Рішення № 138409011, 09.07.2026, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/15776/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 липня 2026 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі :

головуючого судді Придачука О.А..,

за участі секретаря судового засідання Бомбушкаря В.П.,

представника позивача адвоката Круковської Р.І.,

представника відповідача адвоката Олійника Р.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгороді, в порядку загального позовного провадження, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів з представником позивача, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Круковська Руслана Ігорівна, до ОСОБА_2 про стягнення дивідендів

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Круковська Р.І., звернулася до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області з позовом до ОСОБА_2 про стягнення дивідендів, згідно якого, з врахуванням заяви про зміну предмету позову та заяви про збільшення позовних вимог, просить стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 15 975 000,00 грн (п`ятнадцять мільйонів дев`ятсот сімдесят п`ять тисяч гривень ) в якості половини отриманих ОСОБА_2 доходів (дивідендів) за результатами фінансово-господарської діяльності ТОВ «ЄВРОІМЕКС» (ідентифікаційний код юридичної особи: 36609124) за період з 07.03.2025 року по 29.01.2026 включно.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 06.11.2004 відділом реєстрації актів цивільного стану Ужгородського міського управління юстиції Закарпатської області між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було зареєстровано шлюб, що підтверджується свідоцтвом про одруження серія НОМЕР_1 (актовий запис № 667), який розірвано згідно з рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 05.02.2025 у справі № 308/17717/24, яке набрало законної сили 07.03.2025. У період шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за спільні кошти подружжя придбано частки у статутних капіталах низки юридичних осіб, зокрема, 24.03.2017 ОСОБА_2 за спільні грошові кошти подружжя було придбано частку у статутному капіталі ТОВ «ЄВРОІМЕКС», внаслідок чого ОСОБА_2 став учасником та кінцевим бенефіціарним власником ТОВ «ЄВРОІМЕКС».

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань від 24.10.2025, колишній чоловік ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , є учасником ТОВ «ЄВРОІМЕКС» з загальним статутним капіталом 68 250 000,00 грн., де його розмір частки в статутному капіталі - 50%, номінальна вартість частки складає 34 125 000,00 грн.

13.05.2025 між ОСОБА_2 (Сторона-1) та ОСОБА_1 (Сторона-2) було укладено Договір про поділ майна, придбаного як спільна сумісна власність подружжя, посвідчений приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Котляровою Л.В. за реєстр. № 2382. Як убачається з преамбули, даним Договором Сторони розподіляють між собою майно - предмет договору, що придбане ними, як спільна сумісна власність подружжя, за період перебування Сторін у зареєстрованому шлюбі.

Згідно з пп. 2.5.1.4 пп. 2.5.1 п. 2.5 Договору у приватну власність Сторони-2 передаються наступні Корпоративні права, зокрема, частка 25 % у статутному капіталі ТОВ ЄВРОІМЕКС (ідентифікаційний код юридичної особи: 36609124).

Згідно з пп. 2.5.5. п. 2.5. Договору, передання Корпоративних прав у відповідності до умов даного Договору повинно бути здійснено Сторонами протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту нотаріального посвідчення даного Договору, за виключення частки в розмірі 25% у статутному капіталі ТОВ «ЄВРОІМЕКС» (ідентифікаційний код юридичної особи: 36609124), частки в розмірі 25% у статутному капіталі ТОВ «РЕНЕР» (ідентифікаційний код юридичної особи: 37297062) та частки в розмірі 25% у статутному капіталі ПП «АЛЬТЕНЕР» (ідентифікаційний код юридичної особи: 35438407), які перебувають у заставі, та підлягають передачі Cтороні-2 через 15 (п`ятнадцять) календарних днів з моменту припинення відповідної застави.

Як стало відомо позивачці, у 2025 році відповідач отримав доходи (дивіденди) за результатами фінансово-господарської діяльності ТОВ ЄВРОІМЕКС у розмірі близько 30 000 000,00 грн.

Оскільки, зазначені доходи є результатом діяльності підприємства, корпоративні права в якому належать обом колишнім подружжям як співвласникам, вони також мають характер спільного майна і підлягають поділу між сторонами у рівних частках.

Однак, відповідач, отримавши вказані доходи одноосібно, не передав позивачу належну їй частку, чим порушив її майнові права як співвласника майна, що є спільною сумісною власністю подружжя.

28.11.2025 представник відповідача адвокат Олійник Р.Б. подав до суду відзив на позовну заяву, у якому наведено обґрунтування підстав для відмови у задоволенні позовної заяви. Представник відповідача уважає позовні вимоги безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню виходячи із наступного. 13 травня 2025 року між Позивачкою (Сторона 2 по договору) та Відповідачем (Сторона 1 по договору) було укладено нотаріально посвідчений договір про поділ майна, придбаного як спільна сумісна власність подружжя. Відповідно до п. 3.8. Договору, Сторони підтверджують, що цим договором майнові питання між Сторонами врегульовуються повністю, інших претензій щодо майна і майнових прав у сторін немає. Відповідно до п 3.16. Договору, цей Договір включає повний обсяг домовленостей Сторін по відношенню до предмету цього Договору, скасовує і робить недійсними всі інші зобов`язання щодо предмету цього договору, котрі могли бути прийняті, або зроблені Сторонами в усній або письмовій формі до укладання цього Договору. Позивачка, підписавши такі умови договору, фактично відмовилася від права на стягнення будь-яких додаткових доходів. Відповідно підписаний сторонами Договір про поділ майна є обов`язковим до виконання, і спроба стягнути дивіденди зараз є спробою односторонньої зміни умов цього договору або ж свідчить про недобросовісну поведінку. З вищевказаного випливає, що будь-які права Позивачки вимагати половини отриманого доходу від діяльності ТОВ ЄВРОІМЕКС (навіть якщо припустити, що такі права існували) були припинені 13 травня 2025 року у зв`язку із укладенням Договору, у відповідності до умов якого майнові питання між Сторонами врегульовуються повністю, інших претензій щодо майна і майнових прав у сторін немає. Укладення відповідного Договору означає, що Позивачка реалізувала свої майнові права в повному обсязі в тому числі щодо корпоративних прав. Сторони підтвердили повне врегулювання всіх майнових питань (п. 3.8 Договору). Згідно умов Договору, єдиним обов`язком Відповідача по відношенню до Позивачки є обов`язок передати їй за актом право на частку 25% у статутному капіталі ТОВ ЄВРОІМЕКС після припинення застави на відповідні корпоративні прав. Представник відповідача звертає увагу суду на те, що позивачка не може односторонньо змінювати умови Договору; не може вимагати майнових прав, які договором не передані (в т.ч. на отримання дивідендів, які виплачені Відповідачеві у 2025 році за попередні періоди діяльності ТОВ ЄВРОІМЕКС, зокрема, за 2019, 2021 і 2023 роки); не може вимагати доходів за часткою, яку вона наразі не набула. Також, представник відповідача зазначає, що у відповідача не було обов`язку передавати позивачці частку 25% у статутному капіталі ТОВ "ЄВРОІМЕКС", однак він у добровільному порядку за договором про поділ майна взяв на себе такий обов`язок, який має бути виконаний після припинення договору застави. Тобто внаслідок укладення договору позивачка отримає не тільки майнові права у вигляді частки у статутному капіталі товариства, а й всі права учасника, визначені ст.96-1 ЦК України, зокрема право на участь в управлінні товариством, у розподілі прибутку, здійснити відчуження частки, одержувати інформацію про діяльність товариства тощо. Намагання позивачки отримати і частку в товаристві (корпоративні права) і частину доходів товариства, отриманих до набуття нею частки в статутному капіталі не ґрунтуються на законі і суперечить укладеному між сторонами Договору.

03.12.2025 року представник позивачки адвокат Круковська Р.І. надіслала до суду відповідь на відзив у якому наведені заперечення представника відповідача проти позовних вимог, вважає безпідставними та такими, що не спростовують фактичних обставин справи.

08.12.2025 року представником відповідача адвокатом Олійник Р.Б. подано до суду заперечення, з якого вбачається, що ознайомившись із відповіддю на відзив, сторона відповідача вважає викладені у ньому доводи юридично неспроможними, такими, що ґрунтуються на хибному тлумаченні норм матеріального права та умов укладеного між сторонами Договору про поділ майна.

06.01.2026 року представник позивачки адвокат Круковська Р.І. надіслала до суду письмові пояснення на заперечення відповідача.

Процесуальні дії у справі.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.10.2025 року вказана справа передана на розгляд судді Придачука О.А.

Згідно з ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 29.10.2025 року призначено розгляд заяви ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову у судовому засіданні з викликом особи , яка подала подала заяву про забезпечення позову.

Згідно з ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 10.11.2025 року виправлено описку в ухвалі.

Згідно з ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 11.11.2025 року заяву ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову залишено без задоволення.

Згідно з ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 11.11.2025 року відкрито провадження у справі, було постановлено призначити підготовче засідання з викликом учасників справи.

Згідно з ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 11.12.2025 року задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів, витребувано інформацію від АТ Державний експортно-імпортний банк України.

Згідно з ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 10.02.2026 року задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів, витребувано у Головного управління ДПС у Закарпатській області відомості з відповідними доказами з Державного реєстру фізичних осіб платників податків щодо суми нарахованих та виплачених ТОВ «ЄВРОІМЕКС» (ідентифікаційний код юридичної особи: 36609124) доходів (дивідендів) Відповідачеві, а також суми нарахованого (перерахованого) податку та військового збору з даних доходів за період з 07.03.2025 року по 29.01.2026 року включно.

Згідно з ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 22.05.2026 р. постановлено закрити підготовче провадження у цивільній справі та призначити судовий розгляд справи по суті.

Позивачка ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася. Її представник адвокат Круковська Р.І., в судовому засіданні позов підтримала та просила задовольнити збільшені позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився. Його представник адвокат Олійник Р.Б. у задоволенні позову просив відмовити з підстав, викладених у відзиві та запереченні.

Заслухавши пояснення представника позивачки та пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані суду докази, виходячи з їх належності, допустимості, достовірності та достатності, суд доходить наступного висновку.

Як установлено судом, Відділом реєстрації актів цивільного стану Ужгородського міського управління юстиції Закарпатської області 06.11.2004 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було зареєстровано шлюб, що підтверджується свідоцтвом про одруження серія НОМЕР_1 (актовий запис № 667), копія якого долучена до матеріалів справи.

У період шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за спільні кошти подружжя було засновано ряд юридичних осіб та придбано частки у статутних капіталах низки юридичних осіб, що є спільною сумісною власністю подружжя. Набуті частки у статутних капіталах у певних юридичних особах були зареєстровані за ОСОБА_2

22.10.2009 було засновано Товариство з обмеженою відповідальністю «ЄВРОІМЕКС» (ідентифікаційний код юридичної особи: 36609124) .

24.03.2017 ОСОБА_2 за спільні грошові кошти подружжя було придбано частку у статутному капіталі ТОВ «ЄВРОІМЕКС», внаслідок чого ОСОБА_2 став учасником та кінцевим бенефіціарним власником ТОВ «ЄВРОІМЕКС».

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань від 24.10.2025, колишній чоловік ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , є учасником ТОВ «ЄВРОІМЕКС» з загальним статутним капіталом 68 250 000,00 грн., де його розмір частки в статутному капіталі - 50%, номінальна вартість частки складає 34 125 000,00 грн, копія якого долучена до матеріалів справи.

Згідно з рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 05.02.2025 у справі № 308/17717/24, яке набрало законної сили 07.03.2025, шлюб між сторонами розірвано.

Судом встановлено, що 13.05.2025 між ОСОБА_2 (Сторона-1) та ОСОБА_1 (Сторона-2) було укладено Договір про поділ майна, придбаного як спільна сумісна власність подружжя, посвідчений приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Котляровою Л.В. 13.05.2025 року за реєстр. № 2382, копія якого долучена до матеріалів справи.

Як убачається з преамбули Договору, даним Договором Сторони розподіляють між собою майно - предмет договору, що придбане ними, як спільна сумісна власність подружжя, за період перебування Сторін у зареєстрованому шлюбі, що підтверджується свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_1 , виданим 06.11.2004 року відділом ДРАЦС по м. Ужгороду реєстраційної служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції у Закарпатській області, про що в книзі реєстрації актів про одруження зроблено відповідний актовий запис за № 667.

Відповідно до пп. 1.3.7. п. 1.3. Договору Сторонами під час зареєстрованого шлюбу на спільні сумісні кошти/майно зроблено внески в статутний (складений) капітал наступних юридичних осіб, зокрема, ТОВ ЄВРОІМЕКС, ідентифікаційний код юридичної особи: 36609124, загальний статутний капітал - 68 250 000,00 грн., розмір частки в статутному капіталі - 50%, номінальна вартість частки - 34 125 000,00 грн, учасник товариства відповідно до відомостей з ЄДР - Сторона-1. Згідно з пп. 2.5.1.4 пп. 2.5.1 п. 2.5 Договору у приватну власність Сторони-2 передаються наступні Корпоративні права, зокрема, частка 25 % у статутному капіталі ТОВ ЄВРОІМЕКС (ідентифікаційний код юридичної особи: 36609124). Відповідно до пп. 2.5.4 п. 2.5. Договору Сторони домовились скласти та підписати відповідні акти приймання-передачі частки (частини частки) у статутному капіталі всіх юридичних осіб, зазначених в п. 2.5.1. та п. 2.5.2. даного Договору, та посвідчити їх нотаріально у встановленому чинним законодавством України порядку, а також вчинити інші необхідні дії, на виконання вимог Статуту відповідних юридичних осіб, та вимог чинного законодавства України, за наявності таких.

Як установлено судом, відповідно до витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна № P325573 від 24.10.2025, 12.05.2022 за № 29821272 було зареєстровано обтяження корпоративних прав, а саме 100% частки в статутному капіталі ТОВ ЄВРОІМЕКС, заставна вартість на дату укладання Договору застави № 67617Z2 від 18.04.2017 складає 750,00 гривень. Боржниками за даним обтяженням є ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , а обтяжувачем: АТ Державний експортно-імпортний банк України (ідентифікаційний код юридичної особи: 00032112). Розмір основного зобов`язання: 15 160 000,00 євро. Строк виконання зобов`язання: 30.09.2025. Термін дії: 12.05.2027, копія якого долучена до матеріалів справи.

Згідно з пп. 2.5.5. п. 2.5. Договору, передання Корпоративних прав у відповідності до умов даного Договору повинно бути здійснено Сторонами протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту нотаріального посвідчення даного Договору, за виключення частки в розмірі 25% у статутному капіталі ТОВ «ЄВРОІМЕКС» (ідентифікаційний код юридичної особи: 36609124), частки в розмірі 25% у статутному капіталі ТОВ «РЕНЕР» (ідентифікаційний код юридичної особи: 37297062) та частки в розмірі 25% у статутному капіталі ПП «АЛЬТЕНЕР» (ідентифікаційний код юридичної особи: 35438407), які перебувають у заставі, та підлягають передачі Cтороні-2 через 15 (п`ятнадцять) календарних днів з моменту припинення відповідної застави.

Отже, підписанням вищевказаного Договору ОСОБА_2 та ОСОБА_1 підтвердили факт того, що під час зареєстрованого шлюбу на спільні сумісні кошти/майно було зроблено внески в статутний (складений) капітал ТОВ ЄВРОІМЕКС, внаслідок чого ОСОБА_2 став учасником та кінцевим бенефіціарним власником ТОВ «ЄВРОІМЕКС» із розміром частки в статутному капіталі - 50%, номінальна вартість частки складає 34 125 000,00 грн., загальний статутний капітал - 68 250 000,00 грн.

29.01.2026 між Відповідачем (Сторона 1) та Позивачем (Сторона 2), у відповідності до укладеного Договору про поділ майна, придбаного як спільна сумісна власність подружжя, посвідченого 13.05.2025 року приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Котляровою Л.В., за реєстровим № 2382, було укладено акт приймання-передачі частки у статутному капіталі ТОВ ЄВРОІМЕКС, посвідчений приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Гулянич Т.М. 29.01.2026 за реєстр. №№ 112, 113 (далі - Акт приймання-передачі частки), копія якого долучена до матеріалів справи.

Також, судом встановлено, що позивачці у її розмові з відповідачем, стало відомо , що у 2025 році відповідач отримав доходи (дивіденди) за результатами фінансово-господарської діяльності ТОВ ЄВРОІМЕКС у розмірі близько 30 000 000,00 грн.

Згідно з листом Головного управління ДПС у Закарпатській області вих. № 1647/5/07-16-24-01-05 від 19.02.2026, який надійшов на виконання ухвали Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 10.02.2026 у справі № 308/15776/25, надано відомості про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку на доходи фізичних осіб та військового збору по фізичній особі ОСОБА_2 (РНОКПП - НОМЕР_2 ) за період з березня 2025 по грудень 2025 станом на 17.02.2026 р., згідно яких за результатами фінансово-господарської діяльності ТОВ «ЄВРОІМЕКС» у квітні (за березень), травні, липні та у жовтні 2025 року Відповідач отримав 31 950 000,00 грн. дивідендів (з вирахуванням податків та зборів).

Нормативно-правове обґрунтування.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно зі ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд сприяє всебічному та повному з`ясуванню обставин по справі, роз`яснює їх права та обов`язки, попереджує про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їх прав у випадках передбачених цим Кодексом.

Частиною 1 ст. 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Статтею 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи: роз`яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов`язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до фактичних обставин справи вбачається, що між сторонами виник спір щодо стягнення з відповідача на користь позивачки 15 975 000,00 грн як половини дивідендів, виплачених у 2025 році ТОВ «ЄВРОІМЕКС» його учаснику ОСОБА_2 . Матеріали справи підтверджують, що за період з березня 2025 року по грудень 2025 р., відповідачем фактично отримано від ТОВ «ЄВРОІМЕКС» 31 950 000,00 грн дивідендів: у квітні 2025 (нараховано у березні 2025) - 9 450 000,00 грн; у травні 2025 - 6 750 000,00 грн; у липні 2025 - 11 250 000, 00 грн; у жовтні 2025 - 4 500 000,00 грн.

Позивачка у зазначені дати учасником ТОВ «ЄВРОІМЕКС» не була.

На думку позивачки, вимога стягнення половини дивідендів є законним способом захисту права позивачки на доходи, отримані відповідачем від спільного майна подружжя (50% частки ТОВ «ЄВРОІМЕКС»), яке, як на момент отримання відповідачем доходу (дивідендів), ще не було поділеним фактично у відповідності до умов Договору про поділ майна.

У позові позивачка вказує, що відповідно до ст. 60 Сімейного Кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності. Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Позивачка посилається на рішення КЦС ВС від 29.07.2022 р. №495/6578/17 щодо офіційного тлумачення положення статті 60 СК України, в якому зазначено, що презумпція спільності майна подружжя поширюється, у тому числі й на те майно, яке було нажите у період шлюбу, але оформлене і зареєстровано на ім`я одного з подружжя. Звідси, вбачається, що спільне майно подружжя ТОВ «ЄВРОІМЕКС» належить позивачці та відповідачу на праві спільної сумісної власності.

Позиція відповідача ОСОБА_2 ґрунтується на тому, що сторони скористалися своїм правом на договірне врегулювання майнових відносин, уклавши 13.05.2025 р. нотаріально посвідчений Договір. Згідно з п. 3.8. та п. 3.16. Договору, сторони погодили, що майнові питання врегульовані повністю, а будь-які попередні домовленості чи зобов`язання, котрі могли бути прийняті, або зроблені Сторонами в усній або письмовій формі до укладення цього Договору, скасовуються. Підписуючи Договір, позивачка свідомо погодилася на схему поділу корпоративних прав, визначену пп. 2.5.5 Договору: вона отримує частку у розмірі 25% статутного капіталу ТОВ «ЄВРОІМЕКС» лише після припинення застави. Позивач, будучи дієздатною особою погодилася на відкладальну обставину переходу права власності. Вона не наполягала на включенні до Договору умов про виплату їй компенсацій чи частини прибутку підприємства за період до моменту фактичної передачі частки. Таким чином, з моменту укладення Договору режим спільної сумісної власності щодо спірної частки трансформувався у договірні зобов`язальні правовідносини. Згідно з умовами договору позивачка отримала право вимоги передачі частки в майбутньому, але не має прав на поточні доходи від активу, який їй ще не належить на праві власності.

ОСОБА_2 в процесі розгляду справи не заперечував та не спростовував ту обставину, що вклад до статутного капіталу ТОВ «ЄВРОІМЕКС» здійснено за рахунок спільної сумісної власності подружжя.

Водночас, позивачкою ОСОБА_1 , котра мала право вимагати виплати їй вартості частки члена подружжя при поділі майна між подружжям, уже реалізовано таку вимогу у позасудовому порядку, зокрема щодо поділу внеску у статутний капітал господарського товариства (ТОВ «ЄВРОІМЕКС»), шляхом укладення між сторонами договору про поділ майна, придбаного у спільну сумісну власність подружжя від 13.05.2025 № 2382.

За змістом статей 60, 61, 65, 66 СК України майно, набуте у шлюбі, є спільною сумісною власністю подружжя. До такого майна належать і майнові права, у тому числі корпоративні, якщо частка у статутному капіталі була придбана за спільні кошти. Якщо один із подружжя набуває статус учасника товариства, це свідчить про домовленість подружжя про те, що саме він реалізує права, що випливають з частки.

Відповідно до ст. 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. Дружина і чоловік мають право розділити майно за взаємною згодою.

Відповідно до ч. 1 ст. 70 СК України, у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Стаття 369 ЦК України передбачає, що майно у спільній сумісній власності використовується співвласниками спільно, а розпорядження ним здійснюється за згодою всіх співвласників.

Згідно зі статтею 190 ЦК України майновими правами є, зокрема, частки у статутному капіталі товариства, які надають її власнику корпоративні права, у тому числі право на участь у розподілі прибутку товариства (дивідендів).

Статті 96, 116 ЦК України, а також стаття 26 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» встановлюють, що учасники товариства мають право брати участь у розподілі прибутку та отримувати дивіденди пропорційно до розміру своєї частки у статутному капіталі.

Правова природа такого доходу - частина чистого прибутку товариства, що виплачується учасникам. Право на отримання дивідендів належить особам, які є учасниками товариства на момент прийняття відповідного рішення про виплату дивідендів і на дату початку строку їх виплати; при цьому ТОВ виплачує дивіденди пропорційно до часток учасників.

Вкладом до статутного (складеного) капіталу господарського товариства можуть бути гроші, цінні папери, інші речі або майнові чи інші відчужувані права, що мають грошову оцінку, якщо інше не встановлено законом (частина перша статті 13 Закону України «Про господарські товариства» у редакції, чинній на час державної реєстрації юридичної особи). Аналогічна норма передбачена частиною другою статті 115 ЦК України.

Статутний капітал товариства з обмеженою відповідальністю складається із вкладів його учасників. Розмір статутного капіталу дорівнює сумі вартості таких вкладів (частина перша статті 144 ЦК України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Товариство є власником майна, переданого йому учасниками у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу продукції, виробленої товариством в результаті господарської діяльності; одержаних доходів; іншого майна, набутого на підставах, не заборонених законом (частина перша статті 12 Закону України «Про господарські товариства»). Аналогічна норма передбачена частиною першою статті 115 ЦК України.

Порядок і спосіб визначення вартості частини майна, що пропорційна частці учасника у статутному капіталі, а також порядок і строки її виплати встановлюються статутом і законом (абзац четвертий частини другої статті 148 ЦК України).

Учасники товариства мають право, зокрема, брати участь у розподілі прибутку товариства та одержувати його частку (дивіденди). Право на отримання частки прибутку (дивідендів) пропорційно частці кожного з учасників мають особи, які є учасниками товариства на початок строку виплати дивідендів; здійснити відчуження часток у статутному (складеному) капіталі товариства, цінних паперів, що засвідчують участь у товаристві, в порядку, встановленому законом (пункти «б» та «д» частини першої статті 10 Закону України «Про господарські товариства» у вказаній редакції).

У постановах Верховного Суду України від 3 червня 2015 року у справі № 6-38цс15, від 2 жовтня 2013 року у справі № 6-79цс13, від 3 липня 2013 року у справі № 6-61цс13, а також у постанові Верховного Суду від 7 травня 2019 року у справі № 490/1408/15-ц було сформульовано висновок про те, якщо один із подружжя є учасником господарського товариства і вносить до його статутного капіталу майно, придбане за рахунок спільних коштів подружжя, то таке майно переходить у власність цього підприємства, а в іншого з подружжя право власності на майно (тобто речове право) трансформується в право вимоги (зобов`язальне право), сутність якого полягає: 1) у праві вимоги виплати половини вартості внесеного майна в разі поділу майна подружжя або 2) у праві вимоги половини отриманого доходу від діяльності підприємства.

У постанові від 01 листопада 2021 року у справі № 179/130/13-ц, провадження №61-11854св21, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду, залишивши без змін оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції, врахував правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 03 червня 2015 року у справі № 6-38цс15, в постановах Верховного Суду від 30 червня 2020 року у справі № 127/9986/16-ц (провадження № 61-39426св18), від 09 лютого 2021 року № 607/6271/17 (провадження № 61-9507св19), а саме: «…якщо один з подружжя є учасником господарського товариства і вносить до його статутного капіталу майно, придбане за рахунок спільних коштів подружжя, то таке майно переходить у власність цього підприємства, а в іншого з подружжя право власності на майно (тобто речове право) трансформується в право вимоги (зобов`язальне право), сутність якого полягає у праві вимоги виплати половини вартості внесеного майна в разі поділу майна подружжя або право вимоги половини отриманого доходу від діяльності підприємства».

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10.04.2024 № 760/20948/16-ц, враховуючи висновки, зроблені у розділі 2.4 цієї постанови, відступила від висновку Верховного Суду України, сформульованого у постановах від 3 липня 2013 року у справі № 6-61цс13, від 2 жовтня 2013 року у справі № 6-79цс13, від 3 червня 2015 року у справі № 6-38цс15 та зазначила, що у разі внесення одним із подружжя як вкладу у статутний капітал товариства з обмеженою відповідальністю коштів, які є спільною сумісною власністю, вказане товариство стає їх власником. Натомість особа, яка внесла вклад у статутний капітал товариства набуває право на частку учасника цього товариства. Інший з подружжя, який був співвласником коштів, внесених у статутний капітал товариства з метою захисту свого права при поділі їх спільного сумісного майна набуває право вимагати виплати половини вартості частки члена подружжя у статутному капіталі. Суд виходить з презумпції про те, що вартість частки у статутному капіталі відповідає розміру внеску, якщо тільки сторона, яка стверджує про зміну цієї вартості на час розгляду справи, не доведе, що вартість частки змінилась (зросла або внаслідок звичайної діяльності товариства зменшилась).

Верховний Суд у постанові від 01.05.2024 у справі № 334/9558/15, із посиланнями на висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 10.04.2024 № 760/20948/16-ц, зауважив, що помилковим є висновок судів попередніх інстанцій про можливість задоволення вимоги про виплату частини вартості внесеного одним з подружжя вкладу у статутний капітал товариства. Натомість позивачка може вимагати виплати вартості частки члена подружжя у статутному капіталі визначену на дату пред`явлення позовних вимог.

За умовами договору про поділ майна перехід права власності на спірну частку поставлений у залежність від настання відкладальної умови - припинення застави та підписання акту приймання-передачі частки. Відповідно до статті 212 ЦК України, до настання відкладальної умови права та обов`язки сторін не виникають, тобто позивачка до моменту припинення застави та підписанні відповідного акту не набула права власності на частку та статусу учасника ТОВ «ЄВРОІМЕКС». Набуття частки позивачкою відбулося лише 29.01.2026 р. на підставі акту приймання-передачі частки у статутному капіталі ТОВ ЄВРОІМЕКС.

Відповідно до статей 572, 586 ЦК України, перебування частки у статутному капіталі в заставі не припиняє корпоративних прав заставодавця, включно з правом на дивіденди, якщо інше не передбачено договором застави.

Отже, до моменту припинення застави та підписання акту приймання передачі частки Позивачка не набула права власності на частку у статутному капіталі ТОВ ЄВРОІМЕКС, не стала його учасницею і не могла реалізувати корпоративних прав, зокрема право на отримання дивідендів.

Цей висновок узгоджується з практикою Верховного Суду України щодо корпоративних прав: у своїх рішеннях Верховний Суд неодноразово наголошував, що право на отримання дивідендів виникає в учасника товариства лише за наявності корпоративного статусу на дату прийняття рішення про виплату дивідендів та на дату початку строку виплати дивідендів. Так, у постанові Верховного Суду України у справі № 910/10585/18 від 04.09.2019 суд зауважив, що право на отримання дивідендів мають особи, які є учасниками товариства на початку строку виплати дивідендів та щодо яких існують відповідні корпоративні права.

У постанові Верховного Суду також вказано, що спори про виплату дивідендів та реалізацію корпоративних прав мають корпоративний характер, пов`язаний із правом засобу участі у товаристві та відповідним статусом учасника.

Суд не виявив доказів того, що сторони договором узгодили право Позивачки на отримання дивідендів до настання моменту набуття нею права власності на частку. У зв`язку з цим Позивачка на момент нарахування та виплати спірних дивідендів не мала статусу учасника ТОВ ЄВРОІМЕКС і тому не може реалізувати корпоративні права, включно з правом на отримання дивідендів за відповідний період.

Позиція позивачки зводиться до того, що незалежно від досягнутих домовленостей у договорі від 13.05.2025 щодо розподілу майна, набутого у спільну сумісну власність подружжя, позивачка водночас також має право вимагати половину доходу від діяльності ТОВ ЄВРОІМЕКС отриманого відповідачем за період після розірвання шлюбу із 07.03.2025 до моменту набуття права власності на частку. ОСОБА_1 вважає, що до моменту, поки їй не була передана у приватну власність частка у статутному капіталі ТОВ ЄВРОІМЕКС в розмірі 25%, то ціла частка 50% у статутному капіталі товариства належить, сторонам на праві спільної сумісної власності, тому вона має право на половину доходу відповідно до положень ст. 61, 63, 68 СК України, ст. 189 ЦК України.

Водночас суд зауважує, що власником майна, переданого товариству у власність як вклад до статутного капіталу, є саме ТОВ ЄВРОІМЕКС. Тому доводи позивачки та її представника про те, що вклад у статутний капітал (50% у статутному капіталі) товариства належить сторонам на праві спільної сумісної власності є безпідставними, ґрунтуються на помилковому тлумаченні норм матеріального права. Відтак, необґрунтованими є посилання на те, що доходи належать сторонам як співвласникам у сумісній власності, а дивіденди є доходами, отриманими від спільного сумісного майна подружжя. Вирішуючи таку категорію справ, Верховний Суд неодноразово наголошував, що власником майна, переданого товариству у власність як вклад до статутного капіталу є саме товариство. Тобто майно, яке передане товариству у власність як вклад до статутного капіталу, належить цій юридичній особі товариству, а не подружжю на праві спільної сумісної власності.

При цьому, суд, з урахуванням висновків у вищевказаних постановах Верховного Суду, виходить із того, що позивачка (як інший із подружжя) у зв`язку з внесенням одним із подружжя як вкладу у статутний капітал ТОВ ЄВРОІМЕКС коштів, які є спільною сумісною власністю, могла реалізувати свої вимоги в один зі способів: або вимагати виплату половини вартості частки учасника у статутному капіталі товариства, або вимагати половину отриманого доходу від діяльності підприємства.

При цьому за обставинами справи встановлено, що ОСОБА_1 скористалася своїм правом на договірне врегулювання майнових відносин, поділу вкладу до статутного капіталу ТОВ ЄВРОІМЕКС, внесеного за рахунок спільної сумісної власності подружжя, уклавши договір від 13.05.2025. Згідно з п.п. 3.8, 3.11, 3.16 договору сторони погодили, що цим договором майнові питання врегульовуються повністю, інших претензій щодо майна і майнових прав у сторін немає, після підписання цього договору право спільної сумісної власності сторін щодо вищевказаного майна припиняється, договір включає повний обсяг домовленостей сторін по відношенню до предмету цього договору, скасовує і робить недійсними всі інші зобов`язання щодо предмету цього договору, котрі могли бути прийняті, або зроблені сторонами в усній або письмовій формі до укладення цього договору.

Підписавши договір, позивачка погодилася на такий варіант поділу, що визначений пп. 2.5.5 договору, зокрема отримання частки у розмірі 25% статутного капіталу ТОВ ЄВРОІМЕКС після припинення застави. Позивачка за власною волею та на власний розсуд узгодила відкладальну обставину переходу цієї частки та погодилася на такий її розмір. Договір не містить умов про виплату їй будь-яких компенсацій за період до моменту фактичної передачі частки. ОСОБА_1 , яка мала право вимагати виплати їй вартості частки члена подружжя (право вимоги виплати йому певних сум при поділі майна між подружжям), реалізувала таку вимогу у позасудовому порядку.

З укладенням договору від 13.05.2025 право вимоги щодо спірної частки трансформувалося у договірні правовідносини, сторони вирішили питання стосовно вимоги виплати половини вартості частки члена одного з подружжя у статутному капіталі, шляхом позасудового врегулювання на підставі договору, яким, з урахуванням взаємних поступок та домовленостей, задоволено вимоги іншого з подружжя.

Оцінюючи наведені обставини у сукупності та встановивши, що ОСОБА_1 не має права на отримання дивідендів, не є учасником товариства на початок строку виплати дивідендів, а сторони шляхом позасудового врегулювання на підставі договору узгодили питання щодо вимоги виплати вартості частки члена одного з подружжя у статутному капіталі, позивачкою, котра мала право вимагати виплати їй вартості частки члена подружжя при поділі майна між подружжям, уже реалізовано таку вимогу у позасудовому порядку, зокрема щодо поділу внеску у статутний капітал господарського товариства (ТОВ «ЄВРОІМЕКС»), шляхом укладення між сторонами договору про поділ майна, придбаного у спільну сумісну власність подружжя від 13.05.2025, суд доходить висновку про те, що позивачка не має права на половину дивідендів від ТОВ «ЄВРОІМЕКС», котрі отримані ОСОБА_2 за період після розірвання шлюбу із 07.03.2025 по 29.01.2026 включно.

З огляду на наведене, суд доходить переконання, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити повністю.

Обґрунтовуючи своє рішення, суд бере до уваги вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини.

В рішеннях у справах «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torijav. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958, Seryavin and others v. Ukraine, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року Європейський суд з прав людини наголошує, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи («Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Консультативна рада європейських суддів у Висновку № 11 (2008) до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень зазначила, що «якість судового рішення залежить головним чином від якості його вмотивування. Виклад підстав прийняття рішення не лише полегшує розуміння та сприяє визнанню сторонами суті рішення, але, насамперед, є гарантією проти свавілля. По-перше, це зобов`язує суддю дати відповідь на аргументи сторін та вказати на доводи, що лежать в основі рішення й забезпечують його правосудність; по-друге, це дає можливість суспільству зрозуміти, яким чином функціонує судова система» (пункти 34-35).

В контексті вказаної практики суд уважає обґрунтування цього рішення достатнім.

Керуючись статтями 96, 116, 190, 212, 572, 586 ЦК України, статтею 26 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», статтями 2, 5, 10-13, 18, 7681, 89, 263265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволені позову ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Круковська Руслана Ігорівна, до ОСОБА_2 , про стягнення дивідендів відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Закарпатського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Сторони по справі:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , адреса для листування: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 .

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду Придачук О.А.