Рішення № 138414631, 21.07.2026, Локачинський районний суд Волинської області

Справа № 931/421/26

Провадження № 2/931/386/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 липня 2026 року селище Локачі

Локачинський районний суд Волинської області у складі:

головуючого судді Безп`ятко О.І.,

з участю секретаря судового засідання - Левчук О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

29 травня 2026 року позивач через систему «Електронний суд» звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Свої вимоги обгрунтовує тим, що 16 березня 2021 року між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та ОСОБА_1 укладено договір № 2107567919243 в електронній формі, шляхом заповнення заяви про надання (отримання) кредиту на сайті, з введенням коду підтвердження, який є одноразовим ідентифікатором на підписання електронного договору, та зазначенням інформації щодо реквізитів банківської картки. Відповідно до умов договору позики позикодавцем перераховано грошові кошти на рахунок позичальника у розмірі 5900 грн із граничним строком кредитування 1 рік. Тип процентної ставки - фіксована, проценти за користування кредитом розраховуються від суми кредиту за кожний день користування, протягом фактичного строку користування кредитом починаючи з першого дня перерахування суми кредиту у наступному розмірі: 2.00 % за кожен день користування кредитом за умови сплати всіх нарахованих процентів за користування кредитом не пізніше, ніж протягом орієнтовного строку повернення кредиту; починаючи з першого дня наступного за орієнтовним строком повернення кредиту процентна ставка збільшується на 1.64 %, починаючи з 15 дня наступного за орієнтовним строком повернення кредиту процентна ставка збільшується на 1,38%, починаючи з 30 дня наступного за орієнтовним строком повернення кредиту процентна ставка збільшується на 2,65%. 01 грудня 2021 року було укладено договір №1-12, відповідно до якого ТОВ «Служба миттєвого кредитування» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 2107567919243. 10 січня 2023 року було укладено договір №10-01/2023, відповідно до якого ТОВ «Вердикт Капітал» відступило на користь ТОВ «Коллект Центр» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 2107567919243. Таким чином, ТОВ «Коллект Центр» наділено правом вимоги до відповідача за договором № 2107567919243. Не виконуючи належним чином зобов`язання за договором, відповідач порушив зазначені норми законодавства та умови договору. Загальний розмір заборгованості за договором № 2107567919243 від 16 березня 2021 року, що підлягає стягненню станом на день формування позовної заяви відповідно до розрахунку заборгованості, становить 93181,65 грн, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) - 5900,00 грн, заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 87281,65 грн.

Враховуючи принцип розумності, співмірності і пропорційності, просить стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» заборгованість за договором № 2107567919243 від 16 березня 2021 року у розмірі 73722,86 грн, а також понесені судові витрати на сплату судового збору у розмірі 2662,40 грн та на правову допомогу у розмірі 25000 грн.

Ухвалою судді Локачинського районного суду Волинської області від 02 червня 2026 року відкрито провадження у даній справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін на 02 липня 2026 року.

22 червня 2026 року від представника відповідача - Іщука С.О. через систему «Електронний суд» надійшов відзив, у якому позовні вимоги не визнає, а твердження позивача вважає такими, що не ґрунтуються на фактичних обставинах справи. Зазначає, що при розгляді справ про стягнення заборгованості за кредитом в предмет доказування обов`язково входить обставина надання кредитором коштів в якості кредиту, їх отримання позичальником, у тому числі дата (дати) та сума (суми) таких коштів. ТОВ «ФК Коллект Центр» в якості доказів надання та дійсності розміру кредиту посилається на довідку вих. № б/н від 12.12.2025 р. видану директором ТОВ ФК «Вей Фор Пей», розрахунок заборгованості та витяг з реєстру боржників, однак такі реєстри та розрахунки, самі собою, не є належним доказом, що підтверджує наявність та розмір боргу, оскільки не містять даних про видачу та отримання кредитних коштів, або за яким банківським рахунком зроблено цей витяг. З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Вердикт капітал», набувши права вимоги до відповідача за кредитним договором № 2107567919243 від 16.03.2021 року на суму 73722.86 грн, згодом, а саме 10 січня 2023 року уклав з позивачем договір про відступлення (купівлі-продаж) прав вимоги № 10-01/2023 про відступлення новому кредитору право вимоги до ОСОБА_1 незважаючи на встановлену в договорі про відступлення права вимоги № 01-12 від 01.12.2021 р. заборону на його відступлення. Як вказувалося відповідно п.п. b п. 6.5. договору відступлення права вимоги № 01.12 від 01 грудня 2021 року з моменту переходу до нового кредитора прав вимоги, відповідно до умов п. 6.2.3 та відповідно до п. 6.1 Договорів, кредитор не має права відступати право вимоги до боржників іншим особам. Також, як вбачається з матеріалів справи належних та допустимих доказів пролонгації кредитного договору від 16.03.2021 року матеріали справи не містять, оскільки така пролонгація за умовами договору мала здійснюватися шляхом здійснення платежу на користь позивача та погодження останнім пропозиції позичальника про це. Відтак, посилання на умови договору щодо автопролонгації строку кредиту без згоди відповідача, у випадку наявності у позичальника на дату закінчення строку кредиту заборгованості, є безпідставним. Кредитний договір № 2107567919243, який укладений 16.03.2021 року строком на 16 днів, тобто до 31.03.2021 року, а отже нарахування кредитором відсотків після закінчення строку кредитування суперечить умовам кредитування і нормам ст.1048 ЦК України, після закінчення строку кредитування позивач має право нараховувати проценти згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України, що є охоронною нормою та регламентує відповідальність за порушення зобов`язання. За таких обставин, позивач мав би право на отримання коштів в межах строку кредитування за кредитним договором № 2107567919243 від 16.03.2021 року в розмірі 7788,00 грн.

Просить у задоволенні позовних вимог відмовити. Також суму витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 25 000 грн вважає неспівмірною по часу та обсягу роботи, а тому просить зменшити такі витрати та встановити розмір 1000 грн, а в разі відмови в задоволенні позову - витрати покласти на сторону позивача (а.с. 93-100)

24 червня 2026 року через систему «Електронний суд» від представника позивача надійшла відповідь на відзив, у якій зазначає, що первісний кредитор не є банком, операція з перерахування коштів була здійснена оператором платіжних послуг на підставі укладеного між сторонами договору, який є частиною господарської діяльності товариства. Відповідач, заперечуючи отримання коштів, не подав доказів на підтвердження своїх заперечень, при цьому маючи вільний доступ до своїх рахунків у банківських установах. Зазначає, що відповідач тривалий час частково сплачував заборгованість по кредитах, що свідчить про визнання кредитних правовідносин, факту отримання кредитних коштів та погодження з умовами кредитування. Сторонами при укладенні договору було досягнуто згоди щодо фіксованого розміру процентної ставки для певного періоду користування кредитними коштами, в залежності від виконання позичальником умов договору. Наголошує, що на момент укладення кредитного договору відповідач не звертався до кредитора із заявами про надання роз`яснень незрозумілих йому умов договору або за додатковою інформацією щодо умов кредитування, а також з пропозицією про внесення будь-яких змін до запропонованої редакції договору, що свідчить про прийняття та згоду зі всіма умовами такого договору, в тому числі із спірними умовами про продовження строку кредитування. Пунктом 1.9 договору зазначено, що граничний строк кредитування (строк дії кредитного договору) становить 1 рік. Таким чином, річний період є періодом правомірного користування позичальником кредитними коштами у межах погодженого сторонами строку кредитування, який супроводжувався нарахуванням процентів у порядку та розмірі, що визначені у договорі. Також зазначає, що відповідач неуважно прочитав пункти договору договору № 1-12, а саме відповідно до п 6.5 - заборони після переходу прав вимог стосуються клієнта, тобто ТОВ «Служба Миттєвого Кредитування», а отже не обмежують фактора у наступному відступлення прав вимог. Договори факторингу не оскаржувались в судовому порядку та є дійсними. Щодо витрат на правничу допомогу, то відповідач не наводить обгрунтування співмірності витрат із складністю справи та не надає суду будь-яких доказів на підтвердження такої позиції.

Просить позовну заяву задовольнити в повному обсязі (а.с.104-109).

Ухвалою Локачинського районного суду Волинської області від 02 липня 2026 року частково задоволено клопотання представника позивача та витребувано в АТ КБ «ПриватБанк» інформацію щодо рахунку ОСОБА_1 .

Представник позивача у судове засідання не з`явилася, хоча була належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду відповідно до вимог ст. 128 ЦПК України, що стверджується довідкою про доставку електронного документу (а.с. 129 на звороті). 17 липня 2026 року подала заяву, у якій просить відкласти судове засідання, оскільки станом на дату подання цієї заяви в Єдиній судовій інформаційній системі відсутні відомості про виконання АТ КБ «ПриватБанк» ухвали суду (а.с. 133).

Відповідач ОСОБА_1 та її представник у судове засідання не з`явилися також, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду відповідно до вимог ст. 128 ЦПК України, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення судової повістки (а.с. 131). У відзиві на позовну заяву представник відповідача - Іщук С.О. просив розглянути справу за його відсутності, у разі його неявки (а.с. 100).

Вирішуючи клопотання про відкладення судового засідання, суд зазначає, що 17.07.2026 року на адресу суду надійшла відповідь АТ КБ «ПриватБанк» на виконання ухвали суду і така відповідь отримана позивачем через електронний суд в електронному кабінеті, що підтверджується довідкою про доставку електронного документу. Враховуючи наведене, суд не вбачає підстав для відкладення судового засідання та відмовляє у задоволенні клопотання представника позивача.

Враховуючи вимоги ч. 1 ст. 223 ЦПК України, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності сторін та їх представників.

Відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши та оцінивши представлені у справі докази в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що 16 березня 2021 року між ТОВ «Служба миттєвого крудитування» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання фінансових послуг №2107567919243 «Стандартний», в електронній формі та підписано накладенням електронного підпису одноразовим ідентифікатором R2 (а.с. 8-10).

Також 16 березня 2021 року ОСОБА_1 підписано додатки до договору, а саме заяву-анкету (для отримання кредиту),графік платежів, паспорт споживчого кредиту (а.с. 11, 12, 13-14).

Згідно п. 1.1 Договору за цим договором товариство зобов`язується надати позичальникові кредит без конкретної споживчої мети, на суму, яка зазначається та погоджується сторонами в заяві-анкеті, та складає 5900 гривень на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, нараховані згідно умов цього Договору, його додатків та правил.

У п. 1.3 Договору визначено, що орієнтовний строк повернення кредиту 16 днів з моменту отримання кредиту. У разі сплати всіх нарахованих на дату такої сплати процентів, орієнтовний строк повернення кредиту перераховується та становить 16 днів з моменту сплати всіх нарахованих процентів.

Відповідно до 1.4. Договору проценти за користування кредитом розраховуються від суми кредиту за кожний день користування (далі «процентна ставка»), протягом фактичного строку користування кредитом починаючи з першого дня перерахування суми кредиту у наступному розмірі:

а) 2% за кожен день користування кредитом за умови сплати всіх нарахованих процентів за користування кредитом не пізніше, ніж протягом орієнтовного строку повернення кредиту;

б) починаючи з першого дня наступного за орієнтовним строком повернення кредиту процентна ставка збільшується на 1,64% порівняно з процентною ставкою, зазначеною у п. 1.4.a);

в) починаючи з 15 дня наступного за орієнтовним строком повернення кредиту процентна ставка збільшується на 1,38% порівняно з процентною ставкою, зазначеною у п. 1.4.б);

г) починаючи з 30 дня наступного за орієнтовним строком повернення кредиту процентна ставка збільшується на 2,65% порівняно з процентною ставкою, зазначеною у п. 1.4.в).

д) тип процентної ставки фіксована.

Згідно з п. 1.9 Договору граничний строк кредитування (строк дії кредитного договору): 1 рік.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-комунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 11 цього Закону пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.

Відповідно до ч. 6 ст. 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Згідно з ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору. Інформаційна система суб`єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції.

Частиною 12 ст. 11 Закону передбачено, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

За ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та ЗУ «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (ст. 3 Закону України "Про електронну комерцію").

Відповідно до ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Згідно п. 4.15 Договору 4.15 сторони дійшли згоди, що цей договір укладається в письмовій формі у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг». Договір підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

Як вбачається із інформації щодо порядку (процедури), хронології дій щодо укладення електронного договору ОСОБА_1 16.03.2021 року о 20:52:22 відправлено СМС з кодом для підтвердження заявки: R2 (а.с. 15).

Отже, договір про надання фінансових послуг № 2107567919243 від 16.03.2021 року є укладеним з моменту його підписання електронним підписом з одноразовим ідентифікатором R2, який був направлений на номер телефону позичальника ОСОБА_1 , що підтверджує погодження сторонами усіх істотних умов такого договору.

На виконання умов кредитного договору ТОВ «Служба МК» було перераховано ОСОБА_1 кошти в розмірі 5900 грн на картку НОМЕР_1 , яку позичальник вказала при оформленні кредиту, що підтверджується довідкою ТОВ «Фінансова компанія «Вей Фор Пей» від 12 грудня 2025 року (а.с. 19).

На виконання ухвали суду, 17 липня 2026 року від АТ КБ «ПриватБанк» надійшла відповідь № 20.1.0.0.0/7- 260708/124462-БТ від 09.07.2026 року, до якої долучено виписку за договором № б/н за період 16.03.2021-21.03.2021, у якій зазначено, що на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_2 та на яку 16.03.2021 року було зараховано кошти на суму 5900 грн. Крім того номер телефону НОМЕР_3 є фінансовим та знаходиться в анкетних даних ОСОБА_1 (а.с. 137,138).

Таким чином, відповідачем повністю доведено факт перерахування грошових коштів ОСОБА_1 , тому заперечення сторони відповідача щодо відсутності доказів отримання кредитних коштів відповідачем, судом відхиляються.

Отже, ТОВ «Служба миттєвого крудитування» повністю виконало свої зобов`язання за кредитним договором, надавши відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених договором.

Як вбачається із розрахунку, сформованого ТОВ «Служба миттєвого крудитування», ОСОБА_1 16 березня 2021 року було видано основну суму кредиту - 5900 грн, та протягом 16 днів нараховано відсотки у розмірі 118 грн в день. Із 01.04.2021 року по 14.04.2021 року нараховано відсотки у розмірі 214,76 грн в день. Із 15.04.2021 року по 29.04.2021 року нараховано 296,18 грн в день. Починаючи із 30.04.2021 року по 30.11.2021 року нараховувалися відсотки у розмірі 452,53 грн в день. Також із розрахунку вбачається, що відповідачем 29.03.2021 року було сплачено 1652 грн та 14.04.2021 року 1888 грн (а.с. 21-22).

Відповідно до ч. 1 ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор (ч. 1 ст. 510 ЦК України).

Законодавством також передбачені порядок та підстави заміни сторони (боржника чи кредитора) у зобов`язанні.

Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

01 грудня 2021 року між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено договір факторингу № 1-12, відповідно до умов якого ТОВ «Служба миттєвого кредитування» відступає за плату право грошової вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників (а.с. 26-28).

Згідно платіжного доручення №307600018 від 03 грудня 2021 ТОВ «Вердикт Капітал» перерахувало кошти на рахунок ТОВ «Служба миттєвого кредитування» (а.с. 31).

Згідно акту приймання-передавання реєстру боржників за договором факторингу № 1-12 від 01.12.2021 року, ТОВ «Служба миттєвого кредитування» передало, а ТОВ «Вердикт капітал» прийняло реєстр боржників кількістю 31632 штук, в тому числі за договором № 2107567919243 від 16 березня 2021 року (а.с. 32, 35).

Із витягу з реєстру боржників №1 до договору факторингу № 1-12 від 01.12.2021, сума заборгованості у ОСОБА_1 на момент відступлення права вимоги за кредитним договором № 2107567919243 становила 45666,00 грн, з яких 5900 грн - сума заборгованості за тілом кредиту, 39766,00 грн - заборгованість за процентами за користування кредитом (а.с.34-36, 37).

Отже, ТОВ «Вердикт Капітал» набуло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 2107567919243 від 16 березня 2021 року.

Пунктом 2.4 Договору факторингу встановлено, зокрема, що за цим договором фактор одержує право (замість клієнта) вимагати від боржників належного виконання всіх грошових зобов`язань за договорами позики, право вимоги за якими передається.

Тобто, право вимоги переходить не лише на поточний борг, а й на майбутні зобов`язання, які передбачені в первісному договорі між боржником і первісним кредитором.

Згідно розрахунку заборгованості, сформованого ТОВ «Вердикт Капітал» станом на 10.01.2023 року, заборгованість у ОСОБА_1 за кредитним договором № 2107567919243 становить 93181,65 грн, з яких 5900 грн заборгованість по основній сумі кредиту, 87281,65 грн - заборгованість за відсотками на дату розрахунку (а.с. 24).

Представник відповідача у відзиві зазначає, що ТОВ «Коллект Центр» є неналежним позивачем з огляду заборону відступлення прав виоги до боржників у договорі факторингу № 1-12 від 01.12.2021 року.

Згідно п. 6.5 вказаного договору з моменту переходу прав вимоги до фактора, відповідно до умов п 6.1 цього договору, клієнт не має права: проводити будь-які операції відносно заборгованості боржників, окрім уточнень сум боргу; відступати передані фактору права вимоги до боржників іншим особам; надавати боржникам вказівки про перерахування грошових коштів по сплаті заборгованості на рахунки клієнта.

У преамбулі договору факторингу № 1-12 від 01 грудня 2021 року зазначено, що ТОВ «Служба миттєвого кредитування» є клієнтом, а ТОВ «Вердикт Капітал» є фактором.

Таким чином, заборони після переходу прав вимог стосуються клієнта - ТОВ «Служба миттєвого кредитування», а тому доводи сторони відповідача не заслуговують на увагу.

10 січня 2023 року між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» укладено договір № 10-01/2023 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги, відповідно до умов якого ТОВ «Вердикт Капітал» відступає шляхом продажу право грошової вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників (а.с. 38-43).

Згідно акту прийому-передачі реєстру боржників за договором № 10-01/2023 про відступлення від 10.01.2023, ТОВ «Вердикт капітал» передало, а ТОВ «Коллект центр» прийняло реєстр боржників кількістю 207307, в тому числі за договором № 2107567919243 від 16 березня 2021 року (а.с. 46, 49).

Із витягу з реєстру боржників до договору № 10-01/2023 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги, залишок заборгованості на момент відступлення права вимоги за кредитним договором № 2107567919243 становив 93181,65 грн, з яких 5900 грн - сума заборгованості за основним зобов`язанням, 87281,65 грн - заборгованість за нарахованими процентами (а.с. 48-50, 51).

А відтак, ТОВ «Коллект Центр», як правонаступник та новий кредитор, вправі вимагати захисту порушених прав у судовому порядку шляхом стягнення з боржника ОСОБА_1 заборгованості за укладеним нею кредитним договором.

Згідно розрахунку заборгованості, сформованого ТОВ «Коллект Центр» станом на 25.05.2026 року, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 2107567919243 від 16.03.2021 року становить 93181,65 грн, яка складається із 5900 грн заборгованості за тілом кредиту, 87281,65 грн заборгованості за відсотками (а.с. 25).

Надаючи оцінку фактичним обставинам справи, суд виходить з таких норм права.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною 1 ст. 1056-1 ЦК України передбачено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Згідно з ч. 1 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у тій самій кількості, того самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Частиною 1 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Таким чином, вимога позивача ТОВ «Коллект Центр» в частині стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту у сумі 5900 є доведеною та підлягає до задоволення.

Щодо доводів відповідача про безпідставне нарахування позивачем процентів за користування кредитними коштами поза межами строку кредитування, суд зазначає наступне.

Згідно з пунктом 1.2 договору про надання фінансових послуг № 2107567919243 від 16.03.2021 року кредит надається на строк, визначений заявою-анкетою та графіком платежів, які є невід`ємними частинами договору. Відповідно до пункту 1.4 договору проценти за користування кредитом нараховуються на умовах, погоджених сторонами.

Умовами договору передбачено два різних строки користування кредитом: орієнтовний строк повернення кредиту 16 днів, протягом якого позичальник мав право скористатися пільговими умовами кредитування, та граничний строк користування кредитними коштами 1 рік, визначений пунктом 1.9 договору. Отже, зазначений орієнтовний строк не є строком припинення кредитних правовідносин, а лише визначає період застосування пільгової процентної ставки.

Оскільки відповідач не повернув кредитні кошти у межах орієнтовного строку, нарахування процентів продовжувалося відповідно до умов договору в межах погодженого сторонами граничного строку кредитування. Договір про надання фінансових послуг укладено 16.03.2021, а тому встановлений ним річний строк кредитування спливав 16.03.2022. При цьому проценти за користування кредитом були нараховані кредитором до 15.03.2022 включно, тобто в межах строку кредитування, визначеного договором. Доказів зміни кредитором строку кредитування в односторонньому порядку матеріали справи не містять. За таких обставин підстави вважати, що проценти нараховані поза межами строку кредитування, відсутні.

Таким чином, проценти були нараховані за період правомірного користування відповідачем кредитними коштами в межах строку кредитування, визначеного договором, а тому підстави вважати, що їх нарахування здійснено поза межами строку дії кредитного зобов`язання, відсутні.

Твердження представника відповідача про те, що розмір нарахованих процентів складає 1888,00 грн і що право кредитодавця нараховувати проценти за кредитом припинилося 31.03.2021 є помилковими і не ґрунтуються на умовах укладеного договору.

Водночас, враховуючи принцип розумності, співмірності і пропорційності, позивач просить стягнути заборгованість у розмірі 73722,86, яких 5900,00 грн за тілом кредиту та 67822,86 грн заборгованість за нарахованими процентами.

З огляду на викладене, та враховуючи, що у судовому засіданні знайшов підтвердження факт утворення заборгованості у відповідача перед позивачем за кредитним договором, що суттєво порушує взяті на себе договірні зобов`язання, та невиконання відповідачем в повній мірі своїх зобов`язань за кредитним договором щодо повернення кредитних коштів та відсотків, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення, а відтак, з відповідача на користь позивача належить стягнути заборгованість за кредитним договором № 2107567919243 від 16 березня 2021 року в межах заявлених позовних вимог у розмірі 73722,86 грн, з яких з яких 5900 грн - заборгованість по основній сумі кредиту, 67822,86 грн - заборгованість за відсотками.

Всі інші доводи сторони відповідача не спростовують висновків суду. Відповідач не надала жодного належного та допустимого доказу на спростування доводів позовної заяви та підтвердження своїх заперечень.

Щодо вирішення питання судових витрат, суд зазначає таке.

За змістом статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин першої, другої статті 134 ЦПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Представник відповідача у відзиві на позовну заяву, зважаючи на співмірність по обсягу та часу роботи просить зменшити витрати на правову допомогу до 1000,00 грн.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

На підтвердження факту надання професійної правової допомоги представником позивача до матеріалів справи долучено договір № 04/10-2024 про надання правової допомоги від 04 жовтня 2024 року, укладений між ТОВ «Коллект Центр» та адвокатом Ткачуком Олександром Вікторовичем, згідно якого вартість послуг визначається на підставі тарифів (а.с. 60-62), тарифи на послуги (а.с. 63), платіжну інструкцію (а.с. 64), заявку на надання юридичної допомоги №2 від 01.04.2026 року (а.с. 65), витяг з акту № 20 про надання юридичної допомоги від 30.04.2026 року (а.с. 66), з яких вбачається перелік наданих правових та юридичних послуг, кількість годин та вартість послуг, а саме: усна (з вивченням документів), 2 год. - 4000 грн, письмова (вивчення документації клієнта з посиланням на нормативно-правові акти та підготовкою аналітичної довідки щодо судової практики), 1 год. - 3000 грн, позовна заява, 6 год. - 18000 грн, а всього 25000 грн.

Згідно з ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

При цьому, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

За висновком, викладеним у п.21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі №755/9215/15-ц, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд має пересвідчитись, що заявлені витрати є співмірними зі складністю справи, а наданий адвокатом обсяг послуг і витрачений час на надання таких послуг відповідають критерію реальності таких витрат. Також суд має врахувати розумність розміру витрат на професійну правничу допомогу та чи не буде їх стягнення становити надмірний тягар для іншої сторони.

Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року, заява №19336/04, § 268).

З урахуванням наведеного вище, не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату гонорару адвокату, у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, враховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Оцінивши обставини справи, беручи до уваги рівень складності юридичної кваліфікації спірних правовідносин - стягнення кредитної заборгованості, усталеність законодавства та судової справи в цій категорії справ, обсяг фактично наданих адвокатом послуг, витраченим на це часом загалом 9 годин з урахуванням того, що правова допомога надається за відповідним договором щодо невизначеного кола боржників, виходячи з критеріїв реальності адвокатських послуг, розумності їх розміру, принципів верховенства права, справедливості та пропорційності, суд вважає заявлений позивачем розмір витрат на правничу допомогу 25 000,00 грн. є завищеним та підлягає зменшенню до 5000 грн

Згідно із частиною першою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, тому з відповідача на користь позивача слід стягнути понесені ним витрати по сплаті судового збору в розмірі 2662,40 грн.

На підставі ст. ст. 512, 514, 516, 509, 526, 530, 626, 628, 634, 638, 1048, 1049, 1054, 1077 ЦК України, ст. ст. 3, 12 ЗУ «Про електронну комерцію», керуючись ст. ст. 10, 12, 13, 77-81, 133, 137, 141, 263-265, 273, 354 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» заборгованість за договором про надання фінансових послуг № 2107567919243 від 16 березня 2021 року у розмірі 73722 (сімдесят три тисячі сімсот двадцять дві) грн 86 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» судовий збір у розмірі 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000 (п`ять тисяч) гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр», адреса місцезнаходження: 01133, м. Київ, вул. Мечнікова, 3, офіс 306, код ЄДРПОУ 44276926;

Відповідач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_4 .

Повний текст рішення складено 21.07.2026 року.

Суддя Локачинського районного суду О.І. Безп`ятко