Ухвала суду № 138407965, 22.07.2026, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

22 липня 2026 року м. ПолтаваСправа № 440/321/25

Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Алєксєєвої Н.Ю., розглянувши у письмовому провадженні заяву представника позивача про зміну порядку виконання судового рішення у справі №440/321/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Полтавській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 05.03.2025 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність ГУНП в Полтавській області, що полягає у не нарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 07 листопада 2015 року по 31 жовтня 2017 року.

Зобов`язано ГУНП в Полтавській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 07 листопада 2015 року по 31 жовтня 2017 року на підставі положень Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" від 03 липня 1991 року №1282-ХІІ та Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078.

Визнано протиправною бездіяльність ГУНП в Полтавській області, що полягає у не нарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні щорічної основної та щорічної додаткової оплачуваної відпустки за період з 07 листопада 2015 року по 30 вересня 2019 року, виходячи з середньоденного грошового забезпечення станом на день звільнення зі служби.

Зобов`язано ГУНП в Полтавській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні щорічної основної та щорічної додаткової оплачуваної відпустки за період з 07 листопада 2015 року по 30 вересня 2019 року, виходячи з середньоденного грошового забезпечення станом на день звільнення зі служби.

Визнано протиправною бездіяльність ГУНП в Полтавській області, що полягає у не врахуванні індексації грошового забезпечення при здійсненні виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби.

Зобов`язано ГУНП в Полтавській області перерахувати ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні зі служби з урахуванням індексації грошового забезпечення, розрахованої на підставі положень Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" від 03 липня 1991 року №1282-ХІІ та Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078, та здійснити виплату суми перерахунку з урахуванням проведених виплат.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ГУНП в Полтавській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1211,20 грн., витрати на правничу допомогу у розмірі 1500,00 грн.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 31.07.2025 рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 05.03.2025 у справі №440/321/25 скасовано в частині визнання протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Полтавській області, що полягає у не нарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 07 листопада 2015 року по 31 травня 2016 року та зобов`язання Головне управління Національної поліції в Полтавській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 07 листопада 2015 року по 31 травня 2016 року на підставі положень Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" від 03 липня 1991 року №1282-ХІІ та Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078.

Прийнято в цій частині нову постанову, якою у задоволенні зазначених позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

В іншій частині рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 05.03.2025 у справі №440/321/25 залишено без змін.

06.07.2026 до суду надійшла заява представника позивача про зміну способу та порядку виконання рішення у справі №440/321/25, у якій просить, встановити, що виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 05 березня 2025 року у справі № 440/321/25 здійснюється шляхом проведення Головним управлінням Національної поліції в Полтавській області повного остаточного розрахунку сум, що підлягають виплаті відповідно до резолютивної частини рішення суду, із визначенням загального розміру належних до виплати сум за кожною із присуджених судом виплат, урахуванням усіх сум, фактично виплачених на виконання рішення суду, визначенням залишку невиконаного грошового зобов`язання та виплатою такого залишку позивачу, із визначенням:

- суми індексації грошового забезпечення за кожний місяць спірного періоду із зазначенням алгоритму її обчислення;

- кількості невикористаних календарних днів щорічної основної та щорічної додаткової оплачуваної відпустки за період з 07 листопада 2015 року по 30 вересня 2019 року, розміру середньоденного грошового забезпечення, застосованого при розрахунку, та суми належної грошової компенсації із здійсненням відповідачем повного остаточного розрахунку сум, належних до виплати відповідно до резолютивної частини рішення суду.

У поданій заяві заявник зазначив про можливе неповне виконання Головним управлінням Національної поліції в Полтавській області судового рішення у справі №440/321/25, оскільки заявник позбавлений можливості самостійно встановити правильність проведених розрахунків. За відсутності повного розрахунку неможливо встановити який залишок належить до виплати, чи враховано всі складові грошового забезпечення, чи правильно визначено індексацію, чи правильно проведено перерахунок одноразової допомоги, чи враховано всі невикористані дні відпустки.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 07.07.2026 заяву про зміну способу та порядку виконання рішення призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника на 22.07.2026 року.

14.07.2026 представником Головного управління Національної поліції в Полтавській області надано до суду заперечення на заяву про зміну способу та порядку виконання рішення, у яких зазначено, що на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 05.03.2025 у справі № 440/321/25 виплачено компенсацію за невикористану відпустку ОСОБА_1 в загальній сумі 1 213,97 грн (І виплата:1193,73 грн; ІІ виплата: 20,24 грн) (платіжні інструкції № 2360, № 2359, № 2358,№ 2259, № № 2258, № 2257 додаються). Листом УФЗБО від 102765-2026 повідомлено, що ОСОБА_1 виплачено одноразову грошову допомогу при звільненні зі служби з урахуванням індексації грошового забезпечення у розмірі 4098,36 грн (платіжні інструкції № 2236, № 2237, №2238 додаються). Індексацію грошового забезпечення за період з 01.06.2016 по 31.10.2017 виплачено ОСОБА_1 в розмірі 2598,88 грн (довідка № 98 від 13.07.2026 та платіжні інструкції № 2848, № 2849, № 2847 додаються). Судові витрати зі сплати судового збору виплачено ОСОБА_1 в розмірі 1211,20 грн (платіжна інструкція № 2500 додається). Витрати на правничу допомогу виплачено ОСОБА_1 у розмірі 1500,00 грн (платіжна інструкція № 2501 додається). Таким чином, рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 05.03.2025 у справі № 440/321/25 виконано належним чином та у повному обсязі, позивачем не доведено наявності обставин , передбачених частиною третьою статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України, які б істотно ускладнювали або робили неможливим його виконання , а тому правові підстави для задоволення заяви про встановлення (зміну) способу і порядку виконання судового рішення відсутні.

Сторони про дату, час та місце розгляду заяви повідомлялися у встановленому Кодексом адміністративного судочинства України порядку.

Зважаючи на відсутність перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених статтею 205 Кодексу адміністративного судочинства України, а також відсутність потреби заслухати учасників справи, свідка чи експерта, суд ухвалив розглянути справу у порядку письмового провадження.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося на підставі приписів частини четвертої статті 229 КАС України.

Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності прийшов до висновку про відмову в задоволенні заяви про зміну способу і порядку виконання рішення суду, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ст. 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 14 Кодексу адміністративного судочинства України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Аналогічні положення містяться у статті 370 КАС України, відповідно до якої судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Конституційний Суд України у своїх рішеннях зазначав, що складовою права кожного на судовий захист є обов`язковість виконання судового рішення (абзац третій пункту 2.1 мотивувальної частини Рішення від 26 червня 2013 року № 5-рп/2013). Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).

Також, Конституційний Суд України у Рішенні від 26 червня 2013 року взяв до уваги практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), який, зокрема, у пункті 43 рішення у справі "Шмалько проти України" (заява № 60750/00, від 20 липня 2004 року) вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.

На підставі аналізу статей 3, 8, частин першої та другої статті 55, частин першої та другої статті 129-1 Конституції України в системному взаємозв`язку Конституційний Суд України в пункті 2.1 мотивувальної частини Рішення від 15 травня 2019 року № 2-р(II)/2019 констатував, що обов`язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов`язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов`язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов`язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання.

Отже, обов`язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтею 129-1 Конституції України, а також статтями 14 та 370 КАС України.

Відповідно до частини другої статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення розглядається у двадцятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду.

Згідно із частиною першою та третьою статті 378 КАС України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.

Якщо судове рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, чи рішення, яке підлягає виконанню, набрало законної сили, то відсутність матеріалів судової справи у зв`язку з їх витребуванням судом апеляційної або касаційної інстанції не перешкоджає розгляду заяви, передбаченої абзацом першим цієї частини, крім випадку зупинення виконання судового рішення судом касаційної інстанції або зупинення виконавчого провадження.

Невиконання суб`єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб`єкта владних повноважень відповідних виплат.

Отже, під зміною способу і порядку виконання рішення слід розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення у разі неможливості його виконання у встановленими раніше порядку і способом. Змінюючи спосіб і порядок виконання судового рішення, суд не може змінювати останнє по суті.

Поняття спосіб і порядок виконання судового рішення мають спеціальне значення, яке реалізується у виконавчому провадженні. Вони означають визначену рішенням суду послідовність і зміст вчинення виконавчих дій державним виконавцем. Під зміною способу виконання рішення суду необхідно розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення у разі неможливості його виконання у раніше встановлений спосіб.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

При цьому, суд вважає за необхідне вказати, що реальне виконання судового рішення віднесено законодавцем до одного з основних завдань адміністративного судочинства, і саме на цій підставі зміна способу та порядку виконання судового рішення поставлено у залежність від обставин, що ускладнюють виконання судового рішення.

Норми процесуального закону не містять конкретного переліку обставин для зміни способу та порядку виконання судового рішення, а лише встановлює критерії для їх визначення у вигляді істотного ускладнення виконання рішення або неможливості його виконання. Для зміни способу та порядку виконання судового рішення такою обставиною може бути недостатність коштів на рахунку, стихійне лихо тощо.

Вирішуючи питання про зміну способу та порядку виконання рішення, суд із певною свободою розсуду повинен враховувати майнові інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини кожної сторони у виникненні спору, наявність надзвичайних непереборних подій, інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини (зокрема, ненадання (несвоєчасне надання) бюджетних асигнувань або бюджетних зобов`язань заявнику та/або недоведення (несвоєчасне доведення) фінансування видатків до заявника - отримувача бюджетних коштів в обсязі, достатньому для своєчасного виконання ним грошових зобов`язань та/або погашення податкового боргу).

У постанові Верховного Суду від 14 серпня 2024 року у справі № 200/2961/21-а зазначено, що, у разі необхідності встановлення або зміни способу або порядку виконання судового рішення необхідно звернути увагу на те, що:

1) із відповідною заявою варто звертатися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції;

2) із такою заявою можуть звернутися стягувач чи виконавець (у випадках, встановлених законом);

3) для зміни способу або порядку виконання судового рішення повинні існувати обставини, що істотно ускладнюють належне виконання рішення або роблять його неможливим;

4) на виконання вимог процесуального законодавства потрібно надати суду належні та допустимі докази на підтвердження вищевказаних обставин як підстави для задоволення судом відповідної заяви.

Тобто, процесуальна можливість встановити чи змінити спосіб або порядок виконання судового рішення виникає за наявності виняткових обставин, які б ускладнювали його виконання або робили його виконання неможливим, адже в такий спосіб змінюються висновки вже прийнятого судового рішення. Разом із тим, зміна способу чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення повинна узгоджуватися з тими обґрунтуваннями судового рішення, на які спираються висновки суду, що містяться в резолютивній частині судового рішення. Здійснюючи зміну способу і порядку виконання судового рішення, суд не може змінювати зміст резолютивної частини рішення або змінити обраний судом спосіб захисту порушеного права. Висновки судового рішення щодо способу і порядку його виконання чітко визначені та не можуть бути змінені іншим судовим рішенням без відповідного обґрунтування виняткової необхідності застосування такої зміни рішення.

З аналізу положень частин першої, третьої статті 378 КАС України колегія суддів Верховного Суду робить висновок, що підставою для застосування правил цієї норми є настання обставини, що перешкоджають належному виконанню судового рішення в адміністративній справі, ускладнюють його виконання або роблять неможливим. Для відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення такою обставиною може бути недостатність коштів на рахунку, стихійне лихо, а для зміни способу чи порядку виконання судового рішення - неможливість виконання судового рішення внаслідок відсутності, пошкодження або знищення об`єкта стягнення або з інших причин. Тобто, зміна способу і порядку виконання рішення суду - це прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у порядку і способом, раніше встановленими судом.

Отже, суд за наявності обґрунтованих підстав та належних доказів може змінити спосіб та порядок виконання рішення суду, однак не змінюючи при цьому його змісту, або ж відмовити в задоволенні такої заяви.

Подібна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12 червня 2019 року у справі № 800/203/17.

Повертаючись до обставин цієї справи, вбачається, що обов`язковим для виконання рішенням суду, яке набрало законної сили, є рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 05.03.2025. Цим судовим рішенням позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність ГУНП в Полтавській області, що полягає у не нарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 07 листопада 2015 року по 31 жовтня 2017 року. Зобов`язано ГУНП в Полтавській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 07 листопада 2015 року по 31 жовтня 2017 року на підставі положень Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" від 03 липня 1991 року №1282-ХІІ та Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078. Визнано протиправною бездіяльність ГУНП в Полтавській області, що полягає у не нарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні щорічної основної та щорічної додаткової оплачуваної відпустки за період з 07 листопада 2015 року по 30 вересня 2019 року, виходячи з середньоденного грошового забезпечення станом на день звільнення зі служби. Зобов`язано ГУНП в Полтавській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні щорічної основної та щорічної додаткової оплачуваної відпустки за період з 07 листопада 2015 року по 30 вересня 2019 року, виходячи з середньоденного грошового забезпечення станом на день звільнення зі служби. Визнано протиправною бездіяльність ГУНП в Полтавській області, що полягає у не врахуванні індексації грошового забезпечення при здійсненні виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби. Зобов`язано ГУНП в Полтавській області перерахувати ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні зі служби з урахуванням індексації грошового забезпечення, розрахованої на підставі положень Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" від 03 липня 1991 року №1282-ХІІ та Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078, та здійснити виплату суми перерахунку з урахуванням проведених виплат. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ГУНП в Полтавській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1211,20 грн., витрати на правничу допомогу у розмірі 1500,00 грн.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 31.07.2025 рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 05.03.2025 у справі №440/321/25 скасовано в частині визнання протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Полтавській області, що полягає у не нарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 07 листопада 2015 року по 31 травня 2016 року та зобов`язання Головне управління Національної поліції в Полтавській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 07 листопада 2015 року по 31 травня 2016 року на підставі положень Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" від 03 липня 1991 року №1282-ХІІ та Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078.Прийнято в цій частині нову постанову, якою у задоволенні зазначених позовних вимог ОСОБА_1 відмовити. В іншій частині рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 05.03.2025 у справі №440/321/25 залишено без змін.

Варто зауважити, як вже було зазначено, зміна способу і порядку виконання рішення суду - це прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у порядку і способом, раніше встановленими. Отже, суд за наявності обґрунтованих підстав та належних доказів може змінити спосіб та порядок виконання рішення суду, не змінюючи при цьому його змісту, або ж відмовити в задоволенні такої заяви.

Мета зміни способу та порядку виконання рішення полягає в тому, щоб зробити можливим виконання рішення суду.

В обґрунтування заяви заявник зазначає про можливе неповне виконання Головним управлінням Національної поліції в Полтавській області судового рішення у справі №440/321/25, оскільки заявник позбавлений можливості самостійно встановити правильність проведених розрахунків. За відсутності повного розрахунку неможливо встановити який залишок належить до виплати, чи враховано всі складові грошового забезпечення, чи правильно визначено індексацію, чи правильно проведено перерахунок одноразової допомоги, чи враховано всі невикористані дні відпустки.

Суд зауважує, що згідно заяви, неможливість виконання рішення суду обґрунтовується тим, що позивач та його представник не можуть самостійно встановити правильність проведених розрахунків, нарахованих коштів на виконання рішення суду, тобто у заяві не вказано, які обставини ускладнюють виконання рішення суду, враховуючи, що боржник не відмовляється виконувати рішення і вчиняє дії щодо його виконання.

Суд не вважає, що при наявності таких обставин, які на думку заявника роблять неможливим виконання рішення суду, зміна способу виконання рішення на запропонований заявником, зробить можливим його виконання.

Таким чином суд вважає, що в задоволенні заяви про зміну способу і порядку виконання судового рішення належить відмовити.

На підставі викладеного, керуючись статтями 243, 248, 378 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні заяви представника позивача про зміну порядку виконання судового рішення у справі №440/321/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Полтавській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.Ю. Алєксєєва