Рішення № 138412075, 22.07.2026, Полонський районний суд Хмельницької області

Справа № 688/2423/26

Провадження 2/681/950/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2026 року

Полонський районний суд Хмельницької області

в складі: головуючого судді Горщара А.Г.

з участю секретаря судових засідань Салюк Т.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полонне за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

встановив:

У травні 2026 року товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (далі - Товариство) через систему «Електронний суд» звернулося до Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області з позовом, в якому просило стягнути з відповідачки на його користь заборгованість за кредитним договором №1000321 від 23.01.2020, яка становить 23 902 грн та складається з: 6 800 грн заборгованість за сумою кредиту, 12 750 грн заборгованість за відсотками, 1 360 грн заборгованість за комісією та 2 992 грн заборгованість за штрафом/пенею, а також судові витрати.

В обґрунтування вимог представник позивача зазначав, що ОСОБА_1 відповідно до умов вказаного кредитного договору, укладеного з TOB «Мілоан», який підписано відповідачкою електронним підписом одноразовим ідентифікатором, отримала кредит в розмірі 6 800 грн, який зобов`язувалася повернути, а також сплатити проценти за користування ним та інші платежі, що передбачені кредитним договором.

ТОВ «Мілоан» свої зобов`язання перед відповідачкою за кредитним договором виконало та надало кредит у визначеній сумі. Проте, відповідачка взятих на себе зобов`язань не виконала, а тому у неї перед позикодавцем виникла заборгованість у вищевказаній сумі.

Відповідно до договору відступлення прав вимоги №52-МЛ від 16.11.2020 TOB «Мілоан» відступило для ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» право вимоги за договором, укладеним з відповідачкою.

Оскільки станом на день звернення до суду заборгованість у вказаній вище сумі не сплачена, тому представник позивача просить стягнути з відповідачки зазначену заборгованість.

Ухвалою судді Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 27.05.2026 дану справу передано для розгляду за підсудністю до Полонського районного суду Хмельницької області.

Згідно з протоколом автоматичного розподілу судової справи між суддями Полонського районного суду Хмельницької області від 23.06.2026 головуючим суддею по справі визначено суддю Горщара А.Г.

Ухвалою суду від 25.06.2026 у справі відкрито провадження та постановлено здійснювати розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними в справі матеріалами; за клопотанням позивача витребувано докази, які надійшли до суду 09.07.2026.

Копію позовної заяви з додатками відповідачці направлено позивачем цінним листом з описом вкладення 14.05.2026.

ОСОБА_1 копія ухвали про відкриття провадження у справі, надсилалась судом за зареєстрованою адресою місця проживання, конверт з вкладенням повернувся на адресу суду з довідкою відділення АТ «Укрпошта» від 26.06.2026 про відсутність адресата за вказаною адресою, однак, відповідно до положень п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України, відправлення вважається врученим адресату. У встановлений судом строк відповідачка відзив на позов не подала.

Відповідно до ч.5 ст.279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами та згідно зі ст. 280 ЦПК України за згодою позивача проводить заочний розгляд справи.

Дослідивши матеріали справи, суд зазначає про таке.

Встановлено, що 23.01.2020 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 1000321.

Відповідно до умов договору, кредитодавець зобов`язується на умовах, визначених договором, на строк 15 днів надати позичальнику грошові кошти у сумі 6 800 грн, а позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом, та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені договором. Термін повернення кредиту 07.02.2020 (п. 1.1, 1.2, 1.3, 1.4 договору).

Відповідно до пункту 1.5.2 проценти за користування кредитом складають 2550 грн, які нараховуються за ставкою 2,50 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.

Пунктом 1.6 договору передбачено, що стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 2,50% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Особливості нарахування процентів визначені п. 2.2.3 цього договору.

Відповідно до п. 2.2.1 договору, позичальник сплачує кредитодавцю комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом.

У разі прострочення позичальником зобов`язань повернення кредиту та/або сплати процентів за його користування та/або інших платежів згідно з умовами цього договору, позичальник починаючи з дня наступного за днем спливу терміну (дати), вказаного в п.1.4 цього договору з урахуванням угод про продовженням строку користування/повернення кредиту та оновлених графіків розрахунків, що складаються у зв`язку з укладенням цих угод, зобов`язаний сплатити на користь товариства пеню у розмірі 2% від суми невиконаного грошового зобов`язання, за кожен день прострочення, але у будь-якому випадку не більше 50% від загальної суми кредиту одержаного позичальником за цим договором. Вказана пеня розраховується по дату повного погашення простроченої заборгованості, включаючи день такого погашення або до досягнення максимально можливого розміру визначеного цим пунктом (п. 4.1 договору).

Із довідки ТОВ «Мілоан» про ідентифікацію вбачається, що ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , з якою укладено договір № 1000321 від 23.01.2020, ідентифікована ТОВ «Мілоан», одноразовим ідентифікатор: F34664, дата відправки ідентифікатора позичальниці 23.01.2020 18:03:04.

Відповідно до платіжного доручення №14224840 від 23.01.2020 ТОВ «Мілоан» перерахувало на платіжну картку відповідачки № НОМЕР_2 грошові кошти у розмірі 6 800 грн, що також підтверджується листом від АТ КБ «ПриватБанк» №20.1.0.0.0/7-260627/22375-БТ від 29.06.2026 відповідно до якого на ім`я ОСОБА_1 емітовано банківську картку № НОМЕР_3 , на яку 23.01.2020 зараховано кошти в розмірі 6 800 грн.

Відповідно до відомостей про щоденні нарахування та погашення, відповідачкою не здійснювалися оплати за кредитним договором на погашення заборгованості за ним. Відсотки нараховувалися за період з 23.01.2020 по 07.04.2020.

Згідно з випискою з особового рахунка залишок заборгованості станом на 14.04.2026 складає 23 902 грн, в тому числі 6 800 грн заборгованість за тілом кредиту, 1 360 грн заборгованість за комісією, 12 750 грн заборгованість за відсотками, 2 992 грн заборгованість по штрафам/пені.

Згідно з договором відступлення права вимоги №52-МЛ від 16 листопада 2020 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» кредитор передає, а новий кредитор приймає права вимоги до боржників за кредитними договорами вказаними у реєстрі боржників.

Відповідно до п. 1.2 договору, внаслідок передачі (відступлення) портфеля заборгованості за цим договором, новий кредитор заміняє кредитора у кредитних договорах, що входять до портфеля заборгованості та відповідно вказані у реєстрі боржників, та набуває прав грошових вимог кредитора за цими кредитними договорами, включаючи право вимагати від боржників належного виконання всіх грошових та інших зобов`язань боржників за кредитним договором.

Згідно з витягом з реєстру боржників за договором відступлення права вимоги №52-МЛ від 16 листопада 2020 року, ТОВ «Мілоан» відступило ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» прийняло право вимоги на заборгованість за кредитним договором №1000321 від 23.01.2020 в загальній сумі 23 902 грн, з яких: прострочена заборгованості за сумою кредиту 6 800 грн, прострочена заборгованості за відсотками 12 750 грн, заборгованість за комісією 1 360 грн та заборгованість по штрафах/пені 2 992 грн.

Факт прийняття реєстру боржників кредитора від 16.11.2020 (кількість боржників 3286, загальна сума заборгованості 48 481 864,57 грн) підтверджується актом приймання-передачі реєстру боржників від 16.11.2020 та платіжною інструкцією №20165 від 16.11.2020, відповідно до якого ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» сплатило ТОВ «Мілоан» компенсацію за придбання (відступлення) прав вимоги.

Відповідачка свої зобов`язання перед кредитором щодо повернення кредиту не виконала, кредитні кошти не повернула, відсотків за користування ними та комісії за їх надання не сплатила.

Вирішуючи спір, суд виходить із такого.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч.1 ст.627 ЦК України).

За правилом частини статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

За змістом ст.ст.626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2 статті 639 ЦК України).

Абзац 2 частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-комунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до правового висновку, висловленого Верховним Судом у постановах від 09 вересня 2020 року в справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року, в справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року, в справі №127/33824/19 будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно із п.6 ч.1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пункт 12 частини першої статті 3 Закону).

Відповідно до ч.3 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах (ч.4 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію»).

За правилом ч.8 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа (ч.12 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1048 ЦК України).

Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першою ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За приписами п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (ч. 1 ст. 513 ЦК України).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

Отже, відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину.

Таким чином, у ЦК України встановлена можливість замінити кредитора у зобов`язанні шляхом відступлення права вимоги новому кредитору, вчинивши відповідний правочин у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким відступається.

Обсяг і зміст прав, що переходять до нового кредитора, залежать від зобов`язання, в якому здійснюється відступлення права вимоги.

Відступлення права вимоги за своєю суттю означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення відповідного договору.

При цьому слід враховувати, що у зв`язку із заміною кредитора у зобов`язанні саме зобов`язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб`єктний склад в частині кредитора.

Отже, відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов`язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, внаслідок укладення договору: (а) купівлі-продажу чи міни (частина третя статті 656 ЦК України); (б) дарування (частина друга статті 718 ЦК України); (в) факторингу (глава 73 ЦК України).

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ст.81 ЦПК України).

Кредитний договір підписаний електронним підписом позичальниці шляхом використання одноразового ідентифікатора, що відповідає вимогам Закону України «Про електронну комерцію» та вимогам до кредитних договорів.

Як вбачається із матеріалів справи, первісний кредитор свої зобов`язання за кредитним договором виконав у повному обсязі, ТОВ «Мілоан» було перераховано на картковий рахунок відповідачки кошти в розмірі 6 800 грн. Відповідачка своїх зобов`язань за договором не виконала та не сплатила грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом.

Зважаючи на оформлені у встановленому порядку кредитний договір та договір відступлення прав вимоги позивач є належним стягувачем неповернутих кредитних коштів з боржниці.

Тому за кредитним договором №1000321 від 23.01.2020 з відповідачки на користь позивача слід стягнути заборгованість за тілом кредиту в розмірі 6 800 грн.

Щодо вимоги про стягнення з відповідачки заборгованості по комісії за надання кредиту у розмірі 1 360 грн суд зазначає наступне.

Основні засади цивільного законодавства визначені у статті 3 ЦК України.

До цих засад віднесено свободу договору (пункт 3), справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6).

Відповідно до статті 18 Закону №1023-ХІІ «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною 2 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Згідно з частинами першою, другою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Свобода договору не є абсолютною (необмеженою): вона існує в рамках норм чинного законодавства, а дії сторін договору мають ґрунтуватися на засадах розумності, добросовісності та справедливості, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору.

Норми чинного законодавства також закріплюють презумпцію правомірності правочину, яка означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована.

Умовами кредитного договору можуть визначатися додаткові (акцесорні) зобов`язання сторін. При цьому правові та організаційні засади споживчого кредитування встановлюють право споживача на справедливі умови кредитного договору.

Закон України №1734-VІІІ «Про споживче кредитування» визначає право кредитодавця отримувати винагороду за супутні з наданням кредиту послуги, зокрема комісію за обслуговування кредиту, у разі якщо такі послуги дійсно були надані банком позичальнику. Водночас, банкам забороняється встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь, або за дії, які споживач здійснює на користь банку. Також на позивача не може бути покладений обов`язок сплачувати платежі, за отриманням яких він до кредитодавця фактично не звертався.

Загальною підставою визнання правочину недійсним є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог закону щодо його дійсності, які встановлені статтею 203 ЦК України. Нікчемним є правочин, недійсність якого прямо встановлена законом.

Умови договору про надання споживчого кредиту, що передбачають здійснення платежів за дії, які не є послугою, або здійснення платежів, які заборонені законом, є нікчемними.

Саме таку правову позицію висловив Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в постанові від 09 грудня 2019 року у справі № 524/5152/15-ц.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21 зазначив, що якщо в кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), та не узгоджено їх зі споживачем, то такі умови є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Із матеріалів справи слідує, що умовами кредитного договору, а саме п. 1.5.1, передбачено стягнення комісії за надання кредиту, яка нараховується за ставкою 20% від суми кредиту одноразово і становить 1360 грн.

Однак, у кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх послуг кредитодавця, що пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, за які встановлена комісія. Відтак умова кредитного договору про сплату відповідачкою на користь кредитодавця комісії є нікчемною, внаслідок чого сума нарахованої комісії у розмірі 1360 грн не може бути стягнута з ОСОБА_1 на користь позивача.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 09.10.2024 у справі № 582/202/22.

Тому вимога про стягнення з відповідачки комісії за надання кредиту задоволенню не підлягає.

При цьому розмір заборгованості за процентами за кредитним договором №1000321 слід розрахувати виходячи з наступного.

За умовами п. 1.3., 1.4 кредитного договору № 1000321 від 23.01.2020 сторони погодили строк кредитування 15 днів з 23.01.2020 з терміном повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом 07.02.2020.

Відповідно до пункту 1.5.2 проценти за користування кредитом складають 2550 грн, які нараховуються за ставкою 2,50 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.

Пунктом 1.6 договору передбачено, що стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 2,50 % від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Особливості нарахування процентів визначені п. 2.2.3 цього договору.

Пунктом 2.2.3 договору визначено, що проценти нараховуються за стандартною (базовою) ставкою, що визначена п.1.6. цього договору, яка є незмінною протягом всього строку фактичного користування кредитом позичальником, включаючи строк, що настає за терміном (датою) повернення кредиту, визначеним п.1.4, якщо позичальник всупереч умовам цього договору продовжує користуватись кредитом, окрім випадків, коли за умовами акцій, програм лояльності, спеціальних пропозицій, тощо, визначена в п.1.5.2 процентна ставка запропонована позичальнику зі знижкою і є меншою за стандартну (базову) ставку, встановлену п. 1.6 договору. Якщо визначена п.1.5.2 процентна ставка є нижчою від стандартної (базової) ставки, тому у випадку невиконання позичальником умов цього договору щодо своєчасного повернення кредиту та сплати всіх платежів, проценти з дня наступного за днем визначеним п. 1.4 продовжують нараховуватись за базовою ставкою згідно п. 1.6 договору. Стандартна (базова) процентна ставка не є підвищеною якщо розмір зобов`язань позичальника зі сплати процентів в період правомірного користування кредитом є меншим ніж заборгованість зі сплати процентів за аналогічний період під час прострочення, це означає, що в період правомірного користування кредитом позичальнику була надана знижка, що дорівнює різниці між стандартною (базовою) ставкою встановленою п. 1.6 та процентною ставкою визначеною п. 1.5.2 договору. Якщо після настання дати встановленої п.1.4 договору позичальник продовжуватиме користуватись кредитом, проценти за стандартною (базовою) ставкою будуть нараховуватись протягом 60 днів, після чого нарахування процентів може бути зупинене або припинено Товариством в односторонньому порядку. При цьому сторони погодили, що після зупинення Товариством в односторонньому порядку нарахування процентів Товариство вправі в будь-який момент без погодження з позичальником відновити нарахування таких процентів до моменту повного виконання позичальником зобов`язань за договором або до моменту припинення нарахування процентів за рішенням Товариства.

Незважаючи на інші умови договору сторони домовились, що якщо позичальник всупереч умовам цього договору продовжує користуватись кредитом після спливу терміну (дати) повернення кредиту, проценти за стандартною (базовою) ставкою передбаченою п.1.6 договору в період прострочення позичальника нараховуються за вибором позикодавця в якості процентів за користування кредитом або в якості процентів передбачених ст. 625 Цивільного кодексу України. У випадку нарахування процентів передбачених ст. 625 Цивільного кодексу України, вважається, що ця умова договору встановлює інший розмір процентів в розумінні ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України на рівні стандартної (базової) ставки, передбаченої п.1.6 договору.

Розмір стандартної (базової) ставки не може бути збільшено Товариством без письмової згоди позичальника.

Звертаючись до суду з даним позовом, ТОВ «ФК «Кредит Капітал» просило стягнути нараховані проценти за період з 23.01.2020 по 07.04.2020.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року в справі № 444/9519/12-ц (провадження № 14-10цс18) викладено висновок, що «після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання».

Пунктом 2.3.1. кредитного договору передбачено пролонгацію, відповідно до якого позичальник за наявності відповідної пропозиції позикодавця має право на продовження строку користування/ повернення кредиту на таких самих умовах, на певну кількість днів доступну у пропозиції відповідно до розділу 6 Правил. Для продовження строку кредитування позичальник має вчинити дії передбачені розділом 6 Правил, у т.ч. сплатити комісію за продовження кредиту та певну частку заборгованості по кредиту.

У матеріалах справи відсутні докази того, що відповідачка сплатила комісію за продовження кредиту та певну частку заборгованості по кредиту в межах строку, визначного пунктом 1.4 договору. Оскільки після спливу визначеного договором строку кредитування право позикодавця нараховувати передбачені договором проценти припиняється, вимога позивача щодо стягнення з відповідачки процентів за договором після 07.02.2020 є безпідставною та задоволенню не підлягає.

Тому суд приходить до висновку про стягнення заборгованості по відсоткам за користування кредитними коштами в межах строку кредитування (з 23.01.2020 по 07.02.2020) в розмірі передбаченому п. 1.5.2 кредитного договору, що становить 2 550 грн.

ОСОБА_1 правом подання відзиву на позовну заяву не скористалася, викладених в позовній заяві обставин належними та допустимими доказами не спростувала, власного розрахунку заборгованості не надала.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку що позовні вимоги слід задовольнити частково та стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за кредитним договором №1000321 від 23.01.2020 в розмірі 12 342 грн.

Згідно з частиною 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позовні вимоги задоволено частково, що становить 51,6% від заявлених вимог.

Представником позивача ТОВ «Кредит-Капітал» сплачено судовий збір за подачу позовної заяви в розмірі 2 662,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №32744 від 19.05.2026.

Таким чином, на користь позивача з відповідачки підлягає стягненню судовий збір у сумі 1 373,8 грн (2 662,40х51,6%/100%).

Позивачем заявлено клопотання про відшкодування понесених витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 8 000 грн.

Частиною 8 статті 141 ЦПК України передбачено здійснення розподілу судових витрат на підставі поданих сторонами доказів.

Згідно зі ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою, підлягають розподілу разом з іншими судовими витратами. Розмір витрат на правничу допомогу визначається згідно з умовами договору про надання правової допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг, виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 137 ЦПК).

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 137 ЦПК України).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 137 ЦПК України).

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу Товариством надано договір про надання правової (правничої) допомоги №0107 від 01.07.2025, укладений з адвокатським об`єднанням «Апологет», ордер на надання правничої допомоги адвокатом Усенком М.І., акт №Д/24357 наданих послуг від 14.04.2026 та детальний опис наданих послуг до нього, відповідно до яких АО «Апологет» надана правнича допомога для Товариства у справі про стягнення заборгованості за кредитним договором №1000321 з ОСОБА_1 на суму 8 000 грн, яка полягала в наданні усної консультації, ознайомленні з матеріалами кредитної справи, погодженні правової позиції клієнта, складенні позовної заяви та подання її до суду.

Відповідачкою клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу не заявлено, неспівмірність таких витрат не доведено.

Отже, суд приходить до висновку, що у зв`язку з частковим задоволенням позову на 51,6% від заявлених вимог, необхідно стягнути із відповідачки на користь позивача 4 128 грн документально підтверджених витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись наведеним, ст.ст.13, 81, 141, 263-265, 268, 273, 279-283, 352, 354, 355 ЦПК України суд, -

ухвалив:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором №1000321 від 23.01.2020, яка складається з: 6 800 грн заборгованість за тілом кредиту, 12 750 грн заборгованість за відсотками, 2 992 грн заборгованість по штрафах/пені, а всього 12 342 (дванадцять тисяч триста сорок дві) грн 00 коп.

У решті вимог позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 373 (одна тисяча триста сімдесят три) грн 80 коп. та 4 128 (чотири тисячі сто двадцять вісім) грн 00 коп. витрат на правничу допомогу.

Відповідачкою може бути подано заяву про перегляд заочного рішення протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

На рішення суду позивачем може бути подана апеляційна скарга до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом вказаних строків відповідачкою не подана заява про його перегляд, а позивачем апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 35234236, місцезнаходження: вул.Смаль-Стоцького, 1, корпус 28, м. Львів, поштовий індекс 79029;

Відповідачка ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя А.Г. Горщар