Рішення № 138411602, 21.07.2026, Монастириський районний суд Тернопільської області

Справа № 344/5513/26

Провадження №2/603/258/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

21 липня 2026 року м. Монастириська

Монастириський районний суд Тернопільської області у складі:

головуючого судді Гудкової Ю. Г.,

секретар судового засідання Сандалюк О. В.,

за відсутності сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» (далі ТОВ «ФК «Позика») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 20096532 від 13.11.2021 року у розмірі 14 910,00 грн.

В обґрунтування заявлених вимог посилається на те, що 13.11.2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ірбіс» (далі ТОВ «ФК «Ірбіс») і ОСОБА_1 в електронній формі з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором уклали договір про надання фінансового кредиту № 20096532. На підставі цього договору відповідачу надано кредит у розмірі 4200,00 грн на умовах строковості, зворотності та платності. 01.09.2025 року ТОВ «ФК «Ірбіс» і ТОВ «ФК «Позика» уклали договір факторингу № 01092025/01, на підставі якого позивач набув право вимоги за вищевказаним кредитним договором. Внаслідок порушення ОСОБА_1 умов кредитного договору № 20096532 від 13.11.2021 року, неповернення кредитних коштів у встановлені строки, а також несплати процентів, заборгованість відповідача за договором становить 14 910,00 грн. З огляду на наведені обставини позивач просить стягнути з ОСОБА_1 вказаний розмір заборгованості, а також судові витрати.

Ухвалою Монастириського районного суду Тернопільської області від 21.07.2026 року постановлено провести заочний розгляд в цій справі та ухвалити заочне рішення.

Представник позивача ТОВ «ФК «Позика» у судове засідання не з`явився, разом із позовом заявив клопотання про розгляд справи у відсутності представника позивача, проти заочного розгляду справи та винесення заочного рішення не заперечує.

Відповідач ОСОБА_1 повторно не з`явився у судове засідання, не повідомивши про причини своєї відсутності, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, до початку розгляду справи по суті відзиву на позовну заяву не подав.

Суд установив такі обставини.

13.11.2021 року ТОВ «ФК «Ірбіс» і ОСОБА_1 в електронній формі з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором уклали договір про надання фінансового кредиту № 20096532.

Згідно з довідкою про ідентифікацію клієнта ТОВ «ФК «Ірбіс» від 01.09.2025 року ОСОБА_1 ідентифікований в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «ФК «Ірбіс» відповідно до вимог ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», та 13.11.2021 року здійснив акцепт оферти для укладення договору № 20096532 за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором 660712, який було відправлено на номер телефону НОМЕР_1 , номер карти/маска карти: НОМЕР_2 .

Відповідно до п. 3.1 договору товариство надає кредит клієнту в розмірі 4200,00 грн, з оплатою по процентній ставці, що вираховується в наведеному графіку згідно з п. 3.2 цього договору, а клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити передбачені цим договором проценти у строки та на умовах даного договору.

За користування кредитом клієнт зобов`язаний сплатити товариству стандартну процентну ставку у розмірі 3 %. Стандартна процентна ставка застосовується у межах строку, визначеного у п. 4.2. цього договору, та у межах нового стандартного періоду строку кредитування, якщо відбулось продовження строку кредитування за ініціативою клієнта (п. 3.2. договору).

Згідно з п. п. 3.2.1, 3.2.2 договору пільгова процентна ставка 2,5 % (30 календарних днів з 13.11.2021 року по 13.12.2021 року), стандартна процентна ставка 3 % (60 календарних днів з 14.12.2021 року по 11.02.2022 року).

За умовами п. 4.2. договору клієнт зобов`язався повністю повернути кредит та сплатити відсотки, що були нараховані за кредитом до 11.02.2022 року, шляхом перерахування відповідної суми на поточний рахунок товариства.

Відповідно до пункту 4.1 договору видача (надання) товариством кредиту клієнту за цим договором проводиться протягом трьох операційних банківських днів з моменту укладення цього договору шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок клієнта, операції за яким можуть здійснюватися з використанням платіжної картки, реквізити якої зазначені клієнтом у особистому кабінеті, та яка визначена клієнтом у якості основної платіжної картки.

Пунктом 11.1 договору визначено, що він набирає чинності з моменту його укладення і діє до 11.02.2022 року, але у будь-якому випадку до повного виконання клієнтом зобов`язань за цим договором.

У додатку № 1 до договору про надання фінансового кредиту № 20096532 від 13.11.2021 року сторони погодили графік погашення боргу.

Відповідно до інформаційної довідки № 3152_251024113311 від 24.10.2025 року на виконання умов договору на переказ коштів № ФК-П-21/04-21 від 06.04.2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Універсальні платіжні рішення» (далі ТОВ «Універсальні платіжні рішення») 13.11.2021 року перерахувало 4200,00 грн на картку № НОМЕР_2 .

Згідно з розрахунком заборгованості за договором про надання фінансового кредиту № 20096532, складеного ТОВ «ФК «Ірбіс», станом на 01.09.2025 рік заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором становить 14 910,00 грн, з яких 4200,00 грн залишок основного боргу, 10 710,00 грн залишок процентів за кредитом.

01.09.2025 року ТОВ «ФК «Позика» (фактор) і ТОВ «ФК «Ірбіс» (клієнт) уклали договір факторингу № 01092025/01, за умовами якого клієнт зобов`язався відступити фактору права вимоги, зазначені в реєстрі прав вимоги, а фактор зобов`язався їх прийняти та сплатити клієнту суму фінансування за таке відступлення на умовах, визначених цим договором.

Право вимоги переходить від клієнта до фактора з моменту підписання ними відповідного реєстру прав вимог у формі, наведеній в додатку № 1 до цього договору (п. 4.1 договору факторингу).

На підтвердження відступлення на користь ТОВ «ФК «Позика» права вимоги за кредитним договором № 20096532 від 13.11.2021 року до позовної заяви також долучено копію акта прийому-передачі реєстру прав вимоги за договором факторингу № 01092025/01 від 01.09.2025 року та копію витягу з додатку № 1 від 01.09.2025 року до вказаного договору, а також платіжну інструкцію № 6054383 від 02.09.2025 року про здійснення позивачем оплати за договором факторингу № 01092025/01 від 01.09.2025 року.

Зі змісту вищевказаного витягу з реєстру боржників видно, що ТОВ «ФК «Ірбіс» відступило ТОВ «ФК «Позика» право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 20096532 на загальну суму 14 910,00 грн, з яких 4200,00 грн сума заборгованості за тілом, 10 710,00 грн сума заборгованості за відсотками, 0,00 грн сума заборгованості за комісією та пенею.

Суд, розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши зібрані у справі докази, вважає, що позовні вимоги ТОВ «ФК «Позика» слід задовольнити з таких підстав.

Відповідно до ст. 6 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

За змістом ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частиною 1 ст. 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору (ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (ст. ст. 1046-1053), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі (ч. 1 ст. 1055 ЦК України).

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку (ч. 1 ст. 207 ЦК України).

Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі, що передбачено абз. 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття (ч. 1 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до абз. 1 ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Згідно з правилами абз. 3 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема, електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до приписів ч. 5 ст. 18 Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» електронний підпис чи печатка не можуть бути визнані недійсними та не розглядатися як доказ у судових справах виключно на тій підставі, що вони мають електронний вигляд або не відповідають вимогам до кваліфікованого електронного підпису чи печатки.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (ч. 1 ст. 1078 ЦК України).

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до правил ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з вимогами ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Установлено, що 13.11.2021 року ТОВ «ФК «Ірбіс» і ОСОБА_1 в електронній формі уклали договір про надання споживчого кредиту № 20096532, право вимоги за яким надалі перейшло до позивача на підставі договору факторингу № 01092025/01 від 01.09.2025 року. За умовами вищевказаного кредитного договору ОСОБА_1 надано кредит у розмірі 4200,00 грн на строк 90 днів із встановленням плати за користування кредитними коштами у розмірі 2,5 % у день протягом пільгового періоду (30 календарних днів), а також у розмірі 3 % протягом стандартного періоду (60 календарних днів). Отримавши кредит, ОСОБА_1 належним чином не виконав взяті на себе за договором зобов`язання, внаслідок чого у нього виникла заборгованість. Докази належного виконання відповідачем своїх зобов`язань за кредитним договором у матеріалах справи відсутні. Оскільки розмір заборгованості ОСОБА_1 підтверджується наданим позивачем розрахунком, який відповідач не спростував, з останнього слід стягнути на користь ТОВ «ФК «Позика» заборгованість за договором про надання фінансового кредиту № 20096532 від 13.11.2021 року у розмірі 14 910,00 грн, з яких 4200 грн заборгованість за тілом кредиту, 10 710,00 грн заборгованість за відсотками.

Щодо судових витрат позивача суд зазначає таке.

Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, серед іншого, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).

Відповідно до п. п. 1, 2, 6 ч. 1 ст. 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 137 ЦПК України встановлено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 137 ЦПК України).

Відповідно до ч. 5 ст. 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Установлено, що 02.01.2026 року ТОВ «ФК «Позика» (далі Клієнт) і ФОП ОСОБА_2 (далі Виконавець) уклали договір про надання правової допомоги № 39493634, відповідно до п. 1.1 якого клієнт доручає, а виконавець бере на себе зобов`язання надавати юридичні послуги (правову допомогу) в обсязі та на умовах, передбачених даним договором.

Відповідно до п. 4.1 договору загальна вартість послуг складається з вартості наданих юридичних послуг (поточне супроводження), згідно з тарифною сіткою, вказаної у п. 4.8 даного Договору, а також додаткову оплату, яка зазначена у п. 4.9 даного Договору.

За результатами надання юридичної допомоги складається акт надання послуг, що підписується представниками кожної зі сторін. В акті вказується обсяг наданої виконавцем юридичної допомоги і її вартість (п. 4.4. договору).

Згідно з додатковою угодою № 20096532 до договору від 02.01.2026 року до договору про надання правової допомоги № 39493634 від 02.01.2026 сторони погодили доповнили розділ «Предмет договору», за умовами якого виконавець зобов`язався здійснити представництво та захист інтересів клієнта у справі щодо стягнення кредитної заборгованості ОСОБА_1 .

Окрім того, сторони доповнили розділ договору «Порядок здійснення розрахунків», у якому визначили, що оплата здійснюється після фактичного надання послуг, що підтверджується підписаним сторонами відповідним актом про надання послуг, складеним та підписаним сторонами на підставі детального опису робіт (наданих послуг), виконаних виконавцем.

Згідно з актом надання послуг від 16.02.2026 року та детальним описом робіт (наданих послуг) від 16.02.2026 року сторони підтвердили, що виконавець надав, а клієнт отримав такі послуги: письмова консультація клієнта щодо спірних правовідносин (30 хв) 500,00 грн, правовий аналіз обставин спірних правовідносин та надання правових рекомендацій (консультацій) щодо захисту інтересів ТОВ «ФК «Позика» (1 год) 1500,00 грн, складення позовної заяви про стягнення кредитної заборгованості, в тому числі попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи (2 год) 3000,00 грн, формування додатків до позовної заяви (30 хв) 500,00. Загальна вартість наданих послуг становить 5500,00 грн.

Згідно з вимогами п. п. 2, 3 ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд, серед іншого, враховує чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін.

У постанові від 26.06.2024 року у справі № 686/5757/23 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що у разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. Натомість під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частиною третьою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, або ж присудити такі витрати частково.

Окрім того, у постанові від 16.11.2022 року у справі № 922/1964/21 Велика Палата Верховного Суду наголосила, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Отже, зважаючи на вищевикладене, враховуючи вимоги п. п. 2, 3 ч. 3 ст. 141 ЦПК України, суд вважає за можливе стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Позика» 4000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Також у силу ст. 141 ЦПК України з ОСОБА_1 на користь позивача слід стягнути 2662,40 грн сплаченого судового збору.

у х в а л и в:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» заборгованість за кредитним договором № 20096532 від 13.11.2021 року у розмірі 14 910 (чотирнадцять тисяч дев`ятсот десять) грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн 40 (сорок) коп. сплаченого судового збору та 4000 (чотири тисячі) грн витрат на професійну правничу допомогу.

Копію заочного рішення направити відповідачу протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Тернопільського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про сторін:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика», місцезнаходження: вул. Симона Петлюри, 21/1, м. Бровари Броварського району Київської області, код ЄДРПОУ 39493634.

Відповідач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .

Суддя Ю. Г. Гудкова