Рішення № 138409693, 09.07.2026, Олександрівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Запоріжжя)

Справа № 206/2507/25

Провадження № 2/331/486/2026

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2026 року м. Запоріжжя

Олександрівський районний суд міста Запоріжжя у складі:

головуючого - судді Скользнєвої Н.Г.,

за участю секретаря Постарнак М.М.,

розглянув в порядку загального позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Кузьменко Вікторії Вікторівни до ОСОБА_2 , третя особа - Управління - служба у справах дітей Лівобережної адміністрації Дніпровської міської ради, про встановлення факту самостійного утримання та виховання дитини,

В С Т А Н О В И В:

І. Короткий зміст позовних вимог та позиції третьої особи.

У вересні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Самарського районного суду міста Дніпра з позовом до ОСОБА_2 , за результатами розгляду якого просить встановити факт того, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає, самостійно утримує та виховує свою доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Позов обґрунтований тим, що сторони з 11.10.2013 року перебували у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Бердянського районного суду Запорізької області від 01.06.2016 року було розірвано.

Від шлюбу ІНФОРМАЦІЯ_3 у них народилась дитина - ОСОБА_3 .

В лютому 2016 року із-за частих сварок із відповідачкою, позивач переїхав проживати до своїх батьків, а у квітні 2016 року відповідачка привезла дитину ОСОБА_3 батьку та залишила її у нього. З того часу ніякої матеріальної допомоги на утримання дитини відповідачка не надає, участі у вихованні не приймає. Тобто, фактично з квітня 2016 року позивач самостійно виховує та утримує дитину. Позову до суду про стягнення аліментів з відповідачки на утримання дитини позивач не подавав.

У 2017 році відповідачка надала розписку позивачу про те, що дитина проживає разом із своїм батьком, знаходиться на повному його утриманні і вона не має можливості щодня приймати участь у вихованні доньки.

У зв`язку з тимчасовою окупацією міста Бердянська, у жовтні 2022 року ОСОБА_1 разом із донькою виїхали до міста Дніпра. Відповідачка залишилась проживати за місцем своєї реєстрації - на тимчасово окупованій території, не бажає відвідувати територію України, що свідчить про її не бажання приймати участь у вихованні та утриманні доньки. Ним створені всі умови для проживання доньки, здійснюється опіка, догляд та піклування про стан її здоров`я, духовний та фізичний розвиток, матеріальне забезпечення. Позивач є військовозобов`язаним та відповідно до ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» може бути мобілізований, а тому дуже хвилюється за долю дитини, яка може залишитися без батьківської опіки. Тому з метою отримання відстрочки від мобілізації, виникла необхідність саме у судовому порядку встановити факт самостійного виховання та утримання дитини, та на отримання соціальних пільг, субсидій, допомоги від держави. Тому вимушений звернутися до суду з цим позовом .

Як на правові підстави заявленої вимоги посилається на статті 7,19,141,153,157,159 СК України, статтю 12-1 Закону України « Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України.

03 грудня 2025 року від третьої особи - Лівобережної адміністрації Дніпровської міської ради до суду надійшли пояснення на позов, з яких вбачається, що третя особа позовні вимоги не підтримує ; просить розглядати справу без участі представника органу опіки та піклування вказаної установи.

Так , представник третьої особи у поясненнях зазначив, що позивач не підтвердив належними та допустимими доказами будь-якої участі у вихованні та фінансовому утриманні дитини, факт того, що мати неповнолітньої дитини не могла надавати утримання своїй дитині або таке утримання було недостатнім ( а.с.112-114).

20 січня 2026 року від представника позивача - адвоката Кузьменко В.В. до суду надійшли додаткові пояснення у справі, в яких звертає увагу на те, що в позові зазначено, що відповідачка залишила дитину разом з позивачем у квітні 2016 року, і саме з цього часу не приймає участі у її вихованні та утриманні. До позову додана характеристика на ОСОБА_4 , в якій зазначено , що з жовтня 2022 року ОСОБА_5 переїхала з татом з окупованої території та проживає у місті Дніпро. Тато відповідально ставиться до навчання дитини, засобами навчання дівчинка забезпечена, на уроки виходить регулярно.

Через спілкування смс- повідомленнями, позивачу достовірно відомо, що відповідачка залишилась проживати разом із своїми дітьми від попереднього шлюбу у м. Бердянськ, яке є тимчасово окупованою територією та вона та її діти отримали паспорти громадян Російської Федерації.

Також відповідачка ще 10.03.2017 року надавала письмову згоду позивачу на постійне проживання та утримання позивачем своєї дитини ОСОБА_6 , оскільки вона не може приймати участь у її вихованні. Згодою від 28.09.2022 року відповідачка дозволила позивачу вивезти свою неповнолітню доньку ОСОБА_4 з м. Бердянська ( а.с.134-136).

ІІ. Заяви, клопотання учасників справи.

16.09.2025 року від представника позивача - адвоката Кузьменко В.В. та її довірителя - ОСОБА_1 до суду надійшли клопотання про їх участь у судовому засіданні, призначеному на 23.09.2025 року, в режимі відеоконференції ( а.с.42,45).

19.01.2026 року від позивача ОСОБА_1 до суду надійшла заява про зміну адреси проживання ( а.с.127).

20.01.2026 року від представника позивача - адвоката Кузьменко В.В. до суду надійшла заява про допит свідка в режимів відеоконференції ( а.с.129).

28.01.2026 року від представника третьої особи до суду надійшло клопотання про доручення до матеріалів справи доказу, а саме Акту обстеження та додаток до нього ( пояснення малолітньої ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ) ( а.с.144,147-148,149).

09.07.2026 року від позивача до суду надійшла заява , в якій він просить розглянути справу без його участі; на позовних вимогах наполягає; від допиту свідка ОСОБА_8 відмовляється ; не заперечує проти винесення заочного рішення ( а.с.188).

09.07.2026 року від представника позивача - адвоката Кузьменко В.В. до суду надійшла заява , яка за своїм змістом є аналогічною заяві позивача від 09.07.2026 року ( а.с.189).

ІІІ. Процесуальні дії у справі.

Ухвалою судді Самарського районного суду міста Дніпра від 15 травня 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Кузьменко Вікторії Вікторівни до ОСОБА_2 , третя особа - Управління - служба у справах дітей Лівобережної адміністрації Дніпровської міської ради, про встановлення факту самостійного утримання та виховання дитини, передано до Олександрівського районного суду міста Запоріжжя по підсудності ( а.с. 30).

Ухвалою судді Олександрівського районного суду міста Запоріжжя ( далі - суд) від 25 липня 2025 року справу за позовом ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Кузьменко Вікторії Вікторівни до ОСОБА_2 , третя особа - Управління - служба у справах дітей Лівобережної адміністрації Дніпровської міської ради, про встановлення факту самостійного утримання та виховання дитини, прийнято, відкрито провадження та вирішено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження; справу призначено до розгляду у підготовчому судовому засіданні ( а.с.37-38).

Ухвалою суду від 22 вересня 2025 року клопотання позивача та його представника від 16.09.2025 року задоволені ; вирішено судові засідання по цій справі проводити в режимі відеоконференції за участю позивача та його представника ( а.с.46).

Ухвалою суду від 23 вересня 2025 року строк проведення підготовчого провадження у цій справі продовжено до 24 жовтня 2025 року ( а.с.59-60).

Ухвалою суду від 24 жовтня 2025 року підготовче провадження у цій справі закрито, справу призначено до розгляду по суті ; зобов`язано третю особу - Управління - службу у справах дітей Лівобережної адміністрації Дніпровської міської ради підготувати та надати суду Акт про обстеження соціально - побутових умов проживання позивача ОСОБА_1 ( тел. НОМЕР_1 ) разом з донькою ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , за адресою : АДРЕСА_1 ; зобов`язано Міністерство соціальної політики України надіслати на адресу суду інформацію щодо відповідачки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП : НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою : АДРЕСА_2 , а саме чи перебуває вона на обліку внутрішньо перемішеної особи, якщо так, то із зазначенням часу, з якого його було взято на облік та адреси її місцезнаходження ( а.с.94-95).

Ухвалами суду від 12 лютого 2026 року, 19 березня 2026 року, 12 травня 2026 року вирішені питання щодо допиту свідків в режимі відеоконференції ( а.с.156, 171,182).

В судових засіданнях позивач та його представник - адвокат Кузьменко В.В. позов підтримали, просять його задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві. Позивач додатково зазначив, що колишня дружина, відповідачка, має наразі нову родину, дітей, та не має і не мала наміру виїжджати з м.Бердянську, оскільки отримала паспорт громадянина РФ, не заперечувала щодо виїзду дитини разом з батьком, жодним чином не приймає участі у вихованні та утриманні доньки.

Відповідачка в судове засідання не з`явилась, про час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином, шляхом оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України. Відзиву від відповідачки на позов до суду не надходило.

Представник третьої особи, Управління - служба у справах дітей Лівобережної адміністрації Дніпропетровської міської ради в судове засідання не з`явився, раніше представником надано заяву, відповідно до якої просить розглянути справу без участі його представника.

З`ясувавши позицію позивача та його представника, допитавши свідка, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Зі згоди позивача, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Суд, вислухавши доводи позивача, вислухавши покази свідка та пояснення неповнолітньої ОСОБА_7 , перевіривши їх матеріалами справи, приходить до такого.

В суді встановлено, що сторони по справі - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі з 11 жовтня 2013 року( а.с.10 зв.), від якого мають неповнолітню дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 ( а.с.11)..

Рішенням Бердянського міськрайонного суду від 01 червня 2016 ( справа № 310/2345/16-ц) шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано( а.с.19).

ОСОБА_1 разом із донькою виїхали до міста Дніпра, та стали на облік, як внутрішньо переміщені особи, що підтверджується довідками №1243-5003600471, №1243-5003600446 від 04.02.2025 року ( а.с.11зв.).

Відповідно до Акту обстеження умов проживання від 27.01.2026, який було надано суду Управлінням - службою у справах дітей Лівобережної адміністрації Дніпровської міської ради, з вересня 2022 року ОСОБА_1 разом з донькою ОСОБА_7 , 2014 р.н., проживають у м. Дніпрі. Мати ОСОБА_6 залишилася проживати на тимчасово окупованій території у м. Бердянськ, що було підтверджено копією паспорта громадянки Росії. Батьком дитини створено належні умови для всебічного розвитку, навчання, виховання та утримання ОСОБА_6 . Стосунки між ними дружні, доброзичливі ( а.с.147-148).

До Акту додані письмові пояснення ОСОБА_6 , які були отримані начальником юридичного відділу Управління - служби у справах дітей Лівобережної адміністрації Дніпровської міської ради під час проведення обстеження умов проживання від 27.01.2026 року. В поясненнях ОСОБА_5 зазначила, що разом з батьком переїхала з м. Бердянськ до м. Дніпра, проживають вони удвох в двокімнатній квартирі. Батько готує їжу, пере одяг, прибирає квартиру. Її матір залишилася у м. Бердянськ, дівчинка з нею не живе , вважає, що мати її покинула. З матір`ю вона майже не спілкується, останній раз її бачила, коли з батьком виїжджали до м. Дніпра. Їй подобається жити з батьком, тому що лише він піклується про неї ( а.с.149).

В судовому засіданні ОСОБА_10 дала аналогічні пояснення, і додатково зазначила, що всі її близькі родичі - бабусі, дідусі і мама залишилися в м. Бердянську, і окрім батька у неї більше нікого немає.

Дані обставини також підтвердила допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_11 , яка повідомила суду, що з часу проживання дитини з батьком, коли вони переїхали до м.Дніпра у 2022 році, саме батько, ОСОБА_1 займається вихованням та утриманням доньки ОСОБА_3 , він працює не офіційно, та забезпечує доньку усім необхідним. Мати залишилася на тимчасово окупованій території, має іншу родину, не бажає приймати участь у вихованні та утриманні дитини.

Згідно характеристики № 05-03/011 від 22.01.2025 року, виданої Комунальним закладом «Олексіївський опорний ліцей» Смирновської сільської ради Пологівського району Запорізької області , з жовтня 2022 року ОСОБА_10 виїхала з татом з окупованої території та на даний час проживає у м. Дніпро. Тато відповідально ставиться до навчання дитини, засобами навчання дівчинка забезпечена, на уроки виходить регулярно ( а.с.15 зв.).

В матеріалах справи містяться документи на підтвердження того, що з 24 січня 2023 року відповідачка по справі - ОСОБА_2 є громадянкою Росії ( а.с.78-80).

Оскільки відповідачка проживає на території непідконтрольній Україні, і це місце проживання вона вибрала свідоме, приймаючі до уваги відсутність можливості будь-якої офіційної взаємодії між державними органами України та РФ щодо можливості підтримувати офіційний зв`язок між громадянами, які проживають на території тимчасово непідконтрольній Україні, з громадянами, які проживають на іншій території України (зв`язки у сфері грошових переказів, зв`язки у сфері надання правової допомоги, відсутність можливості офіційно виїжджати з окупованої території до не окупованої території України та повертатися на окуповану територію), тому слід визнати обставини того, що відповідачка не має об`єктивної можливості та бажання приймати участь у вихованні та утриманні її дитини.

До того ж, відповідачка не надала жодного доказу до суду, що вона у цей час приймає участь у вихованні та утриманні своєї дитини ОСОБА_3 , на підставі якого (доказу) можливо було зробити висновок, що позивач не самостійно виховує дитину.

Згідно із статтею 18 Конвенції про права дитини, батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини.

Відповідно до статті 157 Сімейного Кодексу України, питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею.

Таким чином, в суді встановлено, що з 2022 року відповідачка вихованням та утриманням спільної з позивачем дитини не займається і позивач самостійно виховує та утримує доньку, з якою вони разом проживають у м.Дніпрі, а відповідачка свідомо залишилася проживати на тимчасово окупованій території та отримала громадянство Росії.

В умовах дії режиму воєнного стану факт самостійного виховання батьком (або іншою особою) дитини може існувати і без наявного спору про право через існування (настання) обставин, в силу яких обсяг прав матері (батька) обмежується або припиняється. Наприклад, особа, яка розлучена та самостійно здійснює обов`язки по вихованню та утриманню дитини, в той час коли інший з батьків позбавлений фактичної змоги виконувати свої обов`язки; батько або матір не беруть участі у вихованні та утриманні дитини або зникли, проте не визнані судом безвісно відсутніми або такими, що позбавлені батьківських прав; якщо один з батьків перебуває на окупованій території, в полоні і не може фактично виховувати та утримувати дитину тощо.

Отже, за відсутності спору між батьками дитини щодо її виховання та утримання й визначення законодавством встановлення такого факту в судовому порядку, суд, оцінюючи доводи і докази, які підтверджують факт самостійного виховання особою дитини, досліджує обставини (події) у конкретних життєвих ситуаціях.

Такий порядок встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини визначений тому, що суд встановлює обставини та перевіряє (підтверджує) їх доказами незалежно від наданих сторонами доказів та зазначених доводів на їх спростування. Тобто встановлення юридичного факту як підстава для отримання відстрочки від мобілізації та/або звільнення з військової служби здійснюється безпосередньо судом.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду від 02.04.2025 у справі № 127/3622/24. Отже, Верховний Суд по справі №127/3622/24 констатував, що за відсутності спору між батьками дитини щодо її виховання та утримання й визначення законодавством встановлення такого факту в судовому порядку, суд, оцінюючи доводи і докази, які підтверджують факт самостійного виховання особою дитини, досліджує обставини (події) у конкретних життєвих ситуаціях.

Приймаючи до уваги викладене, суд вважає, що позовна заява ОСОБА_1 підлягає задоволенню, оскільки факт самостійного виховання та утримання ним дитини ОСОБА_3 , знайшов своє підтвердження в судовому засіданні та є доведеним.

Керуючись статтями 12, 13, 259, 263-265, 280 -282 ЦПК України,

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_3 ; фактичне місце проживання як ВПО: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_4 ) задовольнити.

Встановити факт того, що ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_3 ; фактичне місце проживання як ВПО: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_4 ) проживає, самостійно утримує та виховує свою доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Учасники справи: відповідачка ОСОБА_2 (адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 );

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Управління - служба у справах дітей Лівобережної адміністрації Дніпровської міської ради (адреса місцезнаходження: м. Дніпро, вул. 20-річчя Перемоги, буд. 51, ЄДРПОУ 44378972).

Сторонам, які не з`явилися в судове засідання, направляється копія заочного рішення в порядку, передбаченому статтею 272 ЦПК України.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ст. 284 ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повне рішення складено 21 липня 2026 року.

Суддя: Н.Г.Скользнєва