Ухвала суду № 138406168, 22.07.2026, Глухівський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 576/860/26

Провадження № 1-кп/576/250/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2026 року м. Глухів

Глухівський міськрайонний суд Сумської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1

при секретарі ОСОБА_2

за участі:

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5

представника потерпілого ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Глухові кримінальне провадження № 12025200620000296 від 15.06.2025 по обвинуваченню ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Вільна Слобода Глухівського району Сумської області, громадянина України, пенсіонера, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

- у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 197-1 КК України,-

ВСТАНОВИВ :

У 2010 році у точно невстановлений слідством час у ОСОБА_4 виник злочинний умисел, направлений на самовільне будівництво господарської будівлі на самовільно зайнятій земельній ділянці, що розташована біля території домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 , та належить територіальній громаді м. Глухів Шосткинського району Сумської області.

Реалізуючи свій злочинний умисел у період часу з 2010 по 2011 роки ОСОБА_4 у порушення вимог ч. 1 ст. 81, ч. 2 ст. 95, ч. 1 ст. 96, ч. 1 ст. 116, ч. 3 ст. 125, ст. 126, ч. 1 ст. 152, ч. 1 ст. 153 Земельного Кодексу України, ч. 1 ст. 376 Цивільного Кодексу України, ч. 5 ст. 26, п. 1 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», ст. 9 Закону України «Про архітектурну діяльність», п. 5 «Порядку виконання підготовчих та будівельних робіт», затверджених Постановою КМУ від 13.04.2011 № 466, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, діючи умисно, самовільно, без належного оформлення права власності, права користування чи оренди на землю, та їх державної реєстрації, а також відповідних документів, які дають право виконувати будівельні роботи, самостійно здійснив самовільне будівництво господарської будівлі з цегли на площі 0,027105 гана самовільно зайнятій земельній ділянці, що розташована в дворі багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_2 , та належить територіальній громаді м. Глухів Шосткинського району Сумської області, без відповідного документу, що надає право виконувати будівельні роботи та без належного затвердженого проекту, тобто самочинного будівництва господарської споруди, при цьому достовірно знаючи, що вказана земельна ділянка у встановленому законом порядку йому у власність, користування або оренду не передавалась, тобто за відсутності правовстановлюючих документів щодо цієї земельної ділянки.

Таким чином, умисні дії ОСОБА_4 кваліфіковано за ч. 3 ст. 197-1 КК України, а саме як: самовільне будівництво будівлі на самовільно зайнятій земельній ділянці, що завдало значної шкоди власнику.

22 липня 2026 року у м. Глухові Сумської області між представником потерпілою ОСОБА_6 та обвинуваченим ОСОБА_4 була укладена угода про примирення. Відповідно до даної угоди ОСОБА_4 зобов`язався беззастережно визнати обвинувачення в обсязі підозри у судовому провадженні, за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 197-1 КК України, а саме як самовільне будівництво будівлі на самовільно зайнятій земельній ділянці, що завдало значної шкоди власнику.

Зазначивши в угоді всі необхідні відомості, що визначені ст. 472 КПК України, сторони угоди погодились на призначення ОСОБА_4 покарання за ч. 3 ст. 197-1 КК України у вигляді штрафу розміром одна тисяча неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17 000 гривень.

У судовому засіданні прокурор зазначила, що при укладенні угоди про примирення дотримані вимоги норм КПК України та КК України, просила угоду про примирення затвердити та призначити обвинуваченому узгоджене в угоді покарання.

Обвинувачений ОСОБА_4 свою провину у пред`явленому йому обвинуваченні за ч. 3 ст. 197-1 КК України визнав повністю, дав згоду на застосування узгодженого виду та розміру покарання у разі затвердження угоди. Просив затвердити угоду про примирення та призначити узгоджене покарання.

Захисника ОСОБА_4 погодився із правомірністю угоди та просив її затвердити.

Представник потерпілого ОСОБА_6 просив затвердити угоду про примирення та призначити узгоджене сторонами покарання.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 197- 1 КК України, яке згідно ст. 12 КК України є кримінальним проступком. При цьому судом з`ясовано, що обвинувачений цілком розуміє права, визначені ч. 5 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені п. 1 ч. 1 ст. 473 КПК України, характер обвинувачення, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом. Укладення угоди сторонами є добровільним, відповідає фактичним матеріалам справи, умови даної угоди відповідають вимогам КПК України та КК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 475 КПК України, якщо суд переконається, що угода може бути затверджена, він ухвалює вирок, яким затверджує угоду і призначає узгоджену сторонами міру покарання.

Встановлено також обставини, які, згідно з вимогами ст. 66 КК України пом`якшують покарання ОСОБА_4 а саме: щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , не встановлено.

Враховуючи вищенаведене, заслухавши думку прокурора, обвинуваченого та його захисника, представника потерпілого, які просили затвердити угоду про примирення, перевіривши угоду про примирення, яка відповідає вимогам ч. 3 ст. 469, ст. 471 КПК України, з`ясувавши в обвинуваченого, що він розуміє викладені в ч. 5 ст. 474 КПК України його права, обставини, наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені ст. 473 КПК України; характер обвинувачення, щодо якого він визнає себе винним; вид покарання та переконавшись, що укладення даної угоди сторонами є добровільним, суд вважає за необхідне затвердити угоду про примирення із застосуванням покарання за вчинене ОСОБА_4 кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 197-1 КК України, обумовленого та запропонованого суду сторонами угоди, а саме покарання у вигляді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17 000 гривень.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено, речові докази відсутні.

Витрати на залучення експертів відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ч. 2 ст. 373, ст. 374, 474, 475 КПК України суд, -

У Х В А Л И В :

Затвердити угоду про примирення від 22 липня 2026 року, укладену міжпредставником потерпілого ОСОБА_6 та обвинуваченим ОСОБА_4 .

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 197-1 КК України та призначити йому узгоджене сторонами угоди покарання у вигляді штрафу у розміром однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17 000 гривень 00 копійок.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок на підставі угоди може бути оскаржений у порядку, передбаченому КПК України, з підстав, передбачених ст. 394 КПК України.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Сумського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя ОСОБА_1