Рішення № 138409734, 22.07.2026, Заводський районний суд м. Запоріжжя

Заводський районний суд м. Запоріжжя

Справа № 332/2265/26

Провадження №: 2/332/2729/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 липня 2026 р. м. Запоріжжя

Заводський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді - Марченко Н.В.,

при секретарі судового засідання - Волкова Д.І.,

розглянувши у відкритому підготовчому засіданні в залі судових засідань Заводського районного суду м. Запоріжжя цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в особі представника адвоката Громута Володимира Ігоровича, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Запорізької області Уколов С.А. до Малобілозірської сільської військової адміністрації Василівського району Запорізької області про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 , в особі представника адвоката Громута В.І. звернувся до суду із позовною заявою до Малобілозірської сільської військової адміністрації Василівського району Запорізької області , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Запорізької області Уколов С.А. про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що ОСОБА_1 є рідним сином ОСОБА_2 . За життя ОСОБА_2 була зареєстрована та мешкала за адресою: АДРЕСА_1 . Через повномасштабне вторгнення російських військ на територію України, та окупацію с. Мала Білозерка, ОСОБА_2 вдалось виїхати до Турецької республіки та через деякий час вона там і померла. Після смерті матері Позивача залишилось майно, що увійшло до складу спадщини, а саме: земельна ділянка площею 8,3221 Га, кадастровий номер 2320983300:05:021:0001, цільове призначення земельної ділянки для ведення селянського (фермерського) господарства. Позивач ОСОБА_1 є єдиним спадкоємцем за законом, оскільки: ОСОБА_3 (чоловік ОСОБА_2 та рідний батько Позивача) помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . 24.11.2025 Позивач звернувся до приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Уколова Сергія Анатолійовича з заявою про прийняття спадщини після своєї матері ОСОБА_2 . В свою чергу, Нотаріус, відповідно до вимог законодавства, зареєстрував спадкову справу за № 74912658, номер у нотаріуса 118/2025. Того ж дня, 24.11.2025, Нотаріусом прийнято постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії за вихідним № 353/02-31 у зв`язку з тим, що Позивачем пропущено шестимісячний строк для прийняття спадщини, встановлений ст. 1270 ЦК України та порадив звернутися в суд для визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини. Позивач, з метою захисту своїх майнових прав, вважає, що шестимісячний строк для прийняття спадщини порушено з поважних причин, що і стало підставою для звернення до суду з цією позовною заявою. Причиною пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини стало наступне: Загально відомо, що з 24.02.2022 розпочалось широкомасштабне вторгнення військ російської федерації на територію України, яке триває і по нині. Позивач 09.06.2023 призваний на військову службу до лав Збройних сил України де і проходить службу, що підтверджено витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 Національної Гвардії України № 172 від 09.06.2023 (витяг з наказу надаємо); ОСОБА_2 через окупацію с. Мала Білозерка виїхала до Турецької республіки де і померла, про таку подію Позивач дізнався по телефону вже в серпні 2025 року і через специфіку несення служби не мав змоги ні приїхати на поховання матері, ні своєчасно подати заяву про прийняття спадщини до нотаріуса.

На підставі викладеного, просить суд визначити ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , додатковий строк, достатній для подання заяви про прийняття спадщини, після смерті його матері ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 - ІНФОРМАЦІЯ_4 РНОКПП НОМЕР_3 ), терміном на три місяці з дня набрання рішенням суду законної сили.

Ухвалою судді Заводського районного суду м. Запоріжжя від 16.04.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито загальне позовне провадження, призначено підготовче засідання.

25.04.2026, через підсистему «Електронний суд», від представника відповідача надійшло заява про визнання позову.

Ухвалою Заводського районного суду м. Запоріжжя від 07.07.2026 витребувано у Приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Запорізької області Уколова С.А ( АДРЕСА_2 ) засвідчену належним чином копію спадкової справи, відкритої після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 .

17.07.2026 від Приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Запорізької області Уколова С.А. надійшла копія спадкової справи, відкритої після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 .

У судове засідання позивач не з`явився, від її представника, через підсистему «Електронний суд», надійшла заява про розгляд справи за відсутності позивача та його представника, позовні вимоги підтримують у повному обсязі.

У підготовче засідання представник відповідача не з`явився, у заяві від 25.04.2026, про визнання позову просив розгляд справи проводити за його відсутності.

У підготовче засідання третя особа: Приватний нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Запорізької області Уколова С.А. не з`явився, подав заяву про розгляд справи за його відсутності, не заперечує про прийняття будь-якого рішення на розсуд суду.

Відповідно до ч.1 ст.206 ЦПК України позивач може відмовитись від позову, а відповідач визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

Відповідно до ч.3 ст.200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

В підготовче судове засідання представник відповідача не з`явився, 25.04.2026 подав заяву про визнання позову. За таких підстав суд, у відповідності з вимогами ч.3 ст.200 ЦПК України, вважає за можливе ухвалити рішення за результатами підготовчого провадження у зв`язку із визнанням позову відповідачами.

На підставі ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши письмові докази, встановивши факти та відповідні правовідносини, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з нижченаведених підстав.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є рідним сином ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження від 11.02.2020,серія НОМЕР_4 .

ІНФОРМАЦІЯ_5 помер ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть від 11.11.2025, серія НОМЕР_5 .

ІНФОРМАЦІЯ_4 померла ОСОБА_2 у Турецькій республіці м. Мезітлі, що підтверджується свідоцтвом про смерть від 21.01.2025 Управлінням у справах населення м. Мезітлі Турецька республіка формуляр С відповідно до Конвенції від 08.09.1976 ( Апостіль 14944).

Після її смерті відкрилась спадщина, як зазначає позивач на земельну ділянку 8,3221 га, розташовану на території Малобілозерської сільської ради Василівського району Запорізької області, цільове призначення: для ведення селянського ( фермерського господарства, кадастровий номер земельної ділянки: 2320983300:05:021:0001.

24.11.2025 ОСОБА_1 звернувся до Приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Запорізької області Уколова С.А. із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті матері, ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Постановою від 24.11.2025 №353/02-31 , ОСОБА_1 було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії , у зв`язку з відсутністю документів, що підтверджують факт прийняття ним спадщини після померлої матері, а також не було подано рішення суду про встановлення додаткового строку для прийняття спадщини.

Відповідно до Витягу з Наказу командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України від 09.06.2023 №172 ОСОБА_1 09.06.2023 є військовослужбовцем ЗСУ, якого призвано із запасу для комплектування підрозділів ВЧ НОМЕР_6 відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 №69/2022 «Про загальну мобілізацію» та перебуває на посаді старшого механіка-водія 3-го взводу оперативного призначення 3-ої роти оперативного призначення ( на бронетранспортерах) 6-го батальйону оперативного призначення.

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини (частина перша статті 1269 ЦК України).

Таким чином, право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов`язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Згідно з ч.3 ст.1272 ЦК України за позовом спадкоємця, що пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини позивач обґрунтовує об`єктивною неможливістю, яка полягає у тому, що він є військовослужбовцем ЗСУ, через специфіку несення служби не мав змоги своєчасно подати заяву про прийняття спадщини до нотаріуса.

Вказані встановлені судом обставини унеможливили своєчасне, протягом шести місяців після смерті спадкодавця, звернення позивача до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини і підтверджують поважність причин пропуску строку такого звернення до нотаріуса для подання заяви про прийняття спадщини, після смерті ОСОБА_2 .

Принцип «пропорційності» тісно пов`язаний із принципом верховенства права: принцип верховенства права є фундаментом, на якому базується принцип «пропорційності», натомість принцип «пропорційності» є умовою реалізації принципу верховенства права і водночас його необхідним наслідком. Судова практика Європейського суду з прав людини розглядає принцип «пропорційності» як невід`ємну складову та інструмент верховенства права, зокрема й у питаннях захисту права власності.

Дотримання принципу «пропорційності» передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, все одно буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано розумної пропорційності між втручанням у право особи та інтересами суспільства. Ужиті державою заходи мають бути ефективними з точки зору розв`язання проблеми суспільства, і водночас пропорційними щодо прав приватних осіб. Оцінюючи пропорційність, слід визначити, чи можливо досягти легітимної мети за допомогою заходів, які були б менш обтяжливими для прав і свобод заінтересованої особи, оскільки обмеження не повинні бути надмірними або такими, що є більшими, ніж необхідно для реалізації поставленої мети.

При цьому, Європейський Суд з прав людини неодноразово наголошував на необхідності держав дотримуватися принципу «якості законів» при їх прийнятті або зміні. Зокрема, у своєму рішенні у справі «Сєрков проти України» ЄСПЛ зазначив, що якість законодавства передбачає доступне для зацікавлених осіб, чітке і передбачуване у застосуванні законодавство; відсутність необхідної передбачуваності та чіткості національного законодавства з важливого питання, що призводить до його суперечливого тлумачення, в тому числі судом, має наслідком порушення вимог положень Конвенції щодо «якості закону». Крім того, у справі «Новік проти України» ЄСПЛ зробив висновок, що надзвичайно важливою умовою є забезпечення загального принципу юридичної визначеності. Вимога «якості закону» у розумінні пункту 1 статті 5 Конвенції означає, що закон має бути достатньо доступним, чітко сформульованим і передбачуваним у своєму застосуванні для убезпечення від будь-якого ризику свавілля.

Європейський суд з прав людини в пунктах 33, 34 рішення від 19.02.2009 у справі «Христов проти України» зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч. 1 ст. 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав. Одним з основновоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів. Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до остаточного рішення суду.

Згідно з правовою позицію ЄСПЛ у справі «Ілхан проти Туреччини» від 27.06.2000 при вирішення питання пропуску строку на вчинення дій має застосовуватись правило встановлення всіх обставин з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру. Вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Судом також враховується рішення ЄСПЛ у справі «Маркс проти Бельгії» від 13.06.1979, ст. 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, які по своїй суті є гарантом права власності, оскільки визнають право будь-якої особи на безперешкодне користування своїм майном.

У правовій позиції, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 6 вересня 2017 року у справі № 6-496цс17 зазначено, що відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини. За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. Правила частини третьої 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини суд визнав поважними.

Так, Верховний Суд в постанові від 18.01.2023 у справі №580/1300/22 сформулював правовий висновок стосовно застосування принципу «легітимних очікувань», що, головним чином, походить від англійського терміну «legitimate expectations» як розумні, небезпідставні або обґрунтовані очікування. Зокрема, Суд зазначив, що принцип легітимних очікувань широко застосовується у судовій практиці та ґрунтується на низці конституційних положень, які гарантують захист права власності (стаття 41 Конституції України) та передбачуваність (прогнозованість) законодавства, яким визначаються обмежувальні заходи (статті 22, 57, 58, 94 та 152 Конституції України); реалізація принципу легітимних очікувань полягає у досягненні бажаного результату шляхом вчинення правомірних дій з огляду на заздалегідь передбачені ймовірні наслідки; втілення легітимних очікувань унеможливлюється, зокрема, у випадку, коли особа не може досягнути прогнозованого результату внаслідок зміни правової основи у такі строки, що не є розумними та обґрунтованими; правовим підґрунтям (основою) для виникнення в особи легітимного очікування можуть бути: норма права (законодавство), судова практика, акт індивідуальної дії, конкретне судове рішення, що набуло законної сили, або умови договору; відсутність у законі безпосередніх приписів щодо певного права, яке, однак, слідує із загальних конституційних принципів або природного права, або відсутність закону, що визначає механізм реалізації такого права, самостійно не може свідчити про відсутність правового підґрунтя для виникнення в особи легітимного очікування щодо реалізації такого права.

Відповідно до ч.3 ст. 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» № 7 від 30.05.2008 року визначено, що вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку, що позивач ОСОБА_1 з поважних причин пропустив встановлений законом шестимісячний строк для прийняття спадщини, а тому суд визначає йому додатковий строк для подання ним заяви про прийняття спадщини, яка відкрилась після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , тривалістю три місяці з дня набрання рішенням законної сили, який суд вважає достатнім для подання відповідної заяви.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 15, 16, 1272 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 76-81, 89, 95, 141, 229, 258, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 , в особі представника адвоката Громута Володимира Ігоровича, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Запорізької області Уколов С.А. до Малобілозірської сільської військової адміністрації Василівського району Запорізької області про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини - задовольнити.

Визначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , додатковий строк для подання заяви на прийняття спадщини, яка відкрилася після смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_6 , протягом трьох місяців з моменту набрання судовим рішенням законної сили .

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Повний текст рішення складено 22.07.2026.

Суддя Н.В. Марченко