Рішення № 138409923, 15.07.2026, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1Справа № 335/4330/26 2/335/2668/2026

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 липня 2026 року м. Запоріжжя

Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя у складі головуючого судді Гашук К.В., за участю секретаря судового засідання Добрянського Н.Є., розглянувши цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «СОЛВЕНТІС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «ФК «СОЛВЕНТІС» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить суд стягнути із відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором № 3617804 від 26.05.2020 у розмірі 52 360,00 грн., а також понесені судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 26.05.2020 між ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 3617804. Відповідно до кредитного договору, кредитодавець зобов`язується надати позичальникові кредит, в розмірі визначеному кредитним договором, на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, відповідно до умов, зазначених у кредитному договорі, додатках до нього та в правилах надання і повернення кредиту, що розміщені на офіційному веб-сайті кредитодавця.

Таким чином, ОСОБА_1 уклала кредитний договір № 3617804 від 26.05.2020 з ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ», та відповідно до умов кредитного договору ОСОБА_1 були надані кредитні кошти в розмірі 8 000,00 грн.

29.10.2025 між ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ» та ТОВ «Секвоя капітал» укладено договір факторингу № 29/10-2025, відповідно до якого відбулось відступлення права вимоги за кредитним договором № 3617804 від 26.05.2020.

31.10.2025 між ТОВ «Секвоя капітал» та ТОВ «ФК «СОЛВЕНТІС» укладено договір факторингу №ДФ-31102025, відповідно до якого відбулось відступлення права вимоги за кредитним договором № 3617804 від 26.05.2020.

Відповідно до договору факторингу №ДФ-31102025 від 31.10.2025, ТОВ «ФК «СОЛВЕНТІС» набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 в сумі 52 360,00 грн.

Всупереч умовам договору відповідачка не виконала своїх зобов`язань, після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідача, не здійснила жодного платежу для погашення кредитної заборгованості, що спонукало позивача, як нового кредитора, звернутись до суду із вказаним позовом.

Ухвалою судді Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя від 27.04.2026, позовну заяву ТОВ «Фінансова компанія «СОЛВЕНТІС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, було залишено без руху.

11.05.2026 на адресу суду надійшла заява представника позивача з долученими до нею копією квитанції та описом вкладення, якою усунуто недоліки позовної заяви, викладені в ухвалі судді від 20.03.2026.

Ухвалою судді від 12.05.2026 справу прийнято до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи, призначено судове засідання на 08.06.2026, яке було відкладено на 06.07.2026, через першу неявку відповідача у судове засідання.

05.06.2026 від представника позивача надійшло клопотання про витребування доказів.

Ухвалою судді від 08.06.2026 клопотання представника позивача про витребування доказів, було задоволено, витребувано у АТ КБ «ПриватБанк» докази та інформацію. Витребувана інформація надійшла на адресу суду 30.06.2026.

Сторони у справі, чи їх представники, у судове засідання, призначене на 06.07.2026, повторно не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, від відповідача відзиву на позов, заяв про розгляд справи за її відсутності не надходило, у позові представник позивача просив про розгляд справи за його відсутності, та не заперечував проти заочного розгляду справи.

За таких обставин, суд вважає можливим провести заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення за відсутності учасників справи, на підставі доказів, які є в матеріалах справи, без фіксування судового засідання технічними засобами, що відповідає положенням ч. 2 ст. 247, ч. 1 ст. 280 ЦПК України, та перейшов на стадію ухвалення судового рішення до 15.07.2026.

Судом встановлені наступні факти і відповідні їм правовідносини.

26.05.2020 ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ» та ОСОБА_1 уклали договір про надання кредиту №3617804.

Згідно з п. 1.1. Договору, кредитодавець надає позичальнику кредит на інші споживчі цілі без додаткового забезпечення у тимчасове, платне користування, а позичальник зобов`язується повернути кредит і сплатити проценти за користування кредитом та інші платежі у відповідності до умов договору.

Відповідно до п. 1.3 договору, сума кредиту складає 8 000,00 грн.

Відповідно до п. 1.4. договору, кредит надається позичальнику в сумі, що зазначена в п. 1.3 цього договору, в безготівковій формі, шляхом перерахування на картковий рахунок позичальника.

Згідно з п. 1.5. договору, позичальник сплачує кредитодавцю суму кредиту та проценти за користування кредитом, неустойку (пеню, штраф), яка може нараховуватися у випадку порушення позичальником умов цього договору.

Відповідно до п. 1.7.3. договору, при використанні позичальником загальних умов кредитування процентні ставки складають: в базовий період з 26.05.2020 до 31.05.2020 включно 1,70% за один день користування кредитом; в спеціальний період з 01.06.2020 до 27.11.2020 3% за один день користування кредитом.

Згідно з п. 3.1. договору, строк дії договору з 26.05.2020 до кінцевої дати виконання договору 27.11.2020.

Кредитний договір №3617804 від 26.05.2020 підписаний ОСОБА_1 за допомогою одноразового ідентифікатора PS3617804.

Відповідно до виписки за картковим рахунком № НОМЕР_1 , емітованим у АТ КБ «ПРИВАТБАНК», який належить ОСОБА_1 , 26.05.2020 на вказаний рахунок було перераховано суму, яка зазначена у пункту 1.3. кредитного договору №3617804 від 26.05.2020. Таким чином, ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ» виконало свої зобов`язання за укладеним кредитним договором.

29.10.2025 між ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ» та ТОВ «Секвоя капітал» укладено договір факторингу № 29/10-2025, за умовами якого ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ» зобов`язується відступити ТОВ «Секвоя капітал» права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а ТОВ «Секвоя капітал» зобов`язується прийняти такі права вимоги та сплатити ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ» ціну придбання за відповідний реєстр за плату, у передбачений цим договором спосіб.

Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору факторингу № АК-29/10-2025 від 29.10.2025, ТОВ «Секвоя капітал» отримало право грошової вимоги до відповідачки ОСОБА_1 за кредитним договором №3617804 від 26.05.2020 у загальному розмірі 52 360,00 грн., з яких: сума заборгованості за тілом договору 8 000,00 грн., сума заборгованості за відсотками 44 360,00 грн.

31.10.2025 між ТОВ «ФК «СОЛВЕНТІС» та ТОВ «Секвоя капітал» укладено договір факторингу № ДФ-31102025, за умовами якого ТОВ «Секвоя капітал» зобов`язується відступити ТОВ «ФК «СОЛВЕНТІС» права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а ТОВ «ФК «СОЛВЕНТІС» зобов`язується прийняти такі права вимоги та сплатити ТОВ «Секвоя капітал» ціну придбання за відповідний реєстр за плату, у передбачений цим договором спосіб.

Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору факторингу № ДФ-31102025 від 31.10.2025, ТОВ «ФК «СОЛВЕНТІС» отримало право грошової вимоги до відповідачки ОСОБА_1 за кредитним договором №3617804 від 26.05.2020 у загальному розмірі 52 360,00 грн., з яких: сума заборгованості за тілом договору 8 000,00 грн., сума заборгованості за відсотками 44 360,00 грн.

З моменту отримання права вимоги за кредитним договором до відповідача, позивачем не здійснювалося нарахування жодних штрафних санкцій.

Згідно з детальним розрахунком заборгованості, який був долучений представником позивача, у зв`язку з неналежним виконанням умов кредитного договору №3617804 від 26.05.2020 у ОСОБА_1 перед позивачем, як новим кредитором, наявна заборгованість в загальному розмірі 52 360,00 грн., із яких: сума заборгованості за тілом договору 8 000,00 грн., сума заборгованості за відсотками 44 360,00 грн.

За таких обставин, як зазначено у позові, непогашена боржником заборгованість за кредитним договором №3617804 від 26.05.2020 становить 52 360,00 грн.

Відповідно до ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 1050 ЦК України визначено, що, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно із ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що сума основного боргу в розмірі 8 000,00 грн. відповідачем не була спростована, та, відповідно підлягає стягненню на користь позивача.

Окрім суми основного боргу позивачем за кредитним договором №3617804 від 26.05.2020 заявлено вимоги, щодо стягнення заборгованості за нарахованими відсотками в розмірі 44 360,00 грн.

Визначаючи розмір заборгованості за відсотками за користування кредитом, суд виходить з таких міркувань.

Згідно розрахунку заборгованості, який долучено до позовної заяви, ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ» нараховувало відповідачу відсотки за користування кредитом щоденно, з 26.05.2020 по 16.04.2021, на загальну суму 44 088 грн.

Відповідно до умов кредитного договору №3617804 від 26.05.2020, строк дії договору визначено з 26.05.2020 по 27.11.2020. Згідно з паспортом споживчого кредиту, який є додатком до кредитного договору №3617804 від 26.05.2020, строк кредитування за вказаним кредитним договором складає 185 днів.

Таким чином, у договорі сторони обумовили строк повернення кредиту 27.11.2020 року.

Згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України, після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється.

Права та інтереси кредитодавця в охоронюваних правовідносинах забезпечуються ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регулює наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання, однак в порядку вказаної норми закону такої позовної вимоги заявлено не було. Тому суд не вправі вийти за межі заявлених вимог з огляду на дію принципу диспозитивності цивільного судочинства.

Велика Палата Верховного Суду у своєму правовому висновку, викладеному у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18), зазначила, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України, у зв`язку з чим висновок про наявність підстав для стягнення заборгованості за процентами поза строком кредитування є помилковим.

Відповідно до ч. 4 ст. 42 Конституції України держава захищає права споживачів.

В постанові Верховного Суду від 05 жовтня 2022 року у справі № 352/1950/15-ц (провадження № 61-2973св22) зазначено, що договір, як приватноправова категорія, оскільки є універсальним регулятором між учасниками цивільних відносин, має на меті забезпечити регулювання цивільних відносин, та має бути спрямований на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Тлумачення правочину - це з`ясування змісту дійсного одностороннього правочину чи договору (двостороннього або багатостороннього правочину), з тексту якого неможливо встановити справжню волю сторони (сторін). Потреба в тлумаченні виникає в разі різного розуміння змісту правочину його сторонами, зокрема при невизначеності і незрозумілості буквального значення слів, понять і термінів. Згідно з ч. 1 ст. 637 ЦК України тлумачення умов договору здійснюється відповідно до ст. 213 цього Кодексу.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 травня 2022 року у справі № 944/3046/20 (провадження № 61-19719св21) зроблено висновок, що у разі, якщо з`ясувати справжній зміст відповідної умови договору неможливо за допомогою загальних підходів до тлумачення змісту правочину, передбачених у ч.ч. 3, 4 ст. 213 ЦК України, слід застосовувати тлумачення "contra proferentem". "Contra proferentem" (лат. "verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem") - слова договору повинні тлумачитися проти того, хто їх написав. Особа, яка включила ту або іншу умову в договір, повинна нести ризик, пов`язаний з неясністю такої умови. Це правило застосовується не тільки в тому випадку, коли сторона самостійно розробила відповідну умову, але й тоді, коли сторона скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою. Це правило підлягає застосуванню не тільки щодо умов, які "не були індивідуально узгоджені" ("no individually negotiated"), але також щодо умов, які хоча і були індивідуально узгоджені, проте були включені в договір "під переважним впливом однієї зі сторін".

Отже, при стягненні заявленої позивачем заборгованості необхідно ґрунтуватися на чітко обумовлених між контрагентами кредитних договорів умовах, якими визначено ціну кредиту і строк кредитування саме у 185 днів, а не завуальованими умовами, які дозволяють кредитодавцю вийти за межі узгодженого строку та нараховувати непропорційно велику суму компенсації.

Такий механізм не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

Відповідно до детального (щоденного) розрахунку заборгованості за договором про надання кредиту №3617804 від 26.05.2020, станом на 27.11.2020, тобто на момент закінчення строку кредитування, ОСОБА_1 мала заборгованість по процентам в сумі 10 488,00 грн.

Виходячи з наведеного та беручи до уваги, що строк кредитування ОСОБА_1 за договором про споживчий кредит №3617804 від 26.05.2020 року визначений до 27.11.2020 року, а розмір несплачених відсотків за період кредитування становить 10 488 грн., суд доходить до висновку, що з відповідача слід стягнути на користь позивача суму заборгованості у загальному розмірі 18 488,00 грн., з яких 8 000 сума основного боргу, 10 488,00 грн. сума нарахованих та не сплачених у період дії договору відсотків.

Згідно зі ст.ст.12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється виключно на засадах змагальності сторін, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог та на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору, доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Приймаючи до уваги, що відповідачка не сплатила своєчасно ні первісному кредитору, ні позивачу, як новому кредитору, грошові кошти для погашення заборгованості за кредитним договором, що підтверджується розрахунком заборгованості за договором, який відповідачкою не був спростований, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ «ФК «СОЛВЕНТІС», яке у встановленому законом порядку набуло право грошової вимоги за кредитним договором №3617804 від 26.05.2020 до ОСОБА_1 є такими, що підлягають частковому задоволенню.

Також, на підставі ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі пропорційному до задоволених позовних вимог, в розмірі 940,10 грн.(18 488,00 грн. х 2662,40/52 360,00 грн.)

Крім того, у своєму позові позивач просив стягнути з відповідачки ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 6 000,00 грн.

Згідно п. 1 ч. 3 ст.133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За змістом ст. 137 ЦПК витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Так за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог ч. 4 ст. 137 ЦПК суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим, а також критерій розумності їх розміру, приймає до уваги конкретні обставини справи.

Так, на підтвердження вимоги про стягнення витрат на правову допомогу, представник позивача надав суду копії: договору №43657029/03 від 02.07.2026 про надання правової допомоги; акту надання послуг на підтвердження факту надання правової допомоги від 27.03.2026, відповідно до якого загальна вартість робіт 6000,00 грн.; детального опису робіт, виконаних ФОП ОСОБА_2 , необхідних для надання правничої допомоги за позовом ТОВ «ФК «СОЛОВЕНТІС» щодо стягнення кредитної заборгованості, відповідно до якого загальна вартість виконаних робіт 6 000,00 грн.

Враховуючи предмет позову, складність та обсяг самої справи, співмірність складності справи із наданими адвокатом послуг, витраченого представником часу, відсутністю клопотання відповідача про зменшення витрат на правову допомогу, суд дійшов до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомоги у розмірі 6000,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.12, 13, 76-81, 141, 223 ч. 4, 259, 263-265, 268, 280-282 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «СОЛВЕНТІС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь «Фінансова компанія «СОЛВЕНТІС» (код ЄДРПОУ 43657029, місцезнаходження: 07406, Київська обл., м. Бровари, вул. Симона Петлюри, буд. 21/1, реквізити ІВАN р/р НОМЕР_3 в АТ «СЕНС БАНК») заборгованість за кредитним договором №3617804 від 26.05.2020 у загальному розмірі 18 488 (вісімнадцять тисяч чотириста вісімдесят вісім) грн. 00 коп.

Стягнути із ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь «Фінансова компанія «СОЛВЕНТІС» (код ЄДРПОУ 43657029, місцезнаходження: 07406, Київська обл., м. Бровари, вул. Симона Петлюри, буд. 21/1, реквізити ІВАN р/р НОМЕР_3 в АТ «СЕНС БАНК») судовий збір у розмірі 940 (дев`ятсот сорок) грн. 10 коп. та витрати на правову допомогу у розмірі 6 000 (шість тисяч) грн., а всього судові витрати в сумі 6 940 (шість тисяч дев`ятсот сорок) грн. 10 копійок.

В іншій частині позовні вимоги залишити без задоволення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення до Запорізького апеляційного суду, шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя К.В. Гашук