Ухвала суду № 138407241, 21.07.2026, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 953/9868/26

н/п 1-кп/953/882/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" липня 2026 р. м.Харків

Київський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_2 ,

законного представника ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника адвоката ОСОБА_5 ,

секретар судового засідання ОСОБА_6 ,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026220000000654 від 25.05.2026 стосовно

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харкова, громадянина України, одруженого, військовослужбовця в/ч НОМЕР_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 до затримання мешкав за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимий,

обвинуваченого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286-1 КК України,

УС Т А Н О В И В :

У провадженні Київського районного суду м. Харкова перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286-1 КК України.

Прокурор у підготовчому судовому засіданні просив суд призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акту, оскільки при його направленні дотримані вимоги щодо підсудності, підстави для повернення обвинувального акту, закриття провадження у справі не вбачається.

Законний представник ОСОБА_3 у підготовчому судовому засіданні не заперечувала проти призначення судового розгляду.

Обвинувачений та його захисник у підготовчому судовому засіданні не заперечували проти призначення судового розгляду.

Потерпіла ОСОБА_7 у підготовче судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи, повідомлялася своєчасно та належним чином.

Обвинувальний акт складений відповідно до вимог ст. 291 КПК України, підсудний Київському районному суду м. Харкова.

Підстав для прийняття рішень, передбачених п.п. 1-4 ч. 3 ст. 314 КПК України, судом не встановлено.

Заслухавши думку сторін кримінального провадження, суд вважає можливим призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акту у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026220000000654 від 25.05.2026 за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286-1 КК України.

Крім того, у підготовчому судовому засіданні прокурор заявив письмове клопотання про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою, застосованого стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 .

На обґрунтування клопотання прокурор послався на наявність вагомих доказів вчинення ОСОБА_4 інкримінованого йому кримінального правопорушення, а також на існування ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, які дають достатні підстави вважати, що обвинувачений може переховуватися від суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності, незаконно впливати на потерпілу та свідків у цьому кримінальному провадженні, а також вчинити інше кримінальне правопорушення. Прокурор зазначив, що у матеріалах кримінального провадження містяться вагомі докази вчинення ОСОБА_4 інкримінованого йому кримінального правопорушення, а тому застосування більш м`яких запобіжних заходів не забезпечить запобігання зазначеним ризикам та не гарантуватиме належної процесуальної поведінки обвинуваченого.

Законний представник ОСОБА_3 у підготовчому судовому засіданні підтримала клопотання прокурора та просила його задовольнити.

Обвинувачений у підготовчому судовому засіданні зазначив, що не заперечує своєї вини у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, визнає вчинене та готовий нести передбачену законом відповідальність. Водночас він заперечував проти задоволення клопотання, зазначив, що не має наміру ухилятися від суду, чи вчиняти будь-які інші дії, на які посилається прокурор як на підставу для продовження запобіжного заходу. Просив суд зменшити розмір застави.

Захисник адвокат ОСОБА_5 у підготовчому судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання прокурора. Зазначив, що обвинувачений повністю визнає свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, щиро розкаюється у вчиненому, має намір та готовий відшкодувати потерпілій завдану майнову і моральну шкоду. При цьому вказав, що для виконання зазначених зобов`язань обвинуваченому необхідно мати можливість отримувати дохід, що є неможливим у разі перебування обвинуваченого під вартою. Вказав, що ризик впливу на свідків, на який посилається прокурор, є безпідставним, оскільки у даному кримінальному провадження відсутні свідки. З огляду на викладене просив суд застосувати до обвинуваченого більш м`який запобіжний захід ніж тримання під вартою або, у разі задоволення клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою, визначити заставу у меншому розмірі, ніж встановлений ухвалою слідчого судді.

Вислухавши думку сторін кримінального провадження, суд приходить до висновку про необхідність продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 з таких підстав.

Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 27 травня 2026 року до ОСОБА_4 застосований запобіжний захід у виді тримання під вартою строком до 23 липня 2026 року із визначеною сумою застави у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 266 240 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 197 КПК України строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.

Строк тримання під вартою обвинуваченого закінчується 23 липня 2026 року.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.

Згідно з ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам, зокрема, переховуватись від слідства та суду, незаконно впливати на потерпілого, свідків та інших учасників судового процесу, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Вимогами ст. 178 КПК України передбачені обставини, що враховуються при обранні запобіжного заходу, зокрема тяжкість покарання, яке загрожує відповідній особі, вік та стан здоров`я обвинуваченого, міцність соціальних зв`язків, у тому числі наявність родини та утриманців, наявність постійного місця роботи, наявність судимостей, дотримання обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувались раніше та інші обставини.

Згідно зі ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув`язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому, небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи.

Вирішуючи питання про існування передбачених кримінальним процесуальним законом ризиків неправомірної процесуальної поведінки обвинуваченого, суд відмічає, що ризиком у даному випадку є дія, яка може вчинитися з високим ступенем ймовірності.

Так, вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув`язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому, небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи.

Разом з тим, суд зазначає, що у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.

Прокурор звертаючись до суду з клопотанням про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 посилається на наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КК України, а саме - переховуватися від суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності, незаконно впливати на свідків та потерпілу у цьому кримінальному провадженні, а також вчинити інше кримінальне правопорушення.

Вирішуючи питання щодо доцільності продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 з урахуванням конкретних обставин справи, характеру та обставин вчинення інкримінованого обвинуваченому діяння, як воно сформульовано стороною обвинувачення, враховуючи особу обвинуваченого, який має постійне місце мешкання на території м. Харкова, одружений, є військовослужбовцем, раніше не судимий, наразі обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України відноситься до тяжкого злочину, за яке передбачене покарання у виді позбавленні волі до восьми років, суд вважає, що він може переховуватись від суду, з огляду на суворість покарання, яке йому загрожує у разі визнання його винним.

Крім того, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, яке інкримінується обвинуваченому, покарання, яке загрожує у разі визнання його винуватим, суд вважає, що з метою уникнення відповідальності він може незаконно впливати на свідка та потерпілу у цьому кримінальному провадженні, які на даний час судом не допитані.

Одночасно з цим суд зауважує, що стороною обвинувачення під час судового розгляду клопотання не доведений ризик вчинення іншого кримінального правопорушення з підстав відсутності у клопотанні жодних обґрунтувань на підтвердження їх існування, а також враховуючи ту обставину, що відсутні докази того, що обвинувачений раніше притягався до адміністративної чи кримінальної відповідальності.

Зважаючи на тяжкість кримінального правопорушення, яке інкримінується обвинуваченому, покарання, яке загрожує у разі визнання його винуватим, дані про особу обвинуваченого, суд вважає, що ризики, передбачені п.п.1, 3 ч.1 ст.177 КПК України, які стали підставою для застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно ОСОБА_4 , доведені прокурором та продовжують існувати. Існування вказаних ризиків виправдовує тримання особи під вартою, а також свідчить про неможливість їх запобіганню шляхом застосування до обвинуваченого ОСОБА_4 більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, у тому числі домашнього арешту.

Досліджені під час підготовчого судового засідання ризики свідчать, що менш суворий запобіжний захід, не пов`язаний з тимчасовою ізоляцією, може негативно відобразитися на здійсненні судового провадження. На думку суду, застосування до обвинуваченого домашнього арешту не зможе унеможливити спробам переховуватись від суду. Про обрання стосовно обвинуваченого особистої поруки не надходило жодної заяви від осіб, які заслуговують на довіру. Застосування до обвинуваченого особистого зобов`язання не забезпечить його належної поведінки і не зменшить наявність ризиків та не зможе перешкодити їх реалізації. Отже, суд погоджується із доводами прокурора про недостатність застосування до обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу.

З огляду на викладене, суд вважає за доцільне продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою на шістдесят днів.

Застосування більш м`яких запобіжних заходів не забезпечить належної процесуальної поведінки обвинуваченого та запобіганню встановленим ризикам.

Вирішуючи клопотання сторони захисту про зменшення обвинуваченому ОСОБА_4 суми застави, суд зазначає таке.

Положеннями ч. 1 ст. 182 КПК України передбачено, що застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов`язків. Можливість застосування застави щодо особи, стосовно якої застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, може бути визначена в ухвалі слідчого судді, суду у випадках, передбачених частинами третьою або четвертою статті 183 цього Кодексу.

За змістом ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Межі розміру застави залежать, зокрема, від ступеня тяжкості злочину, у вчиненні якого особа обвинувачується.

Згідно з приписами п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину встановлюється у розмірі від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 27 травня 2026 року обвинуваченому ОСОБА_4 визначена сума застави у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 266 240 гривень.

Заявляючи клопотання про зменшення розміру застави, захисник посилалася на те, що обвинувачений визнає свою вину, бажає відшкодувати потерпілій завдану його діями майнову і моральну шкоду. Однак для реального виконання зазначених зобов`язань обвинувачений повинен мати можливість працювати та отримувати дохід, чого він позбавлений у разі подальшого перебування під вартою.

Суд враховує, що з одного боку, розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати за рішенням суду про звернення застави у дохід держави утримувала обвинуваченого від намірів та спроб порушити покладені на нього обов`язки, а з іншого - її внесення не призвело до втрати ним та його утриманцями засобів для гідного людини існування.

Під час розгляду клопотання про продовження запобіжного заходу суд встановив, що ризики, які існували під час обрання запобіжного заходу, продовжують існувати та не зменшились, тому не вбачає підстав для зменшення розміру застави, у зв`язку з чим відповідно до вимог ст. 182 КПК України суд продовжує строк ді, визначеної на підставі ухвали від 27 травня 2026 року слідчим суддею Київського районного суду м. Харкова обвинуваченому ОСОБА_4 суми застави у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 266 240 грн, та вважає саме цей розмір застави необхідним для забезпечення виконання обвинуваченим обов`язків, передбачених КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 177,178,183, 314, 315, 376 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

Призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акту у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026220000000654 від 25.05.2026 за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286-1 КК України, у відкритому судовому засіданні на 28 липня 2026 року на 11 годину 00 хвилин.

В судове засідання викликати сторони кримінального провадження.

Клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 - задовольнити.

Продовжити строк дії запобіжного заходу, застосованого щодо обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у виді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто - до 18 вересня 2026 року включно.

Визначити обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , альтернативний запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 80 (вісімдесят) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 266 240 (двісті шістдесят шість тисяч двісті сорок) гривень, яка може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області (Р/р UA208201720355299002000006674, ЄДРПОУ 26281249, МФО 820172, Банк одержувача: ДКСУ м. Київ), призначення платежу: застава за (П.І.П. особи, дата народження особи за яку вноситься застава), згідно ухвали (назва суду), від (дата ухвали), по справі № ... внесені (П.І.П. особи, що вносить заставу).

Обвинувачений ОСОБА_4 або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали.

При внесенні визначеної суми застави ОСОБА_4 з-під варти звільнити та покласти на нього строком на два місяці обов`язки: прибувати до суду, на першу вимогу; не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає чи перебуває, без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну; утримуватися від спілкування із свідками у вказаному кримінальному провадженні.

Роз`яснити обвинуваченому, що у разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з`явиться за викликом до суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави суд вирішує питання про застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень частини сьомої статті 194 КПК України.

Застава, не звернена в дохід держави, повертається обвинуваченому, заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу. При цьому застава, внесена обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава, внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.

Строк дії ухвали у частині продовження строку дії запобіжного заходу встановити до 18 вересня 2026 року включно.

Ухвала у частині продовження строку дії запобіжного заходу протягом п`яти днів з дня її проголошення може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду, а обвинуваченим - в той же строк, з моменту вручення йому копії ухвали суду.

Повний текст ухвали складений 22 липня 2026 року.

Суддя ОСОБА_1