Ухвала суду № 138411903, 22.07.2026, Волочиський районний суд Хмельницької області

Справа № 671/1471/26

22 липня 2026 року

4-с/671/5/2026

УХВАЛА

іменем України

22 липня 2026 року м. Волочиськ

Волочиський районний суд Хмельницької області в складі головуючого судді Андрущенка О.Ю., за участі секретаря судового засідання Ковбасюк Т.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Волочиськ скаргу ОСОБА_1 на дії державного виконавця відділу державної виконавчої служби у Хмельницькому районі Хмельницької області,

встановив:

Скаржник звернувся до суду зі скаргою на дії державного виконавця, в якій просить визнати рішення та дії в.о. начальника Волочиського відділу державної виконавчої служби у Хмельницькому районі Хмельницької області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України щодо не зняття арешту з майна та зобов`язати останнього зняти арешт з нерухомого майна, який накладено згідно постанови № 616/2-05р від 15.09.2005.

В обґрунтування скаржник зазначає, що він є власником:

- земельної ділянки, кадастровий номер 6820310100:01:003:0572, площею 0,0625 га, яка розташована по АДРЕСА_1 ;

- земельної ділянки, кадастровий номер 6820310100:01:003:0571, площею 0,1 га, яка розташована по АДРЕСА_1 ;

- частини житлового будинку з по господарськими будівлями по АДРЕСА_1 .

Під час внесення інформації до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про частини житлового будинку стало відомо, що на все його майно накладено арешт згідно постанови заступника начальника відділу ДВС Волочиського РУЮ О. Дембіцького за № 616/2-05Р від 15.09.2005, зміст обтяження штраф на користь держави 340 грн.

Згідно листа Волочиського районного суду Хмельницької області від 18.02.2026 № 05-10/2/2026 встановлено відсутність розглянутих і задоволених цивільних справ, учасником якого він був, а також справ про адміністративні правопорушення, за розглядом яких було вирішено питання про стягнення з нього на користь держави штрафу в сумі 340 грн.

Згідно листа ВП № 2 Хмельницького РУП ГУНП в Хмельницькій області від 23.02.2026 № 28070-2026 зазначено, що будь які відомості щодо складання відносно скаржника адміністративних матеріалів у період з 2003 по 15.09.2005 відсутні.

У листі ГУ ДПС у Хмельницькій області від 06.03.2026 зазначено, що інформація про штрафні санкції, які накладалися на ОСОБА_1 за період з 2003 по 15.09.2005 відсутня, станом на 27.02.2026 податковий борг відсутній, заходи стягнення не вживалися.

Згідно листа № 22083 від 02.07.2026 Волочиського відділу ДВС слідує, що виконавче провадження за яким боржником є ОСОБА_1 відсутнє, у зв`язку із закінченням строків зберігання та його знищенням. Встановити на підставі якого виконавчого документа накладено арешт неможливо у зв`язку із завершенням строку зберігання виконавчого провадження та його знищенням. Також зазначено, що перевіркою Автоматизованої системи виконавчих проваджень встановлено, що на виконанні у Волочиському відділі ДВС не перебувають відкриті виконавчі провадження боржником у яких виступає ОСОБА_1 . Враховуючи викладене Волочиський відділ ДВС не має можливості скасувати постанову про накладення арешту на все майно від 15.09.2005, у зв`язку із закінченням зберігання завершеного виконавчого провадження.

У зв`язку з викладеним скаржник змушений звернутися до суду для захисту своїх прав.

Представник скаржника адвокат Ліщук О.І. подала заяву про розгляд скарги за їх відсутності. Просить заявлені вимоги задовольнити.

Представник Волочиського відділу державної виконавчої служби у Хмельницькому районі Хмельницької області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України на розгляд скарги не з`явився, надав заяву про розгляд скарги за його відсутності.

Оскільки особи, які беруть участь у справі в судове засідання не з`явилися, відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, ознайомившись зі скаргою, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що згідно інформації до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про частини житлового будинку стало відомо, що на все його майно накладено арешт згідно постанови заступника начальника відділу ДВС Волочиського РУЮ О.Дембіцького за № 616/2-05Р від 15.09.2005, зміст обтяження штраф на користь держави 340 грн.

Згідно листа Волочиського районного суду Хмельницької області від 18.02.2026 № 05-10/2/2026 встановлено відсутність розглянутих і задоволених цивільних справ, учасником якого він був, а також справ про адміністративні правопорушення, за розглядом яких було вирішено питання про стягнення з нього на користь держави штрафу в сумі 340 грн.

Згідно листа ВП № 2 Хмельницького РУП ГУНП в Хмельницькій області від 23.02.2026 № 28070-2026 зазначено, що будь які відомості щодо складання відносно скаржника адміністративних матеріалів у період з 2003 по 15.09.2005 відсутні.

У листі ГУ ДПС у Хмельницькій області від 06.03.2026 зазначено, що інформація про штрафні санкції, які накладалися на ОСОБА_1 за період з 2003 по 15.09.2005 відсутня, станом на 27.02.2026 податковий борг відсутній, заходи стягнення не вживалися.

Згідно листа № 22083 від 02.07.2026 Волочиського відділу ДВС слідує, що виконавче провадження за яким боржником є ОСОБА_1 відсутнє, у зв`язку із закінченням строків зберігання та його знищенням. Встановити на підставі якого виконавчого документа накладено арешт неможливо у зв`язку із завершенням строку зберігання виконавчого провадження та його знищенням. Також зазначено, що перевіркою Автоматизованої системи виконавчих проваджень встановлено, що на виконанні у Волочиському відділі ДВС не перебувають відкриті виконавчі провадження боржником у яких виступає ОСОБА_1 . Враховуючи викладене Волочиський відділ ДВС не має можливості скасувати постанову про накладення арешту на все майно від 15.09.2005, у зв`язку із закінченням зберігання завершеного виконавчого провадження.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб), - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень.

Під час виконання судових рішень сторони виконавчого провадження мають право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби, їх посадових осіб, виконавців чи приватних виконавців у порядку судового контролю, оскільки виконання судового рішення є завершальною стадією судового розгляду.

Відповідно до частини першої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

У порядку цивільного судочинства захист майнових прав здійснюється у позовному провадженні, а також у спосіб оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби.

Спори про право цивільне, пов`язані з належністю майна, на яке накладено арешт, відповідно до статті 19 ЦПК України розглядаються в порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства.

Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

У разі якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем або приватним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України. Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, що передбачено Законом України «Про виконавче провадження».

Відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є, зокрема, надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника.

Відповідно до частини п`ятої статті 13 Закону України «Про виконавче провадження» постанова про зняття арешту виноситься виконавцем не пізніше наступного робочого дня після надходження до нього документів, що підтверджують наявність підстав, передбачених частиною четвертою статті 59 цього Закону, та надсилається в той самий день органу (установі), якому була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника.

ВС в постанові від 13.07.2022 у справі № 2/0301/806/11 зазначив, що аналіз норм Закону України «Про виконавче провадження» щодо підстав накладення арешту на майно боржника та зняття такого арешту дає підстави дійти висновку, що арешт майна боржника є заходом звернення стягнення на майно боржника, який виконавець має право застосувати для забезпечення реального виконання виконавчого документа, що відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» підлягає примусовому виконанню.

Водночас у разі повного виконання виконавчого документа та сплати витрат, пов`язаних з його примусовим виконанням, підстави для збереження чинності арешту майна боржника відсутні.

Законом України «Про виконавче провадження» не врегульовано правовідносини щодо припинення заходів примусового виконання виконавчого документа у зв`язку з його добровільним виконанням після повернення виконавчого документа стягувачу.

Верховний Суд зауважує, що застосування арешту майна боржника як обмежувальний захід не повинен призводити до порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), що свідчить про необхідність його застосування виключно у випадках та за наявності підстав, визначених законом.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права

Згідно зі статтею 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об`єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.

Указані норми визначають непорушність права власності (в тому числі приватної) та неможливість позбавлення чи обмеження особи у здійсненні нею права власності.

Зазначені приписи покладають на державу позитивні зобов`язання забезпечити непорушність права приватної власності та контроль за виключними випадками позбавлення особи права власності не тільки на законодавчому рівні, а й під час здійснення суб`єктами суспільних відносин правореалізаційної та правозастосовчої діяльності. Обмеження позитивних зобов`язань держави лише законодавчим врегулюванням відносин власності без належного контролю за їх здійсненням здатне унеможливити реалізацію власниками належних їм прав, що буде суперечити нормам Конституції України та Конвенції.

ВС в постанові від 03.06.2026 № 932/5808/25 виснував, що арешт майна боржника є похідним заходом примусового виконання судового рішення, який не може існувати автономно і безстроково за відсутності відкритого виконавчого провадження або реальної можливості виконання рішення. Збереження арешту протягом тривалого часу (понад 10 років) після закінчення провадження та знищення його матеріалів, за умови спливу строків пред`явлення виконавчого документа до виконання, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном

Враховуючи, що відсутні будь які відомості про наявність будь-яких відкритих виконавчих проваджень щодо скаржника, суд приходить до висновку про необхідність задоволення скарги та зобов`язати державного виконавця зняти арешт з нерухомого майна скаржника, який накладено згідно постанови № 616/2-05р. від 15.09.2005 ВДВС Волочиське РУЮ.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Враховуючи викладене, скарга підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 258-260, 447-451 ЦПК України, суд,

постановив:

Скаргу задовольнити.

Зобов`язати начальника Волочиського відділу державної виконавчої служби у Хмельницькому районі Хмельницької області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України або особу, яка виконує його обов`язки, зняти арешт з нерухомого майна ОСОБА_1 , який накладено згідно постанови № 616/2-05р. від 15.09.2005 ВДВС Волочиське РУЮ.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Хмельницького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 15-денний строк з дня проголошення ухвали.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому ухвали суду.

Суддя