Рішення № 138408088, 22.07.2026, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2026 року м. ПолтаваСправа № 440/10551/25

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Молодецького Р.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (надалі - відповідач), у якому просила:

визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо внесення даних ОСОБА_1 до розділу "Інформація про персональні дані спадкоємця у зв`язку зі смертю стягувана" підсистеми "Реєстр судових рішень" ІКІС ПФУ;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області внести дані ОСОБА_1 до розділу "Інформація про персональні дані спадкоємця у зв`язку зі смертю стягувача" підсистеми "Реєстр судових рішень" ІКІС ПФУ та здійснити виплату недоодержаних доплат пенсії померлого батька ОСОБА_2 в загальному розмірі 208577,14 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на те, що ОСОБА_1 є дочкою померлого пенсіонера ОСОБА_2 . Після смерті ОСОБА_2 до позивача перейшло право на отримання коштів, нарахованих за життя її батька на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 30.06.2022 у справі №440/4111/22 у розмірі 188577,14 грн та на виконання іншого рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 16.05.2023 у справі №440/4210/23 у розмірі 20000,00 грн. Позивач звернулася до ГУ ПФУ в Полтавській області із заявою щодо отримання недоодержаної пенсії за померлого батька. Розпорядженням від 29.05.2025 №0404-21/2185/1600-0203-11 Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області відмовило позивачу, оскільки в поданих документах відсутній витяг із реєстру територіальної громади, через що неможливо встановити факт спільного проживання.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 05.08.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у даній справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні).

Відповідач надав до суду відзив на позов, у якому просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю з огляду на їх необґрунтованість та безпідставність. Свою позицію мотивував тим, що заявниці було відмовлено у внесенні даних до розділу "Інформація про персональні дані спадкоємця у зв`язку зі смертю стягувача" підсистеми "Реєстр судових рішень" ІКІС ПФУ, оскільки неможливо встановити факт проживання ОСОБА_1 з батьком ОСОБА_2

12.09.2025 року позивач надала відповідь на відзив, у якому просить задовольнити повністю позовні вимоги.

Справу за вказаним позовом розглянуто судом за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося на підставі частини четвертої статті 229 вказаного Кодексу.

Дослідивши письмові докази і письмові пояснення сторін, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини.

ОСОБА_1 є дочкою пенсіонера ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 28.04.2025 року, виданим Київським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у м. Полтаві Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 виданим 27.03.1980, Свідоцтвом про шлюб серія НОМЕР_3 виданим 24.11.2007, копії яких перебувають в матеріалах справи.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 30.06.2022 року у справі №440/4111/22 адміністративний позов ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задоволено. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо відмови у проведенні з 01.04.2019 перерахунку основного розміру пенсії ОСОБА_2 на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_2 від 28.12.2021 №9/1/9104/фп72194. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_2 з 01.04.2019 на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_2 від 28.12.2021 №9/1/9104/фп72194 про розмір грошового забезпечення станом на 05.03.2019, відповідно до вимог статей 43 і 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", положень постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", з урахуванням раніше виплачених сум. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на користь ОСОБА_2 витрати зі сплати судового збору у розмірі 992 (дев`ятсот дев`яносто дві) гривні 40 копійок.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 16.05.2023 року у справі №440/4210/23 адміністративний позов ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задоволено. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо відмови ОСОБА_2 у нарахуванні та виплати з 01.09.2022 доплати до пенсії згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 року №713 "Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб". Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області нарахувати та виплатити ОСОБА_2 з 01.09.2022 року щомісячну доплату відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 року №713 "Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб" з урахуванням раніше виплачених сум. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на користь ОСОБА_2 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1073,60 грн. (одна тисяча сімдесят три гривні шістдесят копійок).

На виконання судових рішень відповідач нарахував ОСОБА_2 суму доплати до пенсії за періоди з 01.04.2019 по 31.08.2022 та з 01.09.2022 по 31.06.2023 у сумі 188577,14 грн та 20000 грн. відповідно, що загалом становить 208577,14 грн, фактичну виплату якої не проведено відповідно до розрахунку на рішення суду за пенсійною справою №ФП72194.

Згідно довідки про фактичне місце проживання за підписом голови правління Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Панянка 65А» (код ЄДРПОУ 45617497) № 37 від 20.05.2025 року виданої ОСОБА_1 , її батько ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 фактично проживав разом із нею за адресою: АДРЕСА_1 , з 01 липня 2022 року по 25 квітня 2025 року (дата смерті).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть Серії НОМЕР_1 від 28.04.2025 року

21.05.2025 року позивачка звернулась до ГУПФ України в Полтавській області із заявою, у якій просила здійснити їй виплату недоотриманої ОСОБА_2 за життя пенсії померлого батька, що сторонами не заперечується та не спростовується.

Розпорядженням ГУПФ України в Полтавській області від 29.05.2025 №0404-21/2185/1600-0203-11 позивача повідомлено про відсутність підстав для виплати компенсації. Свою позицію відповідач обґрунтував тим, що в поданих позивачем документах відсутній витяг із реєстру територіальної громади, через що неможливо встановити факт спільного проживання із ОСОБА_2 на день його смерті.

Позивач не погодилася з такою позицією відповідача у зв`язку з чим звернулася до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам та відповідним доводам сторін, суд виходить з такого.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 46 Основного Закону, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

За загальним правилом, встановленим частиною першою статті 52 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058-IV), сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, виплачується - по місяць смерті включно членам його сім`ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім`ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали.

Частиною другою статті 52 Закону №1058-IV установлено, що члени сім`ї, зазначені в частині першій цієї статті, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

У разі звернення кількох членів сім`ї, які мають право на отримання суми пенсії, зазначеної у частині першій цієї статті, належна їм відповідно до цієї статті сума пенсії ділиться між ними порівну.

Правовідносини у сфері пенсійного забезпечення осіб, які перебували на військовій службі, та деяких інших осіб, регулюються Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" №2262-ХІІ від 09 квітня 1992 року (надалі - Закон №2262-ХІІ).

Статтею 61 Закону №2262-XII визначено, що суми пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом та членів їх сімей і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, не включаються до складу спадщини і виплачуються тим членам його сім`ї, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. Проте батьки і дружина (чоловік), а також члени сім`ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті, мають право на одержання цих сум і в тому разі, якщо вони не належать до осіб, які забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника.

Суми пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом та членів їх сімей і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, не включаються до складу спадщини і виплачуються тим членам його сім`ї, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. Проте батьки і дружина (чоловік), а також члени сім`ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті, мають право на одержання цих сум і в тому разі, якщо вони не належать до осіб, які забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника.

При зверненні кількох членів сім`ї належна їм сума пенсії ділиться між ними порівну.

Зазначені суми виплачуються, якщо звернення за ними надійшло не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера.

Відповідно до частини другої статті 3 Сімейного Кодексу сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки та відповідно до частини четвертої цієї ж статті сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Абзацом третім пункту 4 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 №3-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15 лютого 2007 року за №135/13402, встановлено, що заява про виплату недоодержаної пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера подається членом його сім`ї до органів, що призначають пенсію, за місцем перебування на обліку померлого пенсіонера.

Відповідно до абзацу першого пункту 2.26 розділу II Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 для виплати недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера до органу, що призначає пенсію, в якому перебував на обліку померлий пенсіонер, надається свідоцтво про смерть, документи, які підтверджують родинні стосунки, документ, що посвідчує особу заявника. Члени сім`ї надають паспорт або інші документи, які підтверджують проживання з пенсіонером на день його смерті.

Аналіз вищенаведених норм визначає право на отримання пенсійних виплат спадкоємцями (правонаступниками) у випадку, якщо така виплата була нарахована померлому або присуджена йому на підставі судового рішення, що набрало законної сили, однак померлим не отримана. Водночас суми недоодержаної пенсії виплачуються членам сім`ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, якщо відповідне звернення надійшло не пізніше 6 місяців після смерті.

Спірним питанням у цій справі є наявність підстав для отримання донькою нарахованих сум заборгованості пенсії в порядку виконання рішень суду померлому батьку, якому пенсія призначена відповідно до Закону № 2262-ХІІ.

Судом встановлені обставини, що батько позивача перебував на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Полтавській області та отримував пенсію відповідно до Закону №2262-ХІІ, що не заперечується відповідачем.

У постанові Верховного Суду від 30.01.2020 у справі №200/10269/19-а сформульований висновок про те, що у разі переходу до членів сім`ї спадкодавця належних останньому соціальних виплат, відповідні відносини не є спадковими, у зв`язку з чим не застосовуються норми спадкового права. У цьому випадку право вимоги у зазначених осіб виникає не внаслідок спадкового правонаступництва, а через інший юридичний склад. Фактично законом встановлено переважне право членів сім`ї померлого перед спадкоємцями останнього на отримання соціальних виплат, що належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 09.06.2022 у справі № 200/12094/18-а, такий висновок Верховного Суду стосується випадків, коли члени сім`ї пенсіонера або особа, якій забезпечується пенсія у разі втрати годувальника, реалізувала своє право на неодержану пенсію, в порядку, встановленому ч. 1 ст. 52 Закону № 1058-IV та ч. 1 ст. 61 Закону № 2262-ХІІ, шляхом звернення до територіального органу Пенсійного фонду не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера (ч. 2 ст. 52 Закону № 1058-IV), проте не отримала таку виплату й оскаржує прийняте суб`єктом владних повноважень рішення з цього питання.

Аналогічний підхід до правозастосування знайшов відображення у постановах Верховного Суду від 16.05.2023 у справі № 420/288/21, від 27.09.2023 у справі № 420/16546/21, від 22.11.2023 у справі №420/1966/19.

Отже, аналіз наведених норм у їх сукупності свідчить, що суми пенсії, які підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, та членів їх сімей, і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, у разі звернення за ними не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера, не включаються до складу спадщини, а виплачуються виключно за процедурою, визначеною частиною першою статті 61 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Закон №2262-XII визначає спеціальний правовий режим грошових коштів у вигляді пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю. Такий підхід до врегулювання цих правовідносин має соціальне спрямування через закріплення спеціального порядку переходу права на отримання зазначених сум до певного кола осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника або є членами сім`ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті.

Тобто, у разі переходу до вказаних осіб належних спадкодавцеві соціальних виплат, відповідні відносини не є спадковими, у зв`язку з чим не застосовуються норми спадкового права. У цьому випадку право вимоги у зазначених осіб виникає не внаслідок спадкового правонаступництва, а через інший юридичний склад та у спеціально визначений законом порядок.

Зокрема, відповідно до частини третьої статті 61 Закону №2262-XII, зазначені суми виплачуються, якщо звернення за ними надійшло не пізніше шести місяців після смерті пенсіонера.

Вказане тлумачення щодо застосування статті 61 Закону №2262-XII підтверджено Верховним Судом у постанові від 16 травня 2023 у справі №420/288/21.

Судом встановлено, що рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 30.06.2022 року у справі №440/4111/22 адміністративний позов ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задоволено. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо відмови у проведенні з 01.04.2019 перерахунку основного розміру пенсії ОСОБА_2 на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_2 від 28.12.2021 №9/1/9104/фп72194. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_2 з 01.04.2019 на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_2 від 28.12.2021 №9/1/9104/фп72194 про розмір грошового забезпечення станом на 05.03.2019, відповідно до вимог статей 43 і 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", положень постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", з урахуванням раніше виплачених сум. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на користь ОСОБА_2 витрати зі сплати судового збору у розмірі 992 (дев`ятсот дев`яносто дві) гривні 40 копійок.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 16.05.2023 року у справі №440/4210/23 адміністративний позов ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задоволено. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо відмови ОСОБА_2 у нарахуванні та виплати з 01.09.2022 доплати до пенсії згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 року №713 "Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб". Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області нарахувати та виплатити ОСОБА_2 з 01.09.2022 року щомісячну доплату відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 року №713 "Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб" з урахуванням раніше виплачених сум. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на користь ОСОБА_2 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1073,60 грн. (одна тисяча сімдесят три гривні шістдесят копійок).

На виконання вищезазначених рішень ГУ ПФУ в Полтавській області здійснило перерахунок пенсії позивача. За результатами проведеного перерахунку суми, що підлягають виплаті, становлять 188577,14 грн. та 20000,00 грн., що підтверджується відповідними розрахунками, засвідчені копії яких містяться в матеріалах справи.

Між позивачем та відповідачем відсутній спір щодо розміру сум, визначених за результатами перерахунку пенсії.

Разом з тим, відповідач відмовив у виплаті зазначених коштів, посилаючись на неможливість встановлення факту спільного проживання із ОСОБА_2 на день його смерті, оскільки в поданих документах відсутній витяг із реєстру територіальної громади, який затверджений відповідно до Закону "Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні".

Згідно матеріалів справи позивач та її померлий батько фактично проживали разом за адресою: АДРЕСА_1 . з 01 липня 2022 року по 25 квітня 2025 року (дата смерті), у зв`язку з тим, що потребував стороннього догляду та лікування, що підтверджується довідкою ОБСС "Панянка 65А" від 20.05.2025 року №37.

За змістом частини першої статті 29 Цивільного кодексу України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.

Як убачається з положень статті 2 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" громадянам України, а також іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, гарантуються свобода пересування та вільний вибір місця проживання на її території, за винятком обмежень, які встановлені цим Законом.

Тому суд зазначає, що відсутність реєстрації місця проживання особи за місцем проживання померлого не може бути доказом того, що така особа не проживала із ним, та навпаки, оскільки сама по собі відсутність такої реєстрації згідно зі статтею 2 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" не є абсолютним підтвердженням обставин щодо непроживання особи разом із померлим на час виникнення відповідних правовідносин.

Таким чином, сама лише відсутність витягу з реєстру територіальної громади щодо зареєстрованого місця проживання позивача за адресою проживання померлого не може бути достатньою підставою для висновку про відсутність факту їх спільного проживання. Надані позивачем докази, зокрема довідка "Панянка 65А" від 20.05.2025 року №37, підтверджує фактичне проживання позивача разом із ОСОБА_2 у період до дня його смерті та здійснення за ним стороннього догляду у зв`язку зі станом здоров`я.

Іншого відповідачем з посиланням на належні та допустимі докази не доведено.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Як убачається зі змісту позовної заяви та заявлених позовних вимог, позивач оскаржує рішення відповідача про відмову, оформлене у формі розпорядження.

Положеннями пункту 2 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі задоволення позову суд має право прийняти рішення про визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень.

Частиною третьою статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Обираючи належний та ефективний спосіб захисту порушеного права позивача, суд вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати розпорядження Головного управління Пенсійного фонду в Полтавській області від 29.05.2025 №0404-21/2185/1600-0203-11 "Про відмову у виплаті недоодержаної пенсії в зв`язку зі смертю пенсіонера" та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити ОСОБА_1 виплату суми пенсії, що підлягала виплаті ОСОБА_2 на підставі Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" і залишилася недоодержаною у зв`язку з його смертю у розмірі 208577,14 грн.

Отже, позов підлягає задоволенню.

Частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, при задоволенні позову суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1211,20 грн.

Керуючись статтями 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, Полтавський окружний адміністративний суд,

У Х В А Л И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , рнокпп НОМЕР_4 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Гоголя, 34, м. Полтава, Полтавська область, 36000, код ЄДРПОУ 13967927) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати розпорядження Головного управління Пенсійного фонду в Полтавській області від 29.05.2025 №0404-21/2185/1600-0203-11 "Про відмову у виплаті недоодержаної пенсії в зв`язку зі смертю пенсіонера".

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити ОСОБА_1 виплату суми пенсії, що підлягала виплаті ОСОБА_2 на підставі Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" і залишилася недоодержаною у зв`язку з його смертю у розмірі 208577,14 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1211,20 грн (одна тисяча одинадцять гривень двадцять копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Р.І. Молодецький