Рішення № 138407111, 20.07.2026, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 953/5123/26

н/п 2/953/3489/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 липня 2026 року м.Харків

Київський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді Демченко С.В.,

секретар судового засідання Тюльпа Я.Д.,

учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Айкон Дебт Коллекшн»,

відповідач ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Айкон Дебт Коллекшн» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

УСТАНОВИВ:

23 квітня 2026 року представник позивача ТОВ «ФК «Айкон Дебт Коллекшн» Пархомчук С.В., який діє на підставі довіреності, звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 , в якій просить стягнути з відповідачки на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 1997572 від 30 жовтня 2021 року у розмірі 13 965,90 грн, а також судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 30 жовтня 2021 року між ТОВ «ФК «ВЕРОНА» та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № 1997572 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, який був укладений в електронному вигляді та підписаний за допомогою електронного підпису. За умовами кредитного договору, Товариство надає клієнту фінансовий кредит в гривні на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим договором на таких умовах: сума виданого кредиту 3 900,00 грн, дата надання кредиту 30.10.2021, строк кредиту - 29 днів, відсоткова ставка - 1,9% на добу. 01 грудня 2023 року між ТОВ «Фінансова компанія «Верона» та ТОВ «ФК Айкон Дебт Коллекшен» укладений договір відступлення права вимоги № 1-01/12/2023, на підставі якого та згідно з реєстром боржників від 01 грудня 2023 року позивач набув право грошової вимоги до відповідачки. Станом на 20 лютого 2026 року загальний розмір заборгованості за кредитним договором становить 13 965,90 грн, що складається з: 3 900 грн - прострочена заборгованість за сумою кредиту; 10 065,90 грн - прострочена заборгованість за відсотками.

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 29 квітня 2026 року провадження у справі відкрито, розгляд справи ухвалено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з викликом сторін. Відповідачці запропоновано надати відзив на позовну заяву.

19 травня 2026 року до суду від відповідачки ОСОБА_1 надійшов відзив на позовну заяву, в якому вона просила відмовити у задоволенні позовних вимог. На обґрунтування своєї позиції відповідачка зазначила, що ухвалою Господарського суду Харківської області від 04 грудня 2023 року у справі № 922/146/22 про неплатоспроможність боржниці ОСОБА_1 затверджений звіт про виконання плану реструктуризації боргів, закрито провадження у справі та звільнено ОСОБА_1 від боргів. При цьому в зазначеній ухвалі судом прямо вказано, що вимоги конкурсних кредиторів, які не були заявлені у встановлений Кодексом України з процедур банкрутства строк, вважаються погашеними, а відповідні виконавчі документи такими, що не підлягають виконанню. Відповідачка вказала, що ні позивач, ні первісний кредитор не заявляли своїх вимог у справі про її неплатоспроможність та не були включені до реєстру вимог кредиторів, а тому, відповідно до ч. 1 ст. 134 та ч. 4 ст. 90 Кодексу України з процедур банкрутства, такі вимоги вважаються погашеними незалежно від їх фактичного існування. Позивач звернувся до суду з пропуском строку позовної давності, встановленого ст. 257 ЦК України. Матеріали справи не містять належних і допустимих доказів укладення між нею та первісним кредитором кредитного договору, оскільки позивачем не надано доказів належної ідентифікації особи під час укладення договору, не підтверджено, що одноразовий ідентифікатор (код) був отриманий саме відповідачкою, не доведено належність їй номера мобільного телефону, який використовувався при укладенні договору. Позивач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження факту отримання відповідачкою кредитних коштів, а відтак не довів належними доказами факт виконання первісним кредитором свого обов`язку щодо надання кредиту. Окрім того, посилалася на недоведеність переходу до позивача права грошової вимоги за спірним кредитним договором.

21 травня 2026 року до суду від представника ТОВ «ФК «Айкон Дебт Коллекшн» Пархомчука С.В. надійшла відповідь на відзив, у якій зазначено, що доводи відповідачки щодо пропуску позивачем строку звернення до суду є необґрунтованими, оскільки відповідно до пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки позовної давності, визначені, зокрема, статтею 257 ЦК України, продовжувалися на строк дії такого карантину. Підписання договору здійснювалося шляхом використання електронного підпису, сформованого за допомогою одноразового ідентифікатора, який був направлений на номер мобільного телефону, зазначений відповідачкою під час оформлення кредитного договору. Вищевказаний електронний договір укладений сторонами шляхом ідентифікації позичальника та використання ним електронного цифрового підпису одноразовим ідентифікатором, що узгоджується з вимогами законодавства. Відповідно до умов кредитного договору кредитні кошти надавалися позичальнику у безготівковій формі шляхом їх перерахування на банківську картку, реквізити якої були зазначені відповідачкою під час укладення договору. На виконання умов кредитного договору первісний кредитор здійснив перерахування кредитних коштів через платіжного провайдера ТОВ «САНРАЙЗ ФІНАНС», який надавав послуги з переказу коштів. Грошові кошти були перераховані на банківський рахунок відповідачки за реквізитами банківської картки, зазначеними нею під час укладення кредитного договору. Щодо доводів відповідачки про недоведеність переходу до позивача права грошової вимоги представник позивача зазначив, що до матеріалів справи долучено належні та допустимі докази, які підтверджують набуття ТОВ «ФК «Айкон Дебт Коллекшн» права вимоги за спірним кредитним договором, а тому такі заперечення відповідачки є безпідставними. Представник позивача зазначив, що під час укладення кредитного договору сторони досягли згоди щодо всіх його істотних умов, зокрема розміру кредиту, валюти зобов`язання, строку та умов кредитування. На думку представника позивача, це свідчить про вільне волевиявлення відповідачки на укладення договору, який був підписаний нею шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Представник позивача ТОВ «ФК «Айкон Дебт Коллекшн» у судове засідання не з`явився, в матеріалах справи міститься клопотання представника позивача про розгляд справи без участі представника товариства, в якій позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідачка у судове засідання не з`явилася, про дату, час і місце судових засідань була повідомлена своєчасно та належним чином, причини неявки суду не повідомила, правом надання відзиву на позовну заяву не скористалася, заяв про відкладення розгляду справи не подавала.

Оскільки сторони у судове засідання не з`явились, відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалось.

Суд, дослідивши надані сторонами докази, всебічно та повно з`ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов до такого висновку.

Суд встановив, що 30 жовтня 2021 року між ТОВ «Фінансова компанія «Верона» та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № 1997572, відповідно до умов якого кредитодавець зобов`язується надати позичальникові грошові кошти (Кредит) на умовах терміновості, повернення та платності, в національній валюті України - гривні у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, у розмірі та порядку, встановлених договором.

За умовами договору загальний розмір наданого кредиту (сума коштів, які кредитодавець зобов`язується надати позичальникові за цим договором) складає 3 900 грн. Строк, на який надається кредит, складає 29 календарних днів з моменту підписання цього договору та перерахування (видачі) коштів позичальнику, а саме: з 30.10.2021 по 27.11.2021 включно. Процентна ставка за кредитом становить 1.90 % від суми кредиту в день. Орієнтовна реальна річна процентна ставка на дату укладення цього договору складає 24966 процентів річних від загального розміру виданого кредиту.

У п. 1.8 Договору вказано, що кредит надається позичальнику за допомогою Інформаційно-телекомунікаційної системи у мережі Інтернет на веб-сайті кредитодавця.

Зі змісту листа ТОВ «САНРАЙЗ ФІНАНС» № 1903/2026-3 від 19 березня 2026 року вбачається, що на картковий рахунок відповідачки ОСОБА_1 30 жовтня 2021 року було перераховано кредитні кошти в сумі 3 900 грн за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_1 .

Згідно з випискою з особового рахунку за кредитним договором № 1997572, станом на 20 лютого 2026 року загальний розмір заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № 1997572 становить 13965,90 грн, з яких: прострочена заборгованість за сумою кредиту в розмірі 3 900 грн; прострочена заборгованість за відсотками в розмірі 10065,90 грн.

01 грудня 2023 року між ТОВ «Фінансова Компанія «Верони» та ТОВ «ФК АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН» укладений договір про відступлення права вимоги № 1-01/12/2023, за умовами якого ТОВ «ФК Верона» (відступає) ТОВ «ФК «АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН» за плату належні ТОВ «ФК Верона» права вимоги до боржників.

Згідно з витягом з реєстру боржників про відступлення права вимоги № 1-01/12/2023 від 01 грудня 2023 року ТОВ «ФК «АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН» набуло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 1997572 від 30 жовтня 2021 року у загальній сумі 13 965,90 грн, яка складається з простроченої заборгованості за сумою кредиту в розмірі 3 900 грн; простроченої заборгованості за відсотками в розмірі 10 065,90 грн.

За правилами ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Вимогами ст. 639 ЦК України визначено, що якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Правові відносини у сфері електронної комерції під час вчинення електронних правочинів в Україні регулюються Законом України «Про електронну комерцію», який визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Положеннями ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» унормовано, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно зі ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Положеннями ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Правилами ч. 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» закріплено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію.

За змістом ч. 1, 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Лише наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

Згідно з ч. 3 ст. 207 ЦК України використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Правилами ч. 1 ст. 1054 ЦК України унормовано, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Положеннями ч. 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

За змістом ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, як це закріплено вимогами ст. 526 ЦК України.

Положеннями ст. 610 ЦК України унормовано, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, що закріплено вимогами ст. 611 ЦК України визначає.

За змістом ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, що визначено положеннями ст. 599 ЦК України.

У справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором, а саме надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором.

У спірних правовідносинах саме на позивача покладено обов`язок довести факт укладення між сторонами кредитного договору та прострочення виконання позичальником взятих на себе зобов`язань, а на відповідача - спростувати розмір існуючої заборгованості.

21 жовтня 2019 року введено в дію Кодекс України з процедур банкрутства (скорочено КУзПБ), який встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника-юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи.

Згідно з ч.1 та ч. 2 ст. 7 КУзПБ, спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про відшкодування шкоди та/або збитків, завданих боржнику; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.

Відповідно до положень ст. 45 КУзПБ конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство. Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Згідно з ч. 6 ст. 119 КУзПБ, з метою виявлення всіх кредиторів здійснюється офіційне оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника у порядку, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 90 КУзПБ, господарський суд закриває провадження у справі про банкрутство, якщо до боржника після офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) за його заявою не висунуто вимог.

Згідно з ч. 4 ст. 90 КУзПБ, у випадках, передбачених пунктами 5-8 частини першої цієї статті, господарський суд в ухвалі про закриття провадження у справі зазначає, що вимоги конкурсних кредиторів, які не були заявлені в установлений цим Кодексом строк або були відхилені господарським судом, вважаються погашеними, а виконавчі документи за відповідними вимогами визнаються такими, що не підлягають виконанню.

Верховний Суд зауважує, що частиною першою статті 45 КУзПБ встановлено обов`язок конкурсних кредиторів подати до господарського суду відповідні письмові заяви з вимогами до боржника у визначений законом строк. Разом з тим, хоч аналіз положень частини четвертої цієї статті свідчить про право кредитора заявити відповідні вимоги і після закінчення строку, встановленого для їх подання (що не впливатиме на характер та черговість таких вимог та матиме значення лише щодо права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів), однак таке право не може звільнити кредитора від правових наслідків недотримання ним вказаного обов`язку щодо подання письмової заяви з вимогами до боржника у відповідні строки. Такими правовими наслідками є закриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи на підставі пункту 6 частини першої статті 90 КУзПБ та визначена частиною четвертою цієї статті можливість визнання погашеними вимог конкурсних кредиторів, які не були заявлені в установлений цим Кодексом строк або були відхилені господарським судом, а виконавчих документи за відповідними вимогами такими, що не підлягають виконанню.

Згідно ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Суд встановив, що 30 жовтня 2021 року між ТОВ «Фінансова компанія «Верона» та ОСОБА_1 виникли договірні відносини у зв`язку з укладенням кредитного договору № 1997572.

ОСОБА_1 будучи вільною в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, будучи обізнаною з умовами кредитування, в тому числі з нарахуванням відсотків за користування кредитними коштами, підписала електронним одноразовим ідентифікатором кредитний договір, тим самим, погодивши умови сплати процентів за користування кредитними коштами. Вказаний договір укладений в електронній формі у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію», що повністю підтверджується матеріалами справи.

Разом з тим, суд встановив, що у провадженні Господарського суду Харківської області перебувала справа про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 , за наслідками розгляду якої 04 грудня 2023 року Господарським судом винесено ухвалу про затвердження звіту боржника фізичної особи ОСОБА_1 про виконання плану реструктуризації, та її звільнено від боргів відповідно до вимог ст. 90 КУзПБ.

Суд встановив, що ані ТОВ «Фінансова компанія «Верона», ані його правонаступник ТОВ «ФК «Айкон Дебт Коллекшн» не зверталися із заявами про визнання грошових вимог до відповідачки у межах справи про її неплатоспроможність.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 19 лютого 2024 року за заявою ОСОБА_1 виправлено описку в резолютивній частині ухвали Господарського суду Харківської області від 04 грудня 2023 року та зазначено, що вимоги конкурсних кредиторів, які не були заявлені в установлений Кодексом України з процедур банкрутства строк або відхилені господарським судом, вважаються погашеними, а виконавчі документи за відповідними вимогами визнаються такими, що не підлягають виконанню.

Ухвала Господарського суду Харківської області від 04 грудня 2023 року ніким не оскаржувалася та набрала законної сили 04 грудня 2023 року, а відповідно є обов`язковою до виконання.

Суд враховує, що позивач отримав копію відзиву на позовну заяву, однак не подав до суду жодних заперечень щодо доводів відповідачки про її звільнення від боргів на підставі судового рішення господарського суду, яке набрало законної сили.

Враховуючи, що відповідачку звільнено від боргів у порядку, передбаченому законодавством про неплатоспроможність фізичних осіб, та відповідне судове рішення набрало законної сили, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для стягнення з відповідачки заборгованості за кредитним договором на користь позивача.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про необґрунтованість заявлених позовних вимог та відмовляє у задоволенні позову в повному обсязі.

Щодо посилання відповідачки на пропущення відповідачем строків звернення до суду, то суд зазначає таке.

Відповідно до ст.ст. 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з ч.ч. 1, 5 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Відповідно до ч.ч. 3, 4, 5 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Як свідчать матеріали справи, датою звернення позивача із даною позовною є 23 квітня 2026 року.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин. Строк карантину неодноразово продовжувався.

Запроваджено обмежувальні заходи щодо протидії поширенню коронавірусу COVID-19, які безпосередньо впливають на виконання державою своєї соціальної, економічної, правозахисної функцій, введено певні обмеження прав та свобод людини і громадянина.

Законом України № 530-ІХ від 17 березня 2020 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» введення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, віднесено до форс-мажорних обставин (частина друга статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати»).

Законом України від 30 березня 2020 року №540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема пунктом 12 такого змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цьогоКодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».

Зазначений Закон України від 30.03.2020 № 540-IX набрав чинності 02.04.2020.

У постановах Верховного Суду від 7 вересня 2022 року, прийнятій у справі №679/1136/21 (провадження № 61-5238св22) та від 20 квітня 2023 року, прийнятій у справі №728/1765/21 (провадження № 61-6640св21) зазначено, що «у пункті 12 розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у редакції Закону України від 30 березня 2020 року №540-IX перелічені всі статті цього Кодексу, які визначають строки позовної давності. І всі ці строки продовжено для всіх суб`єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)».

Постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651 відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої короновірусом SARS-CoV-2.

24 лютого 2022 року строком на 30 діб в Україні введений воєнний стан відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України» «Про введення воєнного стану в Україні».

Законом України «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини» від 08.11.2023 № 3450-ІХ п. 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України викладено в новій редакції, відповідно до якої у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану. Закон № 3450-ІХ набрав чинності 30.01.2024.

Законом України «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності від 14.05.2025 № 4434-IX, який набрав чинності 04.09.2025 пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України виключено.

Таким чином, в умовах дії воєнного стану строк звернення до суду (позовна давність) було продовжено від початку воєнного стану до 29.01.2024, а після 30.01.2024 перебіг такого строку зупинився до 04.09.2025.

З огляду на це, в разі якщо позовна давність не спливла станом на 02.04.2020, то цей строк звернення до суду спочатку було продовжено (до 30.06.2023 - на строк дії карантину, а надалі до 29.01.2024 - на строк дії воєнного стану), а з 30.01.2024 до 04.09.2025 перебіг строку звернення до суду зупинявся.

Таким чином, з огляду на приписи статей 256, 257 ЦК України, на встановлений Кабінетом Міністрів України карантин з 12 березня 2020 року, на набрання чинності Законом України від 30 березня 2020 року №540-IX щодо продовження строків позовної давності на час дії карантину - 02 квітня 2020 року, пункти 12, 19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, а також на встановлені судом обставини, а саме - дату звернення позивача із даною позовною заявою 23 квітня 2026 року, то суд дійшов висновку, що позивач не пропустив строк позовної давності.

Згідно зі ст. 141 ЦПК України, оскільки у задоволенні позову відмовлено, а тому судові витрати, понесені позивачем, відшкодуванню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.12,13, 81,141,263-265,268 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Айкон Дебт Коллекшн» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити.

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Харківського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Айкон Дебт Коллекшн», код ЄДРПОУ 44002941, місцезнаходження: м. Київ, вул. Саперне Поле, буд. 12.

Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування): АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення складений та підписаний без проголошення 20 липня 2026 року.

Суддя С. В. Демченко