Рішення № 138406961, 10.07.2026, Новозаводський районний суд м. Чернігова

Рішення

Іменем України

10 липня 2026 року місто Чернігів

Справа №751/4217/26

Провадження №2/751/2143/26

Н о в о з а в о д с ь к и й р а й о н н и й с у д м і с т а Ч е р н і г о в а

в складі: головуючого - судді Маслюк Н. В.

секретаря судового засідання Стрижак В. П.

учасники справи:

позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс»

відповідач ОСОБА_1

представники позивача Лановий Євген Миколайович, ОСОБА_2

представник відповідача Переверзєв Олександр Олександрович

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Чернігова в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

Встановив:

І. Стислий виклад позиції позивача

ТОВ «Фінансова компанія «Солвентіс» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №3855341 від 16.08.2020 в розмірі 36 433,00 грн, а також понесених судових витрат (а.с.1-7).

Заявлені вимоги позивач обґрунтовує тим, що 16.08.2020 між ТОВ «Алекскредит» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №3855341, за умовами якого відповідачу був наданий кредит в сумі 5 450,00 грн зі сплатою процентів за користування кредитом, що передбачені кредитним договором. Товариством зобов`язання за договором виконано, тоді як відповідачем умови кредитного договору своєчасно не виконані, у зв`язку з чим виникла заборгованість в розмірі 36 433,00 грн. У подальшому відбулось відступлення права вимог за вказаним кредитним договором, зокрема 29.10.2025 між ТОВ «Алекскредит» та ТОВ «Секвоя Капітал», а 31.10.2025 між ТОВ «Секвоя Капітал» та ТОВ «Фінансова компанія «Солвентіс». ОСОБА_1 до цього часу не виконала умови кредитного договору, а тому заборгованість слід стягнути примусово.

ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи та інші процесуальні дії у справі

Новозаводський районний суд м. Чернігова ухвалою від 27.04.2026 відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою суду від 04.06.2026 розгляд справи відкладено у зв`язку з витребуванням доказів та клопотанням представника відповідача.

У встановлений судом строк від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву (а.с. 93-97), у якому зазначено, що відповідач визнає позовні вимоги частково у розмірі 1 054,60 грн. При цьому не погоджується з розміром нарахованих процентів, оскільки, на його думку, вони нараховані поза межами строку дії кредитного договору, до 09.05.2021 замість 01.09.2020. Також представник відповідача заперечує проти стягнення витрат на професійну правничу допомогу, посилаючись на відсутність у позивача доказів на підтвердження фактичного понесення таких витрат.

Представник позивача подав відповідь на відзив (а.с. 108113), у якій зазначив, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі. Посилання представника відповідача на те, що строк дії кредитного договору закінчився 01.09.2020, не відповідає дійсності, оскільки відповідно до пункту 3.1 кредитного договору строк його дії встановлено з дати укладення договору - 16.08.2020, до кінцевої дати виконання договору - 28.02.2021 включно. При цьому закінчення строку дії договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, у тому числі від обов`язку погасити заборгованість, яка виникла під час дії договору. Таким чином, нарахування заборгованості за процентами, здійснене первісним кредитором, відповідає умовам укладеного договору, здійснене в межах строку кредитування та ґрунтується на законних і договірних підставах. Представник позивача також звернув увагу на те, що представником відповідача не спростовано розрахунок заборгованості належними та допустимими доказами та не надано альтернативного розрахунку заборгованості. Подані заперечення, на думку представника позивача, зводяться виключно до формального та необґрунтованого заперечення проти позовних вимог без наведення конкретних обставин та доказів на їх підтвердження. Щодо витрат на професійну правничу допомогу представник позивача зазначив, що разом із позовною заявою позивачем надано всі необхідні докази на підтвердження отримання професійної правничої допомоги у цій справі. Водночас вказав, що зазначені представником відповідача заперечення щодо неспівмірності витрат на професійну правничу допомогу є необґрунтованими, оскільки такі витрати відповідають складності справи та часу, витраченому адвокатом на надання відповідних послуг.

Ухвалою суду від 22.06.2026 розгляд справи відкладено у зв`язку з тим, що не надійшли витребувані докази.

У судове засідання представник позивача не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, у матеріалах справи наявна заява про розгляд справи без його участі.

Відповідач та його представник у судове засідання не прибули, про дату, час та місце судового засідання повідомлені, просили здійснювати судовий розгляд без їх участі.

Відповідно до положень ст.223 ЦПК України, суд ухвалив проводити розгляд справи за відсутності сторін, на підставі наявних у матеріалах справи доказах.

У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин

Судом встановлено, що 16.08.2020 між ТОВ «Алекскредит» та ОСОБА_1 укладено договір про надання кредиту №3855341, за умовами якого відповідач отримала грошові кошти в сумі 5 450,00 грн (п. 1.3 договору) на строк до 28.02.2021 (п. 3.1 договору) (а.с.22-24).

Нарахування процентів за користування кредитом здійснюється у порядку, передбаченому п.1.7 договору, а саме: у випадку використання кредиту менше ніж 5 (п`ять) календарних днів, включаючи дострокове виконання зобов`язань, позичальник сплачує фіксовану суму процентів за користування кредитом, яка складає 5,10% від визначеної в п. 1.3 цього договору суми кредиту. У випадку використання позичальником лояльних (покращених) умов кредитування, а саме при повному поверненні суми кредиту (п. 1.3. договору) та сплати процентів за користування кредитом протягом 16 календарних днів з 16.08.2020 до 01.09.2020 (включно) (Базовий період) процентна ставка за один день користування кредитом складає 1,02% (акційна ставка або ставка за програмою лояльності). При використанні позичальником загальних умов кредитування процентні ставки складають:- в базовий період з 16.08.2020 до 01.09.2020 (включно) - 1,70 % за один день користування кредитом (базова процентна ставка); - в спеціальний період з 02.09.2020 до 28.02.2021 року (включно) 3 % за один день користування кредитом (спеціальна процентна ставка).

Договір підписано відповідачем з використанням електронного підпису, що відтворений шляхом використання одноразового ідентифікатора, відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» - «PS3855341» (а.с.24).

Також, ОСОБА_1 ознайомилася та підписала паспорт споживчого кредиту, відповідно до якого у ньому визначені всі основні умови кредитування (а.с.49-50).

Відповідно довідки ТОВ «ФК«Елаєнс» підтверджено, що 16.08.2020 на номер карти № НОМЕР_1 проведено платіж на суму 5 450,00 грн (а.с.44).

Факт перерахування коштів 16.08.2020 у розмірі 5 450,00 грн на рахунок ОСОБА_1 також підтверджується повідомленням АТ КБ «ПриватБанк» від 12.06.2026 та випискою по рахунку (а.с.119-120).

Відповідно до детального розрахунку ТОВ «Алекскредит» заборгованості за договором про надання кредиту №3855341 від 16.08.2020 відповідач отримав кредитні кошти у розмірі 5 450,00 грн та протягом строку користування кредитом здійснив платіжі на суму 5 284,84 грн, які були зараховані на погашення нарахованих процентів. Станом на 29.10.2025 загальний розмір заборгованості за кредитним договором становить 36 433,00 грн, з яких: 5 450,00 грн заборгованість за тілом кредиту, 30 983,00 грн заборгованість за нарахованими процентами, що складається із 29 667,10 грн заборгованості за процентами за період з 16.08.2020 до 09.05.2021 та 1 315,90 грн 3 % річних відповідно до ст.625 ЦК України за період з 10.05.2021 до 05.08.2022 (а.с.15-20).

Надалі, відбулася переуступка прав вимоги за вищевказаним договором.

29.10.2025 між ТОВ «Алекскредит» та ТОВ «Секвоя Капітал» укладено договір факторингу №29/10-2025, згідно якого ТОВ «Секвоя Капітал» набуло статус нового кредитора та отримало право грошової вимоги до боржників (а.с.28-34, 51).

Згідно акту прийому-передачі та витягу з реєстру боржників до договору факторингу №29/10-2025 клієнт передав, а фактор прийняв реєстр боржників, зокрема за кредитним договором №3855341 від 16.08.2020, де боржником є ОСОБА_1 на загальну суму 36 433,00 грн, з яких: 5 450,00 грн заборгованість за тілом кредиту та 30 983,00 грн заборгованість за нарахованими процентами (а.с.9, 13).

Також 31.10.2025 ТОВ «Секвоя Капітал» відступив шляхом продажу ТОВ «Фінансова компанія «Солвентіс» належні йому права вимоги до боржників, зазначених у реєстрі прав вимоги, зокрема до ОСОБА_1 за кредитним договором №3855341 від 16.08.2020, що підтверджується договором факторингу №ДФ-31102025 (а.с.35-42, 52).

Згідно акту прийому-передачі та витягу з реєстру боржників до договору факторингу №ДФ-31102025 клієнт передав, а фактор прийняв реєстр боржників, зокрема за кредитним договором №3855341 від 16.08.2020, де боржником є ОСОБА_1 на загальну суму 36 433,00 грн, з яких: 5 450,00 грн заборгованість за тілом кредиту та 30 983,00 грн заборгованість за нарахованими процентами (а.с.10,14).

ІV. Норми права, які застосував суд та оцінка аргументів сторін

Відповідно до положень ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч.1 ст. 627 ЦК України).

За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст. 639 ЦК України).

Відповідно ч. 2 ст. 639 ЦК України договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

В силу статей 525, 526, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений законом чи договором строк, одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до ч.ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно зі ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Статтею 1082 ЦК України передбачено, що боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Відповідно до ст.ст. 12, 13 ЦПК України суд вирішує цивільний спір на засадах змагальності із застосуванням принципу диспозитивності в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.

Як зазначено в ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кредитний договір №3855341 від 16.08.2020 укладений в електронній формі за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором (одноразовим паролем), що відповідає вимогам Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», Закону України «Про електронну комерцію», Закону України «Про захист прав споживачів» та не суперечить приписам ч. 1 ст. 205, ст. 6, 207, 627-628, ч. 2 ст. 639 ЦК України.

При цьому на виконання вимог ч. 1 ст. 638 ЦК України сторони у вказаному договорі досягли згоди щодо всіх істотних умов цього правочину, у зв`язку з чим він в силу положень ст. 629 ЦК України є обов`язковим для виконання сторонами.

Позивачем надано належні, допустимі та достатні докази, які підтверджують факт укладення кредитного договору та отримання відповідачем кредитних коштів. Будь-яких належних і допустимих доказів, які б спростовували зазначені обставини, відповідачем суду не надано.

Статтею 204 ЦК України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

З позовом про визнання недійсним кредитного договору №3855341 від 16.08.2020 відповідач не звертався.

Зазначені вище договори факторингу є чинними, їх дійсність ніким не оспорена, а тому підлягають виконанню.

Правові наслідки порушення грошового зобов`язання боржником визначені статтями 1050, 625 ЦК України, які передбачають відповідальність боржника та зобов`язують його сплатити суму боргу кредитору.

Відповідачем не надано доказів на підтвердження погашення заборгованості за тілом кредиту у повному обсязі.

Встановлені фактичні обставини у справі свідчать про те, що ОСОБА_1 взяті на себе зобов`язання не виконала, у передбачений в договорі строк грошові кошти (тіло кредиту) не повернула у повному обсязі, а тому позов у частині стягнення 5 450,00 грн заборгованості за тілом кредиту обґрунтований та підлягає задоволенню.

Щодо вимоги про стягнення процентів за кредитним договором № 3855341 від 16.08.2020 суд зазначає таке.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.04.2023 у справі № 910/4518/16 зазначила, що припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України щодо щомісячної виплати процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише в межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування або у разі пред`явлення до позичальника вимоги відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України.

Подібних висновків Велика Палата Верховного Суду також дійшла у постановах від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 та від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16.

Відповідно до пункту 3.1 кредитного договору сторони погодили строк кредитування до 28.02.2021 включно.

Згідно з розрахунком позивача, проценти нараховані за період з 16.08.2020 по 09.05.2021 та становлять 29 667,10 грн.

Доказів того, що відповідач ініціював продовження строку користування кредитом за кредитним договором № 3855341 від 16.08.2020 або зміну дати повернення всієї суми кредиту, матеріали справи не містять.

Отже, позивачем не доведено, що відповідач вчиняв будь-які дії щодо продовження (пролонгації) строку дії зазначеного договору.

Нарахування та стягнення процентів за користування кредитом поза межами визначеного кредитним договором строку кредитування суперечить вимогам цивільного законодавства.

Таким чином, згідно з розрахунком позивача, станом на 28.02.2021 включно, розмір заборгованості за процентами, з урахуванням часткової оплати, становить 19 838,00 грн.

Після закінчення строку кредитування відповідачем було сплачено відсотків 300,00 грн та 1 315,90 грн, а всього 1 615,90 грн. Зазначені кошти підлягають врахуванню при визначенні розміру заборгованості за процентами.

Отже, розмір процентів за користування кредитом, який підлягає стягненню з відповідача, становить 18 222,10 грн (19 838,00 грн 1 615,90 грн).

Щодо стягнення 1 315,90 грн 3 % річних відповідно до ст.625 ЦК України за період з 10.05.2021 до 05.08.2022, суд дійшов наступного висновку.

У ст. 1050 ЦК України передбачено, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст.625 цього кодексу.

За змістом ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Так, Верховний Суд у постанові від 18 березня 2019 року у справі №210/5796/16 дійшов висновків, що інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов`язання, вираженого в національній валюті та 3% річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утриманими грошовими коштами, що підлягають сплаті кредиторові.

У цій справі кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов`язання відповідно до ч.2 ст.625 ЦК.

Згідно розрахунку позивача за період з 10.05.2021 до 05.08.2022, розраховані 3 % річних, виходячи із суми основного боргу та нарахованих відсотків, становлять 1 315,90 грн.

Разом з тим, відповідно до п. 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року на території України з 24 лютого 2022 року строком на 90 днів введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався та діє дотепер.

Відтак позивачем не враховано вищевказаних перехідних положень ЦК України та протиправно здійснено нарахування 3 % річних за період з 24.02.2022 до 05.08.2022.

Також Верховний Суд у постанові від 12.03.2018 у справі №914/712/16 зробив висновок, що базою (основою) для нарахування 3% річних та інфляційних втрат є сума основного боргу, необтяжена іншими нарахуваннями.

Втім, нарахування позивачем 3% річних за період з 10.05.2021 до 23.02.2022 відбулось також на суму процентів.

Отже, 3% річних за період з 10.05.2021 до 23.02.2022 становить 129,90 грн (5450х3%х290дн/365), які підлягають сятгненю з відповідача.

З урахуванням встановлених судом обставин справи та досліджених доказів, суд дійшов висновку про невиконання позичальником своїх зобов`язань щодо повернення, отриманих в борг коштів та наявності в нього боргових зобов`язань перед позивачем, який набув прав вимоги за вказаним кредитним договором за договором відступлення прав вимоги, а тому суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

V. Розподіл судових витрат

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Позивачем понесені та документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору із застосуванням понижуючого коефіцієнта в розмірі 0,8 ставки в сумі 2 662,40 грн (а.с.43), які відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в сумі 1 739,37 грн (2662,40х23802/36433).

Згідно пункту 1 ч. 3 ст.133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 137 ЦПК України врегульовано порядок розподілу витрат на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Верховний Суд у справах № 905/1795/18 і № 922/2685/19 вказував на те, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 листопада 2022 року в справі №922/1964/21 також дійшла висновку, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.

При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

У додатковій постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі №206/6537/19 (провадження № 61-5486св21) зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим. Відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Правнича допомога позивачу надавалася на підставі договору №43657029/03 від 02.01.2026, укладеного між ТОВ «Фінансова компанія «Солвентіс» та ФОП ОСОБА_3 (а.с.62-64), додаткової угоди №3855341 від 27.03.2026 до договору про надання правничої допомоги №43657029/03 від 02.01.2026 (а.с.65), детального опису робіт, необхідних для надання правничої допомоги від 02.01.2026, відповідно до якого: усна консультація 0,5 год 250,00 грн, письмова консультація 0,5 год 500,00 грн, правовий аналіз обставин спірних правовідносинг та надання правових рекомендацій 1 год 1 500,00 грн, складання позовної заяви 2 год 3 000,00 грн, формування додатків о позовної заяви 0,5 год 750,00 грн, що загалом становить 6 000,00 грн (а.с.21), акту надання послуг № 3855341 від 27.03.2026 (а.с.11).

Відповідно до п.4.2 договору №43657029/03 від 02.01.2026 оплата за даним договором здійснюється не пізніше 3 банківських днів з моменту тримання клієнтом рахунку та/або підписання акту наданих послуг, якщо інші терміни та умови оплати не було узгоджено сторонами.

Відповідно умов додаткової угоди №3855341 від 27.03.2026 до договору про надання правничої допомоги №43657029/03 від 02.01.2026, сторони доповнили договір новим пунктом 4.10, за змістом якого оплата здійснюється після фактичного надання послуг, що підтверджується підписаним сторонами відповідним актом про надання послуг, складеним та підписаним сторонами на підставі детального опису робіт (наданих послуг), виконаних виконавцем, або на умовах попередньої оплати (авансування).

У постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19 містяться висновки: «Розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом за умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено».

Вирішуючи питання розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази на підтвердження цих витрат не є безумовною підставою для їх стягнення судом з відповідача у визначеному позивачем розмірі.

З огляду на викладене, ураховуючи, що позовні вимоги задоволено частково, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на правничу допомогу пропорційно задоволених позовних вимог в сумі 3 919,85 грн (6000х23802/36433).

Витрати відповідача на професійну правничу допомогу підтверджуються договором про надання правничої допомоги від 02.06.2026, укладеним з адвокатом Переверзєвим О.О. (а.с. 81, 99, 104-105).

Відповідач сплатив адвокату 6 000,00 грн за надання професійної правничої допомоги, що підтверджується копією прибуткового касового ордера (а.с. 103) та актом приймання-передачі наданих послуг від 02.06.2026 (а.с. 102).

Враховуючи наявність документів, що підтверджують понесення відповідачем витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 6 000,00 грн, а також беручи до уваги клопотання представника позивача про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, суд, відповідно до частини п`ятої статті 137 ЦПК України, оцінює співмірність заявлених відповідачем витрат зі складністю справи, обсягом і характером наданих адвокатом послуг, часом, витраченим на їх надання, та значенням справи для сторони.

Оцінивши наведені обставини, суд дійшов висновку, що витрати відповідача на професійну правничу допомогу у розмірі 6 000,00 грн є співмірними зі складністю справи, обсягом наданих послуг, часом, витраченим адвокатом на їх надання, та значенням справи для відповідача, а тому підстав для їх зменшення суд не вбачає.

Оскільки ціна позову становила 36 433,00 грн, проте позов задоволено частково на суму 23 802,00 грн, що становить 65,33% (100х23802/36433), з позивача на користь відповідача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу пропорційно до відхиленої частини вимог 34,67% (100%-65,33), що становить 2 080,20 грн (34,67%х6000грн/100%).

Згідно з ч. 10 ст. 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

З огляду на викладене та норму ч. 10 ст. 141 ЦПК України, суд, провівши взаємозалік, дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 1 839,65 грн (3 919,85-2080,20) витрат на правничу допомогу.

Керуючись ст. ст. 526, 530, 610, 611, 612, 625-629, 1048, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 10, 12, 95, 137, 141, 259, 263-265, 354 ЦПК України, -

Вирішив:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» 23 802 (двадцять три тисячі вісімсот дві) грн 00 коп заборгованості за договором про надання кредиту №3855341 від 16.08.2020, що складається із заборгованості за тілом 5 450 грн 00 коп, заборгованості за відсотками 18 222 грн 10 коп, 3 % річних 129 грн 90 коп.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» 1 739 грн 37 коп судового збору, 1 839 грн 65 коп витрат на правничу допомогу, а всього 3 579 (три тисячі п`ятсот сімдесят дев`ять) грн 02 коп.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення суду складено 15.07.2026.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» (місцезнаходження: 07406, Київська область м. Бровари, вул. Симона Петлюри, буд.21/1, ЄДРПОУ 43657029)

Відповідач - ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 )

Суддя Н. В. Маслюк