, у якому підозрюється ОСОБА_5 , особу підозрюваного, необхідно визначити підозрюваному ОСОБА_5 заставу у розмірі 70 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 232 960 (двісті тридцять дві тисячі дев`ятсот шістдесят) гривень. На переконання слідчого судді, саме такий розмір застави обумовлений тим ступенем довіри до підозрюваного, при якому перспектива втрати застави буде для ОСОБА_5 необхідним і достатнім стримуючим фактором, щоб не допустити невиконання ним процесуальних обов`язків та запобігти здійсненню дій, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.

Відповідно до ч. 4 ст. 202 КПК України, підозрюваний звільняється з-під варти після внесення застави, визначеної у даній ухвалі, якщо в уповноваженої службової особи місця ув`язнення, під вартою в якому перебуває підозрюваний, відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання останнього під вартою.

Керуючись ст.ст.110, 131, 132, 176-178, 183, 186, 193, 194, 196, 197, 369-372 КПК України, слідчий суддя

УХВАЛИВ:

Клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою задовольнити.

Застосувати запобіжний захід у виді тримання під вартою стосовно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 407 КК України, у межах строку досудового розслідування, тобто до 18 вересня 2026 року включно.

Строк тримання під вартою обчислювати підозрюваному ОСОБА_5 з 10 год. 02 хв. 21 липня 2026 року по 18 вересня 2026 року включно.

Визначити розмір застави, достатній для забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , своїх процесуальних обов`язків, у розмірі 70 (семидесяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 232 960 (двісті тридцять дві тисячі дев`ятсот шістдесят) гривень, яка може бути внесена як обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на наступний депозитний рахунок: розрахунковий рахунок: UA 678201720355249002000000277, код отримувач: 26278626, МФО: 820172, отримувач: ДКСУ м.Київ.

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, протягом строку дії ухвали.

Із моменту звільнення з-під варти, у зв`язку з внесенням застави, підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.

У разі звільнення з-під варти внаслідок внесення застави, покласти на ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обов`язки, передбачені ст. 194 КПК України:

- прибувати за кожною вимогою до слідчого, у провадженні якого буде знаходитись справа, прокурора, слідчого судді чи суду, в залежності від стадії кримінального провадження;

- не відлучатися із населеного пункту, в якому він фактично мешкає, без дозволу слідчого, прокурора або суду, в залежності від стадії кримінального провадження;

- повідомляти слідчого, прокурора, слідчого суддю чи суд, в залежності від стадії кримінального провадження, про зміну свого фактичного місця проживання;

-здати на зберігання у відповідні органи державної влади паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Відповідно до вимог ст.182 КПК України, роз`яснити підозрюваному, що в разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з`явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

Строк дії покладених на підозрюваного обов`язків до 18 вересня 2026 року включно.

Ухвала підлягає до негайного виконання після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення шляхом подання апеляції до суду апеляційної інстанції, а підозрюваним в той же строк з моменту вручення копії ухвали.

Слідчий суддя ОСОБА_1