Рішення № 138407453, 21.07.2026, Лозівський міськрайонний суд Харківської області

Справа № 629/3763/26

Номер провадження 2/629/1669/26

РIШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.07.2026 року Лозівський міськрайонний суд Харківської області у складі головуючого судді Каращука Т.О., за участю секретаря судового засідання Лукаренко А.Р., розглянувши в м. Лозова Харківської області у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу №629/3763/26 за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, представник позивача- ОСОБА_2 , представник відповідача -адвокат Грабовий Олександр Анатолійович,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР», в інтересах якого діє представник Савченко Т.О., звернувся до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за Договором про надання споживчого кредиту № 2314285 від 19.05.2025 року у розмірі 34 370,00 грн, а також судового збору у сумі 2 662,40 грн та поштових витрат у розмірі 226,98 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 19.05.2025 року між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» (далі -Первісний кредитор) та ОСОБА_1 (далі -відповідач) було укладено Договір про надання споживчого кредиту № 2314285. Договір був укладений в електронній формі з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором С861. Згідно з умовами договору, відповідачу було надано кредит у розмірі 7 000,00 грн. Позивач вказує, що факт передачі коштів підтверджується платіжним реєстром ТОВ «ПЕЙТЕК», яке здійснювало переказ коштів на платіжну картку відповідача. 26.11.2025 року між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» укладено Договір факторингу № 261125/1, згідно з яким право грошової вимоги до відповідача перейшло до позивача. Станом на дату відступлення права вимоги заборгованість ОСОБА_1 склала 34 370,00 грн, з яких: 7 000,00 грн -основний борг (тіло кредиту); 13 370,00 грн - нараховані проценти за користування коштами; 14 000,00 грн - штраф за порушення строків повернення. Позивач наголошує на принципі обов`язковості договору та вважає нарахування санкцій правомірними через неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань.

Ухвалою суду провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження.

Представник відповідача- адвокат Грабовий О.А. подав відзив, у якому ОСОБА_1 визнала факт укладення договору та отримання кредитних коштів у розмірі 7 000,00 грн. Водночас відповідач категорично не погодилася з розміром заявленої до стягнення суми. Відповідач стверджує, що нарахування штрафних санкцій у період дії воєнного стану прямо заборонено законом. Також, вважає, що розмір відсотків є несправедливим, оскільки вони майже у два рази перевищують суму основного боргу, просить суд застосувати принципи справедливості та розумності для зменшення цієї суми.

Відповідь на відзив від позивача до суду не надходила.

Зважаючи на вищевикладене, суд вважає за можливе, відповідно до ст. 279 ЦПК України, розглянути справу за наявними матеріалами.

Фіксування процесу технічними засобами не здійснювалося згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, вивчивши заяви по суті, судом встановлено такі факти та відповідні їм правовідносини.

19 травня 2025 року між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання споживчого кредиту № 2314285 (далі- Договір) за продуктом «NewShort».

Договір укладено в електронній формі через інформаційно-комунікаційну систему первісного кредитора.

Згідно з матеріалами справи, ОСОБА_1 підписала Договір та Паспорт споживчого кредиту шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором C861 19.05.2025 року о 17:53:06.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», такий підпис прирівнюється до власноручного підпису сторін.

Перед укладенням правочину відповідач пройшла процедуру віддаленої ідентифікації та верифікації, що підтверджується Довідкою про ідентифікацію та Довідкою про моніторинг дій у системі.

Згідно з п. 1.1, 1.2 Договору, позичальнику було надано кредит у розмірі 7 000,00 грн на строк 360 днів.

Умовами Договору (п. 1.5.1) та Паспортом споживчого кредиту визначено стандартну процентну ставку у розмірі 1% від суми кредиту за кожен день користування.

Наслідки прострочення зобов`язань передбачали нарахування штрафу у розмірі 1 050 грн на третій день прострочення та по 210 грн за кожен наступний день.

Факт надання кредитних коштів відповідачу у сумі 7 000,00 грн підтверджується платіжним реєстром ТОВ «ПЕЙТЕК», яке діє як надавач платіжних послуг за Договором. Кошти були перераховані на платіжну картку відповідача, вказану нею при реєстрації.

Відповідач у відзиві на позовну заяву факт укладення договору та отримання вказаної суми коштів не заперечувала.

26 листопада 2025 року між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» було укладено Договір факторингу № 261125/1.

Відповідно до Реєстру боржників № 1 (додаток до договору факторингу), до Позивача перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за Кредитним договором № 2314285.

У реєстрі зафіксовано склад заборгованості на момент відступлення: 7 000,00 грн- тіло, 13 370,00 грн - проценти, 14 000,00 грн - штрафні санкції.

01 грудня 2025 року Позивач направив на фінансовий номер відповідача (+380990530618) СМС-повідомлення про заміну кредитора та зміну реквізитів для оплати.

Згідно з Розрахунком заборгованості, станом на дату звернення до суду, сума боргу становить 34 370,00 грн, з яких:7 000,00 грн - заборгованість за основним боргом (тілом кредиту); 13 370,00 грн - заборгованість за нарахованими процентами; 14 000,00 грн -заборгованість за штрафними санкціями.

Вищевикладене узгоджується з матеріалами електронної справи.

Вирішуючи питання про обґрунтованість вимог позивача, суд дійшов таких висновків.

Згідно зі ст.ст. 526, 629, 1054 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином.

Сума боргу за тілом кредиту відповідачем не оспорюється.

Щодо процентів, заявлених позивачем до стягнення, суд виходить з такого.

Представник відповідача у відзиві посилається на неправомірність нарахування штрафу у розмірі 14 000 грн через дію воєнного стану та положення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

Також, відповідач зазначає про несправедливість розміру процентів (1% на день), вважаючи їх непропорційно високими порівняно з тілом кредиту, посилаючись на ст. 18 Закону «Про захист прав споживачів».

Так, відповідно до пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування, у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Ця норма є імперативною та спрямована на захист споживачів у складних економічних умовах війни.

Аналізуючи вимогу про стягнення штрафу, суд бере до уваги, що Договір № 2314285 був укладений 19.05.2025 року, тобто виникнення правовідносин відбулося в період дії в Україні

воєнного стану, а також після набрання чинності змінами до законодавства про споживче кредитування, впровадженими Законом України № 3498-IX від 22.11.2023 року.

Відповідач у відзиві посилається на положення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, згідно з якими у період дії воєнного стану позичальник звільняється від обов`язку сплати неустойки (штрафу, пені) за споживчим кредитом.

Однак, аналізуючи нормативно-правову базу станом на дату укладення договору (травень 2025 року), суд зазначає, що за змістом оновленого пункту 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» (у редакції Закону № 3498-IX), абсолютний мораторій на нарахування штрафів та пені поширюється лише на ті договори, що були укладені до набрання чинності зазначеним Законом. Для договорів, укладених у 2024-2025 роках, законодавець запровадив нову модель регулювання: за умови дотримання кредитодавцем обмеження денної процентної ставки (не більше 1% на день), нарахування штрафних санкцій формально стає можливим.

Водночас, право суду на стягнення штрафу за «новим» договором не є автоматичним та беззаперечним.

Відповідно до статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», умови договору є несправедливими, якщо вони всупереч принципу добросовісності мають наслідком істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Зокрема, несправедливою є умова щодо встановлення вимоги про сплату споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад 50 відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором

Як встановлено судом, позивач вимагає стягнення штрафу в сумі 14 000,00 грн, що у два рази перевищує отриману відповідачем суму кредиту (7 000,00 грн).

Суд враховує правову позицію Великої Палати Верховного Суду (постанова від 18.03.2020 у справі № 902/417/18), згідно з якою, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд має право зменшити розмір неустойки, якщо її обсяг є нерозумним з огляду на наслідки правопорушення. В умовах воєнного стану, враховуючи загальне економічне становище населення та компенсаційну (а не каральну) природу цивільної відповідальності, нарахування штрафу у розмірі 200% від суми боргу є грубим порушенням балансу інтересів сторін.

З урахуванням вищевикладеного, враховуючи суму кредиту -7 000,00 грн, суд вважає за необхідне зменшити заявлений штраф з 14 000,00 грн до 3 500,00 грн, що відповідає ст.18 ЗУ Про захист прав споживачів, а також принципам розумності та справедливості.

Щодо нарахування відсотків за користування кредитом, суд не погоджується з аргументами відповідача щодо необхідності зменшення суми відсотків на підставі ст. 18 Закону «Про захист прав споживачів».

На відміну від штрафу, проценти, передбачені п. 1.1 договору (1% на день), є платою за користування грошовими коштами, а не санкцією за порушення зобов`язання.

Згідно зі ст. 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору та визначенні його умов.

Підписавши Паспорт споживчого кредиту та сам договір, ОСОБА_1 підтвердила ознайомлення з реальною річною відсотковою ставкою та погодилася на ці умови.

Оскільки договірні умови не визнані недійсними, а розрахунок відсотків відповідає фактичному часу користування коштами, сума 13 370,00 грн підлягає стягненню у повному обсязі.

Судом перевірено ланцюг відступлення права вимоги та встановлено наступне.

Договір факторингу № 261125/1 від 26.11.2025 року та витяг з Реєстру боржників підтверджують, що ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» набуло всіх прав кредитора за договором № 2314285.

Повідомлення боржника про заміну кредитора було здійснено шляхом направлення СМС-повідомлення 01.12.2025, що відповідає практиці повідомлень в електронній комерції.

Враховуючи вищевказане, загальна сума до стягнення становить: 7 000 + 13 370 + 3 500 = 23 870,00 грн, що складає 69,45% від ціни позову.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.

Згідно зі статтею 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та

витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу та поштові витрати.

Щодо витрат Позивача, що складають з судового збору та поштових послуг, суд зазначає таке.

Позивачем заявлено до стягнення витрати зі сплати судового збору у сумі 2 662,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 79, та витрати на послуги поштового зв`язку, а саме за направлення копії позову відповідачу, у сумі 226,98 грн. Загальна сума документально підтверджених витрат Позивача становить 2 889,38 грн.

Таким чином, відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» задоволені частково, а саме на 69,45% від загальної ціни позову, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума у розмірі: 2 889,38 грн ? 69,45% = 2 006,67 грн. Решта витрат у цій частині залишається за позивачем.

Представник відповідача у відзиві на позовну заяву просив стягнути з Позивача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000,00 грн.

Аналізуючи обґрунтованість цієї вимоги, суд зазначає, що згідно з частиною 3 статті 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує складність справи, значення справи для сторони та розумність розміру витрат.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 13.03.2025 у справі № 275/150/22, суд не має права зменшувати розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, з власної ініціативи. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про їх зменшення.

Суд констатує, що позивач не скористався своїм процесуальним правом на подання відповіді на відзив та не надав жодних заперечень (клопотання) щодо зменшення витрат відповідача за критерієм розумності чи співмірності. Відтак, суд приймає базову суму у 5 000,00 грн як таку, що визнана сторонами.

Згідно з пунктом 3 частини 2 статті 141 ЦПК України, у разі часткового задоволення позову судові витрати, пов`язані з розглядом справи (крім судового збору), покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки у задоволенні позову в частині нарахування штрафу понад 50% від тіла кредиту було відмовлено (що становить 30,55% від ціни позову), відповідач має право на компенсацію своїх витрат пропорційно до відхиленої частини вимог: 5 000,00 грн ? 30,55% = 1 527,50 грн.

Щодо зустрічного зарахування, слід вказати наступне.

Відповідно до частини 10 статті 141 ЦПК України, при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

Так, сума, яку відповідач має сплатити позивачу складає 2 006,67 грн, а сума, яку позивач має сплатити відповідачу: 1 527,50 грн. Зважаючи на викладене, різниця між цими сумами становить: 2 006,67 - 1 527,50 = 479,17 грн.

Таким чином, остаточному стягненню з відповідача ОСОБА_1 на користь ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» підлягає сума судових витрат у розмірі 479,17 грн.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 76-81, 141, 258-265, 273-279 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» заборгованість за Договором № 2314285 від 19.05.2025 року у розмірі 23 870,00 грн (двадцять три тисячі вісімсот сімдесят гривень 00 копійок), з яких: 7 000,00 грн - тіло кредиту; 13 370,00 грн - проценти; 3 500,00 грн - штраф.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» судові витрати з урахуванням взаємозаліку у сумі 479,17 грн.

Решту витрат з урахуванням взаємозаліку залишити за позивачем.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Інформація про сторони:

Позивач: ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «НОВИЙ КОЛЕКТОР», код ЄДРПОУ 43170298, адреса: вул. Алмазова Генерала, буд. 13, оф. 601, м. Київ, індекс 01133.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 .

Суддя Т.О. Каращук