Ухвала суду № 138410204, 20.07.2026, Залізничний районний суд м. Львова

Справа № 462/6188/26

провадження 1-кп/462/519/26

У Х В А Л А

20 липня 2026 року Залізничний районний суд м. Львова у складі

головуючої-судді - ОСОБА_1

з участю секретаря - ОСОБА_2

учасників кримінального провадження:

прокурора - ОСОБА_3

обвинуваченого - ОСОБА_4

захисника - ОСОБА_5

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні клопотання прокурора Львівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_3 про продовження застосування до обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні № 12026141390000253 від 17.04.2026 про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 185, ч.5 ст. 407 КК України,

встановив:

в провадженні Залізничного районного суду м. Львова перебуває кримінальне провадження № 12026141390000253 від 17.04.2026 про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 185, ч.5 ст. 407 КК України.

У підготовчому судовому засіданні прокурор подала клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_4 без визначення розміру застави, покликаючись на те, що останній обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 185, ч.5 ст. 407 КК України. Прокурор зазначила, що встановлена наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а саме про можливість обвинуваченого: переховуватися від суду, оскільки за інкриміновані ОСОБА_4 кримінальні правопорушення передбачені ч. 4 ст. 185 та ч. 5 ст. 407 КК України, передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до восьми років, та від п`яти до десяти, без можливості звільнення від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, а саме розуміючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, наслідки та ризик втечі для нього, як військовослужбовець, зважаючи на характер кримінального правопорушення, яке було пов`язане з порушенням встановленого порядку несення служби може здійснити вплив на свідків, які є діючими військовослужбовцями військової частини НОМЕР_1 , щоб вони відмовились від своїх показань, які вони надали або будуть надавати під час досудового розслідування та в суді, знищити сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, що підтверджується тим, що перебуваючи на волі ОСОБА_4 може будь-яким іншим чином сфальсифікувати документи щодо свого хворобливого стану, знищити або викрасти документи щодо його проходження військово-лікарської комісії та інше, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення.

Обвинувачений та його захисник заперечили щодо задоволення клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, просили обрати більш м`який запобіжний захід, а саме домашній арешт або визначити мінімальний розмір застави, адже обвинувачений не має наміру ухилятися від суду та перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Заслухавши доводи сторін кримінального провадження, дослідивши клопотання про продовження строку тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 , суд дійшов таких висновків.

Відповідно до ч. 3 ст. 315 КПК України під час підготовчого засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань, суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього кодексу.

Відповідно до ч. 4 ст. 176 КПК України запобіжні заходи застосовуються під час судового провадження - судом за клопотанням прокурора.

Заявлене прокурором клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання обвинуваченого ОСОБА_4 під вартою за процесуальним змістом і формою відповідає вимогам ст.184 КПК України, таке вручено обвинуваченому не пізніше, ніж за три години до початку його розгляду, що відповідає вимогам ч. 2 ст. 184 КПК України.

Згідно зі ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжних заходів у кримінальному провадженні є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим, покладених на нього процесуальних обов`язків. Застосування таких заходів, пов`язане з необхідністю запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, перелік яких є вичерпним.

Згідно з ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбачених статтею 177 цього Кодексу.

При вирішенні питання про обрання обвинуваченому строку тримання під вартою, судом враховуються положення ст. 178 КПК України, згідно з якими суд, на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів, зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, визначені даною статтею, зокрема вік обвинуваченого, сімейний та матеріальний стан, рід занять, тяжкість злочину, в якому обвинувачується ОСОБА_4 та те, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом.

Так, ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 03.06.2026 ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком на 60 днів, тобто до 31.07.2026 включно, без визначення застави.

У судовому засіданні будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, що були враховані і слугували підставою для обрання ОСОБА_4 такого запобіжного заходу як тримання під вартою, для застосування стосовно обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою не встановлено, наявність таких ризиків доведено прокурором. Інші запобіжні заходи не зможуть забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов`язків, що випливають з ч. 5 ст. 194 КПК України, зокрема прибувати за кожною вимогою до суду та його належну поведінку.

Згідно з положеннями ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практики ЄСПЛ, обмеження права особи на свободу чи особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. В кожному випадку, як підкреслює ЄСПЛ, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

ЄСПЛ у своїх рішеннях неодноразово зазначав, що наявність підстав для тримання особи під вартою може оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Враховуючи те, що ОСОБА_4 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні тяжких злочинів, існує наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а саме про можливість обвинуваченого: переховуватися від суду, оскільки за інкриміновані ОСОБА_4 кримінальні правопорушення передбачені ч. 4 ст. 185 та ч. 5 ст. 407 КК України, передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до восьми років, та від п`яти до десяти, без можливості звільнення від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, а саме розуміючи ступінь тяжкості вчинених злочинів, наслідки та ризик втечі для нього, як військовослужбовець, зважаючи на характер кримінального правопорушення, яке було пов`язане з порушенням встановленого порядку несення служби може здійснити вплив на свідків, які є діючими військовослужбовцями військової частини НОМЕР_1 , щоб вони відмовились від своїх показань, які вони надали під час досудового розслідування та надаватимуть в суді, знищити сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, що підтверджується тим, що перебуваючи на волі ОСОБА_4 може будь-яким іншим чином сфальсифікувати документи щодо свого хворобливого стану, знищити або викрасти документи щодо його проходження військово-лікарської комісії та інше, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення.

Натомість будь-яких об`єктивних даних про цілковиту відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України та наведених органом досудового розслідування і відповідних доказів на підтвердження наведеного, для застосування стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою стороною захисту, незважаючи на заперечення у судовому засіданні проти поданого стороною обвинувачення клопотання, не представлено, та у судовому засіданні судом не встановлено.

Окрім того, покликаючись на абз. 8 ч. 4 ст. 183 КПК України під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442-1 Кримінального кодексу України.

Суд також бере до уваги Рішення Другого сенату Конституційного Суду України від 24 червня 2026 року № 4-р(ІІ)/2026 у справі № 3-50/2025(102/25), яким було визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною), частину восьму статті 176 Кримінального процесуального кодексу України встановивши, що частина восьма статті 176 Кримінального процесуального кодексу України, визнана неконституційною, утрачає чинність через три місяці з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Відтак, в підготовчому судовому засіданні встановлено, що ризики, наведені прокурором доведені та відповідно до вимог чинного процесуального законодавства до нього може бути застосовано лише запобіжний захід тримання під вартою, оскільки на даний час положення ч. 8 ст. 176 КПК України є чинними.

Під час розгляду клопотання також і жодних достовірних відомостей, що за станом здоров`я обвинуваченого ОСОБА_4 є перешкоди у застосуванні до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суду не надано.

Будь-яких інших відомостей, які б свідчили про неможливість застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, стороною захисту не наведено.

Враховуючи вищенаведені ризики і обставини, які у своїй сукупності беруться до уваги судом при вирішенні питання про продовження обвинуваченому запобіжного заходу, суд дійшов висновку, що з метою забезпечення дієвості кримінального провадження та процесуальної поведінки обвинуваченого, запобіжний захід ОСОБА_4 у вигляді тримання під вартою необхідно продовжити.

Задовольняючи клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд визначає строк дії ухвали у шістдесят днів, тобто, до 17.09.2026 включно, без визначеного розміру застави.

Керуючись ст. ст. 176-178, 183, 315, 331 КПК України, суд

постановив:

клопотання прокурора задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 17.09.2026 року включно.

Копію ухвали про продовження строку тримання під вартою вручити обвинуваченому, захиснику та прокурору і направити уповноваженій службовій особі місця попереднього ув`язнення.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення

Суддя (підпис) ОСОБА_1

З оригіналом згідно. Оригінал ухвали у справі № 462/6188/26.

Суддя ОСОБА_1