Ухвала суду № 138408439, 22.07.2026, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

УХВАЛА

22 липня 2026 року Справа № 520/11924/26

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Садової М. І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні в м. Харкові заяву позивача про поновлення строку звернення до суду у справі №520/11924/26,

у с т а н о в и в :

Позивач звернувся до суду із адміністративним позовом до відповідача у якому просить:

- визнати протиправними дії Департаменту з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції України щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 з 02.07.2020 по 17.10.2022 включно грошового забезпечення, компенсації за невикористані дні відпустки за 2022 рік, одноразової грошової допомоги при звільненні, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, премії, щомісячних додаткових та щомісячних одноразових видів грошового забезпечення, грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого Законами України Про Державний бюджет України на 2020 рік, Про Державний бюджет України на 2021 рік та Про Державний бюджет України на 2022 рік на відповідний тарифний коефіцієнт;

- зобов`язати Департамент з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції України здійснити перерахунок та виплатити з 02.07.2020 по 17.10.2022 включно ОСОБА_1 грошове забезпечення, компенсації за невикористані дні відпустки за 2022 рік, одноразової грошової допомоги, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, премії, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, щомісячних одноразових видів грошового забезпечення, грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціальнопобутових питань, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого Законами України Про Державний бюджет України на 2020 рік, Про Державний бюджет України на 2021 рік та Про Державний бюджет України на 2022 рік на відповідний тарифний коефіцієнт, а також провести їх виплату, з урахуванням раніше виплачених сум;

- зобов`язати Департамент з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції України здійснити ОСОБА_1 новий розрахунок та виплату одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 25% місячного грошового забезпечення за 21 (двадцять один) календарний рік служби, з урахуванням посадового окладу та окладу за спеціальним (військовим) званням, премії, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого Законами України Про Державний бюджет України на 2020 рік, Про Державний бюджет України на 2021 рік та Про Державний бюджет України на 2022 рік на відповідний тарифний коефіцієнт, з урахуванням раніше виплачених сум.

Ухвалою суду від 18.05.2026 адміністративний позов прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Ухвалою суду від 08.06.2026 адміністративний позов залишено без руху для усунення недоліків, які викладені у мотивувальній частині цієї ухвали, стосовно дотримання процесуального строку звернення до суду із позовними вимогами за період з 19.07.2022 до 17.10.2022.

Позивачем подано до суду клопотання про поновлення процесуального строку звернення до суду в частині позовних вимог за період з 19.07.2022 до 17.10.2022. наводить аргументи про те, що пропуск строку пропущено з підстав, введення на території України воєнного стану з 24.02.2022, та місто Харків входить до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих рф, та відноситься до території, на яких ведуться (велися) бойові дії та території активних бойових дій. Крім того, проживання та постійне перебування в м. Харкові, який постійно, весь час, починаючи з 24.02.2022 потерпає від ворожих обстрілів, зумовлює знаходження в безперервній стресовій ситуації та вимагає додаткового докладання зусиль щодня для забезпечення звичайної нормальної життєдіяльності. Крім того, прошу суд врахувати, що Законом України від 30 березня 2020 року №540-IX КЗпП України доповнено главою XIX такого змісту: 1. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 КЗпП України, продовжуються на строк дії такого карантину. Отже, запровадження на території України карантину є безумовною підставою для продовження строків, визначених статтею 233 КЗпП України, на строк дії такого карантину. Зазначенні обставини мали об`єктивний та непереборний характер, не залежали від моєї волі та істотно перешкоджали своєчасному зверненню до адміністративного суду за захистом порушених прав. Просить заяву задовольнити.

Відповідачем подано до суду відзив, який би містив заперечення на позов. Разом із тим, відповідач наводить аргументи про те, що позивачем пропущено процесуальний строк звернення до суду із цим позовом передбачений ч. 5 ст. 122 КАС України.

Суд вирішує клопотання сторони позивача у порядку письмового провадження без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу на підставі п.10 ч.1 ст.4, ч.4 ст.229 КАС України.

Згідно з частиною першою статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Частиною другою цієї статті передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно з частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 5 ст. 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Відповідно до статті 123 КАС України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Відповідно до частини першої статті 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Згідно з правової позиції викладеної у постановах Верховного Суду від 29.02.2024 у справі № 240/3609/23, від 04.05.2023 (справа №560/3294/22), від 19.01.2023 (справа № 460/17052/21), зважаючи на гарантування конституційного права на своєчасне одержання винагороди за працю та рівність усіх працівників у цьому праві, положення статті 233 КЗпП України в частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов`язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед ч.5 ст.122 КАС України.

У своїх постановах Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були об`єктивно непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Водночас, у КАС України відсутні норми, що регулювали б порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці.

В судовій практиці усталеним є підхід щодо застосування приписів Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) у разі неврегульованості нормами спеціального законодавства правовідносин щодо проходження публічної служби, у яких виник спір. Такий підхід відповідає висновкам Конституційного Суду України, сформульованим у рішенні від 07 травня 2002 року № 8-рп/2002, за змістом якого при розгляді та вирішенні конкретних справ, пов`язаних зі спорами щодо проходження публічної служби, суд, встановивши відсутність у спеціальних законах норм, може застосовувати норми КЗпП України, у якому визначені основні трудові права працівника.

Такі правовідносини регулюються положеннями статті 233 КЗпП України.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 11 липня 2024 року у справі № 990/156/23 зробила правовий висновок про те, що положення статті 233 КЗпП України в частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов`язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні над частиною п`ятою статті 122 КАС України. Під час визначення строків звернення до адміністративного суду для вирішення спорів, пов`язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, в тому числі і за позовами осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, згідно з позицією Великої Палати необхідно застосовувати приписи статті 233 КЗпП України

Так, відповідно до частини другої статті 233 КЗпП України у редакції до змін, внесених згідно із Законом України від 01 липня 2022 року № 2352-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин" (далі - Закон України від 01 липня 2022 року № 2352-IX), тобто до 19 липня 2022 року, у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Законом України від 01 липня 2022 року № 2352-IX, який набрав чинності з 19 липня 2022 року, частину другу статті 233 КЗпП України було викладено у новій редакції, згідно з якою: " Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)".

Таким чином, до 19 липня 2022 року КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права (ч. 2 статті 233 КЗпП України).

Зі змісту позовної заяви вбачається, що предметом спірних правовідносин у даній справі є протиправність дій відповідача щодо ненарахування та невиплати грошового забезпечення (основі види грошового забезпечення, додаткові види грошового забезпечення, одноразові додаткові види грошового забезпечення, компенсаційні виплати) за період з 20.05.2023 до 17.10.2022 із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 1 січня відповідного календарного року та зобов`язання до перерахунку та виплати таких сум.

Окрім цього суд зазначає, що Верховний Суд у постановах від 09.07.2020 у справі № 320/6659/18 та від 27.08.2020 № 804/871/16 зазначив, що одноразова грошова допомога при звільненні не входить до складу грошового забезпечення. Крім того в ухвалі від 18.01.2021 у справі № 560/3993/20 Верховний Суд звернув увагу на те, що одноразова грошова допомога при звільненні, виходячи зі змісту ст. 2 ЗУ "Про оплату праці", не входить до структури заробітної плати і відповідно не може вважатися додатковим видом грошового забезпечення. Враховуючи, що спір у справі пов`язаний з проходженням служби позивача та його звільненням, застосовуються спеціальний місячний строк звернення до суду, який врегульований ч.5 ст.122 КАСУ, тобто виходячи з дати виникнення у позивача права на цей позов.

Отже, спірні правовідносини щодо строку звернення до суду із цим позовом регулюються діючою нормою ч. 2 ст. 233 КЗпП України, якою визначено тримісячний строк (з дня одержання працівником письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні) звернення до суду у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні та ч. 5 ст. 122 КАС України щодо нарахування та виплати одноразової грошової допомоги при звільненні.

Зокрема, правила застосування частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України були предметом розгляду Верховним Судом у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду (далі Судова палата) у постанові від 21.03.2025 у справі № 460/21394/23.

У цій постанові, серед іншого, Судова палата сформувала підхід до застосування частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України в частині строку звернення до суду з вимогами про стягнення заробітної плати та вказала, що початок перебігу тримісячного строку для подання адміністративного позову необхідно обчислювати з моменту, коли позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум.

Початок перебігу тримісячного строку для подання адміністративного позову (у частині вимог за період з 19 липня 2022 року слід обчислювати з моменту, коли позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум, що, у цій справі, відбулося шляхом вручення грошового атестата (тобто, письмового документа, у якому детально зазначено суми, нараховані та виплачені позивачу при звільненні).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 19.12.2025 у справі № 520/6976/24.

Суд відмічає, позивача виключено зі списків особового складу відповідача 17.10.2022, що підтверджено наказом відповідача від 17.10.2022 №692/ос-22.

Дослідивши зміст наказу відповідача (про звільнення позивача з військової служби) в частині дотримання законодавства про оплату праці відносно позивача (щодо нарахування та виплати грошового забезпечення) однозначно неможливо установити з яких показників виходив роботодавець при обчисленні грошового забезпечення позивача при здійсненні нарахування та виплати грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток.

Разом із тим, Харківський окружний адміністративний суд своїм рішенням від 04.05.2023 у справі №520/6602/23 в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Департаменту з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії відмовив у повному обсязі.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 06.12.2023 у справі №520/6602/23 рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04.05.2023 по справі № 520/6602/23 скасовано. Прийняти нову постанову, якою позов ОСОБА_1 задовольнити частково. Визнано протиправною бездіяльність Департаменту з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції України щодо не проведення нарахування та не проведення виплати звільненому з 20.10.2022 на підставі наказу N° 692/ос-20 від 17.10.2022 з посади старшого оперуповноваженого в особливо важливих справах Відділу внутрішніх розслідувань, моніторингу та безпеки персоналу Департаменту з питань виконання кримінальних покарань відповідно до пункту 7 частини першої статті 77 Закону України Про Національну поліцію (за власним бажанням) ОСОБА_1 належних при звільненні сум. Зобов`язано Департамент з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції України (код ЕДРПОУ 43501242, вул. Юрія Іллєнка, 81, м. Київ, 04050) провести перерахунок та виплату одноразової грошової допомоги при звільненні ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" у розмірі 25 % місячного грошового забезпечення за 21 (двадцять один) календарний рік служби. Зобов`язано Департамент з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції України (код ЕДРПОУ 43501242, вул. Юрія Іллєнка, 81, м. Київ, 04050) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) з 24.02.2022 по 07.07.2022 додаткову щомісячну винагороду, встановлену п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 та з 08.07.2022 по 17.10.2020 нарахувати та виплатити додаткову винагороду, встановлену п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022, пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць. Зобов`язано Департамент з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції України (код ЕДРПОУ 43501242, вул. Юрія Іллєнка, 81, м. Київ, 04050) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) надбавку за вислугу років в розмірі 40 % з 02.07.2020 та починаючи з жовтня 2020 по 17.02.2023 в розмірі 45% відсотків посадового окладу з урахуванням окладу за військовим (спеціальним) званням згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб".

Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 20.12.2023 виправлено описку в постанові Другого апеляційного адміністративного суду від 06.12.2023 по справі № 520/6602/23, а саме: викласти шостий та сьомий абзац резолютивної частини рішення в такій редакції: "зобов`язати Департамент з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції України (код ЕДРПОУ 43501242, вул. Юрія Іллєнка, 81, м. Київ, 04050) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) з 24.02.2022 по 07.07.2022 додаткову щомісячну винагороду, встановлену п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 та з 08.07.2022 по 17.10.2022 нарахувати та виплатити додаткову винагороду, встановлену п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022, пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць. Зобов`язати Департамент з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції України (код ЕДРПОУ 43501242, вул. Юрія Іллєнка, 81, м. Київ, 04050) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) надбавку за вислугу років в розмірі 40 % з 02.07.2020 та починаючи з жовтня 2020 по 17.02.2021 в розмірі 45 % відсотків посадового окладу з урахуванням окладу за військовим (спеціальним) званням згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб".

Відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для суду (частина сьома цієї статті).

Преюдиційність це обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ.

Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2018 у справі №917/1345/17, від 10.12.2019 у справі №925/698/16 відзначено, що преюдиціальне значення у справі надається обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиціальні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи.

Суд у судовому рішенні від 06.12.2023 безпосередньо досліджував лист відповідача №09/1-1303-23/Є-688 від 14.03.2023, який відповідач повідомив, що вислуга років в розмірі 45% нарахована та виплачена з перерахунком з 17.02.2021 в вересні 2021 року відповідно до наказу від 01.04.2021 №403/ОС-21. Виплата одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, передбачена розділом ІІІ Порядку виплати грошового забезпечення та компенсаційних виплат особам рядового і начальницького складу державної кримінально-виконавчої служби України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 28.03.2018 року №925/5 (далі - Порядок №925/5). Частиною 4 Порядку №925/5 передбачено, що особам рядового і начальницького складу у разі повторного їх звільнення зі служби одноразова грошова допомога виплачується за період їх календарної служби з дня останнього зарахування на службу без урахування періоду попередньої служби, за винятком тих осіб, які під час попереднього звільнення не набули права на отримання такої допомоги. Наказом Департаменту з питань виконання кримінальних покарань від 30.06.2022 №427/ОС-20 "Про призначення" ОСОБА_1 з 02.07.2020 на службу в ДКВС України на посаду начальника Сектору внутрішньої безпеки у південному регіоні Управління з питань внутрішніх розслідувань та безпеки персоналу Департаменту з питань виконання кримінальних покарань. Враховуючи викладене, виплата одноразової грошової допомоги при звільненні можлива лише за період проходження служби в ДКВС України з 02.07.2020 по 20.10.2022.

Відповідно до висновку Верховного Суду, який зроблено у постанові від 21.03.2025 у справі № 460/21394/23 основним орієнтиром, який дозволив би однозначно визначати момент, з якого позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права на виплату належного йому розміру грошового забезпечення, є дата ознайомлення військовослужбовця з документом, що відображає фактичні суми нарахувань та виплат.

Чинне законодавство не передбачає форми такого документа та способу його доведення військовослужбовцю. Водночас такими документами можуть бути розрахункові листи, відомості про нараховане і виплачене грошове забезпечення, фінансові повідомлення або інші документи, які б розкривали зміст виплати грошового забезпечення (складові, їх розміри, утримання), які роботодавець зобов`язаний надати під час виплати грошового забезпечення та з яких працівник (військовослужбовець) може об`єктивно встановити розмір виплаченої йому суми, її складові та можливу неповноту виплат.

Саме з моменту ознайомлення з відповідним документом у військовослужбовця виникає реальна можливість і об`єктивна необхідність оцінити правильність здійснених нарахувань, виявити допущені порушення, що і буде усвідомленим сприйняттям особи наявності/відсутності порушеного права щодо належних виплат.

За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство належить застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.

Проаналізувавши положення Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей» і Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260, Верховний Суд дійшов висновку, що спеціальне законодавство не встановлює обов`язку роботодавця інформувати військовослужбовця про суму нарахованого та виплаченого грошового забезпечення з розшифруванням за видами виплат. Саме тому, з огляду на відсутність такого регулювання у спеціальних нормах, до спірних правовідносин підлягають застосуванню приписи загального трудового законодавства, які покладають на роботодавця відповідний обов`язок.

Так, положення статті 110 КЗпП України передбачають, що при кожній виплаті заробітної плати роботодавець повинен повідомити працівника про такі дані, що належать до періоду, за який провадиться оплата праці: а) загальна сума заробітної плати з розшифровкою за видами виплат; б) розміри і підстави відрахувань та утримань із заробітної плати; в) сума заробітної плати, що належить до виплати.

Обумовлений приписами цієї статті обов`язок роботодавця забезпечує працівнику визначеність у нарахованих і виплачених сумах та, у разі виникнення спірних ситуацій, сприяє своєчасному захисту його трудових прав.

Для встановлення дат, з якими частина перша статті 233 КЗпП України пов`язує початок обчислення строку звернення до суду з позовними вимогами за період з 20.04.2024 по 31.10.2024, суд повинен з`ясувати, чи виконав відповідач передбачений статтею 110 КЗпП України обов`язок щодо позивача (якщо так, то в якій формі), та коли позивач набув документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум грошового забезпечення за кожен місяць зазначеного періоду. Такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 28.04.2026 у справі № 240/21955/25.

Суд установив, до листа відповідача від 14.03.2023 додано розрахункові листи з лютого 2021 року до жовтня 2022 року. Дані обставини установлено із КП «ДСС» Харківського окружного адміністративного суду у справі №520/6602/23.

Отже дані обставини підтверджують, що на момент подання позову до суду у справі № 520/6602/23, тобто станом на 27.03.2023, позивачу було відомо з яких складових складається грошове забезпечення та їх розміри виражені у грошовому виразі, а відтак отримання листа від 14.03.2023 із доданими розрахунковими листами про грошове забезпечення позивача, в томі числі за період, який є оспорюваним у цій справі, є подією, із якою пов`язаний початок перебігу строку звернення до суду.

Суд не заперечує того, що військовослужбовець після звільнення з військової служби (отримання грошового атестату) вправі звернутися до відповідача із заявою щодо отримання інформації про складові грошового забезпечення, а також про те, як воно обраховане та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий його розрахунок чи розрахунок певних складових грошового забезпечення, або про підстави непроведення нарахування чи неналежного нарахування грошового забезпечення за певний період. Однак, таке звернення до відповідача має бути здійснено військовослужбовцем без зайвих зволікань та до спливу встановленого законом строку звернення до суду. Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 19.12.2025 у справі № 520/6976/24.

Відтак реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою за оспорюваний період з 19.07.2022 до 17.10.2022 в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності відповідача. Не реалізація цього права зумовлена власною пасивною поведінкою позивача.

За загальним правилом поважними причинами визнаються ті обставини, існування яких є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного звернення до суду з даним позовом.

Суд звертає увагу на висновки Великої Палати Верховного Суду у питанні поновлення строків (від 28 липня 2022 року у справі №9901/611/19), за якими поважними причинами пропуску строку звернення до суду визнаються лише ті обставини, які були об`єктивно непереборними, тобто не залежали від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 жовтня 2020 року у справі №9901/32/20 дійшла висновку, що інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб`єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв`язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб`єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.

Суд зазначає, що причина пропуску строку може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом. У свою чергу, поважною може бути визнано причину, яка носить об`єктивний характер, та з обставин незалежних від сторони унеможливила звернення до суду з адміністративним позовом.

Позивачем додано до позовної заяви лист відповідача від 11.05.2026 з яким пов`язує виникнення у нього достовірних відомостей щодо нарахування та виплати грошового забезпечення з порушення вимог чинного законодавства.

Попри те, повторне звернення до відповідача не змінює момент, коли позивач вперше дізнався про порушення свого права щодо неналежного нарахування та виплати грошового забезпечення, отримавши відповідь ще 14.03.2023.

Разом із тим лист від 11.05.2026 суд оцінює критично в частині дотримання позивачем процесуального строку звернення до суду, адже свідчить лише про те, що позивач почав вчиняти активні дії, щоб з`ясувати розмір грошового забезпечення, який і так був йому відомий з розрахункових листів, які надані до листа відповідача від 14.03.2023.

Така поведінка позивача, на переконання суду свідчить про те, що позивач вчинив відповідні дії з метою подання адміністративного позову в межах процесуального строку звернення до суду.

Стосовно доводів позивача про те, що дію воєнного стану з 24.02.2022, та місто Харків входить до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих рф, та відноситься до території, на яких ведуться (велися) бойові дії та території активних бойових дій. Крім того, проживання та постійне перебування в м. Харкові, який постійно, весь час, починаючи з 24.02.2022 потерпає від ворожих обстрілів, зумовлює знаходження в безперервній стресовій ситуації та вимагає додаткового докладання зусиль щодня для забезпечення звичайної нормальної життєдіяльності, суд прийшов наступного.

Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 10 листопада 2022 року в адміністративній справі №990/115/22 зроблено висновок, що питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку.

Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку.

Водночас, такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку.

Отже проведення бойових дій та належність міста Харкова до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих рф, та відноситься до території, на яких ведуться (велися) бойові дії та території активних бойових дій, жодним чином не перешкоджало позивачу звернутися до суду за захистом свого порушеного права із цим позовом, адже доказів, що саме вказані обставини об`єктивно перешкоджали позивачу звернутися до суду не подано, враховуючи дані про те, що позивач у 2023 році за аналогічних обставин міг звернутися до суду за захистом свого порушеного права в межах процесуального строку звернення до суду.

Стосовно доводів позивача про дію карантину, суд зазначає таке.

Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)", КЗпП України доповнено главою XIX такого змісту: "1. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину".

Отже, запровадження на території України карантину є безумовною підставою для продовження строків, визначених статтею 233 КЗпП України, на строк дії такого карантину. Карантин в Україні, пов`язаний з COVID-19, діяв з 12 березня 2020 року (постанова Уряду від 11 березня 2020 року № 211) та закінчився 30 червня 2023 року (постанова Уряду від 27 червня 2023 року № 651).

Відтак, після 30 червня 2023 року у позивача була можливість протягом трьох місяців звернутися до суду за захистом своїх прав щодо розрахунку (порядку обчислення) грошового забезпечення за період з 19.07.2022 до 17.10.2022, оскільки строки, визначені статтею 233 КЗпП України, були продовжені на строк дії карантину. Однак, такою можливістю до 01 жовтня 2023 року позивач не скористався.

Зазначені позивачем причини пропуску строку звернення до суду з позовом, не можуть бути віднесені до поважних, адже ці обставини не мали жодного впливу на фізичну можливість заявника вчинити процесуальну дію по зверненню до суду у строки звернення до суд із позовом після отримання листа відповідача від 14.03.2023 №9/1-1303-23/Є-688.

З огляду на викладене вище суд прийшов переконання про те, що наведені обставини про те, що позивач пропущена незначний строк звернення до суду суд оцінює критично, адже він не пропущений з будь-яких поважних причин та наведене у сукупності дозволяє суду дійти висновку, що можливість звернення до суду з даним позовом за оспорюваний період, залежала виключно від волевиявлення самого позивача.

З огляду на викладене суд прийшов до переконання про те, що доказів на підтвердження того, що існували об`єктивні обставини щодо позовних вимог, які створили перешкоди та унеможливили позивача вчасно звернутися до суду за захистом прав, позивачем не надано, а відтак суд прийшов висновку, що звернення до суду із позовом залежало виключно від волевиявлення позивача з момент коли він дізнався про порушення свого права, а саме 14.03.2023.

Доступ до правосуддя включає не лише можливість подати заяву до суду. На відміну від права на справедливий суд, право на доступ до суду не є абсолютним. Воно може бути обмежено, зокрема, задля забезпечення нормального функціонування судової системи. Це включає часові обмеження, фінансовий тягар, вимоги щодо форми звернення тощо.

Інших поважних та об`єктивних причин для поновлення строку звернення до суду позивачем не зазначено, доказів на їх підтвердження не надано.

У зв`язку із наведеним суд прийшов до переконання про те, що причини, які названі позивачем для поновлення строку звернення до суду із адміністративним позовом необхідно визнати неповажними через ненадання належних доказів, а відтак підстави для поновлення строку звернення до суду відсутні, а тому у клопотанні сторони позивача про поновлення строку звернення до суду із цим позовом необхідно відмовити.

Відповідно до ч. 3 ст. 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

З огляду на викладене вище суд прийшов переконання про те, що факт пропуску строку звернення до суду із цим позовом виявлено судом після відкриття провадження у адміністративній справі, з урахуванням доказів з цього питання, які подані як стороною позивача так і стороною відповідача, позивачем заявлено перед судом клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до суду, однак підстави, вказані ним у заяві, визнані судом неповажними, а відтак суд залишає позовну заяву без розгляду в частині позовних вимог:

- визнати протиправними дії Департаменту з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції України щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 з 19.07.2022 по 17.10.2022 включно грошового забезпечення, компенсації за невикористані дні відпустки за 2022 рік, одноразової грошової допомоги при звільненні, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, премії, щомісячних додаткових та щомісячних одноразових видів грошового забезпечення, грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого Законом України Про Державний бюджет України на 2022 рік на відповідний тарифний коефіцієнт;

- зобов`язати Департамент з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції України здійснити перерахунок та виплатити з 19.07.2022 по 17.10.2022 включно ОСОБА_1 грошове забезпечення, компенсації за невикористані дні відпустки за 2022 рік, одноразової грошової допомоги, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, премії, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, щомісячних одноразових видів грошового забезпечення, грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого Законом України Про Державний бюджет України на 2022 рік на відповідний тарифний коефіцієнт, а також провести їх виплату, з урахуванням раніше виплачених сум;

- зобов`язати Департамент з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції України здійснити ОСОБА_1 новий розрахунок та виплату одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 25% місячного грошового забезпечення за 21 (двадцять один) календарний рік служби, з урахуванням посадового окладу та окладу за спеціальним (військовим) званням, премії, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого Законами України Про Державний бюджет України на 2020 рік, Про Державний бюджет України на 2021 рік та Про Державний бюджет України на 2022 рік на відповідний тарифний коефіцієнт, з урахуванням раніше виплачених сум.

Керуючись ст. 123, 240, 243, 295 КАС України, суд,

п о с т а н о в и в:

У заяві позивача ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду із цим позовом у справі № 520/11924/26 - відмовити.

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту з питань виконання кримінальних покарань про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, в частині позовних вимог:

- визнати протиправними дії Департаменту з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції України щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 з 19.07.2022 по 17.10.2022 включно грошового забезпечення, компенсації за невикористані дні відпустки за 2022 рік, одноразової грошової допомоги при звільненні, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, премії, щомісячних додаткових та щомісячних одноразових видів грошового забезпечення, грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого Законом України Про Державний бюджет України на 2022 рік на відповідний тарифний коефіцієнт;

- зобов`язати Департамент з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції України здійснити перерахунок та виплатити з 19.07.2022 по 17.10.2022 включно ОСОБА_1 грошове забезпечення, компенсації за невикористані дні відпустки за 2022 рік, одноразової грошової допомоги, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, премії, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, щомісячних одноразових видів грошового забезпечення, грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого Законом України Про Державний бюджет України на 2022 рік на відповідний тарифний коефіцієнт, а також провести їх виплату, з урахуванням раніше виплачених сум;

- зобов`язати Департамент з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції України здійснити ОСОБА_1 новий розрахунок та виплату одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 25% місячного грошового забезпечення за 21 (двадцять один) календарний рік служби, з урахуванням посадового окладу та окладу за спеціальним (військовим) званням, премії, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого Законами України Про Державний бюджет України на 2020 рік, Про Державний бюджет України на 2021 рік та Про Державний бюджет України на 2022 рік на відповідний тарифний коефіцієнт, з урахуванням раніше виплачених сум, -

залишити без розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Ухвала складена та підписана суддею 22.07.2026.

Суддя М. І. Садова