Постанова № 138412132, 22.07.2026, Теофіпольський районний суд Хмельницької області

Справа № 685/805/26

Провадження № 3/685/245/26

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2026 року селище Теофіполь

Суддя Теофіпольського районного суду Хмельницької області Бурлак Г. І. розглянувши матеріали, які надійшли від Сектору поліцейської діяльності №1 відділу поліції №2 Хмельницького районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області, про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , громадянина України

за ч.3 ст.173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

в с т а н о в и л а :

до суду надійшов протокол про адміністративне правопорушення від 10.07.2026 серії ВАД №236491 згідно з яким 09.07.2026 року близько 22 год 30 хв ОСОБА_1 в АДРЕСА_1 , повторно протягом року, вчинив домашнє насильство психологічного характеру відносно своєї співмешканки ОСОБА_2 , а саме: обзивав її нецензурними та образливими словами, шарпав за верхній одяг, внаслідок чого була завдана шкода її психічному здоров`ю. Відповідно до протоколу дії ОСОБА_1 кваліфіковано за ч.3 ст.173-2 КУпАП.

ОСОБА_1 повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явився, заяв чи клопотань не подав, вважаю за можливе розгляд справи проводити за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Вина ОСОБА_3 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.3 ст.173-2 КУпАП підтверджується змістом протоколу про адміністративне правопорушення від 24.04.2026 року серії ВАД №418105, протоколу прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 31.01.2026, постанови Теофіпольського райсуду від 08.10.2025 про притягнення ОСОБА_3 до відповідальності за ч.1 ст.173-2 КУпАП та накладення стягнення у виді штрафу, які є у матеріалах справи.

Вивчивши матеріали справи, суд зазначає наступне:

Правилами ст. 245, 251, 252, 280 КУпАПпередбачено, що суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну оцінку, з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи і, в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.

Відповідно до ст.251 Кодексу України про адміністративне правопорушення доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, відомостями та інформацією з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також іншими документами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Відповідальність за ч.3 ст.173-2 КУпАП настає за повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частинами першою або другою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню.

Суду не надано доказів того, що ОСОБА_1 притягувався до адміністративної відповідальності протягом року за вчинення правопорушень, передбачених частинами першою або другою ст.173-2 КУпАП.

Кодекс України про адміністративне правопорушення не містить норми, яка б передбачала перекваліфікацію дій особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, тому суд вважає, що у даному випадку необхідно застосувати аналогію закону, як засіб заповнення прогалини у законодавстві, який полягає у застосуванні врегульованих конкретною нормою правовідносин, норми закону, що регламентує подібні відносини у кримінальному процесуальному законодавстві.

Відповідно до ст.8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Конституційний Суд України у пункті 3.4 рішення від 11.10.2011 №10-рп/2011 зазначає, що з аналізу положень міжнародних актів, наведених у рішенні, не вбачається різниці між кримінальними та адміністративними протиправними діяннями, оскільки вони охоплюються загальним поняттям «правопорушення».

У пункті 3.6 цього рішення Конституційний Суд України вказує, що відмінність адміністративного правопорушення від злочину полягає, насамперед, у тому, що воно є менш суспільно небезпечним. У цьому ж рішенні Конституційний Суд України поширює певні гарантії кримінального процесу і на процес притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У пункті 21 рішення ЄСПЛ у справі «Надточій проти України» від 15 травня 2008 року (заява №7460/03) зазначено, що Уряд України визнав карний кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Відповідно до ст. 7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, нікого не може бути визнано винним у вчиненні будь-якого кримінального правопорушення на підставі будь-якої дії чи бездіяльності, яка на час її вчинення не становила кримінального правопорушення, згідно з національним законом або міжнародним правом. Також не може бути призначене суворіше покарання ніж те, що підлягало застосуванню на час вчинення кримінального правопорушення.

З метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.

Диспозиція ч.1 ст.173-2 КУпАП передбачає відповідальність за вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Відповідно до санкції ч.1 ст.173-2 КУпАП відповідальність за вчинення такого правопорушення полягає у накладенні штрафу від 20 до 40 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від 30 до 40 годин, або адміністративний арешт на строк до десяти діб.

Таким чином, суд дійшов висновку, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбачений ч.1 ст.173-2 КУпАП, при цьому перекваліфікація дій ОСОБА_1 не порушує права останнього, не погіршує його становище та пом`якшує його відповідальність.

Керуючись ст.23, ч. 1 ст. 173-2 КУпАП,

п о с т а н о в и л а :

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП та накласти на нього стягнення у виді штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 340 грн (отримувач: ГУК у Хмельницькій обл./Теофіпольська СТГ, с-ще Теофіполь, Хмельницька обл., код ЄДРПОУ 37971775, рахунок:UA718999980314020542000022773, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП) ККД: 21081100).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 665,60 грн (стягувач: Державна судова адміністрація України, вул. Липська, 18/5, м. Київ, отримувач коштів:ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок: UA908999980313111256000026001, ККД: 22030106).

Відповідно до ст.308 КУпАП у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений ч.1 ст.307 КУпАП (не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу), постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується , зокрема, подвійний розмір штрафу, зазначеного у постанові про стягнення штрафу.

Постанова може бути оскаржена до Хмельницького апеляційного суду протягом 10 днів з дня її винесення через Теофіпольський районний суд.

Суддя