Ухвала суду № 138407143, 16.07.2026, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 953/19026/19

н/п 1-в/953/170/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" липня 2026 р. Київський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

при секретарі судових засідань ОСОБА_2 ,

за участі прокурора ОСОБА_3 ,

представника органу пробації ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові подання начальника Київського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» в Харківській області ОСОБА_5 про звільнення ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від відбування призначеного покарання у зв`язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку, -

ВСТАНОВИВ:

Київський районний відділ філії Державної установи «Центр пробації» в Харківській області звернувся до суду із клопотанням про звільнення ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від відбування призначеного покарання у зв`язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку Полтавського апеляційного суду від 24.05.2022 року.

У клопотанні зазначено, що 06.03.2023 року до Київського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» в Харківській області надійшов вирок Полтавського апеляційного суду від 24.05.2022 року стосовно громадянина ОСОБА_6 для виконання.

Так, засудженому направлялися виклики до уповноваженого органу з питань пробації, проте останній за викликами не з`явився.

Як зазначає орган пробації, в ході першочергових розшукових заходів встановити місцезнаходження засудженого ОСОБА_6 не виявилось можливим, за вищевказаною адресою останній не мешкав.

Київський районний відділ філії Державної установи «Центр пробації» в Харківській області виконав усі дії в межах повноважень для виконання вироку Полтавського апеляційного суду від 24.05.2022 року.

Засуджений не був ознайомлений з порядком та умовами відбування покарання у виді громадських робіт, з огляду на це засуджений не ухиляється від відбування цього покарання. До кримінальної відповідальності по ст. 389 КК України притягнений не був.

З моменту винесення вироку і станом на 09.06.2026 року згідно довідки (ВИМОГА) УІІАП України в Харківській області гр. ОСОБА_6 не вчинив нового злочину

Вирок винесено 24.05.2022 року та набув чинності 24.05.2022 року.

Разом з цим, орган пробації зазначає, що строк давності виконання вищевказаного вироку щодо гр. ОСОБА_6 не переривався і минув, що відповідає положенням п. 1 ч. 1 ст. 80 КК України.

Крім того, орган пробації вказує, що засуджений не був ознайомлений з порядком та умовами відбування покарання у виді громадських робіт, порядок та умови не порушував, до адміністративної та кримінальної відповідальності не притягувався, стосовно нього не було направлено подання до органів Національної поліції за ст. 389 ч. 2 КК України, у зв`язку з чим вважати, що ОСОБА_6 ухиляється від відбування покарання немає підстав.

05.06.2025 року надійшла постанова про закриття кримінального провадження по ч. 2 ст. 389 КК України, що свідчить про не ухилення ОСОБА_6 від відбування покарання у виді громадських робіт.

15.06.2026 року на адресу відділу пробації надійшла відповідь з ВЧ НОМЕР_1 стосовно ОСОБА_6 , які з 09.01.2026 року останній проходить військову службу.

До Харківського районного управління поліції № 1 ГУНП в Харківській області направлено повідомлення про зняття засудженого з розшуку у зв`язку із встановленням місця знаходження. У зв`язку з чим на даний час ОСОБА_6 у розшуку не перебуває.

Вищевикладене свідчить, що для звільнення від відбування покарання гр. ОСОБА_6 , у зв`язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку на підставі ч. 1 ст. 80 КК України, правові перешкоди відсутні.

Тобто, подання мотивоване тим, що строк давності виконання покарання за зазначеним вироком сплив, перебіг давності виконання вироку відносно засудженого не переривався, не зупинявся, відсутні підстави вважати, що засуджений ухилявся від відбування покарання, а тому ОСОБА_6 необхідно звільнити у зв`язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку.

Представник Київського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» в Харківській області в судовому засіданні підтримав подане клопотання та просив його задовольнити.

Прокурор Київської окружної прокуратури м. Харкова ОСОБА_3 в судовому засіданні проти задоволення клопотання органу пробації заперечував, посилаючись на його необґрунтованість.

Засуджений ОСОБА_6 в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлена судом своєчасно та належним чином.

Відповідно до абзацу 2 ч. 4 ст. 539 КПК України неприбуття в судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про місце та час розгляду подання, не перешкоджає проведенню судового розгляду.

Суд, дослідивши надані матеріали, вислухавши думку учасників, приходить до наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , засуджений 24 травня 2022 року Полтавським апеляційним судом за ч. 1 ст. 164 КК України до 120 годин громадських робіт.

Вирок Полтавського апеляційного суду від 24.05.2022 набрав законної сили 24.05.2022.

Як вбачається з матеріалів особової справи, засудженому ОСОБА_6 на адресу його мешкання неодноразово направлялися виклики до уповноваженого органу з питань пробації для ознайомлення з порядком та умовами відбування покарання. За викликами засуджений не прибув.

15.06.2026 року на адресу відділу пробації надійшла відповідь з ВЧ НОМЕР_1 стосовно ОСОБА_6 , який з 09.01.2026 року останній проходить військову службу.

При цьому, судом встановлено, що до Харківського районного управління поліції № 1 ГУНП в Харківській області було направлено повідомлення про зняття засудженого з розшуку у зв`язку із встановленням місця знаходження. У зв`язку з чим на даний час ОСОБА_6 у розшуку не перебуває.

Так, згідно із ст. 80 КК України особа звільняється від відбування покарання, якщо з дня набрання чинності обвинувальним вироком його не було виконано протягом п`яти років, у разі засудження обвинуваченого до покарання у виді позбавлення волі за нетяжкий злочин, а також при засудженні до позбавлення волі на строк не більше п`яти років за тяжкий злочин. Таким чином, під давністю виконання обвинувального вироку розуміється сплив встановлених у законі строків з дня набрання чинності обвинувальним вироком, що виключає виконання призначеного судом покарання, яке було невиконане з тих чи інших підстав.

Стаття 80 КК України передбачає нормативне регулювання інституту звільнення від відбування покарання у зв`язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку та встановлює імперативні строки, сплив яких є безумовною підставою для звільнення засудженого від відбування призначеного йому покарання.

Суд зауважує, що павова природа вказаного виду звільнення від відбування призначеного покарання зумовлюється одностороннім обов`язком держави примусово реалізувати через спеціально уповноважені нею органи призначене особі покарання протягом певних строків. Особа, засуджена до певного виду покарання, не несе правового обов`язку застосовувати правообмеження, які входять до його змісту, сама до себе - це виключна одностороння компетенція спеціальних державних органів, які виконують покарання.

Водночас засуджена до певного виду покарання особа не може перебувати в потенційному очікуванні виконання покарання невизначений проміжок часу, у зв`язку із чим законодавчо встановлюються імперативні строки, сплив яких припиняє наявні між державою і засудженою особою кримінальні правовідносини, а отже, унеможливлює виконання покарання.

У ч. 1 ст. 80 КК України зазначено, що особа звільняється від відбування покарання, якщо з дня набрання чинності обвинувальним вироком його не було виконано в такі строки: 1) два роки - у разі засудження до покарання менш суворого, ніж обмеження волі; 2) три роки - у разі засудження до покарання у виді обмеження волі; 3) п`ять років - у разі засудження до покарання у виді позбавлення волі за нетяжкий злочин, а також при засудженні до позбавлення волі на строк не більше п`яти років за тяжкий злочин; 4) десять років - у разі засудження до покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років за тяжкий злочин, а також при засудженні до позбавлення волі на строк не більше десяти років за особливо тяжкий злочин; 5) п`ятнадцять років - у разі засудження до покарання у виді позбавлення волі на строк більше десяти років за особливо тяжкий злочин.

Орган пробації вказує на те, що з дня набрання вироку законної сили пройшло більше двох років, а тому є підстави для звільнення засудженого від відбування покарання у зв`язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку.

Частиною 3 ст. 80 КК України передбачено положення щодо зупинення перебігу строку давності у разі, якщо засуджений ухиляється від відбування покарання. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з`явлення засудженого для відбування покарання або з дня його затримання, а строки давності, передбачені пунктами 1-3 частини першої цієї статті, подвоюються.

У ч.4 ст.80 КК України також передбачено положення про те, що перебіг давності переривається, якщо до закінчення строків, зазначених у частинах першій та третій цієї статті, засуджений вчинить новий злочин.

Обчислення строку давності в цьому разі починається з дня вчинення нового злочину.

Вказані положення свідчать, що держава втрачає право на виконання призначеного засудженому покарання лише у тих випадках, коли засуджений своєю поведінкою не перешкоджав процедурі його виконання.

За таких обставин застосування ст. 80 КК України передбачає дослідження та встановлення судом терміну, протягом якого обвинувальний вирок не виконувався, збігу строку давності його виконання та факту ухилення засудженим від його відбування, що є підставою для зупинення перебігу такого строку давності.

Перебіг давності зупиняється, якщо засуджений ухиляється від відбування покарання. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з`явлення засудженого для відбування покарання або з дня його затримання. У цьому разі строки давності, передбачені пунктами 1-3 частини першої цієї статті, подвоюються. Також, перебіг давності переривається, якщо до закінчення строків, зазначених у частинах першій та третій цієї статті, засуджений вчинить новий злочин. Обчислення давності в цьому випадку починається з дня вчинення нового злочину.

Відповідно до положень статті 50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Як встановлено з даних, наявних у матеріалах особової справи на засудженого ОСОБА_6 , останній з 09.01.2026 року проходить військову службу у ВЧ НОМЕР_1 .

Однак, матеріали подання не містять належних і допустимих доказів того, що засудженому було своєчасно повідомлено про необхідність прибути до уповноваженого органу з питань пробації для виконання вироку, а також що він був належним чином ознайомлений з порядком та умовами відбування призначеного покарання.

Суд звертає увагу, що сам по собі факт спливу певного проміжку часу з моменту набрання вироком законної сили не є безумовною підставою для застосування положень ст. 80 КК України. Вирішуючи питання про звільнення особи від відбування покарання, суд зобов`язаний перевірити, чи не було перервано або зупинено перебіг строку давності виконання обвинувального вироку та чи вживалися компетентними органами всі необхідні заходи для його реального виконання.

Матеріали подання не свідчать про те, що уповноваженим органом з питань пробації було вичерпано всі передбачені законом заходи щодо встановлення місця перебування засудженого, його належного виклику, інформування про необхідність виконання вироку, ініціювання проведення відповідних розшукових заходів та взаємодії з іншими державними органами з метою забезпечення виконання судового рішення.

За таких обставин суд приходить до висновку, що подання уповноваженого органу з питань пробації є передчасним та необґрунтованим, оскільки не містить достатніх відомостей, які б беззаперечно підтверджували наявність передбачених ст. 80 КК України підстав для звільнення засудженого від відбування покарання у зв`язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку.

Тому, у урахуванням вимог ч. 3 ст. 80 КК України, суд вважає, що начальника Київського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» в Харківській області ОСОБА_5 про звільнення ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від відбування призначеного покарання у зв`язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 80 КК України ст.107, 537, 539 КПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні подання начальника Київського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» в Харківській області ОСОБА_5 про звільнення ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від відбування призначеного покарання у зв`язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду протягом семи днів з дня її проголошення.

Суддя - ОСОБА_1